Постанова № 65035191, 26.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р. Справа № 804/4003/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 254922,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 254922,30 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за наслідками річного декларування, у загальному розмірі 254922,30 грн. Сума заборгованості, що заявлена у даній справі до стягнення, виникла у відповідача внаслідок нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0027161703 (форми "Р") та податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0027151703 ( форми "Р"). Податковим органом вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога від 16.11.2015 № 8686-25 була сформована та направлена відповідачу. Однак, сума податкового боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку, що зумовило звернення позивача до суду із означеним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 відкрито провадження по справі №804/4003/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2016.

У судове засідання 26 січня 2017 року представник позивача не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. 26 січня 2017 року до канцелярії суду надав клопотання (вх.№3359/17) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судове засідання 26 січня 2017 року представник відповідача прибув, проти заявленого адміністративного позову заперечив в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податку.

Відповідно до облікових даних Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідач має податковий борг по платежу 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за наслідками річного декларування) на загальну суму 254992,30 грн., який виник згідно податкових повідомлень - рішень від 13.10.2014 № НОМЕР_2; від 13.10.2014 № НОМЕР_3.

Однак, позивачем заявлено адміністративний позов про стягнення податкового боргу в сумі 254922,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, матеріалами справи встановлено, що у період з 21.08.2014 по 28.08.2014 позивачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюжету ОСОБА_2 (ІПН2657901773) на період з 01.01.2013 по 31.12.2013. За результатами перевірки складено акт від 04.09.2014 №3131/17-3/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_2 п.п 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 та п.п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.п.167.2 ст. 167, п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму у розмірі 203857,84 грн.

Копію акта направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано адресатом 17.09.2014, згідно з відміткою на поштовому повідомленні.

13 жовтня 2014 року на підставі акта від 04.09.2014 №3131/17-3/НОМЕР_1 позивачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення (форми «Р») №0027161703 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування» на загальну суму 254822,30 грн., з яких: 203857,84 грн. за основним платежем та 50964,46 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення рішення (форми «Р») №0027151703 про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування» в сумі 170,00 грн., яке прийнято через пеподання відповідачем податкової декларації.

Копії податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014 №0027161703 та №0027151703 направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення, у звязку із закінченням терміну зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0027161703 (адміністративна справа №804/7361/15), за результатами такого оскарження постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі №804/7361/15 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №804/7361/15 постанову суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року у справі №804/7361/15 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі №804/7361/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 № НОМЕР_2, за яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобовязання в розмірі 254822,30 грн., на момент розгляду даної справи є неузгодженим.

16 листопада 2015 року на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» за №8686-25 на суму 254992,30 грн. Копія податкової вимоги від 16.11.2015 №8686-25 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням на його адресу.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 57.3, 57.4 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив порядок дій контролюючих органів в разі виявлення податкового боргу, що передують стягненню цього боргу в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0027161703 в судовому порядку. На час розгляду справи податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0027161703, яким визначено суму грошового зобовязання на загальну суму 254822,30 грн. оскаржується та є неузгодженим, відтак сума податкового боргу у розмірі 254822,30 грн., визначена ОСОБА_2 податковим органом, статусу податкового боргу не набула та не підлягає стягненню.

У той же час, податкове повідомлення - рішення від 13.10.2014 № НОМЕР_3 ( форми "Р") про збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за наслідками річного декларування» в сумі 170,00 грн. відповідачем не оскаржено та сума штрафних санкцій, визначена у розмірі 170,00 грн., набула статусу податкового боргу.

Позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення податковий борг на загальну суму 254922,30 грн. Щодо заявленої суми податкового боргу під час розгляду справи судом встановлено, що 254922,30 грн. - 254822,30 грн. = 100 грн., де сума грошового зобовязання в розмірі 254822,30 грн. є неузгодженою. Відтак, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині заявленої суми в розмірі 100 грн.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 254922,30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1) на користь держави податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 100 (сто ) грн.

В іншій частини заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1