Ухвала суду № 65017984, 21.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1016/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Журавльова О.Г.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгаціїза апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 рокуприватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПАТ «СК «Уніка») звернулося до суду з зазначеним позовом доОСОБА_3, посилаючись на те, що 26 квітня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізінг Україна» (далі- ТОВ «Порше Лізінг Україна») та ПАТ «СК «Уніка» був укладений договір №245001/4098/0000390 добровільного комплексного страхування на транспорті, відповідно до умов якого останній, як страховик прийняв на себе обовязок на умовах правил відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього. Предметом страхування став автомобіль НОМЕР_1, 2012 року випуску.

Позивач зазначав, що 19 квітня 2014 року в м. Одесі на Привокзальній площі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 09 липня 2014 року відповідач був визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності.

У звязку із тим, що пошкоджений автомобіль НОМЕР_3 був застрахований у ПАТ «СК «Уніка», відповідно до договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0000390 від 26 квітня 2012 року, страхувальник - ТОВ «Порше Лізінг Україна» звернулось до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування.

Вартість збитків визначалась у відповідності до умов договору на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2282 від 30 червня 2014 року, страхового акту №00145670 від 04 липня 2014року та листа страхувальника від 11 липня 2014року.

На підставі зібраних документів ПАТ «СК «Уніка» прийняло рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 12 441,96 грн.

Оскільки, позивач повністю виконав покладенні на нього обовязки щодо виплати страхового відшкодування, ПАТ «СК «Уніка» просило суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 12 441,96 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн.

В судовому засіданні:

- представник ПАТ «СК «Уніка» не зявився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності в порядку заочного провадження, у звязку з систематичної неявкою відповідача в судові засідання (а.с. 31);

- відповідач в судове засідання не зявився.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгації задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ЄДРПОУ 20033533) витрати, які сплачені в рахунок страхового відшкодування у сумі 12 441 (дванадцять тисяч чотириста сорок одна) гривня 96 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,70-А, ЄДРПОУ 20033533) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

15 червня 2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_3 про перегляд та скасування заочного рішення від 13 квітня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасувати повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказаний позов суд першої інстанції, на підставі Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1187 ЦК України, правильно виходив з наступного.

ПАТ «СК «Уніка» є юридичною особою.

26 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізінг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізінг Україна») та ПАТ «СК «Уніка» був укладений договір №245001/4098/0000390 добровільного комплексного страхування на транспорті, відповідно до умов якого останній, як страховик прийняв на себе обовязок на умовах правил відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього.

Предметом страхування став автомобіль НОМЕР_1, 2012 року випуску (а.с. 04).

Судом встановлено, що 19 квітня 2014 року в м. Одесі на Привокзальній площі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 09 липня 2014 року відповідач був визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності (а.с. 03).

Згідно ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, районний суд правомірно, при винесенні рішення не зясовував обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5

На момент ДТП автомобіль НОМЕР_1 був застрахований ПАТ «СК «Уніка», за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0000390 від 26 квітня 2012 року (а.с. 04).

У звязку із тим, що пошкоджений автомобіль НОМЕР_3 був застрахований у ПАТ «СК «Уніка», страхувальник - ТОВ «Порше Лізінг Україна» звернувся до страховика із заявою про сплату страхового відшкодування (а.с. 05).

Відповідно до звіту експортного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_3 - ТОВ «Порше Лізінг Україна» від 30 червня 2014 року, вартість матеріальних збитків склала 12026,67 грн. (а.с. 06-08).

Вартість збитків визначалась у відповідності до умов договору на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2282 від 30 червня 2014 року, страхового акту №00145670 від 14 липня 2014року (а.с. 15,17).

На підставі зібраних документів ПАТ «СК «Уніка» прийняло рішення про визнання ДТП, що сталася 19 червня 2014 року - страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 12441,96 грн. (а.с.17).

Вказаний звіт та розрахунок сторонами не оскаржувалися.

16 липня 2014 року страхове відшкодування було виплачено ТОВ «Порше Лізінг Україна» шляхом перерахування на рахунок станції технічного обслуговування ЗС ОСОБА_6 ТОВ, що підтверджується платіжним дорученням, листом та рахунком СТО, а саме рахунком-фактурою №КЗ00000469/КС000000510 від 24 червня 2014 року (а.с. 15, 18, 19).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

ПАТ «СК «Уніка» після виплати страхового відшкодування, звернулась до відповідача із претензією про відшкодування шкоди (а.с.20).

Відповідач отримав зазначену претензію, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.20 зв.).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь суми, що була виплачена ТОВ «Порше Лізінг Україна» в рахунок страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь майнової шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

29 вересня 2016 року ухвалою апеляційного суду Одеської області була призначена судово авто товарознавча експертиза.

27 грудня 2016 року на адресу апеляційного суду Одеської області надійшло повідомлення №4861 провідного судового експерта сектору авто товарознавчих досліджень ЛЕТ та ОСОБА_7 МЮ України ОСОБА_8 про неможливість надання висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що дана справа була розглянута за відсутності належним чином повідомленого відповідача, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України.

Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обовязковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України).

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи допустив деякі порушення норм діючого ЦПК України стосовно належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань.

Між тим, судова колегія вважає, що порушення норм цивільного процесуального законодавства України, які були допущені судом першої інстанції при розгляді зазначеної вище справи, не призвели до неправильного вирішення цієї справи на підставах викладених вище.

Крім того, судова колегія зазначає, що судові повістки, які направлялись судом на адресу відповідача, двічі поверталимся до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 34, 36), що в сенсі ч. 3 ст. 27 ЦПК України свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та обов язками.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у порядку суброгації - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_2