Рішення № 65020311, 22.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/9305/16-ц Провадження № 22-ц/795/269/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Мороз К. В. Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4 за участю:представника позивача - адвоката ОСОБА_5, представника відповідача - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після батька ОСОБА_10, який помер 02.10.2011 року, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

Вимоги заявленого позову ОСОБА_7 обґрунтовувала тим, що 02.10.2011 року помер її батько - ОСОБА_10, який постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначала, що на день смерті батька залишилось спадкове майно, яке складалось з 1/2 частини квартири, яка розташована АДРЕСА_1. Спадкоємцями вказаної частки квартири за законом, як вказувала позивач, були вона та її брат - ОСОБА_11 ОСОБА_7 зазначала, що 20.03.2012 року вона направила поштою заяву про прийняття спадщини, відповідно до вимог статті 1269 ЦК України. Особисто подати заяву вона не мала можливості, оскільки з 23.09.2011 року і до часу звернення з даним позовом до суду вона здійснює догляд за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Республіка Білорусь та є інвалідом І групи, і має необхідність у постійній сторонній допомозі та догляді.

Також позивач вказувала, що протягом шести місяців після смерті батька ОСОБА_10, а саме в період з 22.11.2011 року по 19.12.2011 року, з 16.01.2012 року по 10.02.2012 року, а також з 26.03.2012 року по 10.04.2012 року вона перебувала у лікарні на стаціонарному лікуванні. Позивач зазначала, що про ту обставину, що заява позивача від 20.03.2012 року про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_10 не була отримана Другою чернігівською державною нотаріальною конторою, вона дізналась в кінці червня 2016 року, коли звернулась з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька. Позивач вказувала, що 22.06.2016 року вона подала повторну заяву до Другої чернігівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте, отримала листа від державного нотаріуса ОСОБА_13 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого батька з підстав пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Від державного нотаріуса позивач дізналась, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті їх батька було видано брату позивача- Заболотному М.В., який 17.10.2014 року помер. Позивач вказувала у доводах позовної заяви, що втрата брата була для неї тяжким та непоправним горем, вона болісно переживала смерть брата, а тому деякий час не думала щодо питання оформлення спадщини після померлого батька, при цьому була впевнена, що нотаріус отримав її заяву про прийняття спадщини, яку вона направляла поштою після смерті батька. Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцем його майна стала дружина - ОСОБА_8

При цьому позивач вказувала, що про те, що ОСОБА_11 за життя оформив спадщину після померлого батька лише на себе, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на всю спірну квартиру, яка розташована АДРЕСА_2, позивач також дізналася від нотаріуса у кінці червня 2016 року.

Таким чином, у вимогах заявленого позову ОСОБА_7 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_10, який помер 02.10.2011 року, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.12.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_7 не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні її позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом. При цьому ОСОБА_7 вважає, що вона не пропустила строк позовної давності, відлік якого розпочався з 22.06.2016 року, тобто, з дати, коли вона дізналась від державного нотаріуса ОСОБА_13, що її заява про прийняття спадщини від 20.03.2012 року, не була отримана Другою чернігівською державною нотаріальною конторою. ОСОБА_7 вважає, що вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції, в порушення вимог статей 212-214 ЦПК України, при цьому суд не звернув уваги на положення закону, які регламентують спірні правовідносини та не перевірив доводів позивача щодо обґрунтованості вимог заявленого позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с. 148,150), не зявилися. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 22.12.2016 року, - зміні в частині обґрунтування мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.10), 12.08.1995 року було укладено шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15, після реєстрації шлюбу подружжю було присвоєно прізвище - ОСОБА_14.

Згідно рішення суду Центрального району м.Гомеля від 13.12.2011 року (а.с.11-12) шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13), 18.08.2012 року було укладено шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_18, після реєстрації шлюбу чоловіку присвоєно прізвище - ОСОБА_17, дружині - ОСОБА_17.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ №175555, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції (а.с.6), ОСОБА_10 помер 02.10.2011 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ № 242329, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції (а.с.7), ОСОБА_11 помер 13.10.2014 року.

Як вбачається з копії заяви від 20.03.2012 року, адресованої Другій чернігівській державній нотаріальній конторі (а.с.14,15), ОСОБА_16 зверталась з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_10

Згідно відповіді Другої чернігівської державної нотаріальної контори № 4774/01-16 від 29.09.2016 року (а.с.28-31) вбачається, що відсутня можливість надати копію сторінок із журналу реєстрації вхідних документів за період з 23.03.2012 року по 23.04.2012 року, оскільки на підставі Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 року №3253/5, відібрані до знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи фонду №5 Другої чернігівської державної нотаріальної контори, відповідно до акту №9 від 31.03.2016 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, затвердженого завідувачем Другої чернігівської державної нотаріальної контори 29.04.2016 року. Даний журнал було знищено шляхом спалення.

Виписки із медичних документів (а.с.16-19) підтверджують факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у періоди: з 22.11.2011 року по 19.12.2011 року, з 16.01.2012 року по 10.02.2012 року, з 26.03.2012 року по 10.04.2012 року.

Як вбачається з довідки від 29.07.2016 року підрозділу Управління соціального захисту адміністрації Центрального району м.Гомеля (а.с.20), ОСОБА_7 у період з 23.09.2011 року по теперішній час здійснює догляд за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, інвалідом І групи.

Згідно матеріалів спадкової справи до майна померлого 02.10.2011 року ОСОБА_10 (а.с.33-63), після смерті 02.10.2011 року ОСОБА_10 нотаріальною конторою було зареєстровано лише заяву ОСОБА_11 від 05.04.2012 року про прийняття спадщини після смерті батька. Відповідної заяви ОСОБА_16 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_10 матеріали спадкової справи не містять. Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.08.2012 року, зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 1-1697, за №1-1700, за № 1-1703, спадкоємцем майна ОСОБА_10 став його син - ОСОБА_11

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за № 926, за № 929 від 10.07.2015 року (а.с.58- 63), спадкоємцями майна ОСОБА_11 є його дружина - ОСОБА_8 та син - ОСОБА_9

Витяг з бази даних інформації щодо перетинання державного кордону України у період з 14.12.2011 року по 13.12.2016 року, наданий Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, вих.№ 0.64-27329/0/15-16 від 15.12.2016 року (а.с.103) визначає дати перетинання державного кордону України ОСОБА_7 у період з 14.12.2011 року по 13.12.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом, і вказана обставина стала підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції застосував наслідки спливу позовної давності, визначені ч.4 статті 267 ЦК України. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що у заяві від 22.12.2016 року (а.с.105) представник ОСОБА_8 - ОСОБА_6 просить застосувати по справі загальний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, з відповідними наслідками. Судом першої інстанції було враховано, що позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_7 подала до суду першої інстанції 22.09.2016 року, тобто, після спливу позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України; при цьому представником відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 подано заяву про застосування строку позовної давності, а позивачем не представлено належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позовної давності. За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до положень ч.4 статті 267 ЦК України необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Необхідно зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи частково знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції не в повній мірі узгоджуються з приписами норм матеріального і процесуального права, які регламентують спірні правовідносини.

Виходячи із правового аналізу приписів статей: 267, 1272 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим, якщо суд установить, що позов є необґрунтованим, то у задоволенні вимог позову суд відмовляє саме з цих підстав.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.12.2016 року змінити в частині обґрунтування мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Зокрема, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог заявленого позову з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.3 статті 1272 ЦК України, яка регламентує наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з розясненнями п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Матеріали справи містять в собі виписки із медичних документів (а.с.16-19), які підтверджують факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у відповідні періоди. Разом з тим, в ході судового розгляду даної справи не встановлено, що вказані обставини є поважними причинами пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено суду належних і допустимих доказів в розумінні статей 58, 59 ЦПК України, відносно того, що вказані причини були повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання позивача, як на поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на те, що вона здійснює догляд за ОСОБА_12, як інвалідом І групи в м.Гомелі, Республіки Білорусь, обгрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, як поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому суд першої інстанції вірно виходив з даних медичної документації позивача щодо її перебування на лікуванні (а.с.16-19), а також даних щодо періодичності перетинання позивачем державного кордону України (а.с.103). Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що вищезазначені документи спростовують факт здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_12

Позивачем в обґрунтування вимог заявленого позову не представлено суду: відповідного документу щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; належних та допустимих доказів в розумінні статей 58,59 ЦПК України щодо звернення позивача 20.03.2012 року до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини. При цьому матеріали справи містять в собі лише письмову відповідь ОСОБА_7 державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину від 22.06.2016 року № 3086/02-17.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.12.2016 року змінити в частині обґрунтування мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22.12.2016 року підлягає залишенню без змін.

Зокрема, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог заявленого позову по суті, а саме, з підстав необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог. Позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 58,59 ЦПК України на підтвердження вимог заявленого позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обовязки доказування і подання доказів, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В ході судового розгляду даної справи судом не встановлено наявності поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, які б були повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_7 на вчинення дій щодо подання нею заяви про прийняття спадщини.

Керуючись статтями: 1270, 1272 ЦК України, статтями: 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 грудня 2016 року змінити в частині обґрунтування мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: