Вирок № 65032961, 01.03.2017, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. м. Кремінна Справа № 415/2431/14-к Провадження № 1-кп/414/6/2017

Кремінський районний судЛуганської області в складі

головуючого судді: Акулова Є.М,

секретаря: Дегтяренко Т.В

прокурора Ісмаілова Є.М

захисників ОСОБА_1В, ОСОБА_2С

за участі потерпілих ОСОБА_3І,ОСОБА_4В, ОСОБА_5І та їх представника ОСОБА_6В;

представника цивільного відповідача ОСОБА_7М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою площа ОСОБА_8 5

м. Кремінна кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_9, який народився 15 серпня 1955 року в селі Рай-Олександрівка Попаснянського району Луганської області, громадянина України, не судимого,одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого ЦПМСД №1 міста Лисичанська, лікарем терапевтом дільничним, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України

ОСОБА_10, який народився 20 травня 1976 року в місті Лисичанська Луганської області, громадянина України, не судимого, розлученого, має на утриманні двох дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого ЦПМСД №2 міста Лисичанська лікарем інфекціоністом кабінету довіри, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.1 КК України

В С Т А Н О В И В:

29.11.2011, приблизно о 18.25, в приймальне відділення ЦМЛ ім. Тітова міста Лисичанська бригадою «Швидкої допомоги» була доставлена ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходилася на 33-34 тижні вагітності, зі скаргами на високу температуру.

Близько 19.15 ОСОБА_11 оглянув черговий лікар-терапевт ОСОБА_9 (призначений на посаду наказом № 81-к від 05.12.2007), який встановив та зафіксував у медичній картці стаціонарного хворого №8740/845/598 на імя останньої наступне: «Скарги хворої на підвищення температури тіла протягом тижня, підвищення температури до 39.5 градусів (останні 3 дні), легкий нежить, захворювання повязує з відвідуванням лікаря-гінеколога, появу через 3-4 дні висипань на губах в ділянці носо-губного трикутника, обєктивного огляду загальний стан середньої тяжкості, мається легка гіперемія зіву, легке набрякання дужок, легкий жорсткий відтінок легеневого дихання без хрипів, тахікардія 104 удари в хвилину, артеріальний тиск 130/80 мм рт. ст., наявність температури 38.8 С згідно температурного листа, пастозність нижніх кінцівок».

В подальшому ОСОБА_11 була оглянута лікарем-гінекологом та лікарем-реаніматологом, які встановили відсутність гінекологічних ускладнень та перевірили сатурацію крові, показники якої знаходилися у межах норми.

Після оглядів ОСОБА_11, лікар-терапевт ОСОБА_9, зробив призначення лікування та проведення низки клінічних досліджень та госпіталізував останню до інфекційного відділення лікарні, не зважаючи на той факт, що згідно вимог наказу Головного управління охорони здоровя Луганської облдержадміністрації №635 від 20.10.2010 року вагітні з ознаками ГРВІ та нормальною сатурацією крові повинні госпіталізуватись в окремі боксовані палати інфекційного відділення при відсутності акушерської патології.

Відповідно до стандартів надання медичної допомоги хворим на інфекційні захворювання, вимог наказу МОЗ України від 20.05.2009 року № 189-АМД «Про затвердження «Протоколу діагностики та лікування нового грипу (А Н1/N1 Калифорнія) у дорослих», наказу МОЗ України № 832 від 13.11.2009 року «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 20.05.2009 року № 189-АМД «Про затвердження «Протоколу діагностики та лікування нового грипу (А Н1/N1 Калифорнія) у дорослих», наказу МОЗ України № 813 від 11.11.2009 року «Про затвердження алгоритму надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип, викликаний вірусом (А Н1/N1 Калифорнія)», наказу МОЗ України №226 від 27.07.1998 та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010 року «Рекомендації начальникам відділів охорони здоровя райдержадміністрацій, головним лікарям лікувально-профілактичних закладів міста та області з питань профілактики та розвитку ускладнень ГРВІ та грипу у вагітних, роділь та породіль», у таких випадках необхідним є обовязкове проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітини в 2-х проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

Однак за екстреними показниками (тривала лихоманка, ознаки респіраторного синдрому у вагітної, така хвора відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями при респіраторних захворюваннях), ОСОБА_11, для встановлення точного діагнозу, лікарем терапевтом ОСОБА_9 не було призначено рентгенографію органів грудної клітини у 2-х проекціях, носу та додаткових пазух, не визначено частоту дихальних рухів у хвилину.

Згідно наказів № 830 МОЗ України від 13.11.2009 року «Про проведення сортування хворих на пандемічний грип, викликаний вірусом (А Н1/N1 Калифорнія) та № 722 головного управління охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації від 16.11.2009 року про проведення медичного сортування хворих на пандемічний грип, викликаний вірусом (А Н1/N1 Калифорнія) сортування хворих відбувається у приймальному відділенні лікувано-профілактичного закладу, визначеного для надання медичної допомоги хворим на гострі респіраторні інфекції та пандемічний грип, викликаний вірусом (А Н1/N1 Калифорнія). За проведення сортування відповідає черговий лікар приймального відділення, як у разі надходження хворих через службу швидкої медичної допомоги так і за самозверненням. Вагітні жінки госпіталізуються до перинатальних центрів або акушерських стаціонарів ІІІ рівня. Під час сортування хворі розподіляються на 3 групи:

1група хворі, які потребують лікування в умовах відділення інтенсивної терапії

2група хворі, які потребують госпіталізації та подальшого лікування в умовах стаціонару.

3група хворі, які можуть лікуватися в амбулаторних умовах під наглядом лікаря.

Наведені вище обєктивні показники (тахікардія 104 удари в хвилину, артеріальний тиск 130/80 мм рт. ст., наявність температури 39.5), свідчили про розвиток у ОСОБА_11 обєктивних ознак шоку 1 стадії, який виникає при важкій бактеріальній інтоксикації, у результаті виникнення ускладнень, частіше за все пневмонії. Згідно зазначених вище наказів, лікування вагітних хворих жінок здійснюється виключно в умовах пульмонологічних центрів або акушерських стаціонарів ІІІ рівня, до яких відносяться лікувальні заклади обласних лікарень.

При повному проведенні необхідних у таких випадках клінічних досліджень та їх аналізу, хвору ОСОБА_11 необхідно було госпіталізувати до Луганської обласної лікарні, однак у звязку з тим, що стан хворої ОСОБА_11 було недооцінено, їй було поставлено діагноз «Гостре респіраторне вірусне захворювання середнього ступеня тяжкості, вагітність 34-36 тижнів» і вона була госпіталізована лікарем-терапевтом ОСОБА_9 до інфекційного відділення ЦМЛ ім.Титова міста Лисичанська.

В подальшому, з 29.11.2011 по 01.12.2011 ОСОБА_11 проходила лікування в інфекційному відділенні ЦМЛ ім.Титова, а 01.12.2011, у звязку з погіршенням стану здоровя, була переведена для подальшого стаціонарного лікування у відділення анестезії і інтенсивної терапії ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська, де їй було проведено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, за даними якого виявлені рентгенологічні ознаки правосторонньої середнє часткової плевропневмонії, що ускладнилася інтерстиціальним набряком легенів та о 17.20 цього ж дня, під час проходження медикаментозного і хірургічного лікування у відділенні анестезії і інтенсивної терапії та гінекологічному відділенні ЦМЛ ім. Тітова міста Лисичанська, ОСОБА_11 і плід померли.

Згідно висновків комісійних судово-медичних експертиз № 303-КЕ/2012г/пп від 04.10.2012, № 162/156 від 24.09.2013, № 194/260 від 17.12.2013 та № 33/58 від 10.02.2014, при госпіталізації ОСОБА_11 за екстреними показниками (тривала лихоманка, ознаки респіраторного синдрому у вагітної, така хвора відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями при респіраторних захворюваннях), не було призначено рентгенографію органів грудної клітини у 2-х проекціях, носу та додаткових пазух, не визначено частоту дихальних рухів у хвилину.

Крім цього наведені вище обєктивні показники (тахікардія 104 удари в хвилину, артеріальний тиск 130/80 мм рт. ст., наявність температури 39.5 С згідно протоколу переливання реосорбилакту), свідчили про розвиток у ОСОБА_11 обєктивних ознак шоку 1 стадії, який виникає при важкій бактеріальній інтоксикації.

Відповідно до стандартів надання медичної допомоги хворим на інфекційні захворювання, вимог Наказу МОЗ України від 20.05.2009 № 189-АМД, наказу МОЗ України №832 від 13.11.2009, наказу МОЗ України № 813 від 11.11.2009, наказу МОЗ України №226 від 27.07.1998 та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010, у таких випадках необхідним є обовязкове проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітини в 2-х проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

Таким чином, лікарем терапевтом ОСОБА_9 під час госпіталізації хворої ОСОБА_11 29.11.2011 до інфекційного відділення ЦМЛ ім. Титова, було недооцінено стан хворої вагітної з діагнозом «Гостре респіраторно-вірусне захворювання, вагітність 34-35 тижнів», у якої мав місце запалювальний процес, яка відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями, частіше за все пневмонії, не призначені: проведення досліджень мокроти на патогенну мікрофлору, змивів з носоглотки на вірусне дослідження, рентгенологічного дослідження органів грудної клітки у двох проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

В результаті неналежного виконання лікарем - терапевтом ОСОБА_9 своїх професійних обов'язків, унаслідок недбалого і недобросовісного до них ставлення, хворій ОСОБА_11 не повній мірі було проведено дослідження, необхідне для встановлення повного діагнозу, що сприяло тому, що стан хворої було недооцінено, в результаті цього вона не була госпіталізована до відділення патології вагітних з розміщенням у окремому боксі під постійним наглядом акушера-гінеколога, та не отримала відповідного і необхідного їй лікування антибактеріальними і антигістамінними препаратами, що привело до розвитку захворювання та погіршенню її стану та настання смерті вагітної ОСОБА_11 та її плоду.

Основними чинниками, що сприяли летальному результату (настанню смерті вагітної і плоду) з'явилися: характер, тяжкість і особливості перебігу гострої респіраторної вірусної інфекції на тлі обтяженого інфекційного анамнезу (хронічний пієлонефрит, інфекційно-токсичний продуктивно-злипливий арахноїдит), пізнє звернення вагітної по медичну допомогу після декількох днів від початку захворювання і прояви виражених клінічних симптомів.

Неналежне надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_11 стало несприятливою умовою, при якій відбулося погіршення стану хворої і розвиток подальшого прогресу запального захворювання.

Між настанням смерті ОСОБА_11 та її плоду та неналежним наданням медичної допомоги під час її госпіталізації, існує причинно-наслідковий звязок.

Своєчасно і відповідно до встановлених стандартів лікування в повному обсязі призначені і проведені дослідження дали б можливість своєчасно встановити правильний діагноз, призначити адекватне лікування і зберегти життя хворої ОСОБА_11

За умови госпіталізації ОСОБА_11 до відділення патології вагітних стаціонару III-IV рівнів акредитації, своєчасному та вірному діагностуванню, консультацій суміжних спеціалістів, своєчасно та адекватно проведеному лікуванні, не виключено, що наслідок для ОСОБА_11 та плода був би сприятливим

29.11.2011, черговим лікарем-терапевтом ОСОБА_9 з діагнозом «Гостре респіраторне вірусне захворювання середнього ступеня тяжкості, вагітність 34-36 тижнів» до інфекційного відділення відділенні ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська була госпіталізована ОСОБА_11, у якому остання перебувала на лікуванні до 01.12.2011.

Відповідно до стандартів надання медичної допомоги хворим на інфекційні захворювання, вимог наказу МОЗ України від 20.05.2009 року № 189-АМД «Про затвердження «Протоколу діагностики та лікування нового грипу (А Н1/N1 Калифорнія) у дорослих», наказу МОЗ України № 832 від 13.11.2009 року «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 20.05.2009 року № 189-АМД «Про затвердження «Протоколу діагностики та лікування нового грипу (А Н1/N1 Калифорнія) у дорослих», наказу МОЗ України № 813 від 11.11.2009 року «Про затвердження алгоритму надання медичної допомоги хворим на пандемічний грип, викликаний вірусом (А Н1/N1 Калифорнія)», наказу МОЗ України №226 від 27.07.1998 та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010 року «Рекомендації начальникам відділів охорони здоровя райдержадміністрацій, головним лікарям лікувально-профілактичних закладів міста та області з питань профілактики та розвитку ускладнень ГРВІ та грипу у вагітних, роділь та породіль», у таких випадках необхідним є обовязкове проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітини в 2-х проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

Крім цього, відповідно до п.п.1.6., 1.7., 1.8., 1.9. наказу № 635 від 20.10.2010 головного управління охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації «Про додаткові заходи щодо профілактики грипу та ГРВІ у вагітних та породіль», п.п.1.5., 1.6. наказу № 157 від 27.10.2009 року управління охорони здоровя Лисичанської міської ради «Про додаткові заходи профілактики грипу та ГРВІ у вагітних та породіль» та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010 року «Рекомендації начальникам відділів охорони здоровя райдержадміністрацій, головним лікарям лікувально-профілактичних закладів міста та області з питань профілактики та розвитку ускладнень ГРВІ та грипу у вагітних, роділь та породіль», для встановлення точного діагнозу та вирішення питання про госпіталізацію, у разі виявлення захворювання пневмонії, необхідно забезпечення регулярного огляду вагітних хворих на ГРВІ та тяжких хворих з ускладненнями грипу та ГРВІ інфекціоністом, пульмонологом, невропатологом, терапевтом та акушером-гінекологом, а також забезпечення лікування таких хворих в пульмонологічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні.

В порушення вищезазначених наказів лікар-інфекціоніст ОСОБА_10 (призначений на посаду наказом № 94-к від 30.12.2005), під час знаходження в інфекційному відділенні з 14.00 до 17.00 години, приблизно о 14.00-14.25, оглянув ОСОБА_11, оцінивши її стан як задовільний, призначив їй препарат «Афлубін». Будь яких інших додаткових призначень медичних препаратів, крім призначених хворій під час госпіталізації, не зробив, необхідних клінічних досліджень, а саме проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітини в 2-х проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії не призначив, висновків раніше зроблених клінічних досліджень, даних попередніх оглядів, згідно яких з обєктивних показників (тахікардія 104 удари в хвилину, артеріальний тиск 130/80 мм рт. ст., наявність температури 39.5), свідчили про розвиток у ОСОБА_11 обєктивних ознак шоку 1 стадії, який виникає при важкій бактеріальній інтоксикації, у результаті виникнення ускладнень, частіше за все пневмонії, не проаналізував. Регулярного огляду лікарями пульмонологом, невропатологом, терапевтом та акушером-гінекологом не організував.

Згідно зазначених вище наказів, лікування хворих вагітних жінок здійснюється виключно в умовах пульмонологічних центрів або акушерських стаціонарів ІІІ рівня, до яких відносяться лікувальні заклади обласних лікарень.

01.12.2011 у звязку з погіршенням стану здоровя, ОСОБА_11 була переведена для подальшого стаціонарного лікування у відділення анестезії і інтенсивної терапії ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська, де їй було проведено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, за даними якого, виявлені рентгенологічні ознаки правосторонньої середнє часткової плевропневмонії, що ускладнилася інтерстиціальним набряком легенів та о 17.20, під час проходження медикаментозного і хірургічного лікування у відділенні анестезії і інтенсивної терапії та гінекологічному відділенні ЦМЛ ім. Тіитова міста Лисичанська, ОСОБА_11 і плід померли.

Згідно висновків комісійних судово-медичних експертиз № 303-КЕ/2012г/пп від 04.10.2012, № 162/156 від 24.09.2013, № 194/260 від 17.12.2013 та № 33/58 від 10.02.2014, при госпіталізації ОСОБА_11 за екстреними показниками (тривала лихоманка, ознаки респіраторного синдрому у вагітної, така хвора відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями при респіраторних захворюваннях), не було призначено рентгенографію органів грудної клітини у 2-х проекціях, носу та додаткових пазух, не визначено частоту дихальних рухів у хвилину.

Крім цього наведені вище обєктивні показники (тахікардія 104 удари в хвилину, артеріальний тиск 130/80 мм рт. ст., наявність температури 39.5 С згідно протоколу переливання реосорбилакту), свідчили про розвиток у ОСОБА_11 обєктивних ознак шоку 1 стадії, який виникає при важкій бактеріальній інтоксикації.

Відповідно до стандартів надання медичної допомоги хворим на інфекційні захворювання, вимог Наказу МОЗ України від 20.05.2009 № 189-АМД, наказу МОЗ України №832 від 13.11.2009, наказу МОЗ України № 813 від 11.11.2009, наказу МОЗ України №226 від 27.07.1998 та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010, у таких випадках необхідним є обовязкове проведення рентгенологічного дослідження органів грудної клітини в 2-х проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

Таким чином, лікарем - інфекціоністом ОСОБА_10, під час огляду хворої ОСОБА_11 30.11.2011, було недооцінено важкість стану хворої вагітної жінки з діагнозом «Гостре респіраторно-вірусне захворювання, вагітність 34-35 тижнів», у якої мав місце запалювальний процес, яка відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями, частіше за все пневмонії, не призначені: проведення досліджень мокроти на патогенну мікрофлору, змивів з носоглотки на вірусне дослідження, рентгенологічного дослідження органів грудної клітки у двох проекціях, рентгенологічного дослідження носу та додаткових пазух, розгорнутого клінічного дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії.

Крім цього, під час огляду лікар - інфекціоніст ОСОБА_10 не оглянув результатів раніше призначених та на той час зроблених кінничних аналізів, згідно висновків яких мав місце запалювальний процес, та мав можливість виявити прогресування хвороби, своєчасно призначити дезінтоксикаційну терапію, антибактеріальне та противірусне лікування.

Під час робочого часу лікар - інфекціоніст ОСОБА_10 не організував огляду вагітної хворої ОСОБА_11 консиліумом лікарів, як це передбачено, п.1.9. наказу № 635 від 20.10.2010 головного управління охорони здоровя Луганської обласної державної адміністрації та листа МОЗ України № 04.02.24-08-1030 від 13.10.2010, для встановлення точного діагнозу та вирішення питання про госпіталізацію вагітної хворої ОСОБА_11 до відділення патології вагітних з розміщенням у окремому боксі під постійним наглядом акушера-гінеколога.

В результаті неналежного виконання лікарем - інфекціоністом ОСОБА_10 своїх професійних обов'язків, унаслідок недбалого і недобросовісного до них ставлення, хворій ОСОБА_11 не в повній мірі було проведено дослідження, необхідні для встановлення повного діагнозу, що сприяло тому, що стан хворої було недооцінено, в результаті чого вона не була госпіталізована до відділення патології вагітних з розміщенням у окремому боксі під постійним наглядом акушера-гінеколога, та не отримала відповідного і необхідного їй лікування антибактеріальними і антигістамінними препаратами, що привело до розвитку захворювання та погіршенню її стану та настання смерті вагітної ОСОБА_11 та її плоду.

Хворій вагітній ОСОБА_11 препарат «Афлубін» лікарем інфекціоністом ОСОБА_10 було призначено в профілактичному дозуванні, недостатньому для лікування захворювання та його ускладнень.

Основними чинниками, що сприяли летальному результату (настанню смерті вагітної і плоду) з'явилися: характер, тяжкість і особливості перебігу гострої респіраторної вірусної інфекції на тлі обтяженого інфекційного анамнезу (хронічний пієлонефрит, інфекційно-токсичний продуктивно-злипливий арахноїдит), пізнє звернення вагітної по медичну допомогу опісля декілька днів від початку захворювання і прояви виражених клінічних симптомів.

Неналежне надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_11 стало несприятливою умовою, при якій відбулося погіршення стану хворої і розвиток подальшого прогресу запального захворювання.

Між настанням смерті ОСОБА_11 та її плоду та неналежним наданням медичної допомоги під час її госпіталізації, існує причинно-наслідковий звязок.

Своєчасно і відповідно до встановлених стандартів лікування в повному обсязі призначені і проведені дослідження дали б можливість своєчасно встановити правильний діагноз, призначити адекватне лікування і зберегти життя хворої ОСОБА_11

За умови госпіталізації ОСОБА_11 до відділення патології вагітних стаціонару III-IV рівнів акредитації, своєчасному та вірному діагностуванню, консультацій суміжних спеціалістів, своєчасно та адекватно проведеному лікуванні, не виключено, що наслідок для ОСОБА_11 та плода був би сприятливим.

ОбвинуваченийОСОБА_9К вінкримінованому йомукримінальному правопорушенніза ст. 140 ч. 1КК Українивиннимсебе не визнаві показав,що 29.11.2011 року чергував. Приблизно о 18 годині в приймальне відділення ЦМЛ ім. Тітова міста Лисичанська бригадою «Швидкої допомоги» була доставлена ОСОБА_11, працівниця лікарні, яка знаходилася на 33-34 тижні вагітності, зі скаргами на високу температуру. За його направленням вона була оглянута лікарем-гінекологом та лікарем-реаніматологом, які встановили відсутність гінекологічних та інших ускладнень. Після цих оглядів ОСОБА_11С він особисто записав історію хвороби, зробив призначення лікування і проведення низки клінічних досліджень та госпіталізував останню до інфекційного відділення лікарні. Як черговий лікар, до ранку декілька разів справлявся про стан здоров»я хворої, позаяк в інфекційному відділенні не було чергового лікаря. В подальшому дізнався про летальний випадок з породіллям.

ОбвинуваченийОСОБА_10М вінкримінованому йомукримінальному правопорушенніза ст. 140 ч. 1 КК Українивиннимсебе не визнав. Пояснив,що дійсно 30.11.2011 року заступив на чергування в інфекційне відділення ЦМЛ ім. Тітова міста Лисичанська та від медичної сестри дізнався про перебування в стаціонарі вагітної, яка поступила напередодні. Він погодився із призначеним лікуванням, яке зі слів старшої медсестри було також погоджено із завідувачкою відділенням. Яке лікування він призначав особисто та чи призначав його взагалі не пам»ятає. Вважає, що діяв відповідно до протоколів лікування та не міг зашкодити хворій та її дитині. Згодом дізнався про переведення ОСОБА_11 до відділення реанімації та про її смерть.

Обидва обвинувачених просили їх виправдати.

Незважаючи на невизнання вини обома обвинуваченими, вину кожного з них суд вважає доведеною і підтвердженою зібраними доказами, які досліджені та перевірені в судовому засіданні.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_4В пояснив, що його вагітна дружина захворіла і з приводу підвищеної температури два дні лікувалася в домашніх умовах. 29.11.2011 року, у другій половині дня, її «швидкою» було доправлено в ЦМЛ ім. Тітова міста Лисичанська, де госпіталізовано до інфекційного відділення черговим лікарем ОСОБА_9 Згодом вона померла в реанімаційному відділенні. Дитину, незважаючи на кесарів розтин, також не врятували. Просить задовольнити цивільний позов, завдану смертю матеріальну і моральну шкоду стягнути на його користь із закладу охорони здоров»я.

Потерпіла ОСОБА_3І зазначила, що черговий лікар ОСОБА_9К направив доньку до інфекційного відділення і пообіцяв, що тимчасово. В подальшому її направляли до різних спеціалістів, самопочуття хворої погіршувалося, проте лікарі на це не зважали. Про смерть породілля вона дізналася від рідних.

Потерпіла ОСОБА_5І пояснила, що зі слів хворої, з якої у неї склалися дуже теплі відносини, їй стало відомо, що напередодні її госпіталізували до інфекційного відділення лікарні, а протягом дня 30.11.20111 року її ніхто з лікарів не оглядав та не призначав лікування. Медична документація згодом після летального випадку була сфальсифікована. Просить задовольнити цивільний позов, завдану смертю матеріальну і моральну шкоду стягнути на її користь із закладу охорони здоров»я.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_7М, - директор-головний лікар ТМО з 10.04.2015 року показав, що на момент події перебував на посаді заступника головного лікаря з медичної роботи. Йому відомо про летальний випадок породіллі 01.12.2011 року в реанімаційному відділенні, яка спочатку перебувала в інфекційному відділенні лікарні. Він особисто давав розпорядження про переведення її до реанімації. ОСОБА_9К був черговим лікарем і приймав вагітну, направивши її до інфекційного відділення. ОСОБА_10М, - лікар-інфекціоніст працював на 0,5 ставки у цьому відділенні. За фактом загибелі породілля було проведене службове розслідування, за результатами якого виявлено організаційні порушення в діяльності обох цих лікарів щодо інформування керівництва про наявність такої хворої. Згідно керівних наказів МОЗ та Облздраву для таких хворих повинен бути створений консиліум з обов»язковим щоденним оглядом всіма спеціалістами. Всупереч керівним приписам ніхто з лікарів не поставив питання про госпіталізацію хворої до обласного стаціонару. Тому було застосовано дисциплінарні стягнення до винних. Цивільний позов щодо стягнення з лікарняної установи матеріальної шкоди не визнав.

Уточнені позовні вимоги просив залишити без задоволення із-за недоведеності вини лікарів (ас105-107т5сп).

Свідок ОСОБА_12І, - завідувач реанімаційним відділенням лікарні, показав, що станом на 01.12.2011 року, після огляду хворої ОСОБА_5 він встановив, що хвора потребує реанімаційного втручання, стан важкий. В документації причиною смерті зазначив тромбофлебіт.

Свідок ОСОБА_13М підтвердила, що робила огляд хворої ОСОБА_5, з якою перебувала її мати. Пацієнтка скаржилася на головний біль та віддишку.

Свідок ОСОБА_14М, -лікар акушер-гінеколог, зазначила, що ОСОБА_5 перебувала у неї на обліку, як вагітна. Хронічних захворювань у неї не було. 29.11.2011 року її направили до неї на консультацію з приймального відділення лікарні. За результатами огляду патології вагітності нею не було виявлено.

Свідок ОСОБА_15О, - завідувачка інфекційним відділенням, пояснила, що 29.11.2011 року до інфекційного відділення було госпіталізовано вагітну жінку. Вона перебувала у відрядженні, а працював лікар ОСОБА_10М, який погодив з нею телефоном курс лікування ОСОБА_5. Наказу про передачу її повноважень на час відрядження не було. За наказом по лікувальному закладу саме вона відповідає за лікування вагітних у відділенні.

Свідок ОСОБА_16А ,- заступник головного лікаря, очильник пологового відділення лікарні, показала що від колег, кого точно не пам»ятає, дізналася що ОСОБА_5 перед госпіталізацією до лікарні протягом п»яти діб лікувалася вдома. Поступила із високою температурою. На другий або третій день, о 12.30 після консультації ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дізналася про підвищену температуру та дихальну недостатність вагітної ОСОБА_5 та її важкий стан. В її історії хвороби всіх аналізів не було. Вона підтверджує покази, що давала на досудовому слідстві про те, що черговий лікар її не повідомляв про госпіталізацію цієї вагітної та й не повинен ставити до відома.

Свідок ОСОБА_17В, - постова інфекційного відділення, зазначила, що ввечері 29 листопада до відділення поступила ОСОБА_5 з діагнозом ГРВІ, вагітність, температура 38,4. Вона зателефонувала черговому лікарю ОСОБА_9К і він зробив призначення по телефону: капати та зняти інтоксикацію. Згодом він оглянув хвору, зробив записи та пішов. Хвора заснула. Зранку температура в неї була 37,4. Її зміна закінчилася. Від хворої вона дізналася, що остання хворіла два дні, скаржилася на високу температуру і що лікувалася вдома народними методами.

Свідок ОСОБА_18О, - палатна медична сестра інфекційного відділення, пояснила

що 30.11.2011 року о 08.00 заступила на зміну у відділенні. В одній із загальних палат перебувала вагітна з діагнозом ГРВІ. Лікар ОСОБА_10М оглядав хвору у другій половині дня. Чи робив якісь призначення не пам»ятає. Від співробітниці Соколенко їй відомо, що завідувачка відділенням ОСОБА_15 дала вказівку продовжувати лікування, призначене черговим лікарем ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_19М,- медична сестра інфекційного відділення, вказала, що лікарем у відділенні «на півставки» був ОСОБА_10М, а вона з ОСОБА_5 не працювала.

Свідок ОСОБА_20О, - палатна медична сестра реанімаційного відділення, чергувала з 01 на 02 грудня 2012 року та не пам»ятає точного часу потрапляння ОСОБА_5 до реанімації, десь близько опівдні. Сама хвора пересуватися вже не могла. Її каталкою повезли на рентген. Заходи лікуванням здійснював сам ОСОБА_12,- завідувач відділенням.

Свідок ОСОБА_21В, - реанімаційна сестра-анастезіст, заступила на зміну після 15 години 01.12.2011 року. Знає, що ОСОБА_5 поступила до реанімаційного відділення саме з інфекційного.

Свідок ОСОБА_22В, - реанімаційна сестра-анастезіст, вказала, що на час події була палатною медичною сестрою цього ж відділення. Близько 12 години поступила в сидячій каталці ОСОБА_5, яка важко дихала, була бліда. Спочатку їй зробили рентген, а потім почали ставити крапельниці, лікарі ставили діагноз пневмонія.

Свідок ОСОБА_23»яненко К.В, - реанімаційна сестра-анастезіст, пояснила, що працювала в денну зміну. Коли поступила ОСОБА_5, за вказівкою лікарів, готувала її до операції «кесарів розтин» в гінекологічному відділенні.

Свідок ОСОБА_24М, - реанімаційна сестра-анастезіст, заповнювала наркозну карту хворої ОСОБА_5, яку привезли на операцію. Давала покази слідчому про час та здійснені маніпуляції, які записано в карті саме її рукою.

Допитаний свідок ОСОБА_8О, - фельдшер швидкої, який доставив хвору ОСОБА_5 до лікарні, відмітив що на виклику дізнався про її стан, температура 38, яка не спадає три дні та попередньо діагностував ГРВІ. В приймальному відділенні чергував ОСОБА_9К, який оглянув хвору і дав рекомендації, після чого вона та її мати намагалися піти до дому. Проте він та лікар наполягли, щоб її оглянув ще гінеколог. А потім хвору госпіталізували за направлення ОСОБА_9К до інфекційного відділення.

Свідок ОСОБА_25Г, -позаштатний акушер-гінеколог м. Лисичанська, завідувач гінекологічного відділення лікарні, показав, що 29.11.2011 року від чергового лікаря Алексюк по телефону дізнався про госпіталізацію до інфекційного відділення хворої вагітної. Наступного дня щодо огляду хворої ніяких заявок з відділення не поступало. Йому відомо, що за керівними документами, при встановленні діагнозу пневмонія, то таких хворих вагітних повинно бути госпіталізовано до реанімаційного відділення або пульманологічного відділення обласної лікарні. І лише за таких обставин він повинен був би доповісти про таку пацієнтку головному лікареві медичного закладу.

Свідок ОСОБА_26О, - молодша медична сестра інфекційного відділення пам»ятає, що 01.12.2011 року від завідувачки інфекційного відділення отримала вказівку з 09 до 11 години в урологічному відділенні забрати історію хвороби ОСОБА_5 та принести до інфекційного відділення. А потім вона дізналася, що ОСОБА_5 перевели до реанімації.

Свідок ОСОБА_27»янко С.В, - старша медична сестра реанімаційного відділення показала, що ОСОБА_5 не бачила.

Свідок ОСОБА_28М, - молодша медична сестра інфекційного відділення вказала, що працювала в денну зміну 30.11.2011 року на першому поверсі, а на другий, на якому перебувала хвора ОСОБА_5, не піднімалася і її не бачила.

Свідок ОСОБА_29І, - молодша медична сестра інфекційного відділення, згадала, що 29 та 30 листопада 2011 року працювала на першому поверсі відділення і з ОСОБА_5 не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_30А, - палатна медична сестра інфекційного відділення вказала, що після госпіталізації вагітної до інфекційного відділення до неї приходив саме черговий лікар ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_31А, -лікар-кардіолог, пояснив що його викликав до реанімаційного відділення завідувач ОСОБА_12 для консультації хворої вагітної ОСОБА_5, яка поступила близько 12 години 01.12.2011 року. На його погляд стан пацієнтки був дуже важкий, були судоми, основний діагноз- прекламсія.

Свідок ОСОБА_32М, - медична сестра приймального відділення чергувала з лікарем ОСОБА_9К в день надходження хворої ОСОБА_5, яку доставила «швидка». Хвора скаржилася на високу температуру. Черговий лікар в супровідному листі призначив консультації гінеколога та реаніматолога і після них направив хвору до інфекційного відділення.

На неналежне виконання кожним з обвинувачених професійних обов»язків лікарів відповідної ланки безапеляційно вказують висновки досліджених судом декількох комісійних судово-медичних експертиз, які, залежно від поставлених перед експертами питань, не протирічать а доповнюють одне одну. Ці висновки корелюють із показами свідків в частині перебування ОСОБА_5 у лікарні, даними її медичної документації про проведене лікування і маніпуляції, а також із приписами керівних документів МОЗ та Облздраву щодо поводження із такими хворими.

Так, згідно висновку (ас.19-152т3), на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 13/11/1839, з урахуванням відомостей з представленої медичної документації і результатів повторних переглядів гістологічних препаратів, рентгенограмми у відповідь на поставлені питання судово-медична експертна комісія приходить до наступних висновків:

1,2. Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого № 8740/845/598 при надходженні ОСОБА_11 29.11.11 р. в інфекційне відділення Лисичанської клінічної лікарні ім.Тітова лікарем приймального відділення правильно, але не повно був встановлений діагноз: Гостре респіраторне вірусне захворювання середнього ступеня тяжкості (на титульний лист діагноз не винесений). Вагітність 34-36 тижнів.

Необхідно відзначити, що на титульному аркуші зазначеної медичної карти № "40/845/598 зафіксовані діагнози:

- при госпіталізації - Хронічний пієлонефрит загострення. Вагітність 34 тижні;

- клінічний - Підгострий клубово-стегновий флеботромбоз праворуч, субмасивна тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), стрімка течія, кардіопульмональний шок;

- діагноз заключний:

А) основний - Підгострий клубово-стегновий флеботромбоз праворуч,

Б) ускладнення основного Субмасивна тромбоемболія легеневої артерії, стрімка течія, кардіопульмональний шок, набряк легенів, набряк головного мозку, поліорганна недостатність.

В) сукупний - Хронічний пієлонефрит, фаза активного запалення.

3,4. Згідно з планом обстеження 29.11.11 р. було призначено проведення: клінічного аналізу крові, печінкових проб, аналіз крові на білкові фракції, аналіз крові на сечовину, залишковий азот, креатинін; аналіз крові на RW, загальний аналіз сечі; постільний режим, стіл № 15, консультації гінеколога, реаніматолога.

Відповідно до вимог «Стандартів медичних технологій діагностично - лікувального процесу стаціонарної допомоги, затверджених наказом МОЗ України № 226 від 27.07.1998 р.», розділ «Інфекційні захворювання»» та з урахуванням отриманих клінічних даних

(скарг хворої, анамнезу, об'єктивного огляду) необхідно було додатково до призначеного обстеження призначити аналізи мокроти на мікрофлору, змиви з носоглотки на вірусологічне дослідження, рентгенологічне органів грудної клітки, противірусні, антибактеріальні, антигістамінні препарати та ін.

5,6,7,13,15. Згідно листка призначень 29.11.11 р. були призначені дезінтоксикаційна та жарознижувальну терапія, яка не відповідала вищезазначеними стандартами лікування. Антибактеріальна та противірусна терапія не проводилися.

Судячи з клінічних аналізів сечі загострення хронічного пієлонефриту при надходженні ОСОБА_11 в стаціонар не відзначалося, про що також свідчать і клінічні дані - негативний симптом Пастернацького. 30.11.11 р. хворій зроблено нерозвернуте клінічне дослідження крові (досліджені тільки показники гемоглобіну крові, кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (СОЕ)). У клінічному аналізі крові від 01.12.11 р. відмічався виражений зсув формули крові вліво, що свідчило про виражений запальний процес. Рентгенологічне обстеження хворої проведено 01.12.2011 р., тобто, коли в клінічному перебігу (судячи з щоденникових записів) вже відзначалися явища легенево-серцевої недостатності.

Звертають на себе увагу скарги хворої (з її слів) при надходженні в стаціонар на підвищення температури тіла протягом тижня, а протягом останніх 3-х днів на високих цифрах 39,5°С, висипання на губах і в області носогубного трикутника, рідкий кашель, нежить. При об'єктивному огляді стан оцінено як середньої тяжкості, відзначалася тахікардія, лихоманка. З боку органів дихання зазначено - везикулярне дихання з жорстким відтінком, хрипи не вислуховувались.

Симптом Пастернацького негативний з обох боків. В подальшому 30.11.11 р. згідно з щоденниковими записами стан хворої трактувався як задовільний, хоча зазначалося жорстке дихання, одиничні сухі розсіяні хрипи. Діагноз не вказано. Була призначена дезинтоксикаційна терапія, антибактеріальне та противірусне лікування не проводилися. Станом на 01.12.11 р. згідно щоденникового запису зав.інфекційним відділенням клінічних даних за гостре распіраторне захворювання не зазначається, встановлено діагноз пієлонефрит? При об»єктивному обстеженні відзначається везикулярне дихання при частоті дихальних рухів 24 в хвилину.

01.12.11 р. в 9 год. 15 хв. Уролог відмічає скарги на підвищення температури тіла до 38°С, біль в поперековій області, задишку в спокої, загальну слабкість, частоту дихальних рухів 36 в хвилину. Стан хворої трактується як важкий, симптом Пастернацького позитивний з обох сторін, болючість живота справа. Діагноз: Хронічний пієлонефрит у фазі активного запалення, хронічна ниркова недостатність? Призначені антибіотики, подальше обстеження і лікування згідно протоколів надання медичної допомоги урологічним хворим і відповідно з встановленим діагнозом.

В 9 год. 50 хв. 01.12.11 р. хвора була оглянута гінекологом. Встановлено наростання явищ інтоксикації організму. Дихальна недостатність 1-2 ступеня. Вагітність 33 - 34 тижні. Гостре респіраторне вірусне захворювання. Хронічний пієлонефрит. Прєеклампсія?(діагноз не підтверджується об'єктивними клініко-лабораторними даними). Хвора в 9 год. 55 хв. Консультирована зав.відділенням реанімації. Стан розцінено як тяжкий, виражені клінічні ознаки інтоксикації, клінічні прояви серцево-легеневої недостатності. Переведена у відділення реанімації. Проведено рентгенологічне обстеження, за даними якого виявлені рентгенологічні ознаки правобічної середньо-часткової плевропневмонії, що ускладнилася інтерстиціальним набряком легень. У відділенні реанімації обстеження і антибактеріальне лікування хворій було призначено правильно, адекватно установленим діагнозом і тактично правильно.

До огляду хворої урологом і гінекологом і надходження хворої в реанімацію діагноз було встановлено не повністю, обстеження і лікування проводилися неадекватно тяжкості хворої. Протягом 29 та 30.11.11 р. вагітна не була оглянута гінекологом.

Наявність скарг хворий і даної клінічної симптоматики повинні були викликати настороженість медичного персоналу в плані розвитку ускладнень респіраторної вірусної інфекції. Вагітну необхідно було госпіталізувати у відділення патології вагітних з розміщенням в окремому боксі і під постійне спостереження акушера - гінеколога. У цьому відділенні вагітній було б проведено повне клініко-лабораторне обстеження, консультації суміжних фахівців у відповідності зі стандартами надання медичної допомоги (наказ № 676.МОЗ України від 31.12.04 р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»).

Таким чином, при наданні медичної допомоги вагітній ОСОБА_11 були допущені організаційні і тактичні помилки.

8,12. У вагітної ОСОБА_11 мала місце правобічна серозно-гнійна плевропневмонія з абсцедуванням, яка у своєму плині призвела до генералізації запального процесу у внутрішні органи, що супроводжувалося наростанням явищ інтоксикації організму і поліорганної недостатності, яка і призвела до настання смерті. Цей висновок робиться даними макро-та мікроскопічного дослідження трупа ОСОБА_11, результатами клінічних, лабораторних і інструментальних досліджень, результатами повторного перегляду гістологічних препаратів. Смерть плода ОСОБА_11С настала внутрішньоутробно внаслідок дистрес-синдрому при явищах внутрішньоутробної гіпоксії, внаслідок важкого стану матері, про що свідчить фетальний ателектаз легенів і ін.

9,10,11. Основними факторами, які сприяли летальному результату (настання смерті вагітної і плода) є: характер, тяжкість і особливості перебігу гострої респіраторної вірусної інфекції на фоні обтяженого інфекційного анамнезу ( хронічного пієлонефрит, інфекціонно-токсичний продуктивно спайковий арахноідит), запізніле звернення вагітної за медичною допомогою через декілька днів від початку захворювання і прояву виражених клінічних симптомів. Слід вважати, що неналежне надання медичної допомоги вагітній ОСОБА_11С стало несприятливою умовою, при якому відбулося обтяження стану хворої і подальше прогресування запального захворювання.

14. Не виключено, що при госпіталізації вагітної у відділення патології вагітних стаціонара Ш-1У рівня акредитації, своєчасної та правильної діагностики, консультаціях суміжних спеціалістів, своєчасно і адекватно проведеному лікуванні результат для матері і плода міг би бути сприятливим.

Згідно висновку експертизи (ас 34-55т6) матеріалів справи, наданої медичної документації на ім.»я ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно наданим питанням, судово-медична експертна комісія прийшла до наступних підсумків:

1.(1,2) Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого № 8740/845/598 під час госпіталізації ОСОБА_11 29.11.2011 року до інфекційного відділення Лисичанської клінічної лікарні ім. Титова лікарем приймального відділення був встановлений діагноз : «Гостре респіраторне вірусне захворювання середнього ступеня тяжкості. Який супроводжуючий : вагітність 34-36 тижнів». Діагноз встановлений вірно, але не повно.

Скарги хворої на підвищення температури тіла на протязі неділі, підвищення температури до 39,5 градусів (3дні), дані анамнезу, за якими захворювання пов»язує з відвідуванням лікаря гінеколога, появу через 3-4 дня висипань на губах, в ділянці носо-губного трикутника, дані об»єктивного огляду загальний стан середньої тяжкості, легка гіперемія зіву, легке набрякання дужок, легкий жорсткий відтінок легеневого дихання, тахікардія 104 удари в хвилину, пастозність нижніх кінцівок, свідчать про те, що під час госпіталізації ОСОБА_11 29.11.2011 року та подальшому перебуванні у інфекційному відділенні, у неї мались ознаки ускладнень респіраторно вірусної інфекції.

2.(3) За даними медичної карти стаціонарного хворого № 8740/845/598 Лисичанської клінічної лікарні ім. Титова ОСОБА_11 в період її лікування з 29.11.2011 року до 01.12.2011 року були встановлені діагнози : - при госпіталізації «Хронічний пієлонєфлит загострення.Вагітність 34 тижні». клінічний - «Підгострий клубово-бедрений флеботромбоз справа, субмасивна емболія легеневої артерії (ТЕЛА), миттєва течія, кардіопульмональний шок» - діагноз заключний: «А) основний підгострий бедрений флеботромбоз справа. Б) ускладнення основного Субмасивна тромбоемболія легеневої артерії , миттєва течія, кардіопульмональний шок , набряк легенів, набряк головного мозку, полі органна недостатність. В) супутній Хронічний пієлонефрит, фаза активного запалення».

3.(4,5,6,9,14) Згідно плану обстеження 29.11.2011 року ОСОБА_11 було призначено:проведення клінічного аналізу крові, печінкових проб, аналізу крові на білковій фракції, аналізу крові на сечовину, залишковий азот, креатінін: аналізу крові на реакцію Вассермана, загального аналізу сечі; постільний режим, стіл № 15, консультації гінеколога, реаніматолога.

Відповідно до вимог «Стандартів медичних технологій діагностично лікувального процесу стаціонарної допомоги, затверджених наказом МОЗ України № 226 від 1998 р.», розділ « інфекційні захворювання»» та з урахуванням отриманих клінічних даних ( скарг хворої, анамнезу, об»єктивного огляду) було необхідно додатково призначити аналізи мокриння на мікрофлору, змиви з носоглотки, вірусологічне дослідження, рентгенологічне дослідження органів грудної клітини, противірусні, антибактеріальні, антигістамінні препарати тощо.

4.(8). Наявність скарг хворої, дані клінічної симптоматики давали підставу медичну персоналу запідозрити розвиток ускладнень респіраторної вірусної інфекції. Хвору ОСОБА_11 необхідно було госпіталізувати до відділення патології вагітних з розміщення у окремому боксі під постійний нагляд акушера гінеколога. В цьому відділенні вагітній були б проведені - повне клініко лабораторне обстеження , консультації суміжних спеціалістів відповідно до стандартів надання медичної допомоги

( наказ № 676, МОЗ України від 3.12.2004 року. « Про затвердження клінічних протоколів акушерської та гінекологічної допомоги»).

5.(10,11) Відповідно до листа призначень 29.11.2011 р. ОСОБА_11 було призначено дезінтоксикацію та жарознижуюча терапія, що не відповідало вищезазначеним стандартам лікування. Антибактеріальна та противірусна терапія не призначались та не проводились.

6.(12,13,14,15,28) Виходячи з даних клінічних аналізів сечі, загострення хронічного пієлонефриту під час госпіталізації ОСОБА_11 в стаціонар не малось, про що також свідчать клінічні дані негативний симптом Пастернацького.

30.11.2011 року ОСОБА_11 проведене нерозгорнуте клінічне дослідження крові (досліджені лише показники гемоглобіну крові, кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)). В клінічному аналізі крові від 01.12.2011року помітний виражений зсув формули крові ліворуч, що свідчило про виражений запальний процес у хворої. В подальшому 30.11.2011 року, за даними щоденних записів, стан ОСОБА_11 описаний як задовільний, хоча помічене жорстке дихання поодинокі сухі розсіяні хрипи (діагноз не зазначений). Була призначена дезінтоксикаційна терапія, антибактеріальне та противірусне лікування не проводились. Станом на 01.12.2011 року згідно запису зав. інфекційним відділенням, клінічних даних за гостре респіраторне захворювання не малось, встановлений діагноз пієлонефрит? За об»єктивним обстеженням помічено везикулярне дихання за частотою дихальних рухів 24 в хвилину.

01.12.2011 року о 09 г. 15 хв. урологом помічені скарги на підвищення температури тіла до 38 градусів, біль в поперековій ділянці, задишка в покої, загальна слабкість, частота дихальних рухів 36 в хвилину. Стан хворої розцінений як важкий, симптом Пастернацького позитивний з обох боків, біль в животі праворуч. Виставлений діагноз: «Хронічний пієлонефрит у фазі активного запалення, хронічна легенева недостатність?». Призначені антибіотики, подальше обстеження і лікування проводилось відповідно до протоколів надання медичної допомоги урологічним хворим та встановленому діагнозу/

О 09 год. 50 хв. 01.12.2011 року хвора оглянута гінекологом. Встановлені наростання явищ інтоксикації організму, дихальна недостатність 1-2 ступенів. Виставлений діагноз вагітність 33-34 тижня: гостре респіраторне вірусне захворювання: хронічний пієлонефрит : преекламисія? (діагноз не підтверджений об»єктивними клініко-лабораторними даними). О 09 год. 55 хв. ОСОБА_11 консультована зав. відділенням реанімації та стан її розцінено як важкий, виражені клінічні ознаки інтоксикації, клінічні прояви серцево легеневої недостатності, проте хвора переведена до відділення реанімації лише об 11 год. 00 хв.

Проведено рентгенологічне обстеження, за яким виявлено ознаки середньо- дольової плеврониевмонії праворуч, що ускладнилась інтерекціальним набряком легенів. У даному випадку, рентгенологічне обстеження ОСОБА_11 проведено тоді, коли в клінічному перебігу ( виходячи з щоденних записів) вже помітні явища легенево-серцевої недостатності.

У відділенні реанімації обстеження та антибактеріальне лікування хворої було призначене вірно, відповідно до встановленого діагнозу. До огляду хворої урологом та гінекологом реаніматологом, діагноз був встановлений не повністю, обстеження та лікування проводились неадекватно до тяжкості хворої, на протязі 29 та 30.2011 року вагітна не була оглянута гінекологом.

Таким чином, під час надання медичної допомоги вагітної ОСОБА_11 були припущені організаційні та тактичні помилки.

7 (16,19,20,21,22) Встановити яка групова належність і резус фактор крові ОСОБА_11 за даними медичної карти стаціонарного хворого № 87/10/845/598 у даному випадку не є можливим, через те, що в наданій медичній документації відсутні аналізу крові група належність і резус фактор, а мається лише запис передопераційного епікризу «… група крові 0 (І) перша, резус ( позитивний ) … ). Згідно листу реєстрації переливання гране фузійних рідин № и/б 87/10 01.12.2011 року ОСОБА_11 перелито : плазма 273.0 мл. 0 (І) першої групи крові, резус негативний, плазма 244.0 мл. 0 (І) першої групи крові, резус негативний, плазма 290.0 мл. 0 (І) першої групи крові, резус негативний… проби індивідуальної сумісності позитивні, резус відсутні, біологічна проба позитивна…».

Переливання плазми у даному випадку, застосовувалось для заміщення гострої крововтрати під час оперативного лікування, що відповідає положенням «інструкції з переливання крові та її компонентів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров»я України від 05.07.1999 року № 164.

Будь-яких клінічних, патоморфологічних даних, щоб свідчили про розвиток ускладнень під час переливання плазми ОСОБА_11 в наданих матеріалах справи немає.

За умови госпіталізації ОСОБА_11 до відділення патології вагітних стаціонару ІІІ-ІVрівнів акредитації, своєчасному та вірному діагностуванню, консультацій суміжних спеціалістів, своєчасно та адекватно проведеному лікуванні, експертна комісія не виключає, що наслідок для матері та плода був би сприятливим.

Згідно висновку експертизи (ас 69-95 т6) Лікарем терапевтом ОСОБА_33, під час госпіталізації хворої ОСОБА_11, було недооцінено стан хворої вагітної жінки з діагнозом «Гостре респіраторне вірусне захворювання», яка відноситься до групи високого ризику за можливими важкими ускладненнями, частіше за все пневмонії, не призначені: рентгенологічне дослідження органів грудної клітини у 2-х проекціях, носу та додаткових пазух, аналіз мокротиння на патогенну мікрофлору, розгорнуте клінічне дослідження крові, проведення антибактеріальної терапії. Лікар інфекціоніст ОСОБА_34 мав можливість виявити прогресування хвороби у ОСОБА_11 та призначити дезінтоксикаційну терапію, антибактеріальне та противірусне лікування.

Згідно експертного висновку ( ас138-158т6) враховуючи те, що формування діагнозу базується на ретельному аналізі скарг, анамнестичних даних, результатів клініко об»єктивного та інструментально-лабораторного обстеження, діагноз, встановлений ОСОБА_11 лікарем приймального відділення ЦМЛ ім.. Титова м. Лисичанська «Остре респіраторне вірусне захворювання середнього степеня важкості. Вагітність 34-36 тижнів» був неповним, оскільки не враховував ускладнень гострої респіраторної вірусної інфекції, які вже розвинулись у неї на цей час.

Розбіжності в клінічних діагнозах відображають різні етапи захворювання і ускладнень, що розвинулися. Але неповно сформульований діагноз на етапі приймального відділення обумовив на етапі госпіталізації невірний вибір відділення, в яке доцільно було госпіталізувати вагітну жінку, недостатнє клініко лабораторне та інструментальне обстеження, яке було необхідним для правильної своєчасної діагностики основного захворювання та його ускладнень.

Діагноз «пієлонефрит», у даному випадку, виставлений ОСОБА_11 не вірно : під час госпіталізації у неї не було скарг на біль у поперековій ділянці, при огляді с-м. Пастернацького був негативним з обох боків, в клінічному аналізі сечі не виявлено діагностичних критеріїв, характерних для гострого пієлонефриту.

Експертна комісія вважає, що неналежне надання медичної допомоги ОСОБА_11 явилось несприятливою умовою, за якою сталося погіршення стану хворої та подальше прогресування запального захворювання.

Між настанням смерті ОСОБА_11 та її плоду та неналежним наданням медичної допомоги під час її госпіталізації та лікуванні у інфекційному відділенні, експертна комісія вбачає причинно-наслідковий зв»язок.

Наведені висновки корелюють із протоколом огляду місця події (ас3-7т1), яким є лікувальний заклад, -ЦМЛ ім.. Тітова м. Лисичанськ, висновками судово-медичних експертиз щодо причини смерті ОСОБА_11 та її плода (ас14-15,16-20,220-221т2,ас2-4т3), та показами в судовому засіданні завідувача Лисичанського відділення СМЕ ОСОБА_35І, яким на підставі даних гістологічного дослідження підтверджено діагноз саме «пневмонія» а не інші.

У суду не викликають сумнівів наведені висновки комісійних судово-медичних експертиз щодо наявності причинно-наслідкового зв»язку між неналежним наданням медичної допомоги під час госпіталізації та лікування породіллі ОСОБА_11 і наслідками у вигляді загибелі ОСОБА_11 та її плоду, позаяк вони, окрім іншого, ґрунтуються на відповідних медичних документах зобов»язального характеру, зокрема досліджених судом Наказах МОЗ та Облздорову щодо протоколів лікування та поводження із хворими на пандемічний грип (ас136-273т4,ас1-113,134-159т5, ас1-15т6).

З досліджених судом речових доказів, а саме медичної документації пацієнтки ОСОБА_11 вбачається, що вона піддавалася численним виправленням, підчисткам та допискам, що зафіксовано й у висновках судово-технічних експертиз документів (ас165-172т2,ас9-14т3), що, на переконання суду, поряд з іншими дослідженими доказами, опосередковано також свідчить про неналежне надання медичної допомоги під час госпіталізації породіллі та лікування в інфекційному відділенні, що в свою чергу корелюється із висновками наведених комісійних судово-медичних експертиз.

З вищенаведених мотивів не заслуговують на увагу посилання захисників на помилковий висновок комісійних судово-медичних експертиз щодо вини їх підзахисних, які нібито ґрунтуються на хибних даних спотвореної, виправленої, медичної документації.

Враховуючи вище наведене, суд вважає досліджену сукупність доказів достатньою та взаємопов»язаною і приходить до висновку про повну доведеність вини обох підсудних, як медичних працівників, у неналежному виконанні кожним з них професійних обов»язків, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, і їх дії правильно кваліфіковані за ст. 140 ч.1 КК України, позаяк судом встановлена наявність причинно- наслідкового зв»язку між неналежним наданням обома лікарями медичної допомоги під час госпіталізації і лікування в інфекційному відділенні лікарні та наслідками у вигляді смерті породіллі.

Обставиною, що пом'якшуєпокарання ОСОБА_10М є наявність на утриманні двох дітей, а для ОСОБА_9К, - досягнення пенсійного віку, обтяжуючих для обох, - судом не встановлено.

Обираючикожному обвинуваченому міру покарання,суд враховує, що ними скоєно злочин невеликої тяжкості проти життя та здоров»я особита характеристику особи кожного винного: обидва мають бездоганне минуле; стійкі соціальні зв»язки, за місцем роботи та проживання характеризуються позитивно.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги обставини вчинення злочину і роль кожного з обвинувачених, як лікарів найнижчої ланки, у неналежному виконанні професійних обов»язків і настанні тяжких наслідків, думку потерпілих щодо призначення покарання пов»язаного із позбавленням волі, суд дійшов висновку про можливість задля їх виправлення призначити покарання в межах санкції частини статті Кримінального закону у вигляді позбавлення права обіймати посади лікарів та займатися лікарською діяльністю на строк п»ять років та про звільнення обох від покарання згідно приписів ч5 ст 74 КК України на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу, які суд вважає наявними.

Цивільний позов потерпілих, в частині стягнення з лікувальної установи матеріальної шкоди в сумі 19949,94 грн.(ас76-78т5сп) підлягає задоволенню в повному обсязі, позаяк він обґрунтований, підтверджений відповідними товарними чеками, квитанціями та договорами, оригінали яких містяться в матеріалах кримінального провадження (а.с 28-32т1сп).

Зазнання потерпілими моральних страждань з приводу загибелі близької людини та її ненародженої дитини у суду не викликає сумнівів і підтверджено зокрема й висновками судово-психологічних експертиз (ас72-77,81-85,89-94т4), що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Підлягає застосуванню порядок відшкодування завданої злочином шкоди, передбачений приписами ч1ст. 1172 ЦК України,- саме з юридичної особи-медичного закладу, як завданої її працівниками.

Цивільний позов потерпілих в частині стягнення двох мільйонів грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи позов в цій частині по суті, суд бере до уваги роз»яснення Верховного Суду України, що розмір моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості та інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір відшкодування потерпілим суд визначає за аналогією приписів ч 6 ст 42 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з наступними змінами, який щодо загибелі двох осіб,- матері та дитини, дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день постановки судового рішення.

Процесуальні витратипідлягають покладенню на засуджених. Речові докази, - зберіганню в матеріалах кримінального провадження з огляду на існування іншого, пов»язаного з цим та незавершеного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368,370,374КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнати кожного винниму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначити покарання, у вигляді позбавлення права обіймати посади лікарів та займатися лікарською діяльністю на строк п»ять років кожного.

Згідно приписів ч 5 ст 74 КК України на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу, звільнити ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від призначеного покарання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 залишити попередньо обраний, - особиста порука.

Стягнути з Лисичанської комунально-профілактичної установи «Центральної міської лікарні імені Титова» міста Лисичанська Луганської області, ідентифікаційний код 05401658, в рівних частках, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса м. Лисичанськ вул. Весняна 12-2 та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса м. Одеса вул. Баштанна 4, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19949,94 (дев»ятнадцять тисяч дев»ятьсот сорок дев»ять) грн.,по 9974,97 грн кожному і в рахунок відшкодування моральної шкоди,- 320 тисяч (триста двадцять тисяч) грн. по 160 тис. грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, і ОСОБА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, по 2396,49 грн з кожного, процесуальних витрат на користь держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є.М. Акулов