Рішення № 65028244, 06.02.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.02.2017

Справа № 334/1761/16-ц

Провадження № 2/334/274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Ісакова Д.О.

при секретарі Гопка Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Запорізької Міської ради по Дніпровському району м.Запоріжжя про позбавлення батьківських прав

встановив :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно їх спільної дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказавши у позові з урахуванням заяви від 16.01.2017 р. про уточнення позовних вимог, що з 18.09.1999 р. вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3. Після народження дитини відносини погіршилися, а в 2005 році відповідач ОСОБА_2 залишив сім'ю та зни к. 12.09.2015 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, про що зроблено актовий запис № 406 та видано свідоцтво серія НОМЕР_1. Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Тобто, батько взагалі не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. 29.04.2011 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4, із яким до тепер проживають однією сім'єю. Між її теперішнім чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_3 склалися добрі стосунки як між батьком та донькою. Разом з тим, той факт, що формально батьком ОСОБА_3 залишається ОСОБА_2, це заважає позивачці в повній мірі реалізовувати інтереси дитини та не дозволяє створити нову повноцінну сім'ю, зокрема, вирішити питання про всиновлення ОСОБА_4 малолітньої ОСОБА_3.У зв'язку з цим, позивачка вважає доцільно позбавити відповідача батьківських прав відносно їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, наполягаючи на фактах, викладених у позовній заяві, просила суд задовольнити вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник позивачки - адвокат Шокуров Д.Г. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню позовної заяви, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце слухання

справи був належно повідомлений, причини неявки суду не відомі, письмових заперечень на позовну заяву не надано, заяву про розгляд справи у його відсутності не надіслано.

Представник третьої особи проти позову не заперечував та пояснив, що відповідач самоусунувся та свідомо ухиляється від обов'язку по вихованню та навчанню дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров'ям, аліменти на утримання дитини не сплачуює. Виховання, контроль та матеріальне забезпечення дитини здійснює її матір - позивачка ОСОБА_1, комісія з питань захисту прав дитини, також дійшла думки щодо позбавлення відповідача батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини.

Суд, заслухавши представника позивача та представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принциповеположеннявизначила, щодитина повинна зростати в умовахтурботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В ході судового розгляду було доведено та підтверджено належними доказами, що з 18.09.1999 р. позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3, актовий запис № 678 від 14.10.2002 року, відділ реєстрації актів громадянського стану Алчевського міського управління юстиції). Після народження дитини відносини погіршилися, а в 2005 році відповідач ОСОБА_2 залишив сім'ю та зник. 12.09.2015 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, про що зроблено актовий запис № 406 та видано свідоцтво серіїНОМЕР_1. Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Тобто, батько взагалі не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки. 29.04.2011 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4, із яким до тепер проживають однією сім'єю. Між її теперішнім чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_3 склалися добрі стосунки як між батьком та донькою. Разом з тим, той факт, що формально батьком ОСОБА_3 залишається ОСОБА_2, це заважає позивачці в повній мірі реалізовувати інтереси дитини та не дозволяє створити нову повноцінну сім'ю, зокрема, вирішити питання про всиновлення ОСОБА_4 малолітньої ОСОБА_3

Таким чином, батько дитини фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. Усі обов'язки по утриманню та вихованню дитини взяла на себе матір.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району у своєму висновку № Б-1194 від 12.01.2017 р., з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 22.12.2016 р. (протокол № 27/2) та акту обстеження умов проживання № 01-03/020 від 12.01.2016 р., вказав про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому начальником відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Попсуєвою Н.О. 20.12.2016 р. було заслуховано думку неповнолітньої ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_2 Неповнолітня ОСОБА_3 висловила думку та написала пояснення, в якому повідомила, що останній раз спілкувалася з батьком у 2013 році під час відвідання баби. Згодна з позбавленням батька батьківських прав у зв'язку з тим, що він не брав участь у її вихованні та не утримував, навіть якщо він у майбутньому захоче з нею спілкуватись, то вона буде проти.

Крім того, обставини ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 підтвердили особи з родинного оточення у свої письмових заявах, наданих суду, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. У суду не виникає сумніву у правдивості письмових пояснень цих осіб, оскільки вони підтверджуються змістом наведених вище достовірних документів, наданих органом опіки та піклування.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (п.15) роз'яснено судам, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожний окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Оскільки судом встановлено, що відповідач жодної уваги дитині не приділяє протягом тривалого часу, суд вважає доведеною належними доказами ту обставину, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.

Зазначене, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

У судовому засіданні також не було здобуто доказів на предмет того, щоб стан здоров'я та матеріальне становище відповідача позбавляло його можливості приймати участь у вихованні та навчанні дитини, сприяти її духовному та фізичному розвитку, цікавитись життям та здоров'ям дитини, приймати участь у її становленні як особистості, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.

Аналіз наведених обставин свідчить, що відповідач без поважних причин, не дбає про свою дитину, а тому суд вважає, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 186 ч.2 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку, щодо утримання дитини.

На підставі положення ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України суд вважає необхідним вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину у розумінні ст. 188 СК України не встановлено.

Вирішуючи розмір аліментів, суд бере до уваги, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків доходу цієї особи. Враховуючи, що відповідач працездатний, але добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, аліменти більше нікому не сплачує, суд вважає можливим стягнути з відповідача на утримання дитини аліменти у розмірі ? частини його доходу, але не менше30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч.1 ст. 88, 214, 215,218, 224-226 ЦПК України, ст. 150, п.2 ч.1 ст. 164, ст. 165, ч.3 ст. 181, ч.2 ст. 182 СК України, ст. 18 Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Запорізької Міської ради по Дніпровському району м.Запоріжжя про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження № 678 від 14.10.2002 року, відділ реєстрації актів громадянського стану Алчевського міського управління юстиції.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ісаков Д. О.