Постанова № 65016171, 28.02.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/8939/16-а

Провадження № 2-а/520/254/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Київської районної адміністрації Одеської міської ради

про визнання відмову протиправною

та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.07.2016 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить суд: визнати протиправною відмову Київської районної адміністрації Одеської міської ради у присвоєнні адреси: «АДРЕСА_1» належному ОСОБА_1 домоволодінню, та зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти розпорядження, яким присвоїти адресу: «АДРЕСА_1» належному ОСОБА_1 домоволодінню, що складається з житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м; житлового будинку літ. «В''», загальною площею 69,7 кв.м; гаражу літ. «В'''», загальною площею 19,2 кв.м., стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь позивача понесені по справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 року по цивільній справі № 1512/2-2180/11, виділено в натурі належні ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 23.01.2007 р., 60/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1, визнавши за позивачем право власності на самостійний об'єкт нерухомості - домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м; житлового будинку літ. «В-ІІ», загальною площею 69,7 кв.м; гаражу літ. «В-ІІІ», загальною площею 19,2 кв.м, розташованих на земельній ділянці, площею 370,12 кв.м. по АДРЕСА_1. У свою чергу, можливість виділу належних позивачеві 60/1000 часток у домоволодінні була встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи № 088/2010 від 27.10.2010 р. Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. У відповідності до п. 2.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів, нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Враховуючи те, що для проведення державної реєстрації права власності на виділене позивачеві в натурі майно необхідно отримати нову адресу, 21.03.2016 р. позивач звернувся до КП «Право», яке відповідно до п. 1.3. Положення про Адресний реєстр міста Одеси є адміністратором Адресного реєстру, із заявою про резервування адреси. Відповідно до п. 1.2. Положення про Адресний реєстр міста Одеси держателем Адресного реєстру є юридичний департамент ОМР. 04 квітня 2016 р. Юридичним департаментом Одеської міської ради на підставі Положення про Адресний реєстр міста Одеси та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 р. було видано довідку з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об'єкта нерухомого майна №370601/1, згідно якої, за належним позивачеві домоволодінням було зарезервовано адресу: АДРЕСА_1. 14 квітня 2016 р. через канцелярію Київської районної адміністрації ОМР ОСОБА_1 було подано заяву про присвоєння належному йому домоволодінню адреси, зазначеної в довідці з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси нерухомого майна від 04.04.2016 р.№ 370601/1. Однак у травні 2016 р. ОСОБА_1 було отримано листа Київської районної адміністрації ОМР від 28.04.2016 р., з якого вбачається, що йому було відмовлено у присвоєнні адреси, оскільки приміщення будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м, не можуть бути виділені в натурі, а їх виділення суперечитиме законові та не відповідатиме ДБН. Оскільки зазначені в листі від 28.04.2016 р. підстави, з яких позивачеві було відмовлено у присвоєнні адреси, не були обґрунтовані, 23.05.2016 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Київської районної адміністрації ОМР із заявою про присвоєння адреси з обґрунтуванням помилковості висновків наведених в листі від 28.04.2016 р. та з проханням, у випадку відмови у присвоєнні адреси, аргументувати з яких конкретно причин та в чому полягає не відповідність наданих документів. 08 липня 2016 р. ОСОБА_1 було отримано листа Київської районної адміністрації ОМР від 22.06.2016 р. аналогічного за змістом листу від 28.04.2016 р. Позивач вважає відмову Київської районної адміністрації ОМР в присвоєнні адреси виділеному йому в натурі нерухомому майну незаконною, у зв'язку з чим був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Позивач ОСОБА_1 або його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, 27.02.2017 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позову, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов, наданих до суду під час розгляду справи.

У вказаних запереченнях представник відповідача посилається на те, що при розгляді заяви та поданих документів було встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.01.2007р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 60/1000 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до документу, що підтверджує виникнення права власності 60/1000 складаються з приміщень 1-1; 1-2; 1-3; 1-4; 1-6; 1-7; 1-8; 1-9 загальною площею 69,8 кв.м. жилою площею 47,6 кв.м. у жилому будинку літ. «В», жилого будинку літ. «В II» загальною площею 69,7 кв.м., жилою площею 45,6 кв.м., гаражу літ. «В». Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної часткової власності наступним особам: 70/2000 частин домоволодіння гр. ОСОБА_4,; 60/1000 частини домоволодіння гр. ОСОБА_1; 35/2000 частини домоволодіння гр. ОСОБА_5; 35/2000 частини домоволодіння гр. ОСОБА_6 Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2014р. у справі №1512/2-2180/11 у позовній заяві ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнанні права власності на самостійний об'єкт нерухомості у вигляді домоволодіння, що складається з житлового будинку літ. В» загальною площею 69,8 кв.м., житлового будинку літ. «В-ІІ» загальною площею 69,7 кв.м., гаражу літ. «В-ІІІ» було відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2015р. у справі №1512/2-2180/11 у позовній заяві ОСОБА_1 - у частині про виділ у натурі у самостійне домоволодіння 60/1000 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 - відмовлено. Ухвалюючи додаткове рішення Київський районний суд м. Одеси виходив з того, що позивач не спростував доводи відповідача, що він не звертався до них щодо виділу його частки в натурі у самостійне домоволодіння, крім того, позивач не надав жодного доказу технічної можливості поділу об'єкта, не надав технічного висновку щодо можливості виділу частки спільного майна в натурі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.11.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2015р. залишено без змін. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016р. рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2014р., в частині позовних вимог про визнання права власності на самостійний об'єкт нерухомості, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на самостійний об'єкт нерухомості - домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. «В» загальною площею 69,8 кв.м., житлового будинку «літ. В-ІІ» загальною площею 69,7 кв.м. та гаражу літ. «В-ІІІ» загальною площею 19,2 кв.м., що розташований на земельній ділянці, площею 370,12 кв.м. по АДРЕСА_1. Розглянувши заяву та подані документу позивачу було відмовлено в наданні адреси домоволодінню, оскільки з наданих документів вбачається, що житлова кімната 1-1 площею 9,7 кв.м.; коридор 1-2, 3,9 кв.м; 1-3 житлова, 7,7 кв.м.; 1-4 житлова 22,1 кв.м.; 1-6 санвузол 2,9 кв.м.; 1-7 кухня, 10,2 кв.м.; 1-8 коридор, 5,2 кв.м.; 1-9 житлова, 8,1 кв.м. - складають частину житлового будинку літ. «В», та було зауважено та тому, що на підставі статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Водночас позивачем висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна подано до Київської районної адміністрації Одеської міської ради подано не було. В позовній заяві позивач зазначає, що можливість виділу належних мені 60/1000 часток у домоволодінні була встановлена висновком судової будівельної технічної експертизи №088/2010 від 27.10.2010р. В свою чергу Київська районна адміністрація Одеської міської ради вважає доводи позивача такими, що не заслуговують на увагу, оскільки як вже вище було зазначено, виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Висновок судової будівельно-технічної експертизи не може підмінювати встановлений законодавством висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові докази по справі та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних обставин.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 року по цивільній справі №1512/2-2180/11 рішення Київського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2014 року в частині позовних вимог про визнання права власності на самостійний об'єкт нерухомості, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на самостійний об'єкт нерухомості домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв. м., житлового будинку літ. «В - ІІ», загальною площею 69,7 кв. м. та гаражу, літ. «В - ІІІ», загальною площею 19,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці, площею 370,12 кв. м. по АДРЕСА_1.

Згідно з висновком №088/2010 від 27.10.2010 р. судової будівельно-технічної експертизи, складений судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скібінського С.С.» Скібінською Т.М., 60/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м., житлового будинку літ. «В-ІІ», загальною площею 69,7 кв.м., гаража літ. «В-ІІІ» можливо виділити в натурі.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 2.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів, нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Організаційні та правові засади присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна визначено Положенням про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 липня 2009р. №809, відповідно до якого Адресний реєстр міста Одеси - це електрона база даних, яка містить відомості про адреси об'єктів нерухомого майна, розташованих на території міста Одеси. Держателем Адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Адресного реєстру та забезпечує його функціонування, а також видає довідки з Адресного реєстру. Адміністратором Адресного реєстру є комунальне підприємство «Право», що має певний доступ електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально - технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Адресному реєстрі, за дорученням Держателя здійснює підготовку довідок з Адресного реєстру міста Одеси.

Відповідно до положень п. 1.6 Положення про Адресний реєстр міста Одеси, довідка з Адресного реєстру міста Одеси - це документ, який свідчить про внесення запису до Адресного реєстру. У Адресному реєстрі формуються наступні види довідок: про резервування адреси об'єкта нерухомого майна; про відповідність адреси об'єкта нерухомого майна; про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна.

Враховуючи те, що для проведення державної реєстрації права власності на виділене позивачеві в натурі майно необхідно отримати нову адресу, 21.03.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до КП «Право», із заявою про резервування адреси.

Згідно п. 3.1. Положення про Адресний реєстр міста Одеси резервування адрес здійснюється на строк два роки за замовленням власника (наймача, балансоутримувача, забудовника) об'єкта або уповноваженої ним особи, зокрема, у випадках:

- об'єднання, приєднання, виділення та поділу домоволодінь 4 на підставі відповідного проекту (висновку), підготовленого уповноваженою організацією;

- визначення можливості надання або зміни адрес з інших причин - на підставі документів, передбачених законодавством України.

04 квітня 2016 р. Юридичним департаментом Одеської міської ради на підставі Положення про Адресний реєстр міста Одеси та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 р. було видано ОСОБА_1 довідку з Адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об'єкта нерухомого майна № 370601/1, згідно якої, за домоволодінням було зарезервовано адресу: АДРЕСА_1 (а.с.16).

14 квітня 2016 р. через канцелярію Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1 було подано заяву про присвоєння належному йому домоволодінню адреси, зазначеної в довідці з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси нерухомого майна від 04.04.2016 р.№ 370601/1 (а.с.17).

Згідно з листом Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.04.2016 р., вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у присвоєнні адреси, оскільки приміщення будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м, не можуть бути виділені в натурі, а їх виділення суперечитиме законові та не відповідатиме ДБН (а.с.18).

23.05.2016 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Київської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про присвоєння адреси з обґрунтуванням помилковості висновків наведених в листі від 28.04.2016 р. та з проханням, у випадку відмови у присвоєнні адреси, аргументувати з яких конкретно причин та в чому полягає не відповідність наданих документів (а.с.19).

Згідно з листом Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.06.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 було знов відмовлено у присвоєнні адреси, оскільки приміщення будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м, не можуть бути виділені в натурі, а їх виділення суперечитиме законові та не відповідатиме ДБН (а.с.19).

Вважаючи відмову Київської районної адміністрації Одеської міської ради в присвоєнні адреси виділеному ОСОБА_1 в натурі нерухомому майну незаконною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином частина будинку позивача, що розташована на земельній ділянці, є об'єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районі та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п.1.1. та п. 3.2.8 Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014р. №4584-VІ, Київська районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси, згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі п.3.2.4 Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, до повноважень адміністрації належить встановлення або зміна адрес об'єктів нерухомого майна.

За приписами п. 4. 4 Положення про Адресний реєстр міста Одеси, на підставі довідки з Адресного реєстру міста Одеси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об'єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника. Розпорядження районної адміністрації - це документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Суд зазначає, що вирішення питання щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості, власником якого є позивач, належить до компетенції Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

Дані вимоги законодавства України були зазначені також особисто представником відповідача у запереченнях проти задоволення адміністративного позову.

Як вже було встановлено, рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.01.2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на самостійний об'єкт нерухомості домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв. м., житлового будинку літ. «В - ІІ», загальною площею 69,7 кв. м. та гаражу, літ. «В - ІІІ», загальною площею 19,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці, площею 370,12 кв. м. по АДРЕСА_1.

Також з вказаного рішення апеляційної інстанції вбачається, що судом було також встановлено, що 05 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, та в останній редакції просив зобов'язати ОСОБА_9, ОСОБА_13 за власні кошти здійснити демонтаж паркану, що огороджує земельну ділянку, яка перебуває в їхньому користуванні і на якій розташована належна їм на праві власності частина домоволодіння по АДРЕСА_1, встановити паркан на відстані 3,5 м від огорожі, що огороджує земельні ділянки, які перебувають у користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_10, зобов'язати ОСОБА_11 за власні кошти здійснити демонтаж паркану, що огороджує земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні і на якій розташована належна їй на праві власності частина домоволодіння за зазначеною адресою, просив зобов'язати ЖБК «Трудовий зв'язок» за власні кошти здійснити перенесення існуючої опори лінії електричної мережі, що розташована у міжквартальному проїзді біля паркану ОСОБА_13 і ОСОБА_9 на відстань 3,5 м від паркану, що огороджує земельні ділянки, які перебувають у користуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_12, визнати за ним право власності на самостійний об'єкт нерухомості домоволодіння, що складається з: житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв. м., по АДРЕСА_1, житлового будинку літ. «В - ІІ», загальною площею 69,7 кв. м.; та гаражу, літ. «В - ІІІ», загальною площею 19,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці, площею 370,12 кв. м. за цією ж адресою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року та додатковим рішенням від 27 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Також у вказаному рішенні апеляційного суду зазначено: «Що ж стосується висновку суду про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на самостійний об'єкт нерухомості, то колегія суддів не погоджується з ним, з огляду на наступні обставини. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вказав, що позивач з такими висновками до суду не звертався. Однак, зазначений висновок суду не відповідає дійсності і спростовується уточненими позовними вимогами ОСОБА_1 від 08 серпня 2014 року, які маються на аркуші справи 208, том 2. При цьому, згідно журналу судового засідання від 08.08.2014 року суд прийняв до провадження вищевказану уточнену позовну заяву (т.2, а.с. 211). Разом з тим, додатковим рішенням того ж суду від 27.05.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині було відмовлено, як заявлених безпідставно (т.3, а.с.25-27). Не погоджуючись з висновком суду в цій частині, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, діючим цивільним законодавства України позивач ОСОБА_1 має право на виділ в натурі зі спільної часткової власності належних йому 60/1000 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи наявний висновок № 088/2010 від 27.10.2010 р. судової будівельно-технічної експертизи, складений судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скібінського С.С.» Скібінською Т.М., відповідно до якого 60/1000 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м., житлового будинку літ. «В-ІІ», загальною площею 69,7 кв.м., гаража літ. «В-ІІІ» можливо виділити в натурі.».

У даному спірному випадку відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень проти заявленого позову та доказів правомірності своєї відмови позивачеві у вчиненні відповідних дій для досягнення мети присвоєння новоствореним самостійним об'єктам нерухомого майна окремих поштових адрес.

Натомість заперечення Київської районної адміністрації Одеської міської ради ґрунтуються на незгоді з рішенням апеляційного суду Одеської від 19.01.2016 року, однак вказане рішення набрало законної сили та до касаційної інстанції не оскаржено.

Згідно положень ст. 124 Конституції України та ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Не присвоєння поштової адреси нерухомості позивача, на думку суду, обмежує його право власності, оскільки без поштової адреси ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію свого права власності.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи не доведеність відповідачем обґрунтованості та правомірності своїх дій щодо досягнення мети присвоєння новоствореним самостійним об'єктам нерухомого майна окремих поштових адрес, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 71, 94, 158, 159, 160 - 163, 185, 186 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Київської районної адміністрації Одеської міської ради у присвоєнні адреси: «АДРЕСА_1» належному ОСОБА_1 домоволодінню.

Зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти розпорядження, яким присвоїти адресу: «АДРЕСА_1» належному ОСОБА_1 домоволодінню, що складається з житлового будинку літ. «В», загальною площею 69,8 кв.м; житлового будинку літ. «В-ІІ», загальною площею 69,7 кв.м; гаражу літ. «В-ІІІ», загальною площею 19,2 кв.м.

Стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради (адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9, код ЄДРПОУ 26303241) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.