Ухвала суду № 65027718, 28.02.2017, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1577/16-ц

УХВАЛА

СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

28.02.2017 року м. Камянка-Бузька

Камянка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Котормуса Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Шира М.О.;

позивача ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2;

відповідача ОСОБА_3-І.Б.;

представника відповідача ОСОБА_4;

третьої особи ОСОБА_5;

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району, треті особи ОСОБА_5, ДК Червоноградське МБТІ, Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької РДА про визнання членства в колгоспному дворі, визнання права власності на частку в колгоспному дворі, визнання незаконним права на частку в майні колгоспного двору,на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вищезазначена справа.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 Таке клопотання мотивує тим, що позивач заявив пять позовних вимог немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, однак судовий збір сплатив не у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Представник позивача та позивач заперечили проти такого клопотання, та надали суду додатково квитанції про доплату судового збору.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у даному клопотанні виходячи із наступного.

Як видно із позовних вимог позивача ОСОБА_1 він просить суд скасувати правовстановлюючі документи на спірний будинок (скасування рішення сільської ради, свідоцтва про право власності та його дублікат, реєстрацію права власності).

Такі вимоги суд вважає вимогами немайнового характеру.

Такий висновок узгоджується із п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. де вказано, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Однак суд вважає, що представник відповідача помилково вважає за необхідне розрахувати судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру виходячи із кількості пунктів позовних вимог. Суд вважає, що оскільки такі вимоги спрямовані на один правовий наслідок скасування існуючого права власності на будинок, випливають із одних правовідносин, то такі вимоги не слід розраховувати кожну окремо, а необхідно рахувати за однією ставкою для вимоги немайнового характеру.

А відповідно до діючих на час звернення до суду ставок судового збору за вимогу немайнового характеру така становила 551,20 грн. Тобто, вимога немайнового характеру є оплаченою позивачем при зверненні до суду (а.с. 1).

Щодо позовної вимоги майнового характеру, то суд відзначає, що дійсно позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частину спірного будинку, і що є вимогою майнового характеру та відповідно до Закону України "Про судовий збір" обкладається ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні 28.02.2017р. позивач надав суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 1661,71 грн. та 450,00 грн., а разом 2111,71 грн.

Визначаючи розмір судового збору, який необхідно сплати за майнову вимогу, яку заявив позивач, суд відзначає, що жодна зі сторін по справі не змогла надати суду докази вартості спірного майна, що позбавляє суд можливості визначити правильність нарахування та сплати судового збору.

Разом з тим, суд вважає, що така обставина не може послужити підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки як зазначено у п. 16 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що у задоволенні клопотання представнику відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 209, 210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3-І.Б. ОСОБА_4 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя