Рішення № 65023299, 20.02.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10459/15-ц

Провадження № 2/752/1706/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

20.02.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги та зобов'язання вчинити дії, суд -

Встановив

Позивач звернувся до суду із вказаним, збільшивши обсяг позовних вимог в ході судового розгляду, в якому просив:

-зобов'язати відповідача надати розрахунок заборгованості з заробітної плати за липень-серпень 2011 року,

-скласти та надати розрахунок компенсації за невикористані відпустки за останні роки роботи,

-стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01 липня по 08 серпня 2011 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористані відпустки з 1996 року по 2011 рік, вихідну допомогу та інфляційні збитки, вього у розмірі 815 592 грн. 54 коп.

-зобов'язати відповідача підготувати, підписати та зареєструвати в книзі реєстрації наказів відділу кадрів наказ про звільнення у такій редакції: «Припинити повноваження Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України з «…07.2015р.» та зробити відповідний запис у трудовій книжці.

В обґрунтування позову позивач вказував, що він працював в Експериментальному проектно-конструкторському технологічному бюро «Будпластик» з 1975 р. до 05.08.2011 р. та обіймав посаду голови правління.

20 липня 2011 р. його повідомили про те, що рішенням Наглядової ради підприємства від 13.07.2015 р. його повноваження, як голови правління, ЗАТ «ЕПКТБ «Будпластик», припинено.

У подальшому, 21 липня 2011 р. він отримав від державного реєстратора витяг з Державного реєстру юридичних осіб, в якому зазначено, що виконуючим обов'язки голови правління вказаного товариства зареєстрований ОСОБА_2, який ніколи не працював на підприємстві і не був його акціонером.

Також позивач вказує, що 05.08.2011 р. відбулось силове захоплення території підприємства, після чого його на підприємство не допускали.

На момент звернення до суду він не ознайомлений з наказом про звільнення або переведення на іншу посаду.

Позивач зазначає, зо тривала невизначеність з приводу звільнення порушують його права, перешкоджають подальшому працевлаштуванню в зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача та третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явились, про дату і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Експертиментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» від 23.11.2007 р. ОСОБА_1 обрано на посаду Голови Правління.

13.07.2011 р. рішенням позачергового засідання Наглядової ради ЗАТ «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик», що оформлено протоколом від 13.07.2011 р. прийнято рішення про припинення повноважень Голови Правління ЗАТ «Експериметнальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» ОСОБА_1, в зв'язку із завданням останнім значних матеріальних збитків Товариству, та обрано виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_2

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 липня 2013 року визнано рішення, прийняте на позачерговому засіданні наглядової ради ЗАТ «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик», оформлене протоколом від 13 липня 2011 року, недійсним.

У подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року рішення господарського суду м. Києва від 25 липня 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 травня 2011 року № 7 «;Щодо порядку застосування окремих положень Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з втратою чинності ст. ст. 1?49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств», усі акціонерні товариства, створені до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», та які у термін до 30 квітня 2011 року не привели свою діяльність у відповідність із Законом (тобто не зареєстрували в установленому порядку зміни до статуту) мають у своїй діяльності з 01 травня 2011 року керуватися положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», а також положеннями статуту та внутрішніми положеннями акціонерних товариств у частині, що не суперечить положенням Закону.

Статтею 51 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції від 07 квітня 2011 року) встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Відповідно до ст. 52 зазначеного Закону до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також питань, переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 січня2010 року № рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України: «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв'язку з цим «усунення» відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.».

Отже припинення повноважень, усунення від виконання повноважень, відкликання тягнуть за собою одні й ті ж самі правові наслідки ? позбавлення особи права здійснювати повноваження щодо управління товариством.

Припинення повноважень, усунення від виконання повноважень, відкликання за своєю правовою природою є припиненням повноважень відповідної особи на управління товариством та відрізняються лише тим, що в одному випадку таке припинення повноважень має тимчасовий характер, в іншому ? постійний.

В силу вимог ст. 61 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому мова не йде про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.

Статтею 46 КЗпП України, передбачено правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; при відмові або ухиленні від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У даному випадку ОСОБА_1 було тимчасово відсторонено від роботи, в свою чергу відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, на який саме період позивача було відсторонено, чи вирішувалося питання про збереження заробітної плати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року у Приватного акціонерного товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» витребувано копії протоколу засідання наглядової ради ЗАТ (ПрАТ) «ЕПКТБ «Будпластик» від 13.07.2011 року з підписом ОСОБА_1 про його ознайомлення та датою ознайомлення і наказу «по кадрам» про переведення з 13.07.2011 року на іншу посаду з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення.

На виконання вимог вказаної заяви представником відповідача у своєму клопотанні про доручення доказів від 17.12.2017 року повідомлено, що копію вказаного протоколу засідання наглядової ради з ознайомленням ОСОБА_1 надати не можливо, оскільки останній ознайомившись із даним протоколом відмовився від підпису, тому протокол було направлено позивачу за допомогою поштових записів зв'язку. Суд не може погодитись із висновками про ознайомлення ОСОБА_1 із вказаним протоколом наглядової ради, яким припинено його повноваження як голови правління, оскільки представником відповідача не надано до суду доказів отримання такого протоколу поштою, або акту про відмову позивача від підпису після ознайомлення.

Крім того, у вказаному клопотання представник відповідача зазначає, що після прийняття рішення про припинення повноважень позивача як голови правління було прийнято рішення про те, що заробітна плата на період відсторонення за ним не зберігається, а переведення ОСОБА_1 на іншу посаду не здійснювалось, тому наказ про переведення не приймався.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представником відповідача в обґрунтування факту того, що на період відсторонення позивача від посади за ним не зберігалась заробітна плата не надано жодного доказу.

Таким чином припинивши повноваження ОСОБА_1 як голови правління відповідачем не визначено порядку його звільнення відповідно до вимог КЗпП України, не видано наказ про звільнення чи переведення на іншу посаду та не проведено з ним розрахунку, тому фактично ОСОБА_1 з 2011 року не отримував заробітну плату.

Частиною 5 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб:

З трудових відносин, що склались між сторонами вбачається, що позивача необхідно було звільнити з роботи на підставі п. 5 ч. 41 КЗпП України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках («з» вимушеного прогулу) збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд приймає до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу виплати здійснені за червень 2011 року у сумі 1993,68 грн. (30 днів) та за липень 2011 року (19 днів) - 1325,36 грн.

Таким чином, середній заробіток становить 68,10 грн. за день (1993,68 грн. + 1325,36 грн.) / (30+19).

Час вимушеного прогулу визначений судом складає 2044 календарних дні, а саме у 2011 році - 166 днів, у 2012 році - 366 днів, у 2013 році - 365 днів, у 2014 році - 365 днів, у 2015 році - 365 днів, у 2016 році - 366 днів, у 2017 році 51 день.

Отже, розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню (без врахування обов'язкових зборів і платежів, що підлягають стягненню) становить 139 196 грн. 40 коп. (2044 днів * 68,10 грн.).

Разом з тим, статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

На користь позивача також підлягають стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 1993 грн. 68 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки з 1996 по 2011 року у розмірі 30 606 грн. 45 коп. та вихідна допомога у розмірі шести середніх заробітків у розмірі 36618 грн.

Вимоги позивача про стягнення вищевказаних виплат з урахуванням індексу інфляції підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами виникли насамперед трудові правовідносини, які не можуть бути визначені як грошові зобов'язання, не можуть бути визначені як грошове зобов'язання.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку з урахування підвищення посадового окладу голови правління даного товариства, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що урахування підвищення посадових окладів застосовується лише у випадку посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Також підлягають залишенню без задоволення позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати розрахунок заборгованості з заробітної плати за липень-серпень 2011 року, складання та нададання розрахунку компенсації за невикористані відпустки за останні роки роботи, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Верховний Суд України у постанові від 31 жовтня 2012 року у цивільній справі № 6-53цс12, прийнятої з підстав неоднакового застосування законодавства, і яка, згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, дійшов висновку, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права; під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Отже звернення до суду особи із позовом на захист свого порушеного права у спосіб, не встановлений законом або договором, а також у спосіб, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин (невірно обраний спосіб захисту права), може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими частково обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Задовольняючи позов суд також керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно до вимог ст. 3 ЦК України з урахуванням балансу інтересів сторін.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215; 218; 376 ЦПК України, суд -

Вирішив

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» підготувати, підписати та зареєструвати в книзі реєстрації наказів відділу кадрів наказ про звільнення, у зв'язку з припиненням повноважень Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України з моменту виконання рішення суду та зробити відповідний запис у трудовій книжці

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1993 грн. 68 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 30 606 грн. 45 коп., вихідну допомогу у розмірі 36618 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 139 196 грн. 40 коп., а всього 208 414 грн. 53 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» на користь держави судовий збір у розмірі 2084 грн. 14 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів, з дня отримання його копії до Голосіївського районного суду м. Києва.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя