Ухвала суду № 65014543, 24.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/3193/16-ц Провадження № 22-ц/772/509/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 47Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12.01.2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» до ОСОБА_2 про тлумачення змісту правочину, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16.07.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання надає, а ТОВ «Агрофірма «Джулинка» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, площею 2,08 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІІ-ВН №020980 від 29.03.2002 року, виданого Бершадською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №10 від 04.01.2002 року. Відповідно до п. 8 договору орендиземлі його укладено на пять років. Пунктом 41 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а пунктом 19 договору обумовили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Державну реєстрацію договору оренди було проведено 16.11.2007 року. В позові зазначено, що сторонами було обумовлено, що договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, відтакстрок оренди мав закінчитися 16.11.2012 року, однак 04.09.2009 року сторони уклали додаткову угоду №1020, відповідно до якої п.8 договору оренди викладено в наступній редакції: «Договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди». Державну реєстрацію додаткової угоди №1020 від 04.09.2009 року було проведено 13.07.2012 року. Позивачем зазначено, що відповідач обмежилакористуванняТОВ «Агрофірма «Джулинка» орендованою земельною ділянкою, мотивуючи обмеження тим, що строк договору оренди закінчився 05.09.2014 року, незважаючи на те, що строк дії договору орендистановить пять років, який обчислюється з моменту державної реєстрації додаткової угоди, тобто з 13.07.2012 року, у звязку з чим строк договору оренди закінчується 13.07.2017 року, а тому просив тлумачити договір оренди землі від 16.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Джулинка», в частині пункту 8 цього договору в редакції, викладеній пунктом 1 додаткової угоди від 04.09.2009 року до вказаного договору оренди землі, наступним чином: додаткова угода продовжує строк дії договору оренди землі на 5 років з моменту державної реєстрації зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі, тобто договір діє з 13.07.2012 року та закінчується 13.07.2017 року.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12.01.2017 року позов задоволено.

Надано тлумачення договору оренди землі від 16.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка», в частині пункту 8 цього договору в редакції, викладеній пунктом 1 додаткової угоди від 04.09.2009 року до вказаного договору оренди землі, наступним чином: додаткова угода продовжує строк дії договору оренди землі на 5 років з моменту державної реєстрації зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі, тобто договір діє з 13.07.2012 року та закінчується 13.07.2017 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що додаткова угода до договору оренди землі зареєстрована в Бершадському районному відділі Держкомзему 13.07.2012 року, з цієї дати вона й набрала чинності, тому й початок перебігу продовженого строку оренди землі обраховується із вказаної календарної дати (з настанням події державної реєстрації додаткової угоди).

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,08 га, розташованої на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що засвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН №020980 від 29.03.2002 року, виданим Бершадською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №10 від 04.01.2002 року.

16.07.2007 між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, пунктом 8 якого передбачено: «Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Даний договір оренди землі зареєстровано в Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК» 16.11.2007 року за №040781600841.

Крім того, 04 вересня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1020 до зазначеного договору оренди землі, яка була зареєстрована в Бершадському районному відділі Держкомзему 13.07.2012 року за №052048164009592.

Умовами зазначеної додаткової угоди внесені наступні зміни до договору оренди землі, зокрема, пунктом 1 додаткової угоди пункт 8 договору оренди землі викладено в наступній редакції: «Договір укладено на 5 років з моменту підписання додаткової угоди. Строк оренди визначено сторонами з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що вона є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, повязані з орендою землі і регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (далі Закон), Цивільним Кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 13.06.2016 року у справі №6-643цс16 передбачено, що згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною пятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Звернувшись в суд з позовом, товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» заявлено вимогу про тлумачення змісту правочину, мотивуючи вимогу тим, що відповідач обмежила орендарю право використання земельної ділянки, оскільки вважає, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 05.09.2014 року.

Відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України.

За змістом ч.ч. 2, 3, 4 ст. 213 ЦК України тлумачення змісту правочину може бути здійснено судом на вимогу однієї або обох його сторін. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. При цьому, якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги зясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за вказаними у частині третій цієї норми правилами, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, пунктом 8 договору оренди землі обумовлено одну із істотних умов договору, а саме строк його дії, при цьому даний пункт викладено в новій редакції в додатковій угоді №1020 від 04.09.2009 року, яка була зареєстрована в Бершадському районному відділі Держкомзему 13.07.2012 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та надання тлумачення змісту правочину, оскільки саме з моменту державної реєстрації додаткової угоди необхідно рахувати початок перебігу продовженого строку оренди землі, а саме з 13.07.2012 року і до 13.07.2017 року.

Викладені в апеляційній скарзі твердження про те, що судом першої інстанції було безпідставно ототожнено «момент укладення» та «момент набрання чинності» договором оренди землі, є безпідставними, оскільки судом фактично було зроблено лише висновок щодо початку перебігу продовженого строку оренди землі та терміну дії договору оренди, а також не заслуговують на увагу посилання на те, що державною реєстрацією договору оренди фактично було змінено істотні умови договору щодо строку його дії, оскільки Законом визначено, що права оренди земельної ділянки виникають саме з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12.01.2017 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: