Постанова № 65035809, 21.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 лютого 2017 року Справа № 814/56/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 339 о/с від 05.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Інгульського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 339 о/с від 05.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Інгульського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ ГУ НП в Миколаївській області від 05.12.2016 р. № 339 о/с про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні штату, питання щодо можливого використання його на службі поліції не обговорювалося, вакантні посади йому не пропонувалися, хоча він має бажання проходити службу в поліції в майбутньому та на момент звільнення мав звання старшого лейтенанта поліції, вислугу 8 років в органах внутрішніх справ України.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а наказ про звільнення правомірним, оскільки у зв'язку з організаційно-штатними змінами в ГУ НП в Миколаївській області займану позивачем посаду скорочено та на виконання вимог ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" позивача попереджено за два місяці про його подальше майбутнє звільнення. А питання щодо призначення під час скорочення особи на іншу посаду є правом керівника та під час вирішення питання про призначення позивача на іншу посаду керівником було взято до уваги досвід попередньої роботи, виконання службових обов'язків та як наслідок не прийнято позитивного рішення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що позивач з 2008 р. по листопад 2015 р. проходила службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2015 р. № 3 о/с "По особовому складу", відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону № 580 позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого лейтенанта поліції в порядку переатестування на посаду слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого Ленінського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за статтею 77 ч. 1 п. 5 Закону № 580 (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол апеляційної атестаційної комісії від 27.02.2016 р. № 15.00004067.0022838.

Не погоджуючись з наказом ГУ НП в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Миколаївським окружним адміністративним судом 15.09.2016 року по справі № 814/874/16 винесено постанову, якою скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с та поновлено позивача на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області № 280 о/с від 05.10.2016 року, яким позивач поновлений на службі в поліції.

06.10.2016 року позивачу під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.

05.12.2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області № 339 о/с позивач був звільнений з посади слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за ст.77 п.4 ч.1 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує її права та інтереси, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.24 Європейської соціальної хартії передбачено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.

Порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Національну поліцію України", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону, поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача зі служби в поліції проведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію України".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації передбачений статтею 68 Закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 68 Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

За загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Проаналізувавши прложення Закону України "Про Національну поліцію України" щодо порядку вивільнення працівників у випадку скорочення штату можна зробити висновок, що вони кореспондуються з положеннями трудового законодаства.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, з вказаної статті вбачається, що визначальним при вирішенні даного спору є встановлення обставин скорочення посади, яку обіймав позивач.

Водночас, порядок вивільнення працівників регулюється ст. 49-2 КЗпП України. Так, відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При цьому, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, декларує дві імперативні норми.

По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу.

По-друге, під іншою роботою на тому ж підприємстві, в установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року № 360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області, а саме 3263 посади, в тому числі і посаду, яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3318 штатних одиниць, з яких 506 посад слідчих в овс.

Крім того, посаду позивача - слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУ НВП в Миколаївській області станом на 01 грудня 2016 року.

В свою чергу, на час звільнення позивача не було зайнято 187 посад, з яких 141 посада слідчих Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Таким чином, суд доходить висновку, що в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено.

Разом з цим, 06.10.2016 року позивачу під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.

Таким чином, посада слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області позивачу не пропонувалась, що за переконанням суду є порушенням трудових прав позивача.

При цьому відповідачем не було запропаново позивачу жодної вакантної посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

В свою чергу, згідно ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Стаття 42 КЗпП України дає право адміністрації при скорочені чисельності штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таке право отримало назву "переважного права" на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Зазвичай роботодавець повинен приготувати довідку у довільній формі про результати порівняльного аналізу і навести дані, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

У процесі такого порівняльного аналізу можна враховувати такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, відсутність скарг, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року справа № 21-237а11 та від 28.10.2014 р. справа №21-484а14 висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Проте, відповідачем не надано доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації відповідно до вимоги ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», за якою переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було вжито заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу, відповідач навіть не запропонував працівникові жодної вакантної посади в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області.

Ці висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладену у постановах від 10.03.2015 року, від 21.04.2015 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що під час прийняття оскаржуваного наказу, вимоги ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" відповідачем не дотримані, що призвело до порушення прав позивача.

Слід також зазначити, що відповідно до наданих заперечень та долучених до них доказів, суд вбачає, що підставами для звільнення позивача є не реорганізація та скорочення штатів, а наявність стосовно нього висновку атестаційної комісії від 27.02.2016 року про те, що позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Але, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.16 року по справі № 814/874/16, яка набрала законної сили, вже надано оцінку зазначеному висновку атестаційної комісії. Судом задоволено позов ОСОБА_1, скасовано наказ про звільнення її з поліції саме з мотивів того, що атестація позивача проведена всупереч вимогам Закону, висновки про його службову невідповідність необґрунтовані та протиправні.

Відсутність в резолютивній частині постанови суду рішення про скасування висновків атестаційної комісії від 27.02.2016 року не означає, що зазначені висновки є чинними і після поновлення позивача на посаді в поліції та продовжують для нього створювати негативні наслідки.

Атестація поліцейського - це система юридичних фактів, юридично значущих умов, яка включає в себе багато елементів (включення поліцейського до списків осіб, що підлягають атестації, збір інформації про поліцейського, складання ним тестів, проходження поліграфу, співбесіди, а також видання наказу про його звільнення з поліції), які разом утворюють фактичний (юридичний) склад.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.16 року по справі № 814/874/16 не лише визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1, від 17.03.2016 року, а й надано оцінку підставам звільнення - процедурі атестації та висновкам атестаційної комісії, які відповідно до мотивувальної частини постанови є такими, що суперечать законодавству.

Таким чином, після висновків суду, викладених у постанові від 15.09.16 року по справі № 814/874/16, відповідач позбавлений можливості повторно використовувати протокол атестаційної комісії від 27.02.16 року для нового звільнення ОСОБА_1

Та обставина, що відповідач обґрунтовує звільнення ОСОБА_1 відсутністю судового рішення про скасування висновків атестаційної комісії, які, на його думку, заважають позивачу подальшому проходженню службу в поліції, як раз свідчить на користь того, що реальними підставами звільнення у цьому випадку є не реорганізація чи скорочення штатів, а намагання відповідача повторно звільнити поліцейського за результатами атестації, ігноруючи при цьому висновки суду про протиправність такого звільнення.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт незаконного звільнення позивача він підлягає поновленню саме на посаді, з якої його було звільнено, а саме на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Також, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку є правомірною, та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в НП України.

Як вбачається з довідки про грошове утримання позивача, середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 4774,19 грн.

Відповідно до п. 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Позивача звільнено з роботи 05.12.2016 року. З 05.12.2016 року по 21.02.2017 це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 12 512, 99 грн.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.

Згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи докази відповідно до ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 339 о/с від 05.12.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Інгульського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 339 о/с від 05.12.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'зку з скороченням).

Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 12 512, 99 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 4774, 19 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва