Постанова № 65013520, 28.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6764/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2015 року №№ № 0021211701, 0021161701, 0021191701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року вказаний позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 30.07.2015 року №№ 0021211701, 0021191701, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.06.2015 року по 20.07.2015 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 27.07.2015 року № 1929/17-01-2431509852.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 0021211701 від 30.07.2015 року про нарахування пені відносно ФОП ОСОБА_2 за порушення у сфері ЗЕД на суму 128891,89 грн.; № 0021161701 від 30.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб на суму 112833,29 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відносно ФОП ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб на суму 84716,69 грн.; № 0021191701 від 30.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з військового збору на суму 7377,79 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 4390,03 грн.

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та скасовуючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року про нарахування пені відносно ФОП ОСОБА_2 за порушення у сфері ЗЕД, суд першої інстанції послався на порушення з боку відповідача положень ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині визначення розміру пені, що підлягає сплаті останнім за порушення у сфері ЗЕД по взаємовідносинам з TOB «Гранд Сиріус Сервіс».

Також, скасовуючи податкове повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд першої інстанції послався на те, що на час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_2 самостійно сплачено до бюджету військовий збір за серпень-жовтень 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 128 від 17.02.2015 року, а тому, на думку суду першої інстанції, відповідач при прийнятті цього податкового повідомлення-рішення мав застосувати правила ст. 126 Податкового кодексу України та притягнути позивача до відповідальності за порушення строків сплати грошового зобов'язання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки у ФОП ОСОБА_2 виник обов'язок повторної сплати військового збору за серпень-жовтень 2014 року.

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0021161701 від 30.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з цього податку, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки в порушення п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 та п.п.168.4.5 п.168.4 ст. 164 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 станом на 01.01.2015 року має кредиторську заборгованість по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 112833,29 грн., доказів на підтвердження сплати якої позивачем суду не надано.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи спірне питання, з огляду на викладене.

Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з цього податку, стали висновки відповідача про допущенні з боку позивача порушення вимог п.п. 1.4, 1.5 ст. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок не сплати військового збору на загальну суму 7377,79 грн. за серпень - грудень 2014 року.

При цьому, застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) цим податковим повідомленням - рішенням, відповідач послався на положення ст. 127 Податкового кодексу України, визначивши несплату позивачем військового збору за серпень 2014 року, в якості першого порушення, та застосувавши на суму такої несплати 25% штрафної санкції, за вересень 2014 року, в якості другого порушення, та застосувавши на суму такої несплати 50% штрафної санкції, за жовтень-грудень 2014 року, в якості третього порушення, та застосувавши на суму такої несплати 75% штрафної санкції.

Відповідно до п. 16-1 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За правилами ст. 127 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем не сплачено військовий збір на загальну суму 7377,79 грн. за серпень - грудень 2014 року.

В той же час, встановлені відповідачем наведені обставини частково спростовані в ході судового розгляду справи, в якому встановлено, що станом на момент проведення оскаржуваної перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року, позивачем був самостійно сплачений військовий збір за серпень-жовтень 2014 року у розмірі 4525,08 грн. платіжним дорученням від 17.02.2015 року № 128.

За викладених обставин, враховуючи, що станом на момент проведення оскаржуваної перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року у позивача були відсутні непогашенні грошові зобов'язання з військового збору за серпень-жовтень 2014 року у розмірі 4525,08 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з цього податку на вказану суму наведеним податковим повідомленням - рішенням.

Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково скасував оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2852,71 грн. за листопад-грудень 2014 року, оскільки, як встановлено в ході проведеної перевірки та не спростовано позивачем під час судового розгляду справи, останнім вказані грошові зобов'язання не сплачені.

Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 4390,03 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у вказаній редакції) передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання.

При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

В свою чергу, положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З наведеного вбачається, що законодавством чітко розмежовується поняття «несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання» та «не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом», а також відповідно різняться склади цих податкових порушень та обставини, за якими на такого платника податків може бути накладено штрафну (фінансову) санкцію або за ст. 126 чи за ст. 127 Податкового кодексу України.

Застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) податковим повідомленням - рішенням № 0021191701 від 30.07.2015 року, відповідач послався на положення ст. 127 Податкового кодексу України, встановивши склад порушення з боку позивача - несплата військового збору на загальну суму 7377,79 грн. за серпень - грудень 2014 року, визначивши несплату позивачем військового збору за серпень 2014 року, в якості першого порушення, та застосувавши на суму такої несплати 25% штрафної санкції, за вересень 2014 року, в якості другого порушення, та застосувавши на суму такої несплати 50% штрафної санкції, за жовтень-грудень 2014 року, в якості третього порушення, та застосувавши на суму такої несплати 75% штрафної санкції.

Разом з цим, як встановлено судом, станом на момент проведення оскаржуваної перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року, позивачем був самостійно сплачений військовий збір за серпень-жовтень 2014 року у розмірі 4525,08 грн. платіжним дорученням від 17.02.2015 року № 128, що виключає можливість застосування за вказаний період до позивача відповідальності на підставі ст. 127 Податкового кодексу України - не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, та відповідно визначення цих дій, в якості першого та другого порушення для застосування санкції згідно ст. 127 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0021191701 від 30.07.2015 року в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 4390,03 грн. підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не вірно визначено склад допущено з боку позивача порушення, не вірно визначено розмір санкції, що підлягає застосування до позивача, та не вірно застосовані положення ст.ст. 126, 127 Податкового кодексу України.

Також, як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення № 0021161701 від 30.07.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з цього податку, стали висновки відповідача про допущенні з боку позивача порушення вимог пп. 168.1.2, 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок не сплати податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на загальну суму 112833,29 грн. станом на грудень 2014 року.

При цьому, застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) цим податковим повідомленням - рішенням, відповідач послався на положення ст. 127 Податкового кодексу України, нарахувавши позивачу суму штрафної санкції у розмірі 75% на всю суму несплаченого податку.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом визначено ст. 168 Податкового кодексу України

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Як встановлено в ході проведеної перевірки та не спростовано позивачем під час судового розгляду справи, станом грудень 2014 року позивачем не сплачено податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників у розмірі 112833,29 грн.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем цілком правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021161701 від 30.07.2015 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на вказану суму.

Разом з цим, перевіряючи правомірність вказаного податкового повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), судом першої інстанції помилково не враховано, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для застосування до позивача санкції у розмірі 75% на всю суму несплаченого податку, фактично визначивши таку несплату, в якості третього порушення.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище положень вбачається, що податок на доходи з фізичних осіб з найманих працівників підлягає перерахуванню, у строки для місячного податкового періоду, що свідчить про неможливість застосування до позивача санкції у розмірі 75% на всю суму несплаченого ним такого податку без визначення періоду, в якості першого, другого та третього порушення.

Крім того, визначаючи правомірним застосування санкцій до позивача у наведеному розмірі, судом першої інстанції не враховано встановлені порушення при визначенні першого порушення для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за несплату позивачем військового збору, що призвело і до невірного визначення розміру санкції за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0021161701 від 30.07.2015 року.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи встановлені порушення з боку відповідача при визначенні штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021161701 від 30.07.2015 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84716,69 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року про нарахування пені відносно ФОП ОСОБА_2 за порушення у сфері ЗЕД на суму 128891,89 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Крім того, за правилами ч. 4 вказаної статті Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» 14.11.2013 року № 453 установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно вимог п. 8 вказаної Постанови, ця Постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України 12.05.2014 року № 270 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У відповідності до пункту 7 вказаної Постанови, ця Постанова набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Тобто, законодавчо встановлений термін для розрахунків по розглянутим даною перевіркою експортним операціям складає 90 календарних днів.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа).

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до абз. 12 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями від 24.03.1999 року № 136 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

За правилами ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, та в такому випадку - і нарахування пені, в разі, зокрема, прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Таким чином, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року передбачає відповідний порядок здійснення та строки розрахунків учасниками зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за його недотримання, встановлює виключні підстави, зокрема, для зупинення вказаних строків та звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків зарахування на його валютний рахунок в установі банку.

Як встановлено в ході проведеної перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи, за МД від 23.01.2014 року позивачем був відвантажений товар на адресу ТОВ «Гранд Сиріус Сервіс» (республіка Узбекистан) на суму 1424 дол. США (113820,32 грн.).

Проте, як встановлено відповідачем під час проведення оскаржуваної перевірки, підтверджено під час судового розгляду справи та не заперечується позивачем, виручка за поставлений позивачем наведений товар у вказані вище строки не була зарахована на рахунок останнього в установі банку, чим позивачем було допущено порушення строків повернення валютної виручки.

Доказів звернення позивача до суду з позовом до ТОВ «Гранд Сиріус Сервіс» останнім не надано.

Кількість днів прострочення надходження валютної виручки станом на 31.12.2014 року склала 252 дні.

Разом з цим, враховуючи, що сума неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) за відвантаженим позивачем товаром за МД від 23.01.2014 року складає 113820,32 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, що перевищує цю суму, суперечить ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року про нарахування пені відносно ФОП ОСОБА_2 за порушення у сфері ЗЕД на суму 10120,04 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, враховуючи, що в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження встановлені з боку позивача порушення при розрахунках у сфері ЗЕД за відвантажений позивачем товар за МД від 23.01.2014 року на адресу ТОВ «Гранд Сиріус Сервіс» (республіка Узбекистан) на суму 1424 дол. США (113820 грн.), колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року про нарахування пені відносно ФОП ОСОБА_2 на суму 113820,32 грн. є правомірним, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування цього рішення у наведеній частині є помилковим.

Також, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спірне питання та скасовуючи у повному обсязі оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року, судом першої інстанції не враховано, що підставою для нарахування пені за цим рішенням, були не тільки допущені з боку позивача порушення розрахунків у сфері ЗЕД за відвантажений позивачем товар за МД від 23.01.2014 року на адресу ТОВ «Гранд Сиріус Сервіс».

Так, колегія суддів зазначає, що як встановлено в ході проведеної перевірки та не спростовано позивачем, за МД від 10.12.2013 року позивачем був відвантажений товар на адресу Euro-Deco Ceilings на суму 9292,64 дол. США (74276,07 грн.); за МД від 29.04.2013 року та від 28.08.2014 року позивачем був відвантажений товар на адресу «A and I Global Logistics» на суму 16369,20 дол. США (130839,02 грн.) та на суму 46432,80 дол. США (644996,82 грн.).

Проте, як встановлено відповідачем під час проведення оскаржуваної перевірки, підтверджено під час судового розгляду справи та не заперечується позивачем, виручка за поставлений позивачем наведений товар у вказані вище строки не була зарахована на рахунок останнього в установі банку, чим позивачем було допущено порушення строків повернення валютної виручки.

Кількість прострочених днів повернення валютної виручки: у сумі 4742,64 дол. США за МД від 10.12.2013 року Euro-Deco Ceilings складає - 9 днів; у сумі 261,08 дол. США за МД від 29.04.2013 року складає - 19 днів та у сумі 16128,80 дол. США за МД від 28.08.2014 року «A and I Global Logistics» складає - 5 днів.

За таких обставин, враховуючи курс валют, встановлений Національним банком України, кількість днів прострочення зарахування позивачем валютної виручки, розмір пені, встановлений ст. 4 Закону № 185/94-ВР від 23.09.1994 року за наведене порушення, колегія суддів вважає, що відповідачем цілком правомірно була нарахована позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0021211701 від 30.07.2015 року пеня за порушення строків повернення валютної виручки за МД від 10.12.2013 року Euro-Deco Ceilings, за МД від 29.04.2013 року та від 28.08.2014 року «A and I Global Logistics» в загальній сумі 4943,53 грн. ((9 (дні прострочення) х 0,3% (0,3/100 (розмір пені)) х 9,3879 (курс валют НБУ) х 4742,64 (сума прострочення) = 1202,13 грн.) +(19 (дні прострочення) х 0,3% (0,3/100 (розмір пені)) х 7,9930 (курс валют НБУ) х 261,08 (сума прострочення) = 118,95 грн.) + (5 (дні прострочення) х 0,3% (0,3/100 (розмір пені)) х 14,9730 (курс валют НБУ) х 16128,80 (сума прострочення) = 3622,45 грн.).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0021211701 від 30.07.2015 року є правомірним та не підлягає скасуванню в частині збільшення ФОП ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення у сфері ЗЕД у розмірі 113820,32 грн. та у розмірі 4943,53 грн., в іншій частині є таким, що прийнятий з порушенням ст. 4 Закону № 185/94-ВР від 23.09.1994 року при визначенні розміру пені та підлягає скасуванню на загальну суму 10128,04 грн.

Зазначені обставини помилково не були встановлені судом першої інстанції та їм не надано належну оцінку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0021191701 від 30.07.2015 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем у розмірі 4525,08 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4390,03 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0021161701 від 30.07.2015 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84716,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0021211701 від 30.07.2015 року в частині збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення у сфері ЗЕД у розмірі 10128,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій