Рішення № 65024676, 22.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/702/17

В справі №760/16542/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

22 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди , суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 553 383,33 грн. матеріальної шкоди, завданої їй пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідачки.

Посилається в позові на те, що 06 березня 2016 року на площі Перемоги, 1 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідачки, та «Mazda CX5», державний номерний знай НОМЕР_2, який належить їй на праві власності, під керуванням ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою суду винною в даній ДТП визнано відповідачку.

Відповідно до розрахунку офіційного імпортера «Mazda» в Україні ТОВ «Віді-Скай» №СКмС-00004119 від 06.04.2016 року вартість ремонту автомобіля «Mazda CX5» д/н НОМЕР_2 складає 588 933,96 грн.

Висновком експертного дослідження №177 від 07 квітня 2016 року визначено матеріальний збиток, завданий їй пошкодженням транспортного засобу, в розмірі 603 383,33 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала відповідачка, застраховано в ПрАТ»СК «Провідна» за Полісом АІ№7846891, згідно якого ліміт відповідальності становить 50 000,00 грн.

Дана сума була виплачена їй страховою компанією.

Виходячи з цього, решту суми просить стягнути з відповідачки.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали.

Відповідачка в судове засідання тричі не з'являлася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Судові повістки, що направлялися на її адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

Виходячи з цього, повідомлення відповідачки про час розгляду справи було здійснено в порядку, визначеному ч.9 ст.74 ЦПК України, що є належним повідомленням.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивачки та її представника, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 06 березня 2016 року на площі Перемоги, 1 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій зіткнулися автомобілі марки «Land Rover» державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідачки, та «Mazda CX5» державний номерний знай НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці автомобіль «Mazda CX5» д/н НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, винною у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачку.

( а.с.38 - 40 )

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Такими чином, вина відповідачки ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Встановлено також, що цивільно-правова відповідальність відповідачки забезпечена страховим Полісом АІ/7846891, виданим ПАТ «СК »Провідна» з лімітом відповідальності 50 000,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За змістом п. 22.1 ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що дана сума виплачена їй страховою компанією.

Висновком експертного дослідження №177 від 07 квітня 2016 року, виконаного ФОП »ОСОБА_5 та партнери» встановлено, що пошкоджений транспортний засіб, належний позивачці, відновлювати економічно недоцільно, а тому завданий їй матеріальний збиток в результаті його пошкодження при ДТП, складає 603 383,33 грн.

( а.с.6 - 9 )

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти того, що належний їй автомобіль є фізично знищеним.

Частиною 1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В пунктах 4,6 вище приведеної постанови роз»яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено вище, вину відповідачки у дорожньо-транспортній пригоді, в якій був пошкоджений належний позивачці транспортний засіб, встановлено судовим рішенням.

Стаття 1194 ЦК України передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абз.2 п.14 вище приведеної постанови зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Відповідачка, не з»явившись у судове засідання, такої вимоги не заявила.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки 553 383,33 грн. в відшкодування завданої матеріальної шкоди ( 603 383,33 грн. - 50 000,00 грн.).

При цьому суд враховує, що відповідачка не позбавлена можливості заявити вимогу про повернення їй пошкодженого з її вини транспортного засобу після відшкодування завданих з її вини власнику автомобіля збитків.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.1, п.п.1,2,4 та 6 ч.3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, правова дорогам позивачці надавалася відповідно до Договору про надання правової допомоги №22032016 від 22 березня 2016 року.

Згідно з Актом надання правової допомоги №1 від 22.03.2016 року за цим Договором та квитанцією №38 від 07 квітня 2016 року позивачкою було сплачено за надані їй послуги 6380,00 грн.

За наданими до суду матеріалами, актами виконаних робіт, журналами судових засідань, позивачу надавалися послуги в вигляді складання позовної заяву, консультацій, підготовка документів до суду, а також участь представника в судових засіданнях при розгляді справи.

Сума витрат на правову допомогу була визначена угодою, з урахуванням дій, пов'язаних із складенням процесуальних документів, участі у судових засіданнях.

Позивачкою були понесені витрати у вигляді перегляду відео ДТП з камер та запис відео ДТП, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №№240,241,242,243, від 09 березня 2016 року на загальну суму 1320 грн., сплачено 2 600,00 гр. за проведення експертного дослідження, а також 420, 00грвитрат, пов»язаних з оголошенням у пресі.

( а.с.32 - 36, 41 )

Виходячи з викладеного вище, понесені позивачкою витрати, пов»язані з розглядом справи, підлягають стягненню на її користь з відповідачки.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 9, 12, 22, 30, 34-35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 553 383, 33 гр. матеріальної шкоди та 16 253, 83 гр. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: