Постанова № 65035663, 28.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2017 року Справа № 810/356/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" до Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" звернулось до суду з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області, в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його скласти висновок щодо відшкодування майнової шкоди (збитків) у сумі 730473,87 грн., завданої позивачу внаслідок знищення поголів’я свиней в кількості 703 одиниці на підставі рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Броварській районній державній адміністрації (протокол № 11 від 29.07.2015), та стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у сумі 730473,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин на підставі рішення протиепізоотичної комісії, утвореної при райдержадміністрації, йому завдано майнову шкоду (збитків), яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України. Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про відшкодування завданої шкоди, однак відповідач протиправно відмовив у її відшкодуванні.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що діяв правомірно, позов є безпідставним, тому задоволенню не підлягає.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з’явилися представники позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з’явився, надіслав до суду заперечення в яких просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" є юридичною особою, що зареєстрована 18.01.1996 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 07.04.2010 № 13541450000002244).

У липні 2015 року Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Броварській районній державній адміністрації на позачерговому засіданні (протокол від 29.07.2015 № 11) визначила епізоотичним осередком щодо африканської чуми свиней ПАТ "Агрокомбінат Калита" Броварського району Київської області та встановила карантин з 29.07.2015.

Цим же рішенням встановлено захисну зону – територію району від меж із Чернігівською областю, що оточує межі першої зони (зону епізоотичного осередку), до складу якої входять населені пункти: с. Калита, с. Опанасів, с. Заворотичі, с. Мокрець, с. Бервиця, с. Бобрик, с. Шевченкове, с. Фрунзівка, с. Рудня, с. Семиполки та свиногосподарство ТОВ "ЗАВОРОТИЧІ" (ТОВ "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ), яке утримує 700 голів свиней, та обмежується зовнішніми межами вказаних нанесених пунктів, а також затверджено План заходів щодо недопущення розповсюдження захворювання на африканську чуму свиней.

Таким чином, вказаним рішенням Комісії свиногосподарство позивача віднесено до захисної зони.

Пунктом 16 вказаного Плану заходів передбачено в зоні захисту у термін до 10.08.2015 забезпечити забій свиней населення та господарств цієї зони на найближчому переробному підприємстві або забійному пункті (пункт 10.2 Інструкції щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2014 № 81, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2014 за № 363/25140).

Позивач стверджував, що внаслідок реалізації Плану заходів щодо недопущення розповсюдження захворювання на африканську чуму свиней у період з 16.08.2015 по 29.08.2016 знищено поголів'я свиней в кількості 703 одиниці, загальною вагою 29070 кг, чим позивачу завдано матеріальну шкоду у сумі 730473,87 грн., виходячи з середньої ціни реалізації свиней (у живій вазі) у Київській області у сумі 25128,10 грн. за 1 т.

На підтвердження вказаних фактів позивач представив суду акти про знешкодження і спалювання трупів свиней, що належать ТОВ "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ", складні за участі представників позивача та посадових осіб державної ветеринарної служби; довідку від 01.11.2016 № 52 про розмір збитку; звіт "Стан тваринництва" за 2015 рік за формою 24; звітом про рух худоби та птиці на фермі за серпень 2015 року; довідку Головного управління статистики у Київській області від 25.10.2016 № 07-71/3393.

У липні 2016 року позивач звернувся до Броварської районної державної адміністрації з клопотанням від 07.07.2016 № 29, в якому просив відшкодувати завдану майнову шкоду, що заподіяна проведенням процедур з ліквідації поголів'я свиней ТОВ "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ", на загальну суму 799590,00 грн.

Однак, Броварська районна державна адміністрація за результатом розгляду клопотання позивача листом від 15.08.2016 № 1811/01-18 відмовила позивачу у відшкодуванні майнової шкоди, обґрунтувавши своє рішення тим, що правові підстави для відшкодування майнової шкоди у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації спалаху африканської чуми свиней відсутні, оскільки згідно з положеннями пункту 4 Порядку фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1999 № 140, фінансування заходів із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій місцевого і регіонального рівнів на об'єктах усіх форм власності здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій, на території яких виникла чи може виникнути надзвичайна ситуація, і додатково - за рахунок районних резервів (місцевий рівень) та резервів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (регіональний рівень), створених відповідно до законодавства.

Позивач, не погоджуючись з рішенням Броварської районної державної адміністрації, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину" передбачено, що в разі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ (Міжнародного епізоотичного бюро), Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених відповідним планом дій за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разі їх відсутності приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, зазначених у статті 44 цього Закону, відповідно до характеру особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, та рівня ризику в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження, а також розміщують у засобах масової інформації повідомлення, які повинні містити відомості про кордони інфікованої і буферної зон, зони спостереження та за необхідності - про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи.

Під спалахом хвороби, згідно з положеннями статті 1 цього Закону вважається випадок захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, на потужностях (об'єктах), включаючи всі споруди та прилеглі приміщення, де розміщені тварини, або на території, де з огляду на місцеві умови неможливо гарантувати, що сприйнятливі та несприйнятливі до хвороби тварини не мали безпосереднього контакту з тваринами, що захворіли, або стосовно яких є підозра на захворювання

Відповідно до Типового положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при обласній державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1350, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при облдержадміністрації є постійно діючим органом при облдержадміністрації, який здійснює на території області оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, що входять до списку Міжнародного епізоотичного бюро, і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

Положеннями статті 44 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину" передбачено, що державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню, зокрема: вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції; здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій, буферній зонах та зоні спостереження тощо.

В силу приписів статті 49 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину" майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма містить імперативний припис щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Умови відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої фізичним і юридичним особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб визначаються Порядком відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003 (далі – Постанова КМ № 1003).

Згідно з пунктами 2, 3 Постанови КМ № 1003 відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. У разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов'язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях і міських радах (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв'язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду бюджету.

Виділення і використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 415.

Згідно з пунктом 7 Постанови КМ № 1003 розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 175.

Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму.

Комісія протягом трьох діб розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні.

Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації.

Згідно з пунктом 8 Постанови КМ № 1003 рішення про відмову у відшкодуванні завданої майнової шкоди (збитків) може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Аналіз перелічених норм дозволяє дійти висновку, що стаття 49 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину" містить імперативний припис щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Це означає, що для відшкодування шкоди особа має доказати факт заподіяння майнової шкоди, розмір такої шкоди, а також існування причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та заходами з карантину (карантинними обмеженнями) тварин або проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, що здійснювались на підставі рішення відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

Постанова КМ № 1003 не утворює матеріально-правових підстав для відшкодування шкоди, а містить лише процедурні норми, що регулюють діяльність органу державної влади у зв'язку з перевіркою факту заподіяння майнової шкоди, її розміру та наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та заходами, що здійснювались на підставі рішення відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) на підставі рішення Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Броварській районній державній адміністрації в свиногосподарстві позивача знищено поголів'я свиней.

Позивач на підставі положень статті 49 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину" звернувся до відповідача з клопотанням про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої йому внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин, однак відмовив у відшкодуванні такої шкоди.

Оцінюючи мотиви такої відмови, наведені у листі від 15.08.2016 № 1811/01-18, суд констатує, що це рішення є протиправним і не ґрунтується на положеннях статті 49 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринару медицину".

Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1999 № 140, якою затверджено Порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, суд до уваги не приймає, оскільки цей порядок не містить підстав для відмови у відшкодуванні майнової шкоди, завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин на підставі рішення органу державної влади, і не поширюється на відносини з приводу відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин.

Суд також не приймає посилання відповідача на уявні обмеження щодо використання коштів резервного фонду державного бюджету, оскільки Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415, визначає порядок і спосіб дій відповідача для виконання обов'язку з відшкодування шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин за зверненням підприємства.

В силу приписів частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки визначення розміру майнової шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин належить до дискреційних повноважень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Броварській районній державній адміністрації, суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача на предмет визначення розміру майнової шкоди (збитків), завданих позивачу внаслідок запровадження карантинних обмежень, та скласти відповідний висновок.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, адже факт бездіяльності з оку відповідача відсутній, є активна поведінка - прийняття рішення про відмову у відшкодуванні майнової шкоди (збитків).

Крім того, встановлення факту заподіяння майнової шкоди, її розміру та наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та заходами, що здійснювались на підставі рішення відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії, є дискреційним повноваженням відповідача.

Оскільки жодного рішення відповідачем з цього приводу не приймалось, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням викладених судом висновків.

Вимога про стягнення коштів також задоволенню не підлягає, адже є передчасною.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Броварської районної державної адміністрації Київської області, викладене в листі від 15.08.2016 № 1811/01-18, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" у відшкодуванні майнової шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин.

Зобов'язати Броварську районну державну адміністрацію Київської області (Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Броварській РДА) повторно розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої йому внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин, визначити / уточнити розмір завданої майнової шкоди (збитків) та скласти відповідний висновок.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської районної державної адміністрації Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ" судові витрати у сумі 10958 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.