Рішення № 65019429, 28.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5868/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/391/17 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі: головуючого- Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року

в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ ) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12291 грн. 46 коп.

Свої вимоги мотивувало тим, що 06 червня 2011 року між ПАТ та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, б/н , відповідно до умов якого відповідачем отримано кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач повинен був щомісячно, відповідно до графіку, повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Однак, ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором і станом на 12 жовтня 2016 року заборгованість відповідача перед ПАТ становить 12291 грн. 46 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року позов ПАТ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ 12291 грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором та 1378 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення неустойки, саме : пені в сумі 4182 грн. 51 грн. за прострочення основного зобов'язання, пені в сумі 1050 грн. за несвоєчасну сплату основного зобов'язання боргу в сумі 100 грн.; 500 грн. штрафу ( фіксована складова ); 561 грн. 50 коп. штрафу (процентна ставка ), в іншій частині рішення суду залишити без змін. При цьому вказує, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності, оскільки загальний строк виконання кредитних зобов'язань сплив 10 червня 2015 року, а за вимогами про стягнення пені річний строк позовної давності закінчився у червні 2016 року, про що ним було заявлено в суді першої інстанції. Крім того, в порушення приписів ст. 61 Конституції України, за невиконання зобов'язання за кредитним договором банком нараховано двічі пеню, а також штраф, що є подвійною відповідальністю.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи своєї скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти на картковий рахунок, які останній отримав, але зобов'язання з повернення таких коштів позичальник не виконав, а тому повинен нести цивільно-правову відповідальність зі сплати заборгованості за кредитом, відсотками за його користування та штрафних санкцій.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені внаслідок порушення норм матеріального права, а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 06 червня 2011 року між ПАТ та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. на платіжну картку зі сплатою 3% на місяць ( базова ставка ) на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 14-15 ).

Відповідач ознайомився і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов'язався виконувати їх вимоги, регулярно знайомитись з їх змінами на сайті банку.

У відповідності до приписів ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, відповідачем умови договору належним чином не виконуються, а тому станом на 12 жовтня 2016 року, утворилась заборгованість в сумі 12291 грн. 46 коп., з яких 3573 грн. 65 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 2423 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4182 грн. 51 коп. - пені за прострочене зобов'язання, 1050 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на сумі від 100 грн.; 500 грн. штрафу ( фіксована складова ), 561 грн. 50 коп. ( процентна складова ), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором ( а.с. 8-12 ).

ОСОБА_3, як в суді першої, так і апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги ПАТ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3573 грн. 65 коп.

Крім того, посилання відповідача на те, що банк в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку не заслуговують на увагу, оскільки базова ставка становить 3% на місяць ( нараховуються на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік ).

Відповідно до Правил надання банківських послуг у ПАТ, з якими погодився відповідач та був ознайомлений при підписанні договору, у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом позичальник сплачує банку відсотки у подвійному розмірі від визначених у тарифах, що діють на дату нарахування.

Отже, розрахунок банком розміру процентів за користування кредитом у сумі 2423 грн. 80 коп. відповідає домовленості сторін, а також можливість нарахування підвищених відсотків за період користування кредитом під час його прострочення також визначена домовленістю сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску банком строку позовної давності є безпідставними та спростовуються розрахунком наданим позивачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України) ( Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-127цс14 ).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3, який підписаний останнім, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) складає 7% заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості зі строком сплати до 25 числа місяця наступного за звітним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3573 грн. 65 коп., процентів за користування кредитом у розмірі 2423 грн. 80 коп., сплата яких передбачена щомісячними платежами, в межах трирічного строку позовної давності, а також пені 4182 грн. 51 коп. за прострочене зобов'язання. З розрахунку вбачається, що відповідачем останній платіж за кредитним договором в сумі 498 грн. був здійснений 14 жовтня 2015 року, а пеня нарахована за період з 01 грудня 2015 року по 12 жовтня 2016 року, тобто в межах річного строку позовної давності ( а.с.12 ).

У той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1050 грн. за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафу в сумі 500 грн. ( фіксована частина ), штрафу в сумі 561 грн. 50 коп. ( процентна складова ).

Згідно з п. 2.1.6.14 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у разі виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує банку :

пеню відповідно до встановлених тарифів, або

штраф, розмір якого встановлюється в тарифах.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» передбачено сплату пені за своєчасне погашення пені, а саме : пеня ( 1 ) в розмірі базова ставка/30 - яка обраховується за кожен день прострочення по кредиту та пеня ( 2 ) 1% від заборгованості, але не менш ніж 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочення на суму 50 грн. й більше по кредиту чи відсоткам на строк більше 5 днів , штрафів в розмірі 500 грн. при порушенні строку платежу більш ніж на 30 днів + 5 % від суми позову.

Отже, кредитним договором передбачена подвійна юридична відповідальність у вигляді пені та штрафу за одне й те саме правопорушення, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Крім того, подвійною відповідальністю є також стягнення пені ( 2 ) за несвоєчасність сплати відповідачем боргу на суму від 100 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

ПАТ надано суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що неустойка у вигляді штрафів в сумі 500 грн. - фіксована частина та 561 грн. 50 коп. - відсоток від суми заборгованості, а також 1050 грн. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., стягненню з відповідача не підлягає, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

В пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17 жовтня 2014 року №10 роз'яснено, що у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до задоволеної частини позовних вимог ( 83% ), належить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ 1143 грн. 74 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Окрім того, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ( 17% ), з ПАТ на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 257 грн. 69 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2017 року в даній справі в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » до ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості та вирішення питання щодо судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » заборгованість за кредитним договором в сумі 10179 грн. 96 коп., а не у розмірі, визначеного судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » 1143 грн. 74 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » на користь ОСОБА_3 257 грн. 69 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -