Ухвала суду № 65030493, 01.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8000/16-ц

Провадження №8/201/6/2017

У Х В А Л А

01 лютого 2017р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 14.03.2016р. надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики.

12.04.2016р. до суду надійшла заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позовних вимог, в якій позивачка просить накласти заборону на відчуження нерухомого майна, яке належить відповідачці на праві приватної власності. В обґрунтування вимог, позивачка посилалася на те, що є вірогідність того, що відповідачка може провести відчуження нерухомого майна, що ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у майбутньому.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.03.2016р. провадження у справі відкрито та розгляд справи призначено на 13.04.2016р.

Ознайомившись із заявою позивачки про вжиття заходів забезпечення позову та з матеріалами справи, вважаю за можливе в задоволені заяви відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 15.04.2015р. між позивачкою та відповідачкою було укладено договір позики на суму 9500000грн.

13.04.2016р. представником відповідачки - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 28.03.2016р. - а.с. № 25) надано було заяву в межах повноважень, наданих йому довірителем, про визнання позовних вимог та задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с. № 24).

Таким чином, фактично спору між сторонами немає, адже представник відповідачки визнав в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_5

Крім того, в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не міститься обґрунтування необхідності застосування такого виду забезпечення позову, як заборони відчуження майна та не міститься переліку майна, яке належить відповідачці та яке слід заборонити відчужувати.

З наданої до заяви про вжиття заходів забезпечення позову інформаційної довідки з Державних реєстрів вбачається, що все майно, що належить відповідачці ОСОБА_3 (шлюбне прізвище ОСОБА_6 ) знаходиться під обтяженням на підставі ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та згідно відомостей з сайту «Судова влада» в проваджені цього суду перебувала цивільна справа № 202/9523/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя по якій винесено рішення, яке не набрало законної сили.

Таким чином, з наданої до заяви про вжиття заходів забезпечення позову Довідки з реєстрів вбачається, що майно, яке позивачка вважає належним на праві власності відповідачці та на яке просить накласти заборону відчуження, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вжиття заходів забезпечення позову без зазначення відомостей про те, яке саме майно (або його частка) належить ОСОБА_3, а яке її чоловікові ОСОБА_7 може призвести до порушення прав останнього на розпорядження майном, що йому належить.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги що між сторонами немає спору, заява не містить обґрунтування вжиття певного заходу забезпечення позову, не містить відомостей про те, яке майно належить відповідачці та є її власністю, то в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 210, 293 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И Л А :

В задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Ткаченко Н.В.