Ухвала суду № 65025882, 23.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/376/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Собослоя Г.Г.,

суддів Готри Т.Ю., Бисаги Т.Ю.,

секретарі Чучка Н.В.,

з участю: представникf ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Підполозянської сільської ради, третя особа: відділ Держгеокадастру у Воловецькому районі про визнання права завершення приватизації та одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на земельні ділянки в ур."Підобіч" площею 0,11 га та ур. "Нива" площею 0,065 га на території Підполозянської сільської ради Воловецького району. За життя чоловік не оформив належним чином право власності на дане нерухоме майно, у звязку з чим позивачка не може оформити спадщину за померлим ОСОБА_4 У звязку з наведеним, просить суд визнати за нею в порядку спадкування право на завершення приватизації земельних ділянок на території Підполозянської сільської ради Воловецького району та право на одержання документів, що посвідчує право власності на вказані земельні ділянки.

Рішенням Воловецького районного суду від 30.05.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Підполозянської сільської ради Воловецького району, третя особа відділ Держгеокадастру у Воловецькому районі про визнання права завершення приватизації та одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку -відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

Інші сторони в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчить розписка про вручення їм поштового відправлення і дана обставина у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з рішення восьмої сесії четвертого скликання Підполозянської сільської ради Воловецького району від 17.07.2003 року ОСОБА_3 передано безоплатно в приватну власність земельні ділянки в урочищі "Підобіч" площею 0,11 га та в урочищі "Ниви"- 0,065 га.

18.12.2012 року ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ №138193 від 19.12.2012 року.

Судом констатовано, що ОСОБА_3 за життя не отримав правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які йому були виділені.

ОСОБА_1, посилаючись на норми ч. 3 ст.1268 ЦК України стверджує, що після смерті чоловіка фактично прийняла спадщину та вступила у володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляла відмову від неї.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, зазначає, що ОСОБА_1М не доведено ту обставину, що спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено їй, як спадкоємцю, у завершенні процедури приватизації.

З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до п.3.5 листа Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Отже, лише у разі відмови спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, вони мають право звернутися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.

При цьому суд зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, якщо спадкодавцем не було розпочато процедуру приватизації земельної ділянки.

Враховуючи, що позивачем не підтверджено належними доказами те, що її чоловік, який помер 18.12.2012 року, розпочав процедуру приватизації виділених йому на підставі рішення восьмої сесії четвертого скликання Підполозянської сільської ради Воловецького району від 17.07.2003 року земельних ділянок, то суд підставно відмовив у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів, що вона зверталася до органу місцевого самоврядування з вимогою про отримання правовстановлюючих документів на належне їй в порядку спадкування майно та їй було відмовлено в такому.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач не довела заявлені нею позовні вимоги та відмовив у задоволенні таких.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, а тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Воловецького районного суду від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді