Постанова № 65036172, 01.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2380/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів № 1363 від 30.11.2016 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення заступника командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, № 408о/с від 06.12.2016 "Про особовому складу", яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (тимчасовий штат), встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 посадовий оклад 2400 грн, звільнивши його (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення) з посади заступника командира батальйону поліції особливого Головного Управління Національної поліції в Полтавській області 06 грудня 2016 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази є необґрунтованими, незаконними, таким що ґрунтуються на незаконному висновку службового розслідування, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. На думку позивача, службове розслідування проведене комісією з числа не уповноважених на те осіб, без урахування обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності, що стало підставою для не обґрунтованого притягнення до відповідальності у вигляді звільнення з посади. Посадові обов'язки заступника командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Полтавській області позивачу не доводилися, з ними не ознайомлювався та не підписував.

Відповідач позов не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях та під час судових засідань просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що в ході службового розслідування встановлено, що позивач у порушення вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України не забезпечив належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих та дотримання статутних відносин, сприяв у вчиненні їх порушення, а тому з урахуванням висновку службового розслідування на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади та призначено на нижчу посаду.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та відсутність додаткових пояснень, крім вже наданих у попередніх судових засіданнях, представників сторін, відсутність клопотань про залучення додаткових доказів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України на посаді заступника командира батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Полтавській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1363 о/с від 30.11.2016 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з посади заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 408 о/с від 06.12.2016 «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (тимчасовий штат), встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 посадовий оклад 2400 грн, звільнивши його (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення) з посади заступника командира батальйону поліції особливого Головного Управління Національної поліції в Полтавській області 06 грудня 2016 року.

Підставою для винесення зазначених наказів стало порушення ОСОБА_1 вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у незабезпеченні належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих та дотримання статутних відносин, сприяння у вчиненні їх порушення.

Не погоджуючись з висновками відповідача, вважаючи протиправними накази Головного Управління Національної поліції в Полтавській області № 1363 о/с від 30.11.2016 в частині його звільнення із посади, № 408 о/с від 06.12.2016, яким ОСОБА_1 призначено на нижчу посаду, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних наказів, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок та умови проходження служби в поліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджено постановою КМ УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114).

За приписами п. 23 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

Як зазначено у статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності, дотриманням законності і статутного порядку, належним виконанням умов контракту про проходження служби.

У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту закріплює обов'язки осіб рядового і начальницького складу, за її приписами службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

У статті 8 Дисциплінарного статуту визначено обов'язки начальника.

Так, згідно цієї статті начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 13 Дисциплінарного статуту визначає права начальників щодо накладання дисциплінарних стягнень, а стаття 14 цього Статуту встановлює порядок накладання дисциплінарних стягнень, у якій зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2016 до ГУНП в Полтавській області надійшов рапорт командира БПОП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 (вих. 1730/115/20/2016) щодо неправомірних дій деяких працівників БПОП ГУНП під час перебування у відрядженні до ГУНП в Рівненській області із метою надання допомоги з протидії злочинності та незаконному видобуванню бурштину - сирцю.

У вищевказаному рапорті ОСОБА_3 зазначив, що 27.09.2016, близько 10.00, йому на мобільний телефон зателефонував заступник командира роти БПОП майор поліції ОСОБА_4 та повідомив, що 27.09.2016, близько 08.00, до останнього в кімнату зайшли п'ять працівників БПОП ГУНП, з якими він перебував у службовому відрядженні, та нанесли йому тілесні ушкодження. При цьому останні повідомили, що якщо ОСОБА_4 не віддасть їм грошові кошти, то у вечірній час йому буде ще гірше.

За результатами розгляду вказаного рапорту, ГУНП в Полтавській області видано наказ № 693 від 27.09.2016, яким за вищевказаним фактом було призначено службове розслідування. Проведення розслідування було доручено комісії у наступному складі: голова комісії: заступник начальника ГУНП полковник поліції ОСОБА_5; члени комісії: заступник начальника УПД ГУНП - начальник відділу підполковник поліції ОСОБА_6; заступник начальника УКЗ ГУНП - начальник відділу майор поліції ОСОБА_7; командир БПОП ГУНП майор поліції ОСОБА_3

10.10.2016 від заступника командира БПОП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 надійшов рапорт стосовно можливого необ'єктивного проведення службового розслідування окремими членами комісії. У зв'язку з чим наказом ГУНП в Полтавській області від 11.10.2016 № 744 до наказу ГУНП від 27.10.2016 (вірна дата наказу - 27.09.2016, дата 27.10.2016 згідно пояснень представника відповідача технічна описка) № 693 було внесено зміни щодо складу комісії з проведення службового розслідування, а саме: голова комісії: заступник начальника ГУНП полковник поліції ОСОБА_5; члени комісії: т.в.о. начальника УПД ГУНП підполковник поліції ОСОБА_8; заступник начальника УКЗ ГУНП - начальник відділу майор поліції ОСОБА_7; інспектор УКЗ ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_9

За наслідками службового розслідування складено висновок від 25.11.2016 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у незабезпеченні належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих та дотримання статутних відносин, сприяння у вчиненні їх порушення.

Так, з висновку службового розслідування від 25.11.2016 вбачається, що згідно з наказом ГУНП в Полтавській області від 29.08.2016 № 909 до м. Сарни Рівненської області з метою протидії злочинності та незаконному видобуванню бурштину - сирцю було відряджено десять співробітників БПОП ГУНП та десять співробітників БПСПОП «Полтава» ГУНП. Старшим від БПОП ГУНП було призначено заступника командира БПОП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

29.08.2016 заступник командира роти батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області майор поліції ОСОБА_4 разом з командиром БПОП ГУНП майором поліції ОСОБА_3 прибули до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП для отримання грошових коштів на відрядження з розрахунку 30 грн на добу на одну особу та проживання - з розрахунку 250 грн за добу на одну особу, а загалом - 81500 грн.

Прибувши 31.08.2016 до м. Сарни, особовий склад БПОП та БПСПОП «Полтава» ГУНП розмістили в колишньому таборі «Дубки» безкоштовно. Особовий склад був забезпечений продуктами харчування, які були привезені з м. Полтава та які готував кухар БПСПОП «Полтава» ГУНП.

По приїзду до м. Сарни ОСОБА_4 роздав кожному працівникові БПОП ГУНП кошти на відрядження в розмірі 30 грн на добу на одну особу. В цілому останній роздав по 870 грн. кожному, так як до кінця не був впевнений, що вони будуть перебувати у відрядженні 30 діб. Після цього у ОСОБА_4 залишилося 300 грн добових та 72500 грн, які ГУНП в Полтавській області виділило на проживання.

Як зазначено у поясненнях ОСОБА_4, після проходження одного тижня з моменту прибуття до м. Сарни до ОСОБА_4 в кімнату, де він проживав з ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, зайшли працівники поліції, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та почали запитувати про гроші, які були виділені на проживання, доповнивши, що в них вирішує колектив, що робити з коштами. Після даної розмови всі працівники поліції БПОП ГУНП зібралися на нараді, де працівникам поліції було роз'яснено, що ОСОБА_4 вже роздав всім добові кошти, а залишок коштів, які відведені на проживання, він зобов'язаний повернути до ГУНП в Полтавській області, оскільки вони проживають безкоштовно.

В подальшому ОСОБА_4 передав залишок вищевказаних коштів майорові поліції ОСОБА_16, так як хвилювався за їх збереження.

27.09.2016 близько 08:00 год. відбувся конфлікт з елементами нецензурної лайки між працівниками БПОП ГУНП та майором поліції ОСОБА_4, що підтверджується поясненнями ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у ході якого, як стверджує ОСОБА_4 йому було нанесено тілесні ушкодження у зв'язку з відмовою роздати вказаним працівникам гроші, виділені на проживання.

Як зазначає відповідач, на підставі матеріалів службового розслідування можна дійти висновку, що тілесні ушкодження у майора поліції ОСОБА_4 мають характер нещодавно нанесених, що може свідчити про їх появу саме зранку 27.09.2016.

Поряд з цим, в межах службового розслідування встановити, що саме лейтенант поліції ОСОБА_15, старший сержант поліції ОСОБА_12, старший сержант поліції ОСОБА_13 та старший сержант поліції ОСОБА_14 нанесли тілесні ушкодження майорові поліції ОСОБА_4 не представилося можливим.

Разом з тим, службовим розслідуванням було встановлено, що працівники БПОП ГУНП, а саме: лейтенант поліції ОСОБА_15, старший сержант поліції ОСОБА_13, старший сержант поліції ОСОБА_12, старший сержант поліції ОСОБА_14, не дотримуючись норм професійної та службової етики, вчинили конфлікт з майором поліції ОСОБА_4, який є старшим за званням, чим порушили вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 18.02.2006 № 3460-VI.

Як вбачається із висновку службового розслідування, оскільки заступник командира БПОП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1, який згідно наказу ГУНП від 29.08.2016 № 909 був старшим від вищевказаного підрозділу, не забезпечив належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих та дотримання статутних відносин між ними у відрядженні, сприяв виникненню конфліктної ситуації, комісія робить висновок про порушення ним вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 18.02.2006 № 3460-VI.

Наведені факти, на думку відповідача, свідчать про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків та є підставою для його звільнення з посади заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області.

За пропозиціями комісії із службового розслідування рекомендовано за порушення 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 18.02.2006 № 3460-VI, що виразилося у незабезпеченні належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих та дотримання статутних відносин, сприяння у вчиненні їх порушення, заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити з посади

Проте, суд вважає необґрунтованими та передчасними зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Так, відповідач посилається на той факт, що згідно письмових пояснень ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 мав місце конфлікт та лайка між ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_4

Проте, судом встановлено, а також підтверджується наявними матеріалами службового розслідування, що ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, безпосередньо не були присутніми в кімнаті під час події, яка мала характерні риси конфлікту. ОСОБА_19 взагалі почув про даний конфлікт зі слів ОСОБА_4 А тому твердження вказаних осіб ніяким чином документально не підтверджені, а є тільки міркуваннями вищевказаних осіб, та не можуть бути взяті до уваги під час дослідження вини позивача, зокрема в частині його сприяння виникненню конфліктної ситуації.

При цьому жодних доказів того, що на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 покладені обов'язки з контролю за діяльністю особового складу, суду не надано, оскільки не надано доказів ознайомлення позивача з його посадовими обов'язками, проведення заступником начальника ГУ НП у Полтавські області полковником поліції ОСОБА_5, відповідно до п. 2 наказу ГУ НП у Полтавській області від 29.08.2016 №909, інструктажу щодо правил поведінки на шляху слідування та під час несення служби. Наявність самого наказу ГУ НП у Полтавській області від 29.08.2016 №909 "Про відрядження працівників Головного управління Національної поліції в Полтавській області до Рівненської області", згідно якого старшим особового складу, який відряджається, призначено заступника командира БПОП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, не свідчить про фактичне покладення на позивача вказаних обов'язків щодо забезпечення належного дотримання службової дисципліни серед підлеглих, оскільки відповідач не досліджував під час службового розслідування та не навів доказів в підтвердження ознайомлення позивача із вказаним наказом перед таким відрядженням, також відповідач надав належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин і під час розгляду справи судом.

Суд звертає увагу, що уточнюючі питання представника відповідача під час судового засідання та відповіді позивача про ознайомлення із наказом від 29.08.2016 №909 та проведення належного інструктажу щодо правил поведінки на шляху слідування та під час несення служби перед відрядженням, не можуть братися до уваги, оскільки вказані обставини не були з'ясовані відповідачем під час проведення самого службового розслідування, а вже як доповнення до власної правової позиції здійснювалися відповідачем під час розгляду справи судом. Зокрема, матеріали службового розслідування не містять відомостей, що відповідач з'ясовував вказані обставини, не було отримано пояснень в цій частині ні від позивача, ні від ОСОБА_5, ні інших осіб, на кого поширював дію вказаний наказ.

Крім того, ні у висновку службового розслідування, ні в оскаржуваному наказі, не конкретизовано в яких діях чи бездіяльності позивача полягає сприяння у вчиненні підлеглими порушення. Крім цього, в них не визначено, в чому полягає невиконання або неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законами України, не визначено ступеня тяжкості вчиненого позивачем проступку та його вини.

Згідно пояснень осіб, які містяться в матеріалах службового розслідування, більшість із них не бачили самого конфлікту, а як частина вказує: "чули що у сусідній кімнаті гучні вигуки схожі на сварку". Члени комісії, яка проводила службове розслідування не ставили ні ОСОБА_1, ні іншим особам, які за матеріалами службового розслідування перебували у відрядженні запитань відносно сприяння ОСОБА_1 у вчиненні підлеглими порушення. Як і не ставилося питань чи вживав ОСОБА_1 заходів з метою врегулювання непорозумінь та дотримання службової дисципліни підпорядкованими особами. В той же час, відповідач не наводячи жодних належних та допустимих доказів, вказує саме про сприяння ОСОБА_1 у вчиненні підлеглими порушення.

Також суд звертає увагу, що із пояснень позивача та висновку службового розслідування від 25.11.2016, встановлено, що ближче до кінці відрядження ОСОБА_4 запропонував працівникам БПОП ГУНП, як вказує позивач та інші працівники, корупційну схему щодо надання до УФЗБО ГУНП фіктивних чеків на проживання, а гроші він планував віддати командирові БПОП ГУНП майорові поліції ОСОБА_3 В подальшому, як пояснив позивач, вони зателефонували до ОСОБА_3, який підтвердив вищевикладене стосовно необхідності повернення коштів до підрозділу з метою подальшої купівлі форменого одягу та ремонту службових автомобілів

Про факт порушення ОСОБА_4 вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" позивачем неодноразово повідомлялося заступнику начальника ГУ НП у Полтавські області полковнику поліції ОСОБА_5, що зазначено у поясненнях позивача, наданих під час службового розслідування.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Разом з тим, з висновку службового розслідування від 25.11.2016 вбачається, що перевірка, за наслідками, якої був винесений наказ про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення була проведена у тому числі заступником начальника ГУ НП у Полтавські області полковником поліції ОСОБА_5, який в той же час був головою комісії, яка проводила службове розслідування, що є прямим порушенням наведених вище положень стосовно порядку проведення службових розслідувань. Крім того, виходячи із того, що на ОСОБА_5 також були покладені обов'язки щодо проведення інструктажу правил поведінки на шляху слідування та під час несення служби у відрядженні, за наслідками якого проводилося службове розслідування, а також з урахуванням свідчень позивача про його звернення до вказаної особи із питаннями, які стали в подальшому підставою службового розслідування, відповідач з метою об'єктивного та неупередженого проведення вказаного службового розслідування повинен був отримати відповідні пояснення від вказаної особи та, відповідно, з метою уникнення конфлікту інтересів, не міг призначати його головою комісії, яка проводила відповідне службове розслідування.

Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; з) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Судом встановлено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не було повною мірою враховано тяжкість проступку, не наведено яку шкоду було заподіяно позивачем, не зазначено чи враховувалося та досліджувалося відповідачем попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень його кваліфікації. Також матеріали службового розслідування, в порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, не містять відомостей про мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим. В той же час, без дослідження та надання оцінки вказаним обставинам, відповідачем до позивача було застосовано крайню міру дисциплінарної відповідальності - звільнення.

Крім того, згідно службової характеристики ОСОБА_1 за своїми морально діловими якостями гідний до несення служби, згідно послужного списку має неодноразові заохочення, а саме подяки, почесну грамоту, відзнаку МВС України "За відзнаку в службі" ІІ ступеня, медаль "Захисника Вітчизни", заохочувався грошовими винагородами. ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності раніше не притягався.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни не враховано попередню поведінку порушника, відсутність завданих державі та іншим особам збитків, не оцінено професійні, ділові та моральні якості, відсутність до цього дисциплінарних стягнень у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та наявність неодноразових заохочень.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на те, що оскаржувані накази винесені в порушення вимог закону України "Про запобігання корупції".

Так, відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" особа або член її сім'ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Згідно з наданими позивачем поясненнями під час службового розслідування, він неодноразово вказував на факти корупції у діяльності окремих працівників ГУ НП у Полтавській області.

Отже, враховуючи наведене, позивач не міг бути звільнений із займаної посади 06.12.2016, згідно із зазначеними приписами Закону України "Про запобігання корупції", оскільки матеріали службового розслідування не містять доказів вжиття відповідачем передбачених законом заходів з метою встановлення вказаних обставин в частині наданих позивачем пояснень та, відповідно, результатів такого розслідування із зазначенням про підтвердження або не підтвердження фактів корупції, вказаних у поясненнях позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1363 о/с від 30 листопада 2016 року в частині звільнення з посади старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 звільнено з посади без законних підстав, то відновлення його порушених прав повинно бути здійснено також шляхом скасування наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 408 о/с від 06 грудня 2016 року «По особовому складу», яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (тимчасовий штат).

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 № 110, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Із аналізу вказаних норм, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, позивача слід поновити на посаді з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 07.12.2016 року.

Враховуючи положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області з 07.12.2016 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення тощо).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат до суду надано квитанцію №58 на оплату послуг та довідку розрахунок №58 від 17.12.2016 про витрачений час та розмір коштів, що підлягає виплаті за виконану роботу.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", у редакції, чинній з 01.01.2017 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Водночас, позивач просить відшкодувати витрати, понесені у зв'язку з консультацією, вивченням та аналізом наданих доказів, підбором нормативної бази, написанням позовної заяви, що не передбачено чинним законодавством, оскільки консультації, вивчення та аналіз доказів, підбір нормативної бази, написання позовної заяви не є окремими процесуальними діями.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що правові підстави для відшкодування позивачу зазначених витрат, відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1363 о/с від 30 листопада 2016 року в частині звільнення з посади старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 408 о/с від 06 грудня 2016 року «По особовому складу».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Полтавській області з 07 грудня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанову в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Суддя І.Г. Ясиновський