Рішення № 65026135, 15.02.2017, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/7733/16-ц

Провадження № 2/314/329/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017 року Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що він проходив військову службу в збройних Силах України з серпня 1992 року. За період служби неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу застудних захворювань, лікувався амбулаторно. В період з 2003 року по 2006 рік періодично, двічі на рік, амбулаторно лікувався з приводу остеохондрозу поперекового відділу хребта. В 1992 році переніс менінгококову інфекцію, гнійний менінгіт, важкий перебіг. В березні та серпні жовтні 2007 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики та вегето - судинної дистрофії за гіпертонічним типом. В квітні 2008 року зявились перші ознаки цукрового діабету: сухість у роті, постійна потреба у вживанні питної води та в травні 2008 року після звернення за медичною допомогою вперше діагностований цукровий діабет. Так, в період з 27.04.2008 року по 20.06.2008 року стаціонарно лікувався в ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: цукровий діабет ІІ тип, вперше виявлений, в фазі декомпіляції, наслідки перенесення нейроінфекції у вигляді розсіяної мікросерекової симптоматики та антено-невротичного синдрому. Виписаний у задовільному стані, з рекомендаціями. Взятий на диспансерний облік. В жовтні 2008 року та травні 2009 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики, антено вегетативного синдрома, цукрового діабету ІІ типу. В період з 07.12.2010 року по 24.12.2010 року стаціонарно лікувався у ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: Цукровий діабет ІІ типу, середнього ступеня важкості, в фазі декомпенсації, діабетичної ангіопатії сітківки. Наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 рік) у вигляді розсіяної мікросередкової симптоматики без порушення функції ЦНС. З березня 2011 року по 24 березня 2011 року пройшов ВЛК при в/ч А 3309, встановлено діагноз: цукровий діабет, ІІ тип, середня ступінь важкості, фаза декомпенсації, з незначним порушенням функції. Віддалені наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 року) у вигляді розсіяної дрібно вогнищевої симптоматики без порушення ЦНС. Хронічний холецистит з рідкими загостреннями та незначним порушенням функції. Остеохондроз грудного відділу хребта без порушення функції. В період з 14.11.2011 року по 30.11.2011 року стаціонарно лікувався в в/ч 3309, з приводу цукрового діабету, ІІ типу, середньої ступені важкості, субкомпенсації, хронічного холециститу, наслідків перенесеного гнійного менінгіту, тяжкої течії (1992 р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето судинної нестійкості, цервілкагії. Після проведеного лікування виписаний з поліпшенням, з подальшим амбулаторним лікуванням. В період з 17.09.2012 року по 28.09.2012 року стаціонарно лікувався в в/ч А 3309 з приводу цукрового діабету, ІІ типу, був направлений на стаціонарне лікування в ВКМЦ ПР м. Одеса, 26.11.2012 року. Встановлений діагноз на ВЛК: цукровий діабет, ІІ тип, середньої ступені важкості, фаза субкомпенсації, хронічний холецистит, наслідки перенесеної нейроінфекції (1992р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето-судинної нестійкості, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами.

У зв'язку з хворобою, отриманою під час проходження військової служби в Збройних Силах України, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Позивача постійно турбують сухість у роті, загальна слабкість, схуднення, зниження гостроти зору, біль у нижніх кінцівках, оніміння рук, ніг, головні болі, часті сечовипускання, запаморочення, швидка втомлюваність, дратівливість.

Позивач не має можливості на даний час працювати, оскільки пересуватися на велику відстань до місця роботи без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це ставить його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування своєї родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоровя, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості , у почутті страху. все постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

За результатами огляду та за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 3 група інвалідності, яка повязана з виконанням ним обовязків військової служби.

Свої моральні втрати пояснює тим, що він втратив роботу, погіршився його нормальний життєвий стан, він фактично втратив можливість вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Після чисельних обстежень та лікувань його стан здоровя не покращився.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вважає, що позивачем не надано доказів того, що його захворювання (інвалідність) настала не з його вини, також зазначила, що в даному випадку позивачем не доведений той факт неправомірних дій або бездіяльності, вини Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Просила суд відмовити в позові ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу Збройних Силах України з серпня 1992 року. За період служби неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу застудних захворювань, лікувався амбулаторно. В період з 2003 року по 2006 рік періодично, двічі на рік, амбулаторно лікувався з приводу остеохондрозу поперекового відділу хребта. В 1992 році переніс менінгококову інфекцію, гнійний менінгіт, важкий перебіг. В березні та серпні жовтні 2007 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики та вегето - судинної дистрофії за гіпертонічним типом. В квітні 2008 року зявились перші ознаки цукрового діабету: сухість у роті, постійна потреба у вживанні питної води та в травні 2008 року після звернення за медичною допомогою вперше діагностований цукровий діабет. Так, в період з 27.04.2008 року по 20.06.2008 року стаціонарно лікувався в ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: цукровий діабет ІІ тип, вперше виявлений, в фазі декомпіляції, наслідки перенесення нейроінфекції у вигляді розсіяної мікросерекової симптоматики та антено-невротичного синдрому. Виписаний у задовільному стані, з рекомендаціями. Взятий на диспансерний облік. В жовтні 2008 року та травні 2009 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики, антено вегетативного синдрома, цукрового діабету ІІ типу. В період з 07.12.2010 року по 24.12.2010 року стаціонарно лікувався у ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: Цукровий діабет ІІ типу, середнього ступеня важкості, в фазі декомпенсації, діабетичної ангіопатії сітківки. Наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 рік) у вигляді розсіяної мікросередкової симптоматики без порушення функції ЦНС. З березня 2011 року по 24 березня 2011 року пройшов ВЛК при в/ч А 3309, встановлено діагноз: цукровий діабет, ІІ тип, середня ступінь важкості, фаза декомпенсації, з незначним порушенням функції. Віддалені наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 року) у вигляді розсіяної дрібно вогнищевої симптоматики без порушення ЦНС. Хронічний холецистит з рідкими загостреннями та незначним порушенням функції. Остеохондроз грудного відділу хребта без порушення функції. В період з 14.11.2011 року по 30.11.2011 року стаціонарно лікувався в в/ч 3309, з приводу цукрового діабету, ІІ типу, середньої ступені важкості, субкомпенсації, хронічного холециститу, наслідків перенесеного гнійного менінгіту, тяжкої течії (1992 р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето судинної нестійкості, цервілкагії. Після проведеного лікування виписаний з поліпшенням, з подальшим амбулаторним лікуванням. В період з 17.09.2012 року по 28.09.2012 року стаціонарно лікувався в в/ч А 3309 з приводу цукрового діабету, ІІ типу, був направлений на стаціонарне лікування в ВКМЦ ПР м. Одеса, 26.11.2012 року. Встановлений діагноз на ВЛК: цукровий діабет, ІІ тип, середньої ступені важкості, фаза субкомпенсації, хронічний холецистит, наслідки перенесеної нейроінфекції (1992р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето-судинної нестійкості, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами.

У зв'язку з хворобою, отриманою під час проходження військової служби в Збройних Силах України, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Позивача постійно турбують сухість у роті, загальна слабкість, схуднення, зниження гостроти зору, біль у нижніх кінцівках, оніміння рук, ніг, головні болі, часті сечовипускання, запаморочення, швидка втомлюваність, дратівливість.

Позивач не має можливості на даний час працювати, оскільки пересуватися на велику відстань до місця роботи без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це ставить його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування своєї родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоровя, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості , у почутті страху. все постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

За результатами огляду та за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 3 група інвалідності, яка повязана з виконанням ним обовязків військової служби.

Свої моральні втрати пояснює тим, що він втратив роботу, погіршився його нормальний життєвий стан, він фактично втратив можливість вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Після чисельних обстежень та лікувань його стан здоровя не покращився.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Зі справи вбачається, що від хвороби, отриманої під час проходження військової служби, у позивача розвинулися хвороби, та зі спливом часу стан його здоровя погіршився.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Цивільним кодексом передбачено спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема, статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зіст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до ст. 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції.

Суд, частково задовольняючи позов, виходить з правового змісту ст. ст. 23, 1167 ЦК України, тобто з наявності визначених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.

Ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законом порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях.

У позивача третя група інвалідності, внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, що дає змогу зробити висновок про право вимагати відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керується вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Позивач у звязку з отриманою хворобою став хворою людиною, можливості якої обмежені. Позивачу отриманими хворобою під час виконання обовязків військової служби заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, що порушило його звичні нормальні звязки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сімї та суспільстві.

Між тим, суд не може погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної в позовній заяві. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує конкретні обставини справи, групу інвалідності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, і, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн., в решті позов є надмірним та задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обовязок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі №3-86гс14, який згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для суддів.

За змістом ч. 2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати у вигляді оплати судового збору у розмірі 551,20 грн. необхідно віднести на рахунок Міністерства оборони України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя В.О. Кіяшко

15.02.2017