Постанова № 65035159, 24.02.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року Справа № 803/78/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату бору (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату бору (недоїмки) від 18 січня 2017 року №Ф-000015311 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9 975, 50 грн.; визнання протиправним та скасування рішення від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 997, 56 грн.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2017 року за №000012311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 111 872, 52 грн., від 18 січня 2017 року за №000013311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 786, 50 грн., від 18 січня 2017 року за №000016311 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 7 049, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 29.11.2016 року по 19.12.2016 року Маневицьким відділенням Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року за результатами якої був складений акт №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року, у якому встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2015 рік в сумі 375 953, 19 грн. та відповідно податок на доходи фізичних осіб в сумі 74 581, 68 грн.; п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX (перехідні положення) Податкового Кодексу України, ст. 168 Податкового Кодексу в результаті чого занижено оподатковуваний чистий дохід за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 375 953, 19 грн., як наслідок занижено суми податкового зобов'язання з військового збору за вищевказаний період на 5 639, 30 грн.; п.7.1.2 ст.7, п.8.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донарахований єдиний внесок в сумі 9 975, 50 грн. із чистого оподатковуваного доходу у 2014 році та порушення п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в частині завищення податкового кредиту, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 75 191 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 21 667 грн., за травень 2015 року - 36 849 грн., червень 2015 року - 16 167 грн., липень 2015 року - 508 грн.

На підставі акту перевірки №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року, ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.01.2017 року №000012311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 111 872, 52 грн., в тому числі: за основним платежем 74 581, 68 грн., та штрафними санкціями 37 290, 84 грн.; від 18.01.2017 року за №000013311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 112 786, 50 грн., в тому числі: за основним платежем 75 191 грн. та штрафними санкціями 37 595, 50 грн.; від 18.01.2017 року за №000016311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 7 049, 13 грн., в тому числі: за основним платежем 5 639, 30 грн. та штрафними санкціями 1 409, 83 грн.; рішення від 18.01.2017 року №000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 997, 56 гри., а також вимогу від 18.01.2017 року №000015311 про сплату боргу (недоїмки) на суму 9 975, 50 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 18 січня 2017 року за №000012311, №000013311, №000016311, рішенням від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій та вимогою від 18 січня 2017 року №Ф-000015311 про сплату боргу, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Вказує, що ним під час перевірки на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціях між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "ВК Метсейл Україна" надавалися податковому органу всі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог встановлених законодавством України, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку та підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Однак останні, не взяті до уваги працівниками податкового органу під час проведення перевірки.

А тому, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року за №000012311, №000013311, №000016311, рішення від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій та вимогу від 18 січня 2017 року №Ф-000015311 про сплату боргу.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 14 лютого 2017 року пред'явленні позовні вимоги заперечив, з наступних підстав.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності встановлено, що відповідно до поданої податкової декларації за 2015 рік фізична особа-підприємець ОСОБА_3 одержував доходи від здійснення господарської діяльності по вантажних перевезеннях, роздрібній торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Видом діяльності - 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у 2015 році не займався та доходів від вказаного виду не отримував, а обладнання, що було придбане ним у ТзОВ "ВК "Метсейл Україна" та ТзОВ "Метсейл Україна" було придбане саме для здійснення діяльності ресторана, надання послуг мобільного харчування.

Отже, включення сум у витрати, що були понесені у 2015 році на придбання обладнання у вищезазначених контрагентів було безпідставним, так як вказанні витрати не були безпосередньо пов'язані з отриманням доходів у 2015 році.

Так як діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування позивач у 2015 році не здійснював, а обладнання, яке було придбано у ТзОВ "ВК "Метсейл Україна", ТзОВ "Метсейл Україна" було придбане саме для здійснення цього виду діяльності, тому позивачем було завищено податковий кредит на суму 75 191 грн.

Внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу у 2015 році в сумі 375 953, 39 грн. перевіркою встановлено порушення п.7.1.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донарахований єдиний внесок в сумі 9 975, 50 грн.

Крім того, в результаті заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, перевіркою встановлено заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5 639, 30 грн.

Вважає висновки контролюючого органу, зроблені при проведенні перевірки правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року за №000012311, №000013311, №000016311, рішення від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій та вимогу від 18 січня 2017 року №Ф-000015311 про сплату боргу такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.11.2016 року по 19.12.2016 року Маневицьким відділенням Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року за результатами якої був складений акт №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року.

Термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів на підставі наказу Ковельської ОДПІ від 12 грудня 2016 року №626.

Перевіркою встановлено порушення, а саме:

- ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2015 рік в сумі 375 953, 19 грн. та відповідно податок на доходи фізичних осіб в сумі 74 581, 68 грн.;

- п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX (перехідні положення) Податкового Кодексу України, ст.168 Податкового Кодексу в результаті чого занижено оподатковуваний чистий дохід за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 375 953, 19 грн., як наслідок занижено суми податкового зобов'язання з військового збору за вищевказаний період на 5 639, 30 грн.;

- п.7.1.2 ст.7, п.8.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донарахований єдиний внесок в сумі 9 975, 50 грн. із чистого оподатковуваного доходу у 2014 році;

- порушення п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в частині завищення податкового кредиту, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 75 191 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 21 667 грн., за травень 2015 року - 36 849 грн., червень 2015 року - 16 167 грн., липень 2015 року - 508 грн.

03.01.2017 року позивачем подано до Маневицького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області письмові заперечення на акт №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року".

Маневицьке відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області у відповіді від 13.01.2017 року вважає висновки акту документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 26.12.2016 року №234/1301/НОМЕР_1 правомірними та такими, що відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року, ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.01.2017 року №000012311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 111 872, 52 грн., в тому числі: за основним платежем 74 581, 68 грн., та штрафними санкціями 37 290, 84 грн.; від 18.01.2017 року за №000013311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 112 786, 50 грн., в тому числі: за основним платежем 75 191 грн. та штрафними санкціями 37 595, 50 грн.; від 18.01.2017 року за №000016311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 7 049, 13 грн., в тому числі: за основним платежем 5 639, 30 грн. та штрафними санкціями 1 409, 83 грн.; рішення від 18.01.2017 року №000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 997, 56 гри., а також вимогу від 18.01.2017 року №000015311 про сплату боргу (недоїмки) на суму 9 975, 50 грн.

Збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та застосування до позивача штрафних санкцій за ненарахування єдиного внеску відповідач обґрунтовує висновком щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентоване статтею 177 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Так, відповідно до пункту 177.10 зазначеної статті фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2004 року ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2 від 31.10.2012 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є: 46.73 - оптова торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 - вантажних автомобільний транспорт; 56.10- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що 07.04.2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "ВК Метсейл Україна" (Постачальник) був укладений договір поставки №07-04-01, згідно якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю у зумовлені строки товар - обладнання з нержавіючої сталі, найменування, кількість, ціна та асортимент яких визначаються згідно та специфікаціями Постачальниками, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов договору ТОВ "ВК Метсейл Україна" було поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 обладнання на загальну суму 448 092, 71 грн., в тому числі податок на додану вартість 74 682, 12 грн., що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними №РН-06-0008 від 08.06.2015 року, №РН-06-0009 від 08.06.2015 року, №РН-07-0035 від 14.07.2015 року та податковими накладними №32 від 10.04.2015 року, на суму 70 000 грн. (в т.ч. ПДВ 11 666, 67 грн.); №66 від 30.04.2015 року на суму 60 000 грн. (в т.ч. ПДВ 10 000 грн.); №37 від 25.05.2015 року, на суму 40 447, 87 грн. (в т.ч. ПДВ 6 741,31 грн.); №38 від 25.05.2015 року на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ 16 666, 67 грн.); №60 від 29.05.2015 року, на суму 80 644, 84 грн. (в т.ч. ПДВ 13 440, 81 грн.); №17 від 12.06.2015 року, на суму 6 224, 65 грн. (в т.ч. ПДВ 1 037, 44 грн.); №41 від 22.06.2015 року, на суму 20 000 грн. (в т.ч. ПДВ 3 333, 33 грн.); №44 від 23.06.2015 року, на суму 17 000 грн. (в т.ч. ПДВ 2 833, 34 грн.).

Розрахунок між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "ВК Метсейл Україна" проведено у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №870 від 10.04.2015 року на суму 70 000 грн.; №905 від 30.04.2015 року на суму 60 000 грн.; №969 від 25.05.2015 року на суму 40 447, 87 грн.; №970 від 25.05.2015 року на суму 100 000 грн.; №981 від 29.05.2015 року на суму 80 644, 84 грн.; №1002 від 12.06.2015 року на суму 60 000 грн.; №1026 від 22.06.2015 року на суму 20 000 грн.; №1028 від 23.06.2015 року на суму 17 000 грн., а всього на загальну суму 448 092, 71 грн., в тому числі податок на додану вартість 74 682, 12 грн.

Також, судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було придбано обладнання - "витяжку пристінну з жироуловлювачами" у ТОВ "Метсейл Україна" на суму 3 051, 36 грн., в тому числі податок на додану вартість 508, 56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №РН-7-0033 від 14.07.2015 року та податковою накладною №30 від 10.07.2015 року на суму 3 051, 36 грн. (в т.ч. ПДВ 508, 56 грн.)

Розрахунок між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Метсейл Україна" проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №1076 від 10.07.2015 року на суму 3 051, 36 грн.

Отримання товару підтверджується підписами на видаткових накладних, долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі майна та інвентарними картками обліку основних засобів.

Таким чином, ТОВ "ВК Метсейл Україна" та ТОВ "Метсейл Україна" було поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 обладнання на загальну суму 451 144, 07 грн., в тому числі податок на додану вартість 75 190, 68 грн.

Товар отриманий від ТОВ "ВК Метсейл Україна" та ТОВ "Метсейл Україна" відповідає меті господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема у діяльності ресторану, наданні послуг мобільного харчування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним включення позивачем сум витрат пов'язаних з придбанням обладнання у ТОВ "ВК Метсейл Україна" та ТОВ "Метсейл Україна" до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, а також оподаткування позивачем доходів, отриманих від провадження господарської діяльності у 2015 році із ТОВ "ВК Метсейл Україна" та ТОВ "Метсейл Україна".

Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження висновків ревізорів Маневицького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, викладених у акті перевірки №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог податкового законодавства, не доведено відповідачем в ході судового розгляду справи та не підтверджується жодним письмовим доказом, а є лише суб'єктивним припущенням ревізорів податкового органу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті №234/1301/НОМЕР_1 від 26.12.2016 року висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми оподаткованого доходу у сумі 375 953, 19 грн., у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на 5 639, 30 грн., заниження чистого доходу на 375 953, 19 грн., в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 74 581, 68 грн. та завищення податкового кредиту, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 75 191 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак податкові повідомлення-рішення від 18.01.2017 року №000012311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 111 872, 52 грн., від 18.01.2017 року за №000016311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 7 049, 13 грн. та від 18.01.2017 року за №000013311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 112 786, 50 грн. підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-IV (далі - Закон №2464-IV) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина третя статті 7 Закону №2464-IV).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-IV платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Разом з тим, оскільки відповідачем не доведено факт заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік та, як наслідок, заниження єдиного внеску, тому суд дійшов висновку, що вимога про сплату бору (недоїмки) від 18.01.2017 року №000015311 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9 975, 50 грн. та рішення від 18.01.2017 року №000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 997, 56 грн., також підлягають скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України" (пункт 49) Європейський Суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пунктах 50-51 згаданого рішення Європейського Суду з прав людини зазначено: "Найпершою та найбільш важливою вимогою статті 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті від 26.12.2016 року №234/1301/НОМЕР_1 висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2017 року за №000012311, №000013311 та №000016311, рішення від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату бору (недоїмки) від 18 січня 2017 року №Ф-000015311.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 18 січня 2017 року за №000012311, №000013311 та №000016311.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 18 січня 2017 року №0000014311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області про сплату бору (недоїмки) від 18 січня 2017 року №Ф-000015311.

Стягнути на користь фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) 2 426, 82 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 01 березня 2017 року.