Ухвала суду № 65013498, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5480/16

Категорія: 3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нєхожина О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2016 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДМС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок начальника ГУ ДМС в Одеській області Погребняка О.Г. №5/4-1491 від 27.09.2016 року про відмову щодо оформлення запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну уродженці Афганістану ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1);

- зобов'язати відповідача переглянути свій висновок №5/4-1491 від 27.09.2016 року щодо оформлення запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну громадянці ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у визначений законодавством термін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що його мати - ОСОБА_7, неодноразово перетинала кордон України з 2005 року для візиту з ним та лікування на території України, однак, під час останнього звернення із аналогічною заявою щодо оформлення запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну начальником ГУ ДМС в Одеській області було безпідставно відмовлено у такому.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 27.09.2016 року ГУ ДМС в Одеській області про відмову в оформленні запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну особі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Зобов'язано ГУ ДМС в Одеській області повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_3 для оформлення запрошення іноземцю чи особі без громадянства на отримання візи для в'їзду в Україну особі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДМС в Одеській області 12.01.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Фарах, Республіки Афганістан, є громадянином України.

У вересні 2016 року позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо оформлення запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну відносно своєї матері - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

27.09.2016 року начальником ГУ ДМС в Одеській області Погребняком О.Г. було прийнято рішення №5/4-1491 про відмову в оформленні запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну ОСОБА_7.

Не погоджуючись із вказаним рішенням міграційної служби, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності спірного рішення відповідача та, відповідно, з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту вимог ч.ч.6,7 п.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Як видно з п.2 «Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» (затв. Постановою КМУ від 01.06.2011р. №567), паспортний документ - виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

У відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється:

- іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України;

- іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон.

А у відповідності до п.1 «Положення про проїзний документ біженця» (затв. Постановою КМУ від 14.03.2012р. №203), проїзний документ біженця є документом, що посвідчує особу його власника та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Документ видається також іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими державами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та (або) протоколу щодо статусу біженців 1967 року і які перебувають в Україні на законних підставах та не мають дійсних проїзних документів для виїзду за кордон.

Як визначено наказом МВС України №1104 від 15.11.2013 р. «Про порядок оформлення запрошень іноземцям та особам без громадянства», термін «запрошення» - це документ, який є підставою для оформлення в дипломатичному представництві чи консульській установі України за кордоном короткострокової візи.

Короткострокова віза оформляється іноземцям та особам без громадянства з країн, з якими відповідно до міжнародних договорів чи законодавства України встановлено візовий порядок в'їзду в Україну, якщо строк їх перебування не перевищує 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду.

Згідно із п.1.4 Порядку, за оформленням запрошення може звернутися приймаюча сторона - зареєстровані в установленому порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв'язку з навчанням, стажуванням, роботою або на інших законних підставах та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до п.2.2. Порядку, для оформлення запрошення до територіального органу чи підрозділу ДМС України за місцем свого проживання фізичні особи подають такі документи:

- заяву фізичної особи для оформлення запрошення іноземцю чи особі без громадянства на отримання візи для в'їзду в Україну (додаток 1);

- паспортний документ (після пред'явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними;

- посвідку на постійне чи тимчасове проживання (після пред'явлення повертається) та копію її сторінок з особистими даними (якщо приймаючою стороною є іноземець чи особа без громадянства);

- копію сторінки паспортного документа іноземця або документа. що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними особи, що запрошується, з перекладом українською мовою, засвідченим у встановленому порядку;

- інформацію, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Статтею 11 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено перелік підстав для відмови в наданні візи:

- загрози національній безпеці держави або охороні громадського порядку, забезпеченню охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають на території України;

- перебування у базі даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України;

- подання недійсного паспортного документа або паспортного документа, що належить іншій особі;

- подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених інших документів;

- відсутності дійсного полісу медичного страхування за умови можливості його оформлення на території держави, в якій подається відповідне візове клопотання;

- відсутності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до країни походження або транзиту до третьої країни чи можливості отримати достатнє фінансове забезпечення у законний спосіб на території України;

- відсутності доказів, що підтверджують мету запланованого перебування; відсутності документів, що дають можливість встановити намір заявника залишити територію України до закінчення дії візи;

- звернення заявника про припинення розгляду клопотання щодо оформлення візи.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, позивачем ОСОБА_3, при зверненні до ГУ ДМС в Одеській області, до заяви було надано копію свого паспорта громадянина України, копії сторінок проїзного документу біженця НОМЕР_1 з перекладом, довідку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.09.2016р. для отримання візи.

Таким чином, позивачем були подані усі необхідні документи та дотримано усі умови для отримання запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну відносно своєї матері, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Крім того, також ще раз слід зазначити, що мати позивача - ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) неодноразово перетинала кордон України, т.б. з 2005 року до 2016 року щорічно. Однак, відмови на протязі цього періоду часу (т.б. з 2005 року до 2016 року), на підставі таких же поданих документів щодо отримання запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну та отримання самої візи, не було.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в 2015 році на підставі проїзного документу біженця НОМЕР_1 (поданого також і в 2016 році) позивач вже оформляв запрошення №016731 для своє матері ОСОБА_7, яке було підписане посадовою особою ГУ ДМС України в Одеській області Яворським С.Х.

На підставі Запрошення №016731, Посольством України у Королівстві Данія на ім'я ОСОБА_7 було оформлено одноразову візу НОМЕР_2, яку, в свою чергу, було видано їй на підставі паспорту НОМЕР_1.

До того ж, мати позивача - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 є біженцем, статус якого надано Королівством Данія, та в 2015 році вже отримувала візу для в'їзду до України на підставі проїзного документу біженця (TRAVEL DOCUMENT) НОМЕР_1, що підтверджено копією наданої візи, і саме такий документ є документом, який видається біженцям для проїзду.

А згідно зазначених відміток на візі НОМЕР_2, в 2015 році ОСОБА_7 перетинала кордони Королівства Данії та України, т.б. на підставі паспорту НОМЕР_1 (відмітка 01.07.2015р. про виліт з Королівства Данія та відмітка 02.07.2015р. прибуття на територію України; відмітка 09.08.2015р. про виліт з України та відмітка 09.08.2015р. прибуття на територію Королівства Данія).

Проте, не зважаючи на вказані вище обставини, 27.09.2016 року Начальником ГУ ДМС в Одеській області, відповідно до висновку №5/4-1491, було відмовлено в оформленні запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну для ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі паспорту НОМЕР_1 (т.б. того самого паспорту, поданого і в 2015 році).

Таким чином, на підстави вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку із неправомірністю рішення відповідача, пов'язаного із відмовою в оформленні запрошення на отримання візи для в'їзду в Україну.

До того ж, ще необхідно зазначити й про те, що у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко