Рішення № 65031240, 28.02.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4381/16-ц

Провадження № 2/191/410/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.02.2017

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Черкової Н.Т.,

за участю секретаря Решетняк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів за навчання, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 липня 2010 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я директора коммунального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради про участь в конкурсі для вступу на денну форму навчання факультету «Лікувальна справа» за напрямом підготовки «фельдшер» з освітньо -кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст». 12 серпня 2010 року відповідач була зарахована до складу студентів, що фінансуються за рахунок видатків місцевого бюджету на 2 курс по спеціальності «Лікувальна справа». 01 вересня 2010 року між відповідачем та позивачем було укладено угоду б/н про підготовку фахівців із вищою освітою. 01 березня 2013 р. наказом № 16-Ост відповідачеві було присвоєно кваліфікацію фельдшера та виданий диплом молодшого АР № 44022738 з подальшим відрахуванням зі складу студентів коледжу у зв'язку із закінченням повного курсу навчання за спеціальністю «Лікувальна справа». Відповідачеві особисто під підпис було вручено направлення на роботу, згідно якого вона була направлена у розпорядження головного лікаря КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР на посаду сестри медичної маніпуляційного відділення з місячним окладом згідно штатного розкладу. Згідно до повідомлення до направлення на роботу № 46 від 01.03.2013 року, відповідача було призначено до КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР на посаду сестри медичної маніпуляційного відділення з місячним окладом 1399,55 гривень. Згідно листа головного лікаря КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР від 02.06.2015р. вих. № 649 відповідача була звільнена з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 31.05.2015 року, що є порушенням укладеної угоди.

Позивачем на адресу відповідачки надсилались листи ( від 19.06.2015р. № 614) про надання відповіді про причини порушення нею умов угоди. Також 14.01.2016 р. вих № 30 відповідачеві була надіслана вимога про відшкодування витрат за навчання, але відповіді на час подання позовної заяви до суду від відповідачки не надходило. Відповідачем були порушені умови угоди про підготовку фахівців із вищою освітою від 01 вересня 2010 року, а саме відповідачка за місцем направлення не відпрацювала три роки і не відшкодувала до державного бюджету витрати за навчання в розмірі 50 525,99 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 50 525, 99 грн., витрачених на її навчання у коммунальному закладі «Запорізький медичний коледж» та судові витрати, які витрачені позивачем за розгляд позовної заяви в сумі 1378, 00 грн.

Представник позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву у якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не зявилася, хоча завчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомила.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, з урахуванням згоди позивача, вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 15 липня 2010 року відповідачем ОСОБА_1 була подана заява на ім'я директора коммунального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради про участь в конкурсі для вступу на денну форму навчання факультету «Лікувальна справа» за напрямом підготовки «фельдшер» з освітньо -кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» (а.с. 40).

Наказом директора КЗ «Запорізький медичний коледж» від 12 серпня 2010 року відповідач була зарахована до складу студентів, що фінансуються за рахунок видатків місцевого бюджету на 2 курс по спеціальності «Лікувальна справа» (а.с. 41).

Відповідно до угоди б/н укладеною 01 вересня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 була укладена угода про підготовку фахівців із вищою освітою (а.с.39).

Як вбачається з наказу № 16-Ост від 01 березня 2013 р. відповідачеві ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію фельдшера та виданий диплом молодшого АР № 44022738 з подальшим відрахуванням зі складу студентів коледжу у зв'язку із закінченням повного курсу навчання за спеціальністю «Лікувальна справа» (а.с. 46).

Відповідачеві особисто під підпис було вручено направлення на роботу, згідно якого вона була направлена у розпорядження головного лікаря КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР на посаду сестри медичної маніпуляційного відділення з місячним окладом згідно штатного розкладу.

Згідно до повідомлення до направлення на роботу № 46 від 01.03.2013 року, відповідача було призначено до КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР на посаду сестри медичної маніпуляційного відділення з місячним окладом 1399,55 гривень (а.с. 50).

Згідно листа головного лікаря КУ «Обласної інфекційної лікарні» ЗОР від 02.06.2015р. вих. № 649 відповідача була звільнена з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 31.05.2015 року (а.с. 52), чим порушила умови укладеної угоди про підготовку фахівців із вищою освітою від 01.09.2010 року.

Як вбачається з довідки про відшкодування вартості навчання у КВНЗ «ЗМК» ЗОР, ОСОБА_1 навчалася у КЗ «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради за спеціальністю «Лікувальна справа», період навчання з 01.09.2010 року по 01.03.2013 року, вартість навчання за державним замовлення за вказаний період становить 34497, 19 грн (а.с. 8).

Крім того, ОСОБА_1 під час навчання у КЗ «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради за спеціальністю «Лікувальна справа», період навчання з 01.09.2010 року по 01.03.2013 року отримала стипендію, розмір якої складає 16028, 80 грн., що підтверджується довідкою про отриману стипендію у КВНЗ «ЗМК» ЗОР (а.с.10).

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором

Згідно ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Згідно із п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р, N992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, згідно із угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця х вищою освітою.

Відповідно до п.8, 14 вказаного Порядку випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до Указу Президента України від 23.01.1996 року №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», особи, які навчаються за рахунок держаних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоди, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідачем ОСОБА_1 були порушені умови угоди про підготовку фахівців із вищою освітою від 01 вересня 2010 року, а саме відповідачка за місцем направлення не відпрацювала три роки і не відшкодувала до державного бюджету витрати за навчання в розмірі 50 525,99 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги встановленими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 88, 209,212-218 ЦПК України, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 901, ст. ст. 52, 56 Закону України «Про вищу освіту», суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, яка народилася 23 грудня 1992 року в с. Андріївка, Синельниківського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 кошти витрачених на її навчання у коммунальному закладі «Запорізький медичний коледж» реквізити для сплати: ГУ УДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 35421201046045, р/р 35416001046045 ЄДРПОУ 02011290 в сумі 50525 (пятдесят тисяч пятсот двадцять пять) грн. 99 коп. та судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

На заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний може бути подана апеляційна скарга. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: ОСОБА_2