Вирок № 65030228, 27.02.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/8303/13-к

Провадження № 1-кп/210/25/17

"27" лютого 2017 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

суддів: Чайкіної О.В., Скотар Р.Є.,

за участі секретарів судового засідання: Ширинової К.С.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурорів: Самойленко С.В., Скороход І.В.,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілих: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

обвинувачених: ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

захисника обвинувачених ОСОБА_13,

ОСОБА_14, - адвоката: ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні а залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, матеріали обєднаного кримінального провадження №12013040710002090 та №12015040740000838, за обвинуваченням:

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, не працюючого, маючого на своєму утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№17, раніше судимого:

1) 03 червня 1999 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.144 ч.1 КК України, до покарання у вигляді 02 років позбавлення волі. На підставі ст.45 КК України, від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 02 роки, та із застосуванням штрафу в дохід держави у розмірі 1000,00 гривень;

2) 09 серпня 2000 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.141 ч.2 КК України, до покарання у вигляді 02 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.43 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 1999 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 03 років позбавлення волі. Звільнився 18 січня 2003 року з Криворізької виправної колонії Дніпропетровської області (№80) по відбуттю строку покарання;

3) 26 лютого 2007 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.186 ч.2 КК України, до покарання у вигляді 04 років позбавлення волі. Звільнився 14 лютого 2009 року з Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області (№94) на підставі ст.3 п.а ЗУ «Про амністію» від 12 грудня 2008 року за постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року;

4) 27 жовтня 2009 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.186 ч.2 КК України, до покарання у вигляді 04 років позбавлення волі. Звільнився 13 липня 2012 року з Казанковської виправної колонії Миколаївської області (№93) на підставі ст.81 КК України, умовно-достроково, на підставі постанови Казанковського районного суду Миколаївської області від 05 липня 2012 року, на невідбутий термін покарання, - 01 рік 2 місяці 5 днів;

5) 18 грудня 2013 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.358 ч.1, 358 ч.4, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України, до покарання у вигляді 01 року 2 місяців 15 днів позбавлення волі;

6) 23 січня 2014 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України, до покарання у вигляді 03 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 19 жовтня 2016 року по відбуттю строку покарання,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, та за обвинуваченням:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження: м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого середньотехнічну освіту, одруженого, не працюючого, маючого на своєму утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв.№24, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кв.№25, раніше судимого 27 червня 2008 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2, 187 ч.2, 289 ч.1, 69, 70 ч.1 КК України, до покарання у вигляді 05 років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто йому належного майна. Звільнився 09 серпня 2012 року з Дніпропетровської виправної колонії (№89) по відбуттю терміну покарання,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 146 ч.2, 289 ч.3 КК України, та за обвинуваченням:

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, інваліда 2-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, кв.№8, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_12, діючи повторно, 11 липня 2013 року, приблизно о 16:00 годині, прийшов до території домоволодіння №11, розташованого по вулиці Можайського в Металургійному (Дзержинському) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Далі, скориставшись відсутністю володаря домоволодіння, а також ймовірних свідків та очевидців, за допомогою раніше приготовленої викрутки відкрив метало пластикове вікно та проник до вказаного домоволодіння. Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, умисно, з корисних мотивів, таємно викрав плазмовий телевізор марки «Шарп» LC32SH130EX, вартістю 3900,00 гривень, що належить громадянці ОСОБА_10, після чого з місця скоєння правопорушення з викраденим зник, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_12 органом досудового слідства кваліфіковано за ст.185 ч.3 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням до житла.

Крім того, ОСОБА_13, діючи повторно, за попередньою змовою з раніше знайомим ОСОБА_17, 30 липня 2013 року, в період часу з 13:00 години по 15:00 годину, прийшли до домоволодіння №17, розташованого по вулиці Євпаторійській в Металургійному (Дзержинському) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Далі, скориставшись відсутністю володаря домоволодіння, а також ймовірних свідків та очевидців, за допомогою раніше приготовленої викрутки відкрили метало пластикове вікно та проникли до вказаного домоволодіння. Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, таємно викрали парфуми марки «Версаче», вартістю 700,00 гривень та туалетну воду марки «Провокатів», вартістю 300,00 гривень, що належать громадянину ОСОБА_8, після чого з місця скоєння правопорушення з викраденим зникли, чим завдали потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 1000,00 гривень.

Дії ОСОБА_13 та ОСОБА_12 органом досудового слідства кваліфіковано за ст.185 ч.3 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до житла.

Крім того, ОСОБА_17, діючи повторно, 20 серпня 2013 року, приблизно о 13:15 годині, проходячи біля будинку №32 по вулиці Орджонікідзе в Металургійному (Дзержинському) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зустрів раніше незнайому йому громадянку ОСОБА_9, яка рухалась йому назустріч. Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, шляхом ривку, відкрито викрав, зірвавши з шиї ОСОБА_9 її ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика, виготовлені з металу жовтого кольору, загальною вартістю 4000,00 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, чим спричинив громадянці ОСОБА_9 майнову шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_12 органом досудового слідства кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України, як грабіж, за ознаками відкритого викрадення чужого майна, вчинений повторно.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_18, діючи повторно, 26 травня 2015 року, приблизно о 18:00 годині, знаходячись біля будинку №1 по вулиці Веселопільській в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, разом з раніше знайомим йому ОСОБА_14, де в них виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем «ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову VIN- Y6D21099480058142, чорного кольору, оснащений двигуном з робочим обємом 1596 см3, який знаходився біля вказаного вище будинку, який зареєстрований на громадянина ОСОБА_19 та знаходився у користуванні громадянина ОСОБА_20 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_18, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_14, підійшли до ОСОБА_11 та застосували насильство, яке виразилося в нанесенні ОСОБА_18 двох ударів у голову потерпілому, чим заподіяв останньому фізичний біль та тілесні ушкодження, а ОСОБА_21, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого, а саме погрожуючи невстановленим слідством предметом, який потерпілий сприймав як пістолет, подавили волю ОСОБА_20 до супротиву. Після чого, ОСОБА_21 та ОСОБА_18, діючи спільно за попередньою змовою, продовжуючи втілювати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер АЕ 63212 НН, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу ОСОБА_18, разом з ОСОБА_14 маючи реальну можливість розпорядитись даним автомобілем, переїхали на ньому під керуванням ОСОБА_18 до будинку №31 по проспекту Південний в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом та завдали потерпілому матеріального збитку згідно авто-товарознавчої експертизи №70/37-235 від 13 липня 2015 року на суму 77547,00 гривень.

Дії ОСОБА_18 та ОСОБА_14 органом досудового слідства кваліфіковано за ст.289 ч.3 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачуються в тому, що 26 травня 2015 року, приблизно о 18:00 годині, ОСОБА_13, за попередньою змовою з ОСОБА_14, з метою незаконного викрадення ОСОБА_11, та позбавлення його волі, на автомобілі, який досудовим розслідуванням не встановлений, прибули до будинку №1 по вулиці Веселопільській в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де в цей час знаходився потерпілий. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_18 та ОСОБА_14 застосували до ОСОБА_20 насильство, яке виразилося в нанесенні ОСОБА_18 двох ударів у голову потерпілому, чим заподіяв останньому фізичний біль та тілесні ушкодження, а ОСОБА_21, погрожуючи невстановленим слідством предметом, який потерпілий сприймав як пістолет, проти волі ОСОБА_20 посадили його до салону автомобіля «ВАЗ 21099», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, при цьому звязали йому ноги ременем та наділи на його руки пластиковий хомут білого кольору, чим незаконно позбавили його волі. Після чого, ОСОБА_18, та ОСОБА_14 продовжуючи втілювати свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, при цьому усвідомлюючи незаконність своїх дій, що ними вчинюються, на вказаному вище автомобілі під керуванням ОСОБА_18 проти волі потерпілого ОСОБА_20 перевезли його в заздалегідь підготовлену квартиру №10, розташовану в будинку №31 по проспекту Південний в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де проти його волі незаконно утримували до 23:00 години 27 травня 2015 року.

Дії ОСОБА_18 та ОСОБА_14 органом досудового слідства кваліфіковано за ст.146 ч.2 КК України, як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_12 винним себе в предявлених звинуваченнях за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України визнав частково. Так повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень по епізодам від 11 липня 2013 року, стосовно таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_10, та по епізоду від 30 липня 2013 року, стосовно таємного викрадення майна у потерпілого ОСОБА_8 При цьому вказував на те, що крадіжку майна у потерпілого ОСОБА_8 він вчинив самостійно, ОСОБА_13 з ним в будинку не було, оскільки він в цей час перебував поруч з будинком та спілкувався з якоюсь дівчиною, а він скориставшись нагодою вирішив залізти до будинку. Епізод за ст.186 ч.2 КК України відносно відкритого викрадення майна у потерпілої ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_12 не визнав взагалі, вказував на те, що грабіж вчинив не він, а потерпіла його оговорю. Заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов не визнав у повному обсязі.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_13 вину у предявлених звинуваченнях за ст.ст.146 ч.2, 185 ч.3, 289 ч.3 КК України, не визнав повністю. Щодо епізоду за ст.185 ч.3 КК України, що мав місце 30 липня 2013 року, останній суду пояснив, що того дня, в денний час доби, в районі Південного гірничо-збагачувального комбінату в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, він зустрівся з раніше йому знайомим обвинуваченим ОСОБА_12, та повідомив останньому, що йому потрібно знайти електрика для ремонту свого автомобіля, на що той запропонував йому поїхати з ним, та повідомив, що знає хорошого електрика котрий йому допоможе. Приїхавши в район 15-ї школи, розташованої на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де нібито поруч проживає бабуся ОСОБА_12, він побачив гараж з вивіскою «ОСОБА_4 електрик». Він почав кликати господаря гаражу, і в цей час до нього вийшла дівчина, в котрої він запитав про господаря гаража, та на що вона йому відповіла що не знає де він, та коли повернеться. Де під час розмови з дівчиною подівався ОСОБА_12 йому не відомо. Після розмови з дівчиною він почав кликати ОСОБА_12 однак останнього ніде не було. Очікуючи на вулиці, через деякий проміжок часу ззаду до нього підбіг ОСОБА_12, обігнав його з криками, що їм потрібно тікати, оскільки його переслідує злий сторожовий пес. Він побіг за ОСОБА_12 Пробігши певну дистанцію він почув якісь крики, обернувся та побачив, що їх переслідують двоє чоловіків. Він зупинився, оскільки побачив, що ніякий злий пес їх не переслідує, а ОСОБА_12 побіг далі. Підбігши до нього, чоловіки запитали куди побіг ОСОБА_12, на що він вказав їм напрямок. Один із чоловіків побіг далі, а інший залишився з ним. В подальшому чоловік котрий побіг за ОСОБА_12 повернувся та повідомив, що йому не вдалося наздогнати його. При цьому, чоловік котрий продовжував переслідувати ОСОБА_12 виявив поруч з ним два флакони туалетної води, та повідомив, що то його парфуми та почав викликати співробітників міліції, він продовжував в цей час залишатися поруч з чоловіками. Після приїзду співробітників міліції чоловіки почали його бити та висловлюватися нецензурною лайкою на його адресу, звинувачувати в крадіжці. Заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов не визнав у повному обсязі.

Щодо епізодів за ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, що мали місце 26 травня 2015 року, обвинувачений ОСОБА_13 суду пояснив, що того дня він дійсно разом з раніше йому знайомим, обвинуваченим ОСОБА_14 зустрічалися разом з потерпілим ОСОБА_11 для того, щоб придбати в останнього автомобіль. Ними було обумовлено умови придбання автомобіля, та ним потерпілому було заплачено завдаток у розмірі 500,00 гривень. Також ним ОСОБА_11 було надано в оренду для проживання, належну його бабусі квартиру, розташовану по пр. Південному в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, оскільки останньому на той час не було де проживати. При цьому, наміру заволодіти транспортним засобом вони з ОСОБА_14 не мали, та не утримували потерпілого ОСОБА_11 у квартирі проти його волі, тілесних ушкоджень йому не наносили, та не погрожували. Чому потерпілий ОСОБА_11 їх оговорив на стадії досудового розслідування, йому не відомо.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_14 вину у предявлених звинуваченнях за ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, не визнав повністю, та надав аналогічні пояснення як і обвинувачений ОСОБА_13, та суду пояснив, що 26 травня 2015 року він дійсно разом з раніше йому знайомим, обвинуваченим ОСОБА_13 зустрічалися разом з потерпілим ОСОБА_11, оскільки ОСОБА_13 мав намір придбати в ОСОБА_11 автомобіль. Ними було обумовлено умови придбання автомобіля, та ОСОБА_13 потерпілому було заплачено завдаток у розмірі 500,00 гривень. Також ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_11 було надано в оренду для проживання, належну його бабусі квартиру, розташовану по пр. Південному в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, оскільки останньому на той час не було де проживати. При цьому, наміру заволодіти транспортним засобом вони з ОСОБА_13 не мали, та не утримували потерпілого ОСОБА_11 у квартирі проти його волі, тілесних ушкоджень йому не наносили, та не погрожували. Чому потерпілий ОСОБА_11 їх оговорив на стадії досудового розслідування, йому не відомо.

Допитаний двічі в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що 30 липня 2013 року, в другій половині дня він повертався додому. В цей час йому подзвонив його сусід та попросив шпатель для тонування автомобіля. Коли він в подальшому спробував відімкнути вхідні двері до будинку в котрому проживає разом зі своєю сімєю, та котрий розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Євпаторійська, буд.№17, то вони не відімкнулися, на що він здивувався. В подальшому він почув грохот металевого паркану, та зрозумів, що щось не так, оскільки замок він відкрив, однак двері були закриті із середини. Пояснював, що його будинок розташований так, що однією стороною прилягає до провулка. Вибігши в провулок він побачив як раніше незнайомий йому обвинувачений ОСОБА_12 перескочивши через паркан почав втікати, а з вікна його будинку, потім і через паркан переліз раніше йому незнайомий обвинувачений ОСОБА_13 Він кинув на землю свої покупки, зробив два кроки назад щоб закрити свій автомобіль на сигналізацію, та побіг за чоловіками. Добігши до кінця провулку ОСОБА_12 котрий біг попереду, та ОСОБА_13 повернули ліворуч. В цей час ОСОБА_12 зняв з себе одягнуті на ньому рукавиці та викинув їх в садок розташованого поряд будинку. В цей час він наздогнав ОСОБА_13, та до них підбіг сусід з котрим вони до цього спілкувалися по телефону, котрому він наказав стерегти ОСОБА_13 а сам побіг за ОСОБА_12 Однак останнього йому наздогнати так і не вдалося, та він втратив його з поля зору. Повернувшись до місця де він залишив ОСОБА_13 та свого сусіда, він побачив що вони відійшли вже десь на метрів 300, при цьому ОСОБА_13 намагався втекти, відштовхував від себе його сусіда. Підійшовши до них він наказав ОСОБА_13 зупинитися, та почав викликати співробітників міліції. В цей час ОСОБА_13 продовжував штовхати його та сусіда, та намагався піти. У звязку із чим він з його сусідом взяли ОСОБА_13 під руки та утримуючи поклали на землю. Доки співробітники міліції не прибули на місце пригоди, ОСОБА_13 крутився лежачи на землі, та намагався витрухнути з кишень одягнутих на ньому шортів речі що там знаходилися. Йому в подальшому це вдалося, та з його кишень випали ключі, цигарки, мобільний телефон та два флакони з туалетною водою. Ним було впізнано належні йому два флакони з туалетною водою. Дочекавшись співробітників міліції ним було показано місце, куди ОСОБА_12 викинув рукавиці, а потім вони прослідували до нього додому. Зазначав, що викрадено у нього було лише два флакони з туалетною водою. При цьому в будинку був гармидер, було видно, що шукали ще щось. При затриманні ОСОБА_13 свої дії нічим не пояснював, однак пропонував йому грошові кошти за те, щоб він не викликав співробітників міліції. Посилався на ті обставини, що другим чоловіком, котрий втік був саме обвинувачений ОСОБА_12, оскільки він запамятав його за зовнішнім виглядом та рисами обличчя. Вказував на те, що в подальшому він на вулиці міста бачив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 разом. При огляді будинку ним було встановлено, що обвинувачені проникли до будинку шляхом пошкодження вікна. В будинку було виявлено окуляри, котрі заплуталися у віконних шторах, та на підлозі лежав належним йому фотоапарат, котрий як на його думку випав з кишені в когось з обвинувачених, коли вони намагалися покинути будинок. Заявлений ним цивільний позов в рамках кримінального провадження підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Просив також призначити обвинуваченим максимальне покарання, передбачене кримінальним законом.

Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_10 суду пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8. Зазначала, що 11 липня 2013 року вона ввесь день, з 05:00 години по 19:00 годину, перебувала на роботі. Працює прибиральницею в одному із відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, у будинку проживає сама. Вказувала на те, що йдучи на роботу нею було зачинено двері до будинку, та перевірено вікна. Повернувшись у вечорі додому вона нічого підозрілого на території домоволодіння не помітила, двері до будинку були зачинені. Відчинивши двері та зайшовши до самого будинку вона також нічого підозрілого не побачила, підозрілим їй здалося тільки те, що її собака породи «Йоркширський терєр» була зачинена в одній із кімнат, однак вона подумала, що сама її там закрила. Зайшовши до кімнати для того, щоб подивитися телевізор, вона виявила, що останній відсутній на своєму місці. Зазначала, що телевізор нею було взято у кредит, та останній був застрахований банком, через що їй було виплачено страховку та покрито майже всю суму завданої шкоди. Першочергово, перевіривши вікна в будинку їй здалося що вони всі зачинені. Однак, в подальшому співробітниками міліції їй було показано, що одне із вікон було пошкоджене та просто прикрите. Хто саме викрав належний їй телевізор їй не відомо. Вказувала на те, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_12 вона не має.

Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що 20 серпня 2013 року, приблизно о 13:00 годині вона поверталась додому з магазину «АТБ-Маркет», який розташований біля залізничного вокзалу на зупинці громадського транспортну «Станція Червона», по вулиці Орджонікідзе в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, йшла пішки по тротуару вздовж трамвайної лінії. В подальшому, проходячи біля будинку №32 по вулиці Орджонікідзе в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, назустріч їй йшов хлопець в чорній кепці, котрий спілкувався по телефону, в котрому вона на теперішній час, та на час проведення досудового розслідування впізнає обвинуваченого ОСОБА_12 Коли він порівнявся з нею, то вільною правою рукою різко схопив за золотий ланцюжок з підвіскою, який був на її шиї, та різко розвернувся та побіг між будинками у бік зупинки громадського транспорту «Станція Червона». Те, що її майном заволодів саме обвинувачений ОСОБА_12 вона точно впевнена, оскільки запамятала його за рисами обличчя, та зовнішнім виглядом. Вказувала на те, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_12 вона не має.

Допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_11 відмовився від показів, наданих ним на стадії досудового слідства, та суду пояснив, що 26 травня 2015 року, приблизно о 18:00 годині, він зустрівся з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на території Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де саме він точно не памятає. Обвинувачений ОСОБА_13 планував купити в нього належний йому автомобіль марки «ВАЗ 21099, котрий ним було придбано як він вважає на законних підставах у іншого громадянина, прізвище та імя котрого він не памятає, та котрим розпоряджався на підставі технічного паспорту. До цього часу з обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він знайомий не був. При зустрічі ОСОБА_13 захотів проїхатися на автомобілі для того щоб його перевірити, на що він погодився. Вони сіли в автомобіль, обвинувачений ОСОБА_13 за кермо, він поруч на пасажирське сидіння, а обвинувачений ОСОБА_14 на заднє пасажирське сидіння, та вони направилися в район Південного гірничо-збагачувального комбінату. Підїхавши до одного із будинків, розташованого по пр. Південному в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в котрому як йому сказали проживає ОСОБА_13, останній йому повідомив, що автомобіль йому сподобався, та він має намір його придбати. Вони піднялися до квартири, де ОСОБА_13 віддав йому грошові кошти у розмірі 500,00 гривень, в якості завдатку за автомобіль. У квартирі ними було обговорено умови угоди з купівлі-продажу автомобіля. При розмові він також дізнався від ОСОБА_13 про можливість взяття в оренду даної квартири, оскільки на той час йому не було де проживати. Вони домовилися про умови оренди квартири, після чого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 поїхали, а він залишився в квартирі. Наступного дня він домовився з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про зустріч, для того, щоб переоформити автомобіль. Приїхавши до органу ДАІ, поспілкувавшись з колишнім власником автомобіля, котрий він планував продати ОСОБА_13, вони домовилися перенести переоформлення автомобіля на наступний день. Того ж дня, ближче к вечору, вони знову домовилися з ОСОБА_13 про зустріч, при цьому останній попрохав його приїхати на автомобілі котрий він планував у нього придбати, для того, щоб злити воду та залити тосол. Зазначав, що зливаючи воду ОСОБА_13 намочив кросівки, в котрих був одягнутий, у звязку із чим він дав йому в користування свої кросівки, а мокрі залишилися в квартирі висихати. Посилався на ті обставини, що до цього він бачив жінку, котра проживає на четвертому поверсі в будинку, де він орендував квартиру. Так як він є наркотично залежною особою, наступного дня у нього виник умисел на пограбування квартири, в котрій проживала жінка, котру він зустрів раніше. У вечорі того ж дня, побачивши що світло в квартирі жінки не горить, він заліз до неї. Вікна та двері балкону були відчинені. Залізши на балкон, та зробивши два, три кроки до зали квартири, йому назустріч вийшла жінка, господарка квартири. І для того, щоб ввести жінку в оману з приводу справжньої підстави його перебування в її квартирі, він вигадав та розповів жінці історію про те, що у нього начебто відібрали належний йому автомобіль, та проти його волі утримували у квартирі, котра розташована на третьому поверсі даного будинку, одразу під її квартирою, та котру він насправді взяв в оренду. В подальшому жінка випустила його зі своєї квартири, після чого він дістався до відділення міліції, де задля уникнення відповідальності за вчинені ним противоправні діяння, написав заяву про те, що у нього було угнано належний йому автомобіль. Щодо наявності на ньому тілесних ушкоджень вказував на те, що за день до того, як він заліз до квартири жінки, у нього була спроба пограбувати приватний будинок, в котрому проживає його знайомий з батьками, та імя котрого він не памятає, тільки кличку. Однак, дана спроба виявилася невдалою, оскільки залізши до будинку виявилося, що господарі вдома, котрі нанесли йому тілесні пошкодження, та тікаючи від котрих він впав та також отримав ушкодження. Вказував на те, що ніяких погроз зі сторони ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на його адресу не було. Покази надані ним на стадії досудового розслідування були спрямовані на те, щоб уникнути кримінальної відповідальності, у звязку із чим він і оговорив ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона разом із чоловіком проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, кв.№14. Вказувала на те, що 27 травня 2015 року, на початку 23:00 години, вона почула як десь розбилося вікно. Вийшовши на балкон своєї квартири вона нічого не побачила. Пішла до ванної кімнати для того, щоб помити руки, оскільки перила балкону були брудними, та почула чоловічий голос, який її гукав. Першочергово їй здалося, що це їй почулося. Пройшовши до зали своєї квартири вона знову почула чоловічий голос, та побачила на балконі в себе незнайомого їй хлопця, котрий попрохав у неї дозволу проти через квартиру та вийти з будинку. Хлопець був у крові та побитий. Хлопець їй пояснив, що в нього відібрали належний йому автомобіль, та проти його волі утримували у квартирі, котра розташована під її квартирою на третьому поверсі. Зазначала, що вони з чоловіком проживають на четвертому поверсі. Посилалася на ті обставини, що їй відомо, що під нею, поверхом нижче проживає жінка, племінник котрої нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, проживає в даній квартирі та частенько зловживає спиртними напоями. В подальшому нею незнайомому хлопцю було вказано де знаходиться вихід, та останній собі пішов, при цьому повідомив їй що неодмінно звернеться до правоохоронних органів.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що обвинувачених він не знає. Потерпілого ОСОБА_11 він знає як особу, котра мала намір придбати автомобіль марки «ВАЗ 21099» у його товариша. Вказував на те, що при продажі автомобіля з ОСОБА_11 було двоє хлопців, чи були то обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він не памятає. Зазначав, що в день продажу автомобіля ОСОБА_11 та хлопці, котрі були з ним, мали нормальний зовнішній вигляд, тілесних пошкоджень на них не було, у ОСОБА_11 лише було червоне вухо. Про що вони спілкувалися з приводу продажу автомобіля він не знає.

Окрім показань обвинувачених, потерпілих та свідків, судом були досліджені наступні докази:

- витяг з кримінального провадження №12013040710002303, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілого ОСОБА_8 (том №1, арк. крим. пров.№1);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30 липня 2013 року, відповідно до якого, співробітниками Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від потерпілого ОСОБА_8 було прийнято заяву, в котрій останній просить притягнути до відповідальності невстановлену особу, котра 30 липня 2013 року, в період часу з 13:00 години по 15:00 годину, шляхом віджиму пластикового вікна кімнати будинку №17 по вулиці Євпаторійській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проникла до вказаного будинку, та зі спальної кімнати вказаного будинку викрала парфуми марки «Версаче», вартістю 700,00 гривень та туалетну воду марки «Провокатів», вартістю 300,00 гривень (том №1, арк. крим. пров.№7);

- протокол огляду місця події від 30 липня 2013 року, та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є ділянка місцевості, яка розташована на проїзній частині, між будинком №68 та будинком №70 по вулиці Смольній в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та під час огляду якої співробітниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia» в корпусі чорного кольору, ключі в кількості двоє штук на металевому кільці, на котрому також є магнітний ключ та брелок світло-блакитного кольору, а також парфуми марки «Версаче», та туалетна вода марки «Провокатів», котрі як встановлено з пояснень потерпілого ОСОБА_8 наданих в ході судового розгляду справи, випали з кишені обвинуваченого ОСОБА_13 коли він його переслідував. Також на території вказаної земельної ділянки виявлено та вилучено було викрутку з зеленою ручкою (том №1, арк. крим. пров.№8-12);

- протокол огляду місця події від 30 липня 2013 року, та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є земельна ділянка, яка розташована біля будинку №2 по вулиці Євпаторійській в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та під час огляду якої співробітниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено дві печатки чорного кольору, з тканини, з надписом «Doloni» (том №1, арк. крим. пров.№14-18);

- протокол огляду місця події від 30 липня 2013 року, та фото таблицею до нього, обєктом огляду якого є приміщення будинку №17 по вулиці Євпаторійській в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де проживає потерпілий ОСОБА_8, та звідки у останнього було викраденого належне йому майно шляхом віджиму пластикового вікна кімнати будинку (том №1, арк. крим. пров.№20-29);

- висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-193 від 14 серпня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, слід матеріалу, розміром 20х22мм, виявлений на кришці флакона, откопійований на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 45х48мм і вилучений 30 липня 2013 року при огляді в провулку між вулицею Смольна та вулицею Нахімова на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, придатний для встановлення групової належності. Питання про придатність даного сліду для ідентифікації, можливим буде вирішити при наявності слідоутворюючого обєкту (том №1, арк. крим. пров.№46-48);

- висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-192 від 14 серпня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, слід низу взуття розміром 235х75мм, виявлений на підвіконні, откопійований на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 276х88мм і вилучений 30 липня 2013 року при огляді будинку №17 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, придатний для встановлення групової належності. Питання про придатність даного сліду для ідентифікації, можливим буде вирішити при наявності слідоутворюючого обєкту (том №1, арк. крим. пров.№53-56);

- висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-194 від 14 серпня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, слід матеріалу, розміром 35х29мм, виявлений на обвязці рами вікна, откопійований на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 61х48мм і вилучений 30 липня 2013 року при огляді будинку №17 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, придатний для встановлення групової належності. Питання про придатність даного сліду для ідентифікації, можливим буде вирішити при наявності слідоутворюючого обєкту (том №1, арк. крим. пров.№62-64);

- додатковий висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-273 від 22 жовтня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, слід розміром 35х29мм, виявлений на обвязці рами вікна, откопійований на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 61х48мм і вилучений 30 липня 2013 року при огляді будинку №17 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, залишено другим та третім пальцями рукавички на праву руку, вилученими 30 липня 2013 року при огляді території домоволодіння №2 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (том №1, арк. крим. пров.№69-75);

- висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-271 від 22 жовтня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, пластиліновий зліпок сліду знаряддя злому, вилучений 30 липня 2013 року при огляді будинку №17 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, для індивідуального ототожнення непридатний. Слід у вигляді пластилінового зліпку з нижньої обвязки метало пластикового вікна будинку №17 по вулиці Євпаторійській на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, залишений предметом, що має такі ж форми та розміри, як і відкрутка, вилучена 30 липня 2013 року біля будинку №70 по вулиці Смольній на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (том №1, арк. крим. пров.№82-86);

- додатковий висновок судово-трасологічної експертизи №51/02-272 від 22 жовтня 2013 року, та фото таблицю до нього, згідно якого, слід матеріалу, розміром 20х22мм, виявлений на кришці флакона, от копійований на відрізок прозорої липкої стрічки розміром 45х48мм і вилучений 30 липня 2013 року при огляді в провулку між вулицею Смольна та вулицею Нахімова на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, залишено не рукавичками, вилученими 30 липня 2013 року при огляді місця події, а іншими рукавичками (матеріалом) (том №1, арк. крим. пров.№93-99);

- протокол предявлення особи для впізнання від 19 вересня 2013 року та фото таблицю до нього, за участі потерпілого ОСОБА_8 та понятих, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав за рисами обличчя обвинуваченого ОСОБА_12 як особу, котра 30 липня 2013 року викрала належні йому речі та втекла від нього та його товариша ОСОБА_24 (том №1, арк. крим. пров.№117-120);

- витяг з кримінального провадження №12013040710002579, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілої ОСОБА_9 (том №1, арк. крим. пров.№189);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 серпня 2013 року, відповідно до якого, співробітниками Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від потерпілої ОСОБА_9 було прийнято заяву, в котрій остання просить притягнути до відповідальності невстановлену особу, котра 20 серпня 2013 року, приблизно о 13:15 годині, знаходячись біля будинку №32 по вулиці Орджонікідзе на території Дзержинського (Металургійного) району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відкрито, шляхом ривка з шиї заволоділа належним їй ланцюжком вагою 3 грами та хрестиком з білим камінцем вагою 4 грами. Загальна сума ланцюжка та хрестика складає 4000,00 гривень (том №1, арк. крим. пров.№195);

- протокол огляду місця події від 20 серпня 2013 року, та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є відкрита ділянка місцевості, яка розташована біля будинків №28 та №32 по вулиці Орджонікідзе в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та де у потерпілої ОСОБА_9 було здійснено відкриту крадіжку, шляхом ривку з шиї належного їй ланцюжка та хрестик з білим камінцем (том №1, арк. крим. пров.№196-199);

- акт про застосування службового собаки від 20 серпня 2013 року, згідно якого було встановлено напрямок відходу злочинця (том №1, арк. крим. пров.№200);

- довідку №44 від 19 вересня 2013 року, згідно якої, по факту розбою відносно громадянки ОСОБА_9, котрий мав місце 20 серпня 2013 року біля будинку №32 по вулиці Орджонікідзе в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, останній була предявлена фототека осіб (категорія «Чоловіки до 40 років). В результаті огляду ОСОБА_9 впізнала обвинуваченого ОСОБА_12 як особу, котра вчинила відносно неї грабіж (том №1, арк. крим. пров.№218);

- протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 19 вересня 2013 року та довідку до нього, за участі потерпілої ОСОБА_9 та понятих, згідно якого, потерпіла ОСОБА_9 за зовнішніми рисами обличчя впізнала обвинуваченого ОСОБА_12 як особу, котра 20 серпня 2013 року, приблизно о 13:15 годині, біля будинку №32 по вулиці Орджонікідзе в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відкрито, шляхом ривку викрала ланцюжок з жовтого металу вагою приблизно 3 грами з підвіскою на ньому у вигляді хрестика з білим камінцем вагою приблизно 4 грами виготовлений з металу жовтого кольору (том №1, арк. крим. пров.№220-221);

- витяг з кримінального провадження №12013040710002090, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілої ОСОБА_10 (том №1, арк. крим. пров.№238);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 липня 2013 року, відповідно до якого, співробітниками Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від потерпілої ОСОБА_10 було прийнято заяву, в котрій остання просить притягнути до відповідальності невстановлену особу, котра 11 липня 2013 року, в період часу з 05:50 години до 19:30 години, шляхом віджиму пластикового вікна проникла до приміщення будинку №11 по вулиці Можайського в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, звідки таємно викрала телевізор марки «Шарп» LC32SH130EX (том №1, арк. крим. пров.№244);

- протокол огляду місця події від 11 липня 2013 року, та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є будинок №11 по вулиці Можайського в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, звідки у потерпілої ОСОБА_10 було викрадено належне їй майно (том №1, арк. крим. пров.№246-249);

- заяву обвинуваченого ОСОБА_12 від 30 вересня 2013 року, надану на імя начальника Криворізької установи виконання покарань (№3) УДПтСУ у Дніпропетровській області, в котрій останній зізнався в крадіжці телевізору марки «Шарп» LC32SH130EX з будинку, де проживає потерпіла ОСОБА_10 (том №2, арк. крим. пров.№3);

- протокол проведення слідчого експерименту від 23 жовтня 2013 року та фото таблицю до нього, за участі потерпілої ОСОБА_10, обвинуваченого ОСОБА_12 та понятих, в ході проведення якого обвинувачений ОСОБА_12 відтворив хід подій, що мали місце 11 липня 2013 року, та при котрих ним, шляхом віджиму пластикового вікна, було здійснено крадіжку належного потерпілій ОСОБА_10 з будинку №11 по вулиці Можайського в Дзержинському (Металургійному) районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, телевізору марки «Шарп» LC32SH130EX (том №2, арк. крим. пров.№13-18);

- витяги з кримінального провадження №12015040740000838, згідно яких, відомості про кримінальні правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілого ОСОБА_11 (том №4, арк. крим. пров.№1-2, 3);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 травня 2015 року, відповідно до якого, співробітниками Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від потерпілого ОСОБА_11 було прийнято заяву, в котрій останній просить притягнути до відповідальності двох невідомих йому чоловіків, котрі в період часу з 18:00 години 26 травня 2015 року по 23:00 годину 27 травня 2015 року незаконно позбавили його волі та в супереч його волі тримали його у квартирі АДРЕСА_1 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, котру він не мав змоги вільно залишити (том №4, арк. крим. пров.№4);

- протокол предявлення особи для впізнання від 28 травня 2015 року та фото таблицю до нього, за участі свідка ОСОБА_22 та понятих, в ході проведення якого свідок ОСОБА_22 впізнала потерпілого ОСОБА_11 як особу, котру вона одного дня впустила через балкон своєї квартири АДРЕСА_2 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та провела через свою квартиру у підїзд будинку (том №4, арк. крим. пров.№24-26);

- протокол огляду місця події від 28 травня 2015 року, обєктом огляду якого є ділянка місцевості між будинками №47 та №41 по вулиці Подлєпи в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, на котрій розташований автомобіль марки «ВАЗ 21099» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль зовнішніх візуальних пошкоджень не має. У салоні автомобілю загальний порядок речей не порушено, пошкоджень не виявлено (том №4, арк. крим. пров.№57-58);

- протокол предявлення особи для впізнання від 29 травня 2015 року та фото таблицю до нього, за участі потерпілого ОСОБА_11 та понятих, в ході проведення котрого потерпілий ОСОБА_11 за сукупністю загальних ознак впізнав обвинуваченого ОСОБА_14 як особу, котра позбавила його волі (том №4, арк. крим. пров.№60-63);

- витяг з кримінального провадження №12015040740000843, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в результаті самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, в тому числі під час досудового розслідування (том №4, арк. крим. пров.№65);

- протокол обшуку від 30 травня 2015 року, обєктом обшуку якого є квартира №10, розташована на 3-му поверсі будинку №31 по проспекту Південному в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та де з показань потерпілого ОСОБА_11 наданих ним на стадії досудового розслідування, його утримували обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (том №4, арк. крим. пров.№93-96);

- протокол огляду місця події від 13 червня 2015 року та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є проїзна частина вулиці Веселопільська, навпроти будинку №1 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та де з показань потерпілого ОСОБА_11 наданих ним на стадії досудового розслідування, обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 незаконно заволоділи автомобілем «ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том №4, арк. крим. пров.№103-105);

- висновок судово-медичної експертизи №1190 від 17 червня 2015 року, згідно якого при судово-медичній експертизі у потерпілого ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження, локалізація яких була наступною: в верхній третині лівої вушної раковини виявлений шкіряний рубець, який є наслідком загоєної рани. Встановити механізм виникнення даної рани не можливо, відсутні судово-медичні дані. Потерпілому було завдано не менше одного прикладення фізичної сили травмуючим предметом у верхню третину лівої вушної раковини. Не виключена вірогідність виникнення тілесного ушкодження при однократному падінні з висоти власного зросту. Виявлене у потерпілого ОСОБА_11А ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів. Зробити обєктивний підсумок за строк виникнення тілесного ушкодження, а саме 26 травня 2015 року, неможливо, відсутні судово-медичні дані (том №4, арк. крим. пров.№116-117);

- висновок судово-дактилоскопічної експертизи №57/01-245 від 27 червня 2015 року, згідно якого, сліди пальців рук розмірами 15х26мм, 14х27мм, 16х21мм, 14х48мм, на липких стрічках розмірами відповідно: 58х48мм, 54х48мм, та сліди пальців рук розмірами 15х44мм, 13х37мм, 15х26мм, на липких стрічках розмірами відповідно: 42х51мм, 18х44мм, вилучені в ході огляду місця події, для ідентифікації за ними особи придатні (том №4, арк. крим. пров.№122-125);

- протокол предявлення речей для впізнання від 07 липня 2015 року та фото таблицю до нього, за участі потерпілого ОСОБА_11 та понятих, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_11 впізнав кросівки з тканини сірого кольору з помаранчевими смужками та помаранчевими шнурками, як такі, в котрих він був 26 травня 2015 року, коли, як встановлено з показань потерпілого ОСОБА_11 наданих ним на стадії досудового розслідування, обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в супереч його волі примусово помістили його до квартири АДРЕСА_3 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та котрі ОСОБА_13 вдягнув покидаючи вищевказану квартиру (том №4, арк. крим. пров.№151-153);

- висновок дактилоскопічної експертизи №57/01-266 від 16 липня 2015 року, згідно якого, сліди пальців руки розмірами 15х26мм і 14х27мм на липкій стрічці розмірами 58х48мм, вилучені 28 травня 2015 року в ході огляду автомобіля марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1, залишені вказівним і середнім пальцем правої руки громадянина ОСОБА_13 Сліди пальців руки розмірами 16х21мм і 14х48мм на липкій стрічці розмірами 54х48мм, вилучені 28 травня 2015 року в ході огляду автомобіля марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1, залишені середнім і безіменним пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_14 Сліди пальців рук розмірами 15х44мм, 13х37мм, 15х26мм, на липких стрічках розмірами відповідно: 42х51мм, 18х44мм, вилучені 30 травня 2015 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4, залишені не ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (том №4, арк. крим. пров.№168-175);

- висновок авто-товарознавчої експертизи №70/37-235 від 13 липня 2015 року, згідно якого, визначити дійсну (ринкову) вартість транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 26 травня 2015 року, не доводиться можливим. Середня (ринкова) вартість аналогічного транспортного засобу «ВАЗ 21099», 2008 року випуску на підставі довідкової літератури, в момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 26 травня 2015 року, складає 77547,00 гривень (том №4, арк. крим. проав.№181-183);

- протокол огляду від 16 липня 2015 року та фото таблицю до нього, обєктом огляду якого є шкіряний ремінь чорного кольору для сумки. Під час огляду нічого не виявлено (том №4, арк. крим. пров.№186-187).

Інших доказів сторонами кримінального провадження під час судового розгляду суду надано не було.

Зазначені вище докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до положень ст.ст.84-86 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

До показів обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13, суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються показами потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наданими останніми під час розгляду справи, та наявними матеріалами кримінального провадження.

Щодо клопотання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про проведення перевірки по даному кримінальному провадженню, щодо недозволених методів розслідування зі сторони співробітників правоохоронних органів відносно останніх на стадії досудового слідства, то згідно повідомлення виконуючого обовязки прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, під час перевірки доводів обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про застосування до них недозволених методів досудового розслідування, обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення не встановлено.

Оцінивши в сукупності усі докази у справі, колегія суддів вважає винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до житла, та ст.186 ч.2 КК України, як грабіж, за ознаками відкритого викрадення чужого майна, вчинений повторно, а ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до житла.

Також, надаючи правову оцінку вищевказаним доказам, колегія суддів не вбачає в діях обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, та незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Так, обвинувачення відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, ґрунтується на підставі показань потерпілого ОСОБА_11, котрий під час судового розгляду відмовився від показів, наданих ним на стадії досудового розслідування, та зазначив, що покази, надані ним раніше були спрямовані на те, щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, у звязку із чим він і оговорив ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Вказував на те, що останні не позбавляли його волі, не погрожували йому, та не мали наміру незаконно заволодіти його транспортним засобом.

Іншими доказами, наявними в матеріалах справи, винуватість обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не підтверджується. Підстав недовіряти показам потерпілого ОСОБА_11 наданих останнім під час судового розгляду, у суду відсутні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналізуючи досліджені докази по справі, показання обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, потерпілого ОСОБА_11, свідка ОСОБА_22, а також матеріали кримінального провадження №12015040740000838, судом встановлено, що доказів прокурором під час судового розгляду, не дивлячись на те, що обов'язок доказування згідно ст.92 КПК України покладається на слідчого та прокурора, не надано, і суд не має можливості перебирати цей обов'язок на себе та встановлювати або витребувати за власної ініціативи будь-які докази, а за таких обставинах суд вважає, що жоден з перевірених судом доказів не підтверджує обставин щодо вчинення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України.

Згідно ст.7 КПК України, загальними засадами кримінального провадження крім інших є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У зв'язку з викладеним суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини зі сторони прокурора у вчиненні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України.

Дані обставини зобов'язують суд дати оцінку наявним у справі доказам, щоб зі свого боку переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які б прямо чи побічно ствердждували про злочинні дії обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14

У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про те, що доводи прокурора в частині наявності в діях обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, незважаючи на надані потерпілим ОСОБА_11 покази під час судового розгляду, є необґрунтованими.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

Як вказують положення ст.17 ч.2 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. До закінчення судового слідства, клопотань від учасників процесу про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що досліджено в судових засіданнях, не надійшло. В судових дебатах прокурор просив визнати винними ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в пред'явленому обвинуваченні, обвинувачені просили їх виправдати.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ст.337 ч.1 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, у яких обвинувачуються ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Згідно зі ст.22 ч.1 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом. Положення ст.373 ч.3 КПК України передбачають, що обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях. Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності і взаємозв'язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, суд приходить до вмотивованого висновку, що не здобуто і стороною обвинувачення не доведено жодних переконливих доказів що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, у яких обвинувачуються ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а відповідно до положень ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підлягають виправданню у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими, передбаченими ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, з підстав передбачених ст.373 ч.1 п.1 КПК України.

Відповідно до ст.6 ч.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді досить тривалий час і прокурор мав можливість надати відповідні докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення або ж відмовитись від нього, проте цього не зробив.

Таким чином, вчинення обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, викликає сумнів і на переконання суду не доведено в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст.22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв`язку. Наявність таких обґрунтованих сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом. При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Аналогічна позиція зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, що дає підстави відповідно до ст.373 ч.1 п.1 КПК України для постановлення виправдувального вироку відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_12 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, та обвинуваченому ОСОБА_13 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, виходячи з вимог закону про достатність покарання для їх виправлення, запобігання скоєнню ними нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинувачених, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, суд виходить із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочинів, тяжкості наслідків, що настали.

Так, до обставин, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 згідно ст.66 КК України, колегія суддів відносить часткове визнання вини.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 згідно ст.67 КК України, колегія суддів відносить рецидив злочину.

Обставин, які б помякшували покарання обвинуваченого ОСОБА_13 згідно ст.66 КК України, колегією суддів не встановлено.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 згідно ст.67 КК України, колегія суддів відносить рецидив злочину.

Разом із тим, суд враховує також особу обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Так, обвинувачений ОСОБА_12 винним себе в інкримінованих злочинах визнав частково, раніше неодноразово судимий, вчинив нові злочини маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, добровільно не відшкодував завдані матеріальні збитки, одружений, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, не працює, під наглядом лікаря психіатра не перебував та не перебуває, перебуває під наглядом лікаря нарколога, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_13 винним себе в інкримінованому злочині не визнав у повному обсязі, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, добровільно не відшкодував завдані матеріальні збитки, одружений, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, не працює, під наглядом лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував та не перебуває, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно.

Крім того, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання, суд враховує те, що злочини, передбачені ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії умисних тяжких злочинів, від вчинення яких є потерпілі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_12 покарання в межах санкції ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_13 в межах санкції ст.185 ч.3 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Підстав для призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за правилами ст.ст.69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Так, у відповідності до вимог ст.65 КК України, покарання має бути призначене у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а більш м'яке покарання може бути призначене лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

При цьому за змістом ст.69 ч.1 КК України, призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Відсутність підстав для призначення обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання за правилами, передбаченими ст.69 ч.1 КК України, незважаючи на їх позитивну характеристику, колегія суддів мотивує тим, що останні вчинили кримінальні правопорушення, котрі згідно положень ст.12 КК України, відносяться до категорії умисних тяжких злочинів, від вчинення яких є потерпілі, та за вчинення яких законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення. Також суд враховує те, що обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 добровільно не відшкодували завдані потерпілим збитки.

Виходячи із наведеного, колегією суддів не встановлено підстав, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень для застосування ст.69 КК України, при призначенні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України.

Підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 положень ст.75 КК України, суд також не вбачає, та вважає, що їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів не можливе в даному випадку без ізоляції від суспільства.

Суд вважає також зазначити те, що злочини проти власності є однією з найпоширеніших і найнебезпеч¬ні¬ших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне з найцін¬ніших соціальних благ, - право власності. Захист права власності має особливе суспільне значення, оскільки економічна свобода власності є підґрунтям політичної, національної та релігійної свобод. Нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність усієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Положення ст.13 Конституції України проголошують рівність усіх субєктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Відповідно до ст.41 Основного Закону, ніхто не може бути проти¬правно позбавлений права власності; право власності є непорушним. Право власності, відповідно до ст.ст.316-317 ЦК України, є право власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На підставі ст.ст.324-327 ЦК України, субєктами права власності є народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територіальні громади. Одна з гарантій рівності захисту всіх форм власності, - установлення кримінальної відповідальності за злочини проти власності, незалежно від того, на яку форму власності було вчинено посягання.

Керуючись ст.65 КК України, суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13, та запобіганню скоєнню ними нових злочинів.

Крім того, 24 грудня 2015 року набрав чинності Закон України №838-VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання)».

Згідно ст.72 ч.5 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього увязнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_12 в строк відбуття покарання за даним вироком підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення з 19 вересня 2013 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про тимчасове залишення ОСОБА_12 у Криворізькій УВП №3 УДПтСУ у Дніпропетровській області, для розгляду даного кримінального провадження, а саме 15 лютого 2016 року включно, відповідно до ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Обвинуваченому ОСОБА_13 в строк відбуття покарання за даним вироком підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення з 10 жовтня 2013 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт, а саме 15 грудня 2014 року включно, та з 28 травня 2015 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт, а саме 15 лютого 2016 року включно, відповідно до ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_9 заподіяна шкода у розмірі 4000,00 гривень. Цивільний позов не заявлено.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_10 заподіяна шкода у розмірі 3900,00 гривень. Цивільний позов не заявлено.

Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, суд вважає за необхідне задовольнити його виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст.128 ч.5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли в зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - 12411,00 гривень, та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 10000,00 гривень, а всього, - 22411,00 гривень.

Крім того, з обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 солідарно в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення: судово-трасологічної експертизи №51/02-193 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-192 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-194 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; додаткової судово-трасологічної експертизи №51/02-273 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-271 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; додаткової судово-трасологічної експертизи №51/02-272 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня, а всього 2347,20 гривень.

Дія обраного відносно обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу скінчилася, а тому питання про його дію суд не вирішує.

Питання стосовно речових доказів вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.7, 84, 85, 86, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 368-371, 373 ч.1 п.1, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.3 КК України, у вигляді 03 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ст.186 ч.2 КК України, у вигляді 04 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді 04 (чотирьох) років позбавлення волі.

Зарахувати засудженому ОСОБА_12 у строк відбуття покарання за даним вироком, строк попереднього увязнення з 19 вересня 2013 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про тимчасове залишення ОСОБА_12 у Криворізькій УВП №3 УДПтСУ у Дніпропетровській області, для розгляду даного кримінального провадження, а саме 15 лютого 2016 року включно, відповідно до ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити засудженого ОСОБА_12 від відбування покарання, у звязку із фактичним відбуттям покарання.

Дія обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу скінчилася, а тому питання про його дію суд не вирішує.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 03 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Зарахувати засудженому ОСОБА_13 у строк відбуття покарання за даним вироком, строк попереднього увязнення з 10 жовтня 2013 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт, а саме 15 грудня 2014 року включно, та з 28 травня 2015 року (дня затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення) по день винесення судом ухвали про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт, а саме 15 лютого 2016 року включно, відповідно до ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити засудженого ОСОБА_13 від відбування покарання, у звязку із фактичним відбуттям покарання.

Дія обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу скінчилася, а тому питання про його дію суд не вирішує.

ОСОБА_13 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, та виправдати на підставі ст.373 ч.1 п.1 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень.

ОСОБА_14 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.146 ч.2, 289 ч.3 КК України, та виправдати на підставі ст.373 ч.1 п.1 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень.

Розяснити виправданим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 право на поновлення в їх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Дія обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу скінчилася, а тому питання про його дію суд також не вирішує.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№17, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження: м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв.№24, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кв.№25, на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - 12411,00 гривень, та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 10000,00 гривень, а всього, - 22411,00 гривень (двадцять дві тисячі чотириста одинадцять гривень 00 коп.).

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ перерахований на арк. крим. пров.№57, том №1, а саме: слід низу взуття, котрий знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013040710002090 (арк. крим. пров.№56, том №1), - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ перерахований на арк. крим. пров.№76, том №1, а саме: виявлений та вилучений на обвязці рами вікна слід матеріалу, котрий згідно квитанції №452 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№77, том №1), знаходиться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити.

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№87, том №1, а саме: виявлені та вилучені пластиліновий зліпок сліду знаряддя злому, та викрутку, котрі згідно квитанції №453 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№88, том №1), знаходяться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити.

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№100, том №1, а саме: виявлені та вилучені слід матеріалу на флаконі з під парфумів, та пара рукавичок з надписом «Долоні», котрі згідно квитанції №454 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№101, том №1), знаходяться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити.

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№100, том №1, а саме: виявлені та вилучені два флакони парфумів «Версаче» та «Провокатів», котрі згідно квитанції №454 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№101, том №1), знаходяться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути потерпілому ОСОБА_8

Після набрання вироком законної сили, предмети, виключені як речові докази по кримінальному провадженню згідно постанови слідчого від 28 жовтня 2013 року, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: 353299054413977, з сім-картою мобільного оператора «Київстар», а також ключі в кількості 02 штук на металевому кільці, на якому також є магнітний ключ та брелок світло-блакитного кольору, котрі згідно квитанції №455 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№103), знаходяться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути засудженому ОСОБА_13

Після набрання вироком законної сили, предмет, виключений як речовий доказ по кримінальному провадженню згідно постанови слідчого від 28 жовтня 2013 року, а саме: сонцезахисні окуляри темного кольору, котрі згідно квитанції №456 від 29 жовтня 2013 року (арк. крим. пров.№106), знаходяться в камері схову речових доказів Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути засудженому ОСОБА_12

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ перерахований на арк. крим. пров.№59, том №4, а саме: автомобіль «ВАЗ 21099», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, котрий знаходиться на тимчасовому зберіганні на території Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути потерпілому ОСОБА_11

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№97, том №4, а саме: перепустка №3041 виписана на імя ОСОБА_25, видана бюро перепусток ОСОБА_24, записна книжка чорного кольору, мобільний телефон «Нокіа Х2-02» чорного кольору, ІМЕІ1: 352867054737404, ІМЕІ2: 352867054737412, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «ВАЗ 21099», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, видане на імя ОСОБА_26, посвідчення водія, видане на імя ОСОБА_11 №447231, поліс страхувальника ОСОБА_26 за кодом №142, талон ЯАА№447231, виданий ОСОБА_11, паспорт громадянина України №АК080136, на імя ОСОБА_11, кросівки сірого кольору з помаранчевими смугами, три ключі у звязці, два ключі та один електронний ключ і брелок у звязці, та другі три ключі у звязці, вилучені під час огляду автомобіля «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_1, котрі згідно квитанції №0338 від 03 червня 2015 року (арк. крим. пров.№98, том №4), знаходяться в камері схову речових доказів Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути законним власникам.

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№97, том №4, а саме: чотири сліди папілярних ліній, вилучені під час обшуку квартири АДРЕСА_5, три сліди папілярних ліній, котрі згідно квитанції №0338 від 03 червня 2015 року (арк. крим. пров.№98, том №4), знаходяться в камері схову речових доказів Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити.

Після набрання вироком законної сили, речові докази перераховані на арк. крим. пров.№176, том №4, а саме: сліди пальців рук розмірами 15х26мм, 14х27мм, 16х21мм, 14х48мм, на липких стрічках розмірами відповідно: 58х48мм, 54х48мм, вилучені 28 травня 2015 року в ході огляду автомобіля «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_1, та сліди пальців рук розмірами 15х44мм, 13х37мм, 15х26мм, на липких стрічках розмірами відповідно: 42х51мм, 18х44мм, вилучені 30 травня 2015 року в ході обшуку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний, буд.№31, кв.№10, котрі зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12015040740000838, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Після набрання вироком законної сили, предмет, виключений як речовий доказ по кримінальному провадженню згідно постанови слідчого від 16 липня 2015 року, а саме: шкіряний ремінь для сумочки чорного кольору, котрий згідно розписки повернуто дружині засудженого ОСОБА_13, - ОСОБА_27 (арк. крим. пров.№189, том №4), - залишити у останньої.

Стягнути солідарно з ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави, в порядку ст.124 ч.2 КПК України, витрати на залучення експертів для проведення: судово-трасологічної експертизи №51/02-193 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-192 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-194 від 14 серпня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; додаткової судово-трасологічної експертизи №51/02-273 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; судово-трасологічної експертизи №51/02-271 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня; додаткової судово-трасологічної експертизи №51/02-272 від 22 жовтня 2013 року у розмірі 391,20 гривня, а всього 2347,20 гривень (дві тисячі триста сорок сім гривень 20 коп.).

Матеріали обєднаного кримінального провадження №12013040710002090 та №12015040740000838, - залишити на зберіганні при обвинувальному акті.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України, копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженим, їх захисникам та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: Н.Ю. Вікторович

Судді: О.В. Чайкіна

ОСОБА_28