Постанова № 65036242, 21.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"21" лютого 2017 р. № 820/3675/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Панченко О.В., Тітова О.М.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, Головне управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, третя особа - голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.В. про скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.О. , в якому просить скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 04.11.2014р. № 31-ДС "Про накладення дисциплінарного стягнення", наказ Державної фіскальної служби України від 11.03.2015р. № 15-ДС "Про виконання дисциплінарного стягнення"; наказ Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015р. № 153-0 "Про виконання дисциплінарного стягнення"; поновити на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1; зобов'язати Головне управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.02.2015р.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржувані накази неправомірні та прийнятими з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, у зв'язку з неналежним проведення службового розслідування, крім того позивача не було ознайомлено з наказом про початок проведення службового розслідування. При цьому позивач зазначив, що під час проведення службового розслідування, а також на час винесення оскаржуваних наказів він перебував на лікарняному, про що було повідомлено керівництво ДФС України в Харківській області. З огляду на викладене, накази підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів, Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фінансової служби України у Харківській області, в судове засідання зявився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача Міністерства доходів і зборів України, та представник третьої особи - голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.В., в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Судом встановлено, що з 02.07.2013 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області (т.1 а.с.13).

Наказом Державної фіскальної служби України від 04.11.2014 р. №31-ДС (т.1 а.с.76) на капітана податкової міліції ОСОБА_1, начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, а також визначено, що наказ про виконання дисциплінарного стягнення належить видати після виходу ОСОБА_1 на роботу.

На підставі зазначеного наказу, наказом Державної фіскальної служби України від 11.03.2015 року №15-ДС та наказом Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 року №153-о (т. 1 а.с. 15, 80), звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів у Харківській області капітана податкової міліції ОСОБА_1, зарахувавши його у розпорядження Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних наказів від від 04.11.2014 р. №31-ДС, від 11.03.2015 року №15-ДС та від 12.03.2015 року №153-о, колегією суду встановлено наступне.

Правовідносини щодо проходження позивачем служби в органах Міндоходів врегульовано Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, Положенням про оперативне управління ГУ Міндоходів у Харківській області, яке затверджено наказом ГУ Міндоходів Харківській області від 28.01.2014 №51, Інструкцією про порядок організації та проведення заходів із застосуванням сил і засобів управління активних заходів Головного оперативного управління Державної фіскальної служби України, підрозділів активних заходів оперативних управлінь головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яка затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 року №259, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 року № 3460-ІV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС від 12.03.2013 року № 230, а також Кодексом законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ ДФС України від 04.11.2014 р. №31-ДС (т.1 а.с.76) було прийнято на підставі висновку службового розслідування від 24.10.2014 року №3070/99-99-08-04-21-2, акту відмови від підпису та надання пояснень від 28.10.2014 року №3099/99-99-08-04-18-1.

У висновку службового розслідування від 24.10.2014 року №3070/99-99-08-04-21-2 (т.1 а.с.62-73) щодо ОСОБА_1 встановлено, що позивач неналежно виконував службові обов'язки щодо оформлення документів для надання допуску до державної таємниці, що призвело до порушення вимог п. 49 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939, і, як наслідок, унеможливило контроль за діями підлеглих у частині виконання ними вимог 5 розділу Інструкції про організацію та проведення організаційно - розшукних дій підрозділами податкової міліції ДПС України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012р. №11 цт, а також незадовільну організацію роботи підрозділу з виконання основних завдань і функцій, що призвело до порушення вимог підпунктів 2.2.2.2, 2.2.3, пунктів 3.3, 3.5 Положення про УВБ ГУ Міндоходів у Харківській області, затвердженого наказом ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.04.2014 №158, п.п.2.3.6 Регламенту ГУ Міндоходів у Харківській області, затвердженого наказом ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.10.2013р. №181, листа ГУВБ Міндоходів від 20.06.2013 №8893/7/99-99-08-01-01-17, ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, та службової дисципліни.

Таким чином, у висновку службового розслідування визначено про доцільність притягнення начальника управління внутрішньої безпеки ГУ Міндоходів у Харківській області капітана податкової міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, із зарахуванням в розпорядження ГУ Міндоходів у Харківській області.

Перевіряючи наявність підстав та дотримання процедури проведення службового розслідування, колегією суддів встановлено наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160 було утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до наказу голови ДФС України №2 від 18.07.2014 розпочато виконання ДФС покладених на неї постановою КМУ від 21.05.2014 №236 функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів України, що припиняються.

Розпорядженням КМУ від 06.06.2014 №624-р головою ДФС України призначено Білоуса І.О.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою КМУ №1074 від 20.10.2011 ( далі - Порядок) .

Даний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до п.5 та 6 Порядку органи виконавчої влади припиняються шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять <…> у разі перетворення - до утвореного органу виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 4 пункту 21 Порядку до повноважень голови ліквідаційної комісії відноситься в тому числі і забезпечення дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази і підписує необхідні документи.

Розпорядженням КМУ України №630-р від 09.07.2014 утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та затверджено головою комісії Білоус І.О.

Повноваження, права та завдання Державної фіскальної служби України визначені Положенням про державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014.

Як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду було встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач на час прийняття розпорядження про проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів займав посаду начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що Голова ДФС України приймаючи наказ №31-ДС від 04.11.2014 вийшов за межі своїх повноважень, оскільки ОСОБА_1 не був зарахований до органів ДФС України. Як наслідок дані накази підлягають скасуванню, як такі, що прийняті не в межах повноважень.

Посилання представника ДФС України на наявність повноважень у голови ДФС України щодо видання оскаржуваних наказів , колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Відповідно до п.2 наказу голови ДФС України №2 від 18.07.2014 видання документiв з питань реалiзацiї функцiй та повноважень Мiндоходiв здiйснювати виключно за пiдписом посадових осiб ДФС у межах повноважень.

Оскільки функції та повноваження Міндоходів України були спрямовані на досягнення об*єктивно обумовлених цілей та завдань як державного органу управління, та з утворенням ДФС України дані функції та повноваження перейшли до нового державного органу то посилання представника ДФС України на п.2 наказу голови ДФС України №2 від 18.07.2014 є безпідставними оскільки дані положення не унормовують порядок прийняття, проходження та звільнення осіб з органів Міндоходів України.

Щодо скасування наказу ДФС України про виконання дисциплінарного стягнення від 11.03.2015 року № 15-ДС та наказу Міністерства доходів і зборів України про виконання дисциплінарного стягнення від 12.03.2015 року №153-0, колегіє суддів зазначає наступне.

На підставі розпорядження ДФС України від 19.08.2014р. №25-р та згідно вимоги ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України комісією було проведено службове розслідування, за результатами якого 24.10.2015 року затверджено висновок.

Також колегією суддів встановлено, що під час здійснення зазначеною комісією службового розслідування, а також винесення відповідачами оскаржуваних наказів від 11.03.2015 року №15-ДС та від 12.03.2015 року №153-о, позивач знаходився на лікарняному в період з 21.08.2014р. по 15.04.2015р., включно, що підтверджується листками непрацездатності, які виписані на ОСОБА_1 (т. 1 а.с.22-25, т. 2 а.с.32-33), письмовими поясненнями за підписом головного лікаря КЗОЗ "Центр первинної медико - санітарної допомоги Дергачівського району" (т.2 а.с.147), а також копією медичної амбулаторної картки ОСОБА_1 (т. 2 а.с.148-149) та витягом з журналу реєстрації листів непрацездатності (т.2 а.с.150-153).

Як встановлено колегією суддів вище, на підставі зазначеного висновку службового розслідування, а також на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 04.11.2014 р. №31-ДС про накладення дисциплінарного стягнення на позивача відповідачами щодо позивача було винесено накази від 11.03.2015 року №15-ДС та від 12.03.2015 року №153-о, якими звільнено ОСОБА_1 з посади під час лікарняного.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Згідно роз'яснень, наданих у абз. 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частини другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Доводи відповідачів щодо того, що позивачем не надавалися листки непрацездатності, суд не бере до уваги, оскільки нормами чинного законодавства, не передбачено обов'язку встановлювати факту обізнаності чи необізнаності суб'єкта владних повноважень про знаходження держслужбовця на лікарняному під час звільнення, більш того, норми чинного законодавства містять пряму безумовну заборону про звільнення під час знаходження особи на лікарняному, викладену у ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Аналогічне положення містить постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", пунктом 17 якої, чітко визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Крім того, факт видачі листів непрацездатності офіційно підтверджено листом КЗОЗ "Центр первинної медико - санітарної допомоги Дергачівського району" від 03.11.2015 року за вих. № 595.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшов висновку, що наказ ДФС України про виконання дисциплінарного стягнення від 11.03.2015 року № 15-ДС та наказ Міністерства доходів і зборів України про виконання дисциплінарного стягнення від 12.03.2015 року №153-0 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді є обґрунтовані, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.02.2015р., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до винесення наказів відповідачами від 11.03.2015 року №15-ДС та від 12.03.2015 року №153-о було подано рапорт від 20.02.2015 року, в якому позивач просить надати йому соціальну відпустку для доглядом за дитиною, на підставі копії свідоцтва про народження дитини, довідки органу соціального захисту населення та довідки про вихід дружини на роботу (т. 1 а.с.26-28).

Також судом встановлено в ході судового розгляду, що 29.09.2015 року до ЄДР внесено запис про припинення ГУ Міндоходів у Харківській області, процесуальним правонаступником якого є ГУ ДФС у Харківській області.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати саме ГУ Державної фіскальної служби у Харківській області розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2015 року щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головне управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.02.2015р. - належить відмовити, оскільки така позовна вимога є передчасною.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме позовні вимоги про скасування наказу Державної фіскальної служби України про виконання дисциплінарного стягнення від 11.03.2015 року № 15-ДС; про скасування наказу Міністерства доходів і зборів України про виконання дисциплінарного стягнення від 12.03.2015 року № 153-0; про скасування наказу Державної фіскальної служби України від 04.11.2014р. № 31-ДС "Про накладення дисциплінарного стягнення" про поновлення на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1; про зобов'язання ГУ Державної фіскальної служби у Харківській області розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2015 року щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - належить задовольнити.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головне управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області видати наказ про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.02.2015р. - належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, Головне управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, третя особа - голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.В. про скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної фінансової служби України у Харківській області, третя особа - голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоус І.В. про скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної фіскальної служби України про виконання дисциплінарного стягнення від 11.03.2015 року № 15-ДС.

Скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України про виконання дисциплінарного стягнення від 12.03.2015 року № 153-0.

Поновити на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2015 року щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 04.11.2014 № 31-ДС "Про покладення дисциплінарного стягнення"

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області ОСОБА_1 звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Панченко О.В.

Тітов О.М.

З оригіналом згідно.

Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя