Ухвала суду № 65012641, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/27320/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. у справі № 814/350/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці від 10.02.2016 р. № 504060000/2016/000002/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2016/00020 від 10.02.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 10.02.2016 року № 504060000/2016/000002/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2016/00020 від 10.02.2016 року.

На постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. надійшла касаційна скарга Миколаївської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (покупець) 26.08.2015 року уклав контракт купівлі-продажу № 2 з ТОВ «Бриліант Трейдинг (Шанхай) Ко, ЛТД» (продавець), за умовами якого Продавець зобов'язується поставляти вантажні електроізоляційні матеріали покупцеві. Асортимент, кількість, ціна і умови постачання обумовлюються у специфікаціях до постачання окремої партії.

З метою митного оформлення товару позивачем 08.02.2016р. подана електронна митна декларація № 504060000/2016/000266, в якій митна вартість імпортованих товарів була визначена за ціною контракту - за основним методом. До декларації було подано контракт купівлі-продажу № 2 від 26.08.2015, міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 42509 від 06.02.2016, коносамент COSU 6098833601 від 27.12.2015, рахунок-фактура (інвойс) № MSS6 від 23.12.2015, пакувальний лист від 23.12.2015, страховий поліс від 23.12.2015, фактична специфікація № МА6 від 23.12.2015, копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2015, платіжні документи, що підтверджують оплату товару № 59 від 22.12.2015, № 60 від 29.12.2015, прайс-лист від 31.11.2015, сертифікат про походження товару загальної форми.

При опрацюванні відповідачем митної декларації позивача спрацювала система управління ризиками. За результатами моніторингу встановлено, що рівень митної вартості товару № 4 знизився з 2,25 до 1,86 дол. США/кг, ніж у попередніх деклараціях.

Відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення, що в документах виявлено розбіжності ( у фактичній специфікації інший номер, ніж у попередній, які відповідно до п.1 договору № 2 від 26.08.2015 мають бути однаковими), тому позивачу відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України необхідно надати наступні документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортерів товари, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 10.02.2016 №010 року позивач повідомив митницю, що ними були надані всі документи, які є у них в наявності для визначення митної вартості товарів.

10.02.2016 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504060000/2016/000002/2 із застосуванням резервного методу на рівні 2,25 дол. США/кг (МД від 05.06.2015), а не 1,86 дол. США, як заявлено декларантом. Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності ( у фактичній специфікації інший номер, ніж у попередній, які відповідно до п.1 договору № 2 від 26.08.2015 мають бути однаковими). Надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У наданих декларантом прайс-листі та висновку експерта щодо цінових характеристик товару, не міститься точних даних (характеристики товару відмінні від тих, що декларуються) щодо ціни товару, які декларуються на підставі інвойсу, який подано разом з митною декларацією. Декларантом не надано витребувані митним органом додаткові документи.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 504060000/2016/00020 від 10.02.2016 року позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів. Рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.02.2016 р. № 504060000/2016/000002/2 здійснено коригування зазначеної ВМД № 504060000/2016/000266 від 08.02.2016 р. у бік збільшення на суму 3442,50 грн.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Крім того, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем відповідно до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності. Відповідно до п.1 Контракту передбачено, що попередня специфікація документально обґрунтовує доцільність першого платежу за контрактом. Згідно з умовами контракту встановлена вартість товару може бути змінена у разі зміни ваги неділимого вантажу або в інших випадках. Продавець складає фактичну специфікацію відповідно до реальної кількості відправлених товарів. Сума контракту складається з загальній сум усіх Фактичних специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту.

Попередня та фактична специфікація містять різні номери № М6 та № МА , але це жодним чином не впливає на кількісні та вартісні показники товару. Фактична специфікація є визначальною щодо ціни товару, але попередня специфікація є підставою для здійснення передплати товару.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Дослідженні судом документи рахунок-фактура (інвойс) № MSS6 від 23.12.2015р., фактична специфікація № МА6 від 23.12.2015р., копія митної декларації країни відправлення від 24.12.2015р., платіжні документи, що підтверджують оплату товару № 59 від 22.12.2015р., № 60 від 29.12.2015р., прайс-лист не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: