Вирок № 65015872, 28.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5294/15-к Провадження № 11-кп/773/52/17 Головуючий в 1 інстанції Лесик В. О. Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Борсука П.П.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Гапончука В.В.,

з участю секретаря - Павловій Н.А.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працює, раніше судимий:

- 05.05.2011 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, 20.06.2014 року звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію 2014 року» від 08.04.2014 року;

- 05.05.2015 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту,

засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.05.2015 року більш суворим, яке призначено за даним вироком, визначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.ст. 75, 76 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Зараховано у строк відбуття покарання відбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області з 31.07.2015 року до 31.08.2015 року.

Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу залишено попердній - особисте зобов'язання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи та експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів у сумі 644 гривень 94 коп.

В порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що за невстановлених досудовим слідством обставин він повторно незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого заборонено - макову соломку, вагою в перерахунку на висушену речовину 221,07 г., який зберігав без мети збуту.

Він же 28 квітня 2015 року близько 18 год 00 хв незаконно перевозив вказану наркотичну сировину автомобілем «Мерседес-Бенц» д.р.н. НОМЕР_1, перебуваючи у якості пасажира, на вулицях м. Ковеля, а після зупинки вказаного транспортного засобу працівниками міліції через порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 вибіг з автомобіля з наркотичним засобом, який знаходився поліетиленовому пакеті чорного кольору та викинув його на територію дитячого садка, що знаходиться у м. Ковелі, на вул. Міцкевича, 48, який у ході огляду місця події було вилучено працівниками міліції.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та неповноту судового розгляду, що призвело до його засудження на підставі штучно створених доказів обвинувачення та на припущеннях. Вважає, що його вина у вчиненні злочину не доведена в законному порядку. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор оскаржив його з мотивів неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Посилається на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, не повідомив суду про обставини вчинення ним злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор зазначає, що при ухваленні вироку судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію обвинуваченого в повному обсязі та заперечили проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями прокурора, міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляцію з доповненнями у повному обсязі та заперечив проти задоволення апеляції обвинуваченого, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблено обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні без мети збуту наркотичних засобів, повторно.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Так, суд першої інстанції правильно поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_4, який підтвердив факт втечі ОСОБА_1 після зупинки автомобіля та приховування ним чогось під курткою. Коли став його наздоганяти, то обвинувачений через огорожу дитячого садка перекинув пакет чорного кольору, який було відразу вилучено після огляду місця події.

Судом взято до уваги протокол огляду місця події від 28.04.2015 року та висновок фізико-хімічної експертизи, згідно якої вилучена у ході огляду місця події подріблена речовина рослинного походження є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - макова соломка, масою в перерахунку на висушену речовину - 221,07 грама. Даний висновок є науково-обгрунтованим, та піддавати його сумніву у суду немає підстав.

Дана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, на які посилається суд першої інстанції, та які в сукупності з іншими доказами поклав в основу судового рішення.

Що стосується доводів обвинуваченого, викладених у його апеляційній скарзі, про неврахування судом першої інстанції його показань, апеляційний суд розцінює це як спосіб уникнення першого кримінальної відповідальності.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про сфабрикованість кримінального провадження щодо нього та недоведеність його винуватості у вчиненому спростовані з наведенням у вироку переконливих мотивів.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості є обґрунтованими, тому апеляційний суд вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового вироку.

Згідно положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд враховує, що злочин належить до категорії середньої тяжкості, вчинений у сфері обігу наркотичних засобів, предмет якого особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, його розмір, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за аналогічні злочини, його ставлення до вчиненого, яке свідчить про відсутність у нього критичного ставлення до своїх дій.

Обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин не встановлено.

З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що покарання у виді реального позбавлення волі на мінімальний строк відповідатиме ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2015 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2015 року, більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

В силу ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 повністю відбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2015 року у виді одного місяця арешту із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді