Ухвала суду № 65025820, 27.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1365/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В..,

суддів: Собослоя Г.Г., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 15 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, -

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Позовну вимогу обґрунтовувала тим, що 28.07.2012 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Наразі відповідач покинув сім'ю, однак жодної участі в утриманні дитини не бере. Посилаючись на вказане просила стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 гривень.

Рішенням Рахівського районного суду від 15.11.2016 року даний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1000 гривень, щомісячно до досягнення нею повноліття.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить, рішення суду змінити та стягувати з нього аліменти в розмірі 500 гривень. В обґрунтування скарги вказує, що не має можливості платити аліменти в розмірі 1000 гривень, так-як ніде не працює і потребує лікування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 28.07.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, (а.с. 3).

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, (а.с. 4), яка знаходиться на утриманні матері, (а.с. 5, 9).

Як зазначено в ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Та відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Та ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" також передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, оскільки, суд при цьому в повній мірі врахував вищезазначені норми.

Посилання апелянта на те, що він ніде не працює не може бути підставою для зміни рішення в цій частині, позаяк він зобов'язаний нести обов'язок по утриманні дитини незалежно від наявності у нього постійної роботи. Таке утримання повинно забезпечувати мінімальні потреби дитини необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Стосовно твердження апелянта про поганий стан його здоров'я, то з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 хворіє на псоріаз, (а.с. 21, 43), що не являється важкою хворобою, яка б являлась суттєвою перешкодою у влаштуванні на роботу та забезпечення своїй дочці належного утримання.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених статтями 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 15 листопада 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді