Ухвала суду № 65013516, 24.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4215/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» Кічука Олега Івановича, 3-ї особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» Кічука О.І. та 3-ї особи ФГВФО, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» Білої І.В. №3-ТА від 10.12.2015 року в частині визнання правочину (операції), проведеного ОСОБА_1, нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме - проведення сторнування банківських операцій з перерахування коштів з рахунку ОСОБА_1 та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» Кічука О.І., щодо застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ «ЮСБ Банк», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок ФГВФО;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» Кічука О.І. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «ЮСБ Банк», що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок ФГВФО відповідно до залишку на його картковому рахунку № НОМЕР_1 станом на 03.10.2015 року з одночасним поданням відповідних відомостей до ФГВФО.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою судді 1-ї інстанції, позивач 21.10.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального і матеріального права та просив скасувати ухвалу від 25.08.2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за вказаним вище позовом ОСОБА_1, суддя Одеського окружного адміністративного суду виходив з того, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому, в оскаржуваному рішенні суд посилався на постанови Верховного Суду України від 15.06.2016р. у справі №826/20410/14 та від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками судді суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Дійсно, розглядаючи зазначені вище справи, у яких заявлялися вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору банківського вкладу нікчемним та зобов'язання включити особу до реєстру вкладників, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що такі спори не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З даною позицією помилково погодився в суд 1-ї інстанції.

Проте, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне відійти від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14 та від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі змісту положень п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, ч.ч.1,2 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед іншого встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Також одночасно, Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з п.17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до вимог ч.8 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої у п.25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС.

Так, у даній справі мають місце відносини, що стосуються включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом. У даному випадку уповноважена особа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи його до Фонду, виконує процедурні, публічні функції держави, що стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовуватиметься незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна) за рахунок наявних у державного органу - Фонду коштів. У даному випадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду, працівником якого є уповноважена особа Фонду.

Отже, з вказаного вбачається, що спір, який має місце у даній справі підсудний саме адміністративним судам та має розглядатися за правилами, встановленими КАС України. А отже судом 1-ї інстанції помилково встановлено підсудність даної справи господарському суду та на цій підставі відмовлено у відкритті провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 1-ї інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу для продовження розгляду.

На підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті судового рішення (ухвали), а тому, відповідно до ст.204 КАС України, оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження, тобто для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195,197,199,204,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року про відмову у відкритті провадження - скасувати та направити справу №815/4215/16 - до Одеського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко