Постанова № 65016432, 28.02.2017, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/89/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. смт. Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Греська В.А.

при секретарі Сорока М.М.

розглянувши в смт Ємільчине справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішініх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги протиправними, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та зобов'язати вказане міністерство відповідно до ст. 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення протягом 2 місяців з дня набрання постановою законної сили.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 16.08.2003 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року його прийнято на службу до Національної поліції.

У період проходження служби в органах внутрішніх справ - 7 вересня 2015 року при виконанні службових обов'язків по забезпеченню охорони громадського порядку в зоні проведення АТО позивач отримав травму.

Отримана травма пов'язана з виконанням службових обов'язків та позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

29 серпня 2016 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

10 жовтня 2016 року за результатом первинного огляду з 15 вересня 2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням службових обов'язків.

Позивач в жовтні 2016 року звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, до якої були долучені всі необхідні документи, на що в грудні 2016 року отримав відповідь про те, що направлені на затвердження до МВС України матеріали щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, повернуті без розгляду, так як призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

В листопаді 2016 року листом ГУ Національної поліції в Житомирській області позивачу також було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції.

Позивач вважає дії МВС України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги неправомірними, оскільки ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (дата набрання чинності 31 жовтня 2015 року) йому гарантовано право на отримання одноразової грошової допомоги.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача МВС України в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. В запереченні зазначив, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги працівникам міліції передбачено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року №850.

У зв'язку з прийняттям ЗУ «Про Національну поліцію» та створенням Національної поліції як центрального органу виконавчої влади, структура та функції Міністерства внутрішніх справ суттєво реорганізувалися.

Відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» були ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Позивач з 06.11.2015 року був звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади) та з 07.11.2015 року проходив службу в органах Національної поліції в статусі поліцейського.

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 ЗУ «Про Національну поліцію» та реалізуються в порядку та на умовах визначених наказом МВС України від 11.01.2016 року №4.

Таким чином МВС України не має повноважень розглядати та приймати рішення по призначенню поліцейському одноразової грошової допомоги.

Треті особи - представники Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином судовими повістками, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили.

Таким чином, в судове засідання сторони не з'явилися, у зв'язку з чим суд на підставі ст. ст. 12 ч.6, 41 КАС України розглядає справу у їх відсутність без фіксування судового засідання технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 16.08.2003 року по 06.11.2015 року. Наказом УМВС України в Житомирській області від 05.11.2015 №314 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ України.

Згідно з наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області №38 о/с від 07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу в Національну поліцію.

Відповідно до наказу ГУ Національної поліції в Житомирській області №199 о/с від 29.08.2016 позивача було звільнено з 29.08.2016 року зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Вказані обставини підтверджуються копіями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1993 та наказу №199 о/с від 29.08.2016 року по особовому складу ГУ Національної поліції в Житомирській області.

З копії свідоцтва про хворобу №248/162 вбачається, що в ОСОБА_1 встановлено наявність травми, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків та захворюванням, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №901028 від 10.10.2016 року йому за результатами первинного огляду з 15.09.2016 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обовязків.

Лист голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області №2443/29/05-2016 від 29.11.2016 року свідчить про повідомлення позивача, що МВС України повернуло без розгляду матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги, пояснюючи тим, що призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

Лист ГУ Національної поліції в Житомирській області №2082/29/05-2016 від 31.10.2016 року в свою чергу свідчить, що позивача було повідомлено про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського передбачено ст.ст.97-101 Закону України "Про Національну поліцію", а відповідно до рішення Житомирської обласної МСЕК №2 від 12.09.2016 він визнаний інвалідом третьої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції. Тому відповідно відсутні підстави для виплати йому допомоги.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинного на час виникнення спірних відносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Оскільки, позивачеві встановлено інвалідність внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків при проходженні служби саме в органах внутрішніх справ, тому відповідно він відноситься до категорії осіб яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".

З копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №015464 вбачається, що ступінь втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 - 30%.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (далі по тексту Порядок № 850).

Так, пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 4 Порядку № 850).

Пунктами 8, 9 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження вказаних у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, органом, уповноваженим на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 850, є Міністерство внутрішніх справ України, яке приймає відповідне рішення у вигляді погодження або непогодження висновку, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходить (проходив) службу працівник міліції, тобто в даному випадку, УМВС України в Житомирській області.

Суд звертає увагу, що зазначеним порядком не передбачено підстав для повернення без розгляду матеріалів, а тому відповідно бездіяльність відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є протиправною.

У зв'язку з тим, що Міністерство внутрішніх справ України, повернуло без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п.9 Порядку №850 мало в місячний строк після надходження матеріалів прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги, суд приходить до висновку про зобов'язання останнього розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Посилання Міністерства внутрішніх справ України на те, що позивач звільнений з органів Національної поліції, яка є самостійним органом та має вирішувати питання щодо виплати зазначених коштів, суд не може покласти в основу рішення з огляду на наступне.

Відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Тобто, за працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.

Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №641 "Про утворення Національної поліції України" та "Положення про Національну поліцію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. В тому числі відповідно до п.6 ст.16 Закону України "Про Національну поліцію" саме Міністр внутрішніх справ України приймає рішення і про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ України.

З положень вказаних нормативно-правових актів не вбачається, що органи Національної поліції є правонаступниками органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.4 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

З урахуванням зазначеної правової норми, суд приходить до висновку, що необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

Оскільки, позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 8 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст. 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та керуючись ст.ст. 8-12, 18, 41, 71, 122, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення ОСОБА_1 без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги - протиправними.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Міністерства внутрішніх справ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Ємільчинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: В. А. Гресько