Вирок № 65034093, 01.03.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/399/17

Номер провадження 1-кп/623/84/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.

секретаря Лисенко О.В.

з участю прокурора Молодовський І.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції обвинувальний акт із доданою до нього угодою про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Вовковиї, Демидівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

встановив :

23 вересня 2015 року, близько 16 години, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до п. 2.9 «Водієві забороняється:а) керувати транспортним засобом в стані алкогольного оп'яніння або знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин ", рухався в районі 611 км + 500 м автошляху Київ-Харків-Довжанський, зі сторони м. Слов'янськ Донецької області в напрямку м. Харків, зі швидкістю 80 км/год.

В процесі руху по вказаній ділянці автошляху грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: п.12.3 " У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п.13.1 "Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу»,внаслідок чого допустив зіткнення з рухаючимся попереду у попутному напрямку мопедом Alpha 2550F, без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого косого перелому лівої малогомілкової кістки, множинних саден тіла і лівої нижньої і верхньої лівої кінцівок, кваліфіковані згідно з висновком судово-медичної експертизи № 353/15 від 25.09.2015, як середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

Порушення вимог п.п.2.9, 12.3 та 13.1 Правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_2 відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 248/16 від 13.06.2016 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що останній, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 3110, проявив необачність, не врахував дорожню обстановку, вибрав небезпечні прийомі керування транспортним засобом і швидкість руху, внаслідок чого при наближенні до мопеду повинен був вжити заходів до зниження швидкості для вибору безпечної дистанції, при цьому автомобіль ГАЗ 3110 контактував із лівою задньою частиною мопеду Alpha 2550F, що спричинило вищевказані наслідки.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

15 лютого 2017 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 було досягнуто угоди про примирення.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та попросив вибачення у потерпілого.

Претензій матеріального та морального характеру потерпілий ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 немає.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 1 року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердженням зазначеної угоди для підозрюваного: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу; для потерпілого: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що виконання зобов'язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.

Потерпілий ОСОБА_1, та обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання для обвинуваченого та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України в обсязі обвинувачення та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне: ОСОБА_2 не працює, є учасником бойових дій, зі слів має двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, копія військового квитка та УБД.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.286 КК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2016 року по справі №5-27кс16 суд підкреслив, що норми статей 468 і 469 КПК в поєднанні з положеннями пункту 7 статті 474 цього Кодексу є втіленням основних цінностей інституту примирення. Тому при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів невеликої тяжкості - двооб'єктного (багатооб'єктного) злочину (частина перша статті 286 КК), суд має керуватись не тільки формальними вимогами цих норм щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а чітко дотримуватись їх засадничих принципів.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду від 15 лютого 2017 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного призначеного покарання строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.76 КК України додатково покласти на ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди №248/16 від 13.03.2016 року в розмірі 1055, 52 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Роз`яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя М.О. Гуренко