Рішення № 65018042, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2100/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Дрішлюка А.І., Гірняк Л.А.,

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Южного міського суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь щомісячно у розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менше 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.03.2034 року та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3, щомісячно, у розмірі ? частини його заробітку (доходу), до досягнення сином шестирічного віку, тобто до 02.03.2022 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з 14.02.2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі 02.03.2016 року у них народився син ОСОБА_4, який перебуває на її повному утриманні. Відповідач ухиляється від утримання спільної дитини та дружини, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча може таку допомогу надавати, так як працює у ТОВ «НПП Тенет», інших стягнень з нього не проводиться та інших утриманців у нього не має.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.Стягнуто аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно, починаючи з 01.08.2016 року в твердій грошовій сумі в розмірі 1228 грн., але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття, тобто до 02.03.2034 року Стягнуто аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно, починаючи з 01.08.2016 року в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. до досягнення сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 02.03.2019 року.Негайно стягнуто з ОСОБА_2 аліменти за один місяць в твердій грошовій сумі в розмірі 1228 грн. на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Негайно стягнуто з ОСОБА_2 аліменти за один місяць в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на користь ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 551,20 грн. В іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Южного міського суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року, зменшивши суму стягнення аліментів на утримання дитини до розміру 800 гривень, а на утримання дружини до розміру 200 гривень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- з 14.02.2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 5);

- під час перебування у шлюбі 02.03.2016 року у них народився син ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 6);

- відповідач є батьком ОСОБА_4, офіційно не працює, що підтверджується копією трудової книжки та добровільно допомогу на утримання неповнолітньої дитини та дружини у достатньому обсязі не надає.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, стягнуючи з відповідача на утримання неповнолітньої дитини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1228 грн. щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на утримання неповнолітньої дитини відпвідного віку та на утримання дружини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно суд першої інстанції виходив з того, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, відповідач має нерегулярний дохід, офіційно не працевлаштований та не має інших утриманців.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Відповідачем не заперечувалося, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якого мати дитини ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача аліменти в судовому порядку, а також перебуває в зареєстровному шлюбі з самою ОСОБА_3, тобто є її чоловіком.

Факт добровільної сплати аліментів на дитини відповідачем в досудовому порядку на підставі усної домовленості сторін, не впливає на право позивача вимагати стягнення аліментів в судовому порядку і на можливість захисту інтересів дитини судом.

Як розяснено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»:

- Згідно з ч. 1 ст. 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

- За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином у разі визначення аліментів у частці від доходу платника аліментів у рішенні суду необхідно зазначати про те, що розмір аліментів, що підлягають стягненню у частці не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Винятком є випадок визначення аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

Предметом незгоди відповідача з рішенням районного суду є не само по собі вирішення питання про стягнення аліментів та спосіб їх стягнення (в твердій грошовій сумі), а безпосередньо визначений судом розмір такого стягнення 1228 грн. щомісячно на неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття та 1000 грн. щомісячно на дружину до досягнення дитиною 3-х років.

При цьому при розгляді справи в міському суді відповідач позов визнав частково, погоджуючись сплачувати на дитину аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на дитину відповідного віку та на утримання дружини 100 грн. щомісячно.

Безпосередньо в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згоден сплачувати на дитину 800 грн. щомісячно, на дружину 200 грн. щомісячно.

Головним доводом апеляційної скарги є те, що міським судом не було враховано, що сума стягнення визначена судом є для відповідача занадто великою, оскільки достатніх доходів він не отримує. Крім того, позивач не надає відповідачу дитину для спілкування.

Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстнації та на час перегляду рішення суду в апеляційному порядку не досяг 01 року і знаходиться на штучному годуванні, що підтверджується відповідною медичною довідкою. Мати дитини перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працює. Внаслідок напружених стосунків зі своїм чоловіком, позивач вимушена проживати з дитиною у своєї матері в іншому місті.

Дані обставини не заперечувалися відповідачем.

Відповідачем представлено суду першої інстанції копію його трудової книжки з якої вбачається, що останнє місце роботи відповідача - монтажник звязку-кабельник ТОВ НВП «ТЕНЕТ» відділення «Южне». 29.04.2015 року відповідач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а. с. 40).

Оскільки у відповідача відсутнє офіційне місце роботи та не надано доказів про наявність джерела регулярного доходу, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку щодо обрання способу стягнення алміментів в твердій грошовій сумі, а не у частці від доходу, як просила в уточненій позовній заяві позивач.

Суд першої інстанції надав оцінку тим доказам, які були надані сторонами, врахував матеріальне становище дитини і платника аліментів та визначив розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на утримання неповнолітньої дитини в твердій гршовій сумі 1228 грн.

Крім того, суд стягнув з відповідача на утримання дружини 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною 3-х років.

Отже загальна сума стягнгення алдіментів з відповідача на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3- років складає взагалі 2228 грн. (1128+1000).

На час розгляду справи в міському суді, мінімальна заробітна плата в Україні складала 1450 грн. на місяць.

Таким чином, стягнута судом першої інстнації загальна сума аліментів на утримання малолітньої дитини та дружину до досягнення дитиною 3-х років перевищувала мінімальну заробітну плату, яка була встановлена в Україні на час ухвалення судом оскаржуваного рішення.

Крім того, стягуючи аліменти у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції безпідставно зазначив у рішенні, що розмір аліментів має бути не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не враухувавши, що відповідна норма ч. 2 ст. 182 СК України застосвується за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, коли стягнення здійснюється у твердій грошовій сумі.

При таких обставинах рішення суду першої інстнації не може залишатися в силі і підлягає зміні.

Ухвалюючи власне рішення, судова колегія виходить з того, що на час розгляду справи в апеляційному суді, мінімальна заробітна плата в Україні з 01.01.2017 року становить 3200 грн. на місяць. Тому 50% від мінімальної заробітної плати складають 1600 грн.

Судова колегія вбачає, що загальний розмір стягнутих міським судом аліментів з відповідача на дитину та дружину 2228 (1228+1000) становить 69,6% мінімальної заробітної плати, тобто перевищує 50% максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника.

Відповідно ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження", він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

За таких обставин, загальний розмір аліментів, що підлягаються стягненню з відповідача, не має перевищувати 1600 грн. (50% від мінімального розміру заробітної плати в Україні на час ухвалення апеляційним судом нового рішення). При цьому розмір аліментів, що підлягають стягненню на малолітню дитину до досягнення нею повноліття слід визначити в розмірі 1000 грн. щомісячно, а аліменти на дружину до досягнення дитиною 3-х років в розмірі 600 грн. щомісячно.

Таким чином рішення суду першої інстнації в частині розміру визначених аліментів та дитину до досягнення нею повноліття та розміру аліментів на дружину до досягнення дитиною 3-х років підлягає зміні. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 24 жовтня 2016 року - змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01.08.2016 року і до досягнення сином повноліття, а саме до 02.03.2034 року аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 01.08.2016 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 3-х років, тобто до 02.03.2019 року аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.І. Дрішлюк

ОСОБА_5