Постанова № 65036276, 20.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

20 лютого 2017 р. №820/6029/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідачів - Поярко І.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області, головного державного ревізора - інспектора відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Полуектова Олександра Валерійовича, головного державного ревізора - інспектора відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Мазура Валерія Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області під час здійснення фактичної перевірки та складання акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №623/20-40-40-02-10/НОМЕР_1 від 10.10.2016;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 25.10.2016 №000024/20-26-12-01/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до ФО-П ОСОБА_3 в загальному розмірі 68000 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2017 залучено до участі у справі в якості відповідачів - головних державних ревізорів - інспекторів відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Полуектова Олександра Валерійовича та Мазура Валерія Сергійовича.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту (довідки) фактичної перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій, стосовно того, що позивачем була здійснена реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в період відсутності ліцензії на право торгівлі ними, а також зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, чим порушено вимоги ч.12, 35 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Також у висновку вказаного акту перевірки встановлено порушення вимог ч.12,ч. 35 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є необґрунтованими та помилковими, оскільки позивач здійснював підприємницьку діяльність на підставі відповідних ліцензій строк дії яких з 24.06.2015 до 24.06.2016. При цьому, 24.06.2016 позивач отримав нові ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами та їх зберігання, строк дії яких з 26.06.2016 до 26.06.2017. Також позивач зазначив, що враховуючи викладене, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі. Отже, контролюючим органом не доведено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів за місцем здійснення торгівлі ФОП ОСОБА_3, а саме за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з чим місце здійснення господарювання не може вважатись "місцем здійснення торгівлі" у розумінні ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі ФОП ОСОБА_3 на момент 25.06.2016 не отримана. Таким чином, позивач вважає, що факт вчинення з боку ФОП ОСОБА_3 порушення щодо зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів на момент 25.06.2016 не доведено та не підкріплюється жодними доказами.

Відповідачі проти позову заперечували, від представника відповідачів - ОСОБА_7, а також від відповідачів - головних державних ревізорів - інспекторів відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Полуектова О.В. та Мазура В.С. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідачів та вказані відповідачі просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідачі діяли у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідачів зазначила, що 25.06.2016 ФОП ОСОБА_3 була обізнана про відсутність діючих ліцензій та усвідомлювала протиправний характер господарської діяльності з реалізації та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у зазначений день. Такими чином, оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є обґрунтованими та правомірним, через що не підлягає скасуванню.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідачів - Поярко І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях на позов обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 зареєстровано як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_3.) (а.с.15), перебуває на обліку в Салтівській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів та їх зберігання на підставі відповідних ліцензій в магазині, розташованому, за адресою: АДРЕСА_1

Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу на підставі наказу від 29.09.2016 №2660 та направлень на перевірку від 29.09.2016 №199,№200, проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів.

За результатами фактичної перевірки складений акт (довідка) від 10.10.2016 №623/20-40-40-02-10/НОМЕР_1 (а.с.11-12), у висновках якого встановлено реалізацію алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій на реалізацію алкогольних напоїв та відповідно тютюнових виробів, а також встановлено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеного до Єдиного реєстру, у зв'язку з чим суб'єктом господарювання порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі вказаних висновків, викладених в акті (довідці) перевірки, контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25.10.2016 №000024/20-26-12-01/НОМЕР_1 у розмірі 68000 грн. (а. с.13).

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті (довідці) перевірки від 10.10.2016 №623/20-40-40-02-10/НОМЕР_1, суд встановив наступне.

Згідно матеріалів справи, позивач на підставі ліцензії, виданої ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2015, строком дії з 24.06.2015 до 24.06.2016, здійснював господарську діяльність шляхом роздрібної торгівлі тютюнових виробів (а.с.16), а також на підставі ліцензії, виданої ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2015, строком дії з 24.06.2015 до 24.06.2016, здійснював господарську діяльність шляхом роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.17).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 отримала нові ліцензії для здійснення господарської діяльності з реалізації та зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, видані ГУ ДФС у Харківській області від 24.06.2016, строком дії з 26.06.2016 до 26.06.2017 (а.с.18-19).

На підтвердження наявності порушень вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в період відсутності ліцензії на право торгівлі ними, а також зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідачем до матеріалів справи надано копії Х- звітів РРО за 25.06.2016 (а.с.62-65).

За змістом п.41.1, п. 41.2 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями ПК України. Крім того, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а також визначений Порядком застосування фінансових санкцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

В статі 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до п. 27 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493, одержана на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами ліцензія має знаходитися на видному місці торгівлі і бути доступною для огляду.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що находяться у місці торгівлі. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначається перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі. У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше ніж через 15 днів від дати реєстрації заяви зазначеними у пункті 26 органами.

Таким чином, право на здійснення господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів протягом установленого терміну, можливі за умови виконання вимог законодавства, які є обов'язковими при провадженні діяльності на підставі ліцензії. Зазначені положення законодавства зобов'язують суб'єктів господарської діяльності діяти згідно встановлених правил, невиконання яких зумовлює юридичну відповідальність, застосування штрафних санкцій.

Також положеннями ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

З аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

При цьому, суд зазначає, що законодавець розмежовує місця зберігання алкоголь ¦напоїв та тютюнових виробів поділяючи їх на :місце зберігання нерозривно пов'язане з місцем торгівлі, яким є торговельний заклад (магазин) місце зберігання відокремлене від місця торгівлі, тобто місце поза межа: торговельного закладу.

Таким чином, ототожнює місце торгівлі з місцем зберігання, оскільки реалізація товару неможлива без його попереднього зберігання. При цьому, законодавець надає можливість не вносити до Єдиного державного реєстру місце зберігання поєднане з місцем торгівлі за умови наявності ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в цьому місці.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За змістом абз .5 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

- зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

За порушення вказаного Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Механізм застосування фінансових санкцій врегульований Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 07.02.2002 № 3032-III наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за № 670/6958 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно п.1.4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у порядку, установленому чинним законодавством.

Відповідно до положень пп.2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання передбачено, що заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

Згідно положень пп.2.3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру - протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Про видачу довідки Департамент або його регіональне управління повідомляє орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та за місцезнаходженням місця зберігання.

В ході судового розгляду встановлено, що на момент спірних правовідносин - 25.06.2016, позивачем здійснював реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв без ліцензії, та не маючи відповідної довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру.

При цьому, виходячи з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, факт продажу 25.06.2016 підакцизних товарів в магазині позивачем в магазині не оспорюється.

Суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що на час відсутності ліцензії у позивача на зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 25.06.2016, зберігання товару в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювалось враховуючи той факт, що податковим органом встановлено факт реалізації вказаної продукції у зазначеному магазині, що підтверджується копіями Х - звітів.

При цьому, суд зазначає, що відсутність товару у зазначеному магазині на зберіганні унеможливлює господарську діяльність з реалізації вказаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.12.2016 по справі №825/3806/15.

Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій прийняте відповідачем на підставі та у межах повноважень суб'єкта владних повноважень, з дотриманням встановленого строку на його прийняття, розмір фінансової санкції визначений ним відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 25.10.2016 №000024/20-26-12-01/НОМЕР_1 є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій протиправними посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області під час здійснення фактичної перевірки та складання акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 10.10.2016 №623/20-40-40-02-10/НОМЕР_1 від 10.10.2016, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із зверненням до прокурора Харківської області гр. ОСОБА_8 від 20.09.2016 із скаргою про порушення позивачем законодавства України у зв'язку із його господарською діяльністю (а.с.49), податковим органом прийнято наказ на проведення перевірки від 29.09.2016 №2660. На підставі вказаного наказу та направлень на проведення перевірки від 29.09.2016 № 199 та № 200 співробітниками ГУ ДФС у Харківській області було проведено фактичні перевірку магазину ФОП ОСОБА_3 розташованого, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до положень ппп.80.2.2, п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Згідно п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Судом встановлено, що наявні приписи ст. 80 ПК України були виконані податковим органом, що не заперечується позивачем у справі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач при оскаржені дій щодо проведення фактичної перевірки також посилається на неправомірність дій ДПІ по складанню акту перевірки.

Згідно п.86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Складення податковим органом акту перевірки узгоджується з приписами ст.86 Податкового кодексу України, прав та охоронюваних законом інтересів позивача як платника податків (зборів) не порушує.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем не подано допустимих та належних в розумінні ст.70 КАС України доказів неправомірності вчинених дій, оскільки наказ про призначення перевірки є діючим.

Таким чином, дії відповідачів щодо проведення фактичної перевірки відповідають вимогам ст. 80 ПК України, а дії зі складення акту від 10.10.2016 відповідають вимогам п.86.5 ст.86 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.6 розділу ІV - у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Висновки зазначені в акті перевірки не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, дії контролюючого органу щодо включення до акта перевірки висновків не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки як вбачається з Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, заперечення до акту та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Як встановлено з пояснень представників сторін, за результатами перевірки не було винесено податкові повідомлення-рішення про сплату позивачем грошових зобов'язань.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжуються певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.10.2013 року №21-237а13, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України - при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З наявних у справі доказів встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачі забезпечили дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяли в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом дотримано процедуру проведення фактичної перевірки позивача та правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафів в розмірі 68000,00 грн. кожен за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій та зберігання алкогольних напоїв не внесених до Єдиного реєстру відповідно ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а також зі складання акту фактичної перевірки.

Таким чином у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області під час здійснення фактичної перевірки та складання акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 10.10.2016 №623/20-40-40-02-10/НОМЕР_1 від 10.10.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області, головного державного ревізора - інспектора відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Полуектова Олександра Валерійовича, головного державного ревізора - інспектора відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Мазура Валерія Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування рішення від 25.10.2016 №000024/20-26-12-01/НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27 лютого 2017 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.