Ухвала суду № 65032259, 28.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1258/16-ц

Провадження № 22-ц/779/171/2017

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рогатинського районного суду від 11 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Головний державний виконавець Рогатинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань, покладених наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2016 року.

Вимоги мотивувала тим, що в ході проведення виконавчого провадження державним виконавцем вживались заходи примусового виконання рішення суду, зокрема накладено арешт на все рухоме майно боржника. Виявлені відкриті рахунки у банківських установах, однак кошти на рахунках відсутні. Згідно інформаційних довідок за боржником не зареєстровано транспортних засобів, земельних ділянок чи іншого нерухомого майна.

На виклики державного виконавця керівник ТзОВ «Газенергокомплект» ОСОБА_3 не з'явився. На даний час судове рішення не виконано та заборгованість не погашена.

Вважає, що саме обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України може вплинути на виконання боржником своїх зобов'язань.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 11 листопада 2016 року подання державного виконавця Рогатинського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сташків О.Б. задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя с. Кліщівна Рогатинського району Івано-Франківської області, керівника боржника ТзОВ «Газенергокомплект» у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2016 року про стягнення з ТзОВ «Газенергокомплект» на користь ТзОВ «Газпроменергія 2000» 2579989,95 грн. основного боргу, 186195,86 грн. інфляційних витрат, 57783,13 грн. - 3% річних та 43048,53 грн. витрат по сплаті судового збору.

ОСОБА_3 на дану ухвалу суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при її винесенні.

Апелянт вказує, що при зверненні до суду державним виконавцем не було подано вагомих доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань. Усі документи виконавчого провадження надсилались державним виконавцем на адресу ТзОВ «Газенергокомплект», однак, договір оренди даного приміщення на даний час не продовжено, тому він як директор підприємства, не міг отримувати кореспонденцію по даній адресі.

Також зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про дії державного виконавця, а саме: виїзд на об'єкт, складення різного виду актів з понятими, застосування приводу, тощо, що є підставою для висновків про неповне та несвоєчасне здійснення процесуальних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а також необґрунтованість застосування санкції у вигляді обмеження права виїзду за межі України.

Вважає, що в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а також відомостей про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, складення актів та встановлення тих чи інших обставин.

У зв'язку з наведеним, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження його у виїзді за межі України.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив суд її задоволити.

Представник державної виконавчої служби проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила ухвалу суду залишити без змін.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

За змістом ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються рішення іменем України і є обов'язковими до виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 05.10.2016 року) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 76 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Верховний суд України, 01.02.2013 року).

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 05.10.2016 року) передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Задовольняючи подання та тимчасово обмежуючи у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт наявності невиконаного зобов'язання керівника боржника та ухилення від його виконання.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б. знаходиться виконавче провадження №52202882 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №868 від 09 вересня 2016 року про стягнення з ТзОВ «Газенергокомплект» на користь ТзОВ «Газпроменергія 2000» 2579989,95 грн. основного боргу, 186195,86 грн. інфляційних витрат, 57783,13 грн. - 3% річних та 43048,53 грн. витрат по сплаті судового збору.

13.09.2016 року державним виконавцем направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, запропоновано добровільно виконати зобов'язання в строк до 21.09.2016 року, яку ОСОБА_3 отримав 15.09.2016 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 7-8).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику, а постановами від 23.09.2016 року накладено арешти на кошти боржника, що містяться на рахунках у банках (а.с. 9-24). Згідно відповідей банківських установ та повернутих на адресу відділу ДВС платіжних вимог вбачається, що рахунки закриті або на них відсутні кошти. З одного з рахунків стягнуто 1,35 грн.

Встановлено також, що державним виконавцем направлено запити в реєструючі установи про перевірку майнового стану боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.09.2016 року відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо ТзОВ «Газенергокомплект» відсутні (а.с. 10).

Із відповіді Держгеокадастру №19-28-0.3-895/2-16 від 04.10.2016 року вбачається, що земельних ділянок за боржником не зареєстровано (а.с. 29).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області транспортні засоби за ТзОВ «Газенергокомплект» не зареєстровані (а.с. 30).

У відповіді Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області №05/1165 від 18.10.2016 року зазначено, що за ТзОВ «Газенергокомплект» техніка не зареєстрована (а.с. 55).

Як зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Газенергокомплект» знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, будинок 119. Керівником є ОСОБА_3.

11.10.2016 року державним виконавцем було направлено виклик директору ТзОВ «Газенергокомплект» ОСОБА_3 з вимогою з'явитися до державного виконавця та надати необхідні документи. Аналогічний виклик повторно направлено 25.10.2016 року.

Однак, вказана кореспонденція повернулася адресату з відміткою «за відмовою адресата від одержання».

Крім того, як пояснила в засіданні апеляційного суду представник ДВС, з часу відкриття виконавчого провадження боржником відкрито в установах банків нові розрахункові рахунки, що вказує на свідоме ухилення останнього від виконання судового рішення. Дану обставину апелянт не заперечив.

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення та в сукупності зібраних доказів вказує на правильну оцінку судом обставин у справі.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що договір оренди приміщення по вул. Галицькій, 119 в м. Рогатин на даний час не продовжено, а тому ОСОБА_3 як директор підприємства, не міг отримувати кореспонденцію по даній адресі і на даний час проживає в м. Тернополі, то такі суд не бере до уваги, оскільки із заяви апелянта, яка надійшла на електронну адресу суду 23.01.2017 року, вбачається, що він просить надсилати йому судову кореспонденцію за юридичною адресою ТзОВ «Газенергокомплект», а саме: Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 119 (а.с. 96). Таку ж адресу боржник вказує і в заяві до ДВС про зняття арешту із рахунку (а.с. 121).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення подання державного виконавця, і з таким висновком погоджується апеляційна інстанція.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Рогатинського районного суду від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Пнівчук О.В.