Рішення № 65014904, 20.02.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2777/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Терентьєва Г.В.,

при секретарі Петриченко В.С.,

розглянувши 20 лютого 2017 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в Миколаївський районний суд Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що від шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 вони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка стверджує, що відповідач протягом тривалого часу не бере участі у вихованні дочки, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не спілкується з дитиною, не цікавиться її здоров'ям, навчанням та побутом, не піклується про її фізичний і духовний розвиток. Таким чином, на думку позивачки, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є законною підставою для позбавлення його батьківських прав щодо дочки.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала на адресу суду заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про дату та час слухання був повідомлений вчасно та належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заперечень проти позову не надавав.

Суд ухвалив розглянути справу в заочному порядку.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного.

23.06.2009 року Веснянською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області був зареєструваний шлюб між сторонами (а/з №9). В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_3. У свідоцтві про народження батьком дитини зазначений відповідач ОСОБА_2 (а.с.5).

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20.05.2011року шлюб між сторонами був розірваний (а.с.7).

Відповідно до довідки, виданої адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради, на день розгляду справи дитина проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до довідки, виданої директором Миколаївської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №22 з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класу Миколаївської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у 2-Г класі. Протягом навчання у школі батько до школи не приходив,поведінкою дитини не цікавився, у вихованні дитини участі не приймає. Зв'язок з класним керівником і вчителями постійно підтримує мати (а.с.10).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по виконавчому листу №2-03-402, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, станом на 29.03.2016 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 36743грн 89коп. (а.с.8).

Згідно з висновком від 10.10.2016 року № 380/23-02/19 Органу опіки та піклування Миколаївської районної державної адміністрації щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2 по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Сусіди позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджують факт, що відповідач ОСОБА_2 впродовж тривалого часу не приймає участь у вихованні та утриманні дитини, що підтверджується їх письмовими поясненнями (а.с.11,14).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч.ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 80 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охоронудитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст.11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями ч.ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Так, відповідно до ч.ч.1,3,4 вказаної статті СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав, передбачені ст.166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Згідно з положеннями ст.168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

У пунктах 15, 16, 19 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батькывських прав», роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 та не виконує батьківський обов'язок по відношенню до неї, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, матеріальне забезпечення, дитину не відвідує, маючи можливість проводити час з дочкою не використовує такої можливості, виховним процесом не цікавиться, предметами першої необхідності та одягом не забезпечує, своєю поведінкою демонструє незацікавленість у возз'єднанні сім'ї, тому суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп., сплачений останньою при подачі позовної заяви.

Крім того, суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Керуючись ст. ст.10,11,60,209,212,213,215,224-, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви відповідачем про перегляд заочного рішення, або позивачем- апеляційної скарги.

Суддя Г. В. Терентьєв

20.02.17