Рішення № 65017824, 28.02.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/32/17

Провадження № 2/515/230/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Шевиріна А.О.,

за участю секретаря Чумаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (далі ТОВ «ОТП Факторинг України», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24110грн.68коп. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг України» зазначило, що 28 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала споживчий кредит у розмірі 18780грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних строком на 36 місяців з 28.11.2013року по 28.11.2016року. За умовами договору відповідач взяла на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його використання, а також щодо сплати комісії. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості станом на 24.11.2016року у розмірі 24110грн.68коп. Посилаючись на те, що право вимоги за договором перейшло до Товариства на підставі договору факторингу від 22.12.2014року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України», та зазначаючи про те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань, позивач вважав, що є підстави для стягнення на його користь з ОСОБА_1 заборгованості у вказаному розмірі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

В судове засідання відповідач, належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилася. Про причини неявки суд не повідомила. Заперечення проти позову не надіслала.

Суд, у звязку з повторною неявкою відповідача та неповідомленням про причини неявки в судове засідання, зі згоди позивача ухвалює заочне рішення у справі в порядку, визначеному главою 8 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі заяви анкети ОСОБА_1 на отримання кредиту 28 листопада 2013 року між ПАТ «ОТП Банк», відповідачем та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя» (далі ПАТ «СК УНІКА Життя») укладено кредитний договір з обслуговуванням кредитної картки MasterCard Standart, страхуванням життя позичальника, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 18780грн., з яких: на споживчі цілі 15000грн, на придбання послуг у ПАТ «СК УНІКА Життя» - 3780грн., зі сплатою 0,01% річних, строком на 36 місяців, тобто з 28.11.2013року по 28.11.2016року (а.с.а.с.4-10).

Відповідно до п.п.1.2.1 цього договору ОСОБА_1 зобовязалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені договором та додатком №1 "Графік платежів", що є його невід'ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.

За змістом п.п.1.4.2-1.4.4 Договору погашення заборгованості за кредитом, процентами за його користування та комісією з обслуговування кредиту відбувається щомісяця у розмірі, зазначеному у Графіку платежів, що є невідємною частиною даного договору

Страховий платіж (премія), згідно з п.2 договору страхування, що підлягає одноразовій сплаті відповідачем на користь банку, складає 3780грн. (а.с.8).

З п.п.2.3, 2.4 договору вбачається, що отримання, обслуговування та погашення кредиту позичальником відбувається через картковий рахунок Розмір кредитного ліміту, який банк має право змінити в будь-який час строку дії договору без зазначення причини такої зміни, становить 10000грн.

Згідно з п.1.4.1 договору позичальник зобовязаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобовязання, встановлені кредитним договором не пізніше 28 листопада 2016року.

Пунктом 1.5.1. договору передбачена відповідальність позичальника за порушення строків або суми сплати чергового щомісячного платежу у вигляді штрафу у розмірі 25грн. за кожен факт порушення.

Відповідно до п.1.5.4. у разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого із щомісячних платежів, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань за кредитним договором.

Банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи угодою третій особі (п.3.6 Договору).

З наданого ТОВ «ОТП Факторинг України» розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 припинила виконання грошових зобов'язань, допустивши станом на 24.11.2016року виникнення заборгованості за кредитом у розмірі 17736грн.69коп., за процентами 1грн.59коп., а також комісії у розмірі 6372грн.40коп. (а.с.15).

З матеріалів справи також слідує, що 22.12.2014року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» укладено договір факторингу №22/12/14/1-1, за умовами якого банк відступив право вимоги до своїх боржників (а.с.а.с.16-22).

Судом також встановлено, що позивач поінформував ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги до неї із зазначенням нового кредитора (фактора) та розміру грошових вимог за кредитним договором, що підлягають сплаті, що підтверджується повідомленням ТОВ «ОТП Факторинг України» №200223414 від 05.01.2015 року, направленого на адресу відповідача (а.с.14).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами з зобов'язальних правовідносин, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких відноситься примусове виконання обовязку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК).

Визначення поняття зобовязання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України. Так, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з нормами ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений у зобовязанні строк.

Договором, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК).

За ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК ).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст.1050 ЦК України. Зокрема, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинками (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ч.2 ст.1078 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З огляду на викладене суд вважає, що оскільки відповідачем було порушено зобовязання перед банком, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 24110грн.68коп., при цьому права вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 відступлено позивачу у встановленому цивільним законодавством порядку, є підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» вказаної суми заборгованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378грн. (а.с.1). Докази на підтвердження понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, сплачений ПАТ «ОТП Факторинг України» судовий збір у розмірі 1378грн., підлягає стягненню з відповідача на користь банка.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.3,10,11,14, 57-60, 64, 88, 158, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (код ЄДРПОУ 36789421, вул.Фізкультури, 28-Д м.Київ, 03680) заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2013 року у загальному розмірі 24110 (двадцяти чотирьох тисяч ста десяти) гривень 68коп., що складається з 17736 (сімнадцяти тисяч семисот тридцяти шести) гривень 69коп. - заборгованості за кредитом, 1 (однієї) гривні 59коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 6372 (шести тисяч трьохсот сімдесяти двох) гривень 40коп. комісії за РО.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» судові витрати у розмірі 1378 (однієї тисячі трьохсот сімдесяти восьми) гривень.

Рішення є заочним та може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення. Форма та змісти заяви про перегляд заочного рішення повинна відповідати ст.229 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з загальним порядком рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: