Рішення № 65018011, 16.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/573/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2015 року, публічне акціонерне товариство ОСОБА_5 (далі Банк-1), звернулось із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості станом на 19.01.2015 року у сумі 48 029,89 доларів США еквівалент 759 243,87 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 19.10.2006 року між АКІБ УкрСиббанк (у подальшому публічне акціонерне товариство, далі-Банк-2) і ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 30 000 доларів США на строк до 19.10.2016 року зі сплатою 11,3 % річних. В забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту (далі-кредитний договір), між Банком-2 і ОСОБА_4 19.10.2006 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась солідарно нести відповідальнісмть разом із позичальником за невиконання умов кредитного договору.

08.12.2011 року, за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, Банк-2 відступив своє право вимоги за кредитним договором Банку-1.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконував умови зобов'язання і допустив заборгованість зі сплати кредита та відсотків, Банк-1 просив позов задовольнити і стягнути заборгованість у солідарному порядку з позичальника і його поручителя.

Представник позивача у суді першої інстанції позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник позов не визнали, стверджуючи про пропуск строку позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_4 не приймала участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2016 року позов задоволено: суд стягнув з відповідачів у солідарному порядку на користь Банка заборгованість у сумі 48 029,89 доларів США еквівалент 759 243,87 гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідачів просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, припинення поруки стосовно ОСОБА_4. Сторони не з'явились у засідання колегії суддів.

Представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2 сповіщена належним чином на 16.02.2017 року, що підтверджується довідковим листом до справи (а.с.113,114,155 ).

Представник Банка сповіщений про розгляд справи на 16.02.2017 року, що підтверджєується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень апеляційного суду від 17.01.2017 року (а.с.158,159).

Рішення суду першої інстанції у частині підлягає зміні, а у частині скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п. п. 3, 4 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Суд, задовольняючи позов і стягуючи з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 029,89 доларів США еквівалент 759 243,87 гривень виходив з того, що між сторонами існують забов'язання, які випливають з кредитного договору, і, оскільки позичальник порушив умови зобов'язання, допустивши заборгованість зі сплати кредита та відсотків, заборгованість підлягає стягненню, зокрема з позичальника.

Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону ст. ст. 526, 527 ч.1, 541, 543 ч.1, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Встановлено, що 19.10.2006 року, між Банком-2 і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 30 000 доларів США зі сплатою 11,3% річних на строк до 19.10.2016 року (а.с.6-15).

06.12.2011 року між Банком-1 і Банком-2 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі і за даним кредитним договором (а.с.24-26,61-80).

У січні 2012 року Банк-1 письмово повідомив позичальника про заміну кредитора у кредитному договорі (а.с.86,88,89).

Позичальник належним чином не виконував умовим зобов'язання, внаслідок чого станом на 19.01.2015 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 48 029,89 доларів США еквівалент 759 243,87 \ по курсу станом на 19.01.2015 року 100 доларів США =

=1580.7737 гривень\, яка складається із заборгованості по: кредиту у сумі 27 999.347 доларів США еквівалент 442 606,20 гривень і по відсоткам у сумі 20 030,55 доларів США еквівалент 316 637,67 гривень (а.с.16,85).

Зважаючи на те, що позичальник належним чином не виконував умови зобов'язання і допустив заборгованість з повернення суми кредиту та відсотків, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості.

Разом з тим, рішення суду підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції виходячи із наступного.

18.02.2016 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, зазначивши, що на час укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року Банку-1 було відомо про наявність заборгованості, яка утворилась до передачі Банком-2 прав вимоги за кредитним договором (а.с.95-96).

Згідно умов кредитного договору погашення кредиту мало здійснюватись в терміни, встановлені графіком погашення кредиту \Додаток №1 до договору\, але не пізніше 19.10.2016 року, тобто кредит мав погашатись до 10 числа кожного місяця (п.1.2.2 кредитного договору, а.с.6,14,15).

Станом на 19.12.2011 позичальник мав заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 27 999,34 доларів США і по сплаті процентів у розмірі 20 030,55 доларів США (а.с.85).

Із позовом до суду про захист порушеного права позивач звернувся 25.02.2015 року (а.с.28).

Колегія суддів, виходячи з вимог ст. 267 ч.4 ЦК України, на підставі заяви відповідача ОСОБА_3, яка подана до суду першої інстанції, застосовує строк позовної давності у даній справі.

Зважаючи на вимоги ст. 257 ЦК України, порушене право Банка-1 підлягає захисту судом у межах строку позовної давності, у даному випадку, за період з 25.02.2012 року по 25.02.2015 року (п.9.5 кредитного договору, а.с.11).

Згідно графіку погашення кредиту, станом на 10.03.2012 року залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом мав становити 13 750 доларів США (а.с.14,15).

Розрахунок заборгованості по кредиту та відсоткам є наступним.

Заборгованість по кредиту становить 13 750 доларів США еквівалент 217 356,38 гривень ( 13 750х1580.7737 \курс долара США на 19.01.2015 року\ ).

Загальний розмір заборгованості по відсоткам становить 4 553,26 доларів США еквівалент 77 977 гривень (4 553,26х1580.7737 \курс долара США на 19.01.2015 року\ ), при цьому, розрахунок % здійснювався наступним чином - 13750:360 х \на дні місяця\ х 11,3%:100, у зв'язку з чим % за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року становлять 1 320,66 доларів США, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року становлять 1 575,3 доларів США, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року становлять 1 575,3 доларів США, а за період з 01.01.2015 по 19.01.2015 року становлять 82 долара США (а.с.85).

Зважаючи на те, що позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконував умови зобов'язання, допустив заборгованість з повернення кредиту і сплати процентів, рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості з позичальника підлягає зміні, заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту та процентам, стягується із позичальника на користь Банка-1 за період з 25.02.2012 року по 19.01.2015 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з позичальника на користь Банка підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, які підтверджені документально (а.с.5).

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4 підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права.

Колегія суддів відмовляє Банку-1 у позові до поручителя ОСОБА_4 з таких підстав.

Відповідно до ст. 554 ч.1 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом ст. 559 ч.4 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк дії договору поруки, визначений ст. 559 ч.4 ЦК України, не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора та суб'єктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку, який є преклюзивним, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту права \шляхом пред'явлення позову\, кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване у другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти пред'явлення кредитором, у встановленому законом порядку, протягом зазначеного строку саме позовної заяви, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення, при цьому, не виключає можливість пред'явленння кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутись з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку

виконання основного зобовязання.

Виходячи зі змісту другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України, вимога до поручителя про виконання ним солідарного із боржником обов'язку за договором має бути пред'явлена до суду у межах строку дії договору поруки, тобто протягом шести місяців з часу настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням \якщо

умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами\.

Сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся із позовом до поручителя.

Договором поруки від 19.10.2006 року між Банком-2 і ОСОБА_4 не визначено строк, після якого порука припиняється, при цьому, п.п.3.1.,3.2 і 5.2 договору поруки зазначають про те, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по кредитному договору і сторони дотримуються стандартних умов по строкам позовної давності (а.с.17,18).

Оскільки умовами кредитного договору погашення кредиту та процентів має здійснюватись частинами до 10 числа кожного місяця, станом на 19.12.2011 року \дату укладення між Банком-1 і Банком-2 договору купівлі-продажу прав вимоги по кредитам\ позичальник ОСОБА_3 допустив заборгованість з повернення кредиту і сплати відсотків за кредитним договором, з 19.12.2011 року по 19.06.2012 року Банк-2 мав право звернутись із позовом в суд про стягнення з позичальника ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, однак не скористався своїм правом, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК України, договір поруки від 19.10.2006 року між Банком-2 і ОСОБА_4 припинив свою дію і у Банка-1 відсутнє право на стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4

Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє Банку-1 у позові до поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.10.2006 року.

Приймаючи до уваги, що рішення суду у чатсині стягнення заборгованості з позивалчьника не відповідає вимогам ст. 267 ч.4 ЦК України, а у частині стягнення заборгованості з поручителя вимогам стю 559 ч.4 ЦК України, рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості з позичальника підлягає зміні, а у частині стягнення заборговнаості з поручителя скасуванню з прийняттям нового рішення. Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.п.2,3, 309 ч.1 п.п.3,4 , 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року у частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції:

Позов публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІІН № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк (Код ЄДРПОУ № 34047020) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11060136000 від 19.10.2006 року станом на 19.01.2015 року у розмірі 18 3030, 26 доларів США еквівалент 289 333, 38 гривень, з яких: 13 750 доларів США еквівалент 217 356,38 гривень заборгованість за кредитом; 4 553,26 доларів США еквівалент 71 977 гривень заборгованість про процентам, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 654 гривень. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2016 року у частині стягнення заборгованості і судових витрат з ОСОБА_4 скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству Дельта Банк у позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_6

ОСОБА_7