Ухвала суду № 65011935, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/114/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бобровник О.В.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Жупіни О.С.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Сьоміча А.А. на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України ДимидовськогоВ. А., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України СьомічемА.А. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 11 год. 00 хв. 05 лютого 2017 року, із визначенням застави в розмірі 2178 мінімальних заробітних плат, що становить 3 001 284 (три мільйони одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривень щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який займає посаду директора TOB «Біоз груп», з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання слідчого.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисники ОСОБА_4, ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, та прокурор у кримінальному провадженні Сьоміч А.А. подали апеляційні скарги.

Так, захисникОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, необґрунтовану та таку що не відповідає вимогам КПК України, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.

В обґрунтування своїх вимог, захисник зазначає, що з матеріалів доданих до клопотання вбачається, що підозра повідомлена ОСОБА_3 є необґрунтованою та не підтверджується матеріалами провадження, та додає про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, необґрунтовану, невмотивовану та таку, що не відповідає вимогам КПК України, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, з підстав порушення вимог ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 192 КПК України, в частині звернення до слідчого судді, територіальна юрисдикція якого поширюється та знаходиться у межах іншої територіальної юрисдикції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що слідчим суддею не обґрунтована неможливість застосування до підозрюваного альтернативних запобіжних заходів та не обґрунтовано неможливість досягнення мети застосування запобіжного заходу шляхом покладення додаткових обов'язків на підозрюваного, у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.

Також захисник ОСОБА_2 стверджує, що слідчим суддею не враховано відомості щодо того, що процесуальна поведінка ОСОБА_3 свідчить про його процесуальну добросовісність, а тому апелянт стверджує, що жодного ризику з моменту затримання та на теперішній час не існує.

Крім того, захисник ставить питання про порушення підслідності, оскільки органом досудового розслідування, який здійснює розслідування даного кримінального провадження, є Шевченківський район м. Києва, а тому розгляд даного клопотання слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва є порушенням вимог ч. 1 ст. 192 КПК України та вказує, що керівник органу досудового розслідування, всупереч ч. 5 ст. 218 КПК України привласнив собі повноваження визначати місце проведення досудового розслідування, яке вже було визначено вище стоячим прокурором.

Далі, в доповненнях до апеляційної скарги, захисник стверджує, що слідчий суддя ухваливши розгляд справи проводити в закритому судовому засіданні не видалив із зали представників відділу ДФС України, які здійснювали конвоювання підозрюваного, чим порушив вимоги КПК України.

Одночасно апелянт звертає увагу суду на те, що під час розгляду клопотання, стороною захисту заявлялись клопотання, які не були розглянуті відповідно до вимог КПК України. Як стверджує захисник, підозрюваного не було допитано після затримання у продовж однієї доби, як того вимагає КПК, та не було допитано після сплину цього терміну на час, коли клопотання слідчого було розглянуто. Додає, що слідчий суддя дозволяв прокурору керувати судовим засіданням, що на думку захисника свідчить про його одностайність з позицією прокурора.

Також, захисник зазначає, що слідчий суддя позбавив сторону захисту надати пояснення щодо будь-яких обставин затримання підозрюваного та тримання його під вартою.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає про зацікавленість і упередженість судді при розгляді даного клопотання, оскільки 10.12.2016 року після видалення до нарадчої кімнати, слідчий суддя своє рішення не проголосив, а продовжив розгляд справи, під час розгляду якої задовольнив усі клопотання сторони обвинувачення та відмовив у задоволення сторони захисту.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на порушення права на захист, оскільки клопотання сторони обвинувачення не вручено стороні захисту за 3 годин, як того вимагає ч. 2 ст. 184 КПК України, чим позбавлено сторону захисту можливості ознайомитися з клопотанням.

У підсумку доповнень до апеляційної скарги, захисник зазначає, що у слідчого судді за зовнішніми ознаками були наявні ознаки застуди, що на думку захисника, унеможливлювало слідчого суддю сконцентруватись на розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Сьоміч А.А. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, та таку що не відповідає вимогам КПК України, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із визначенням розміру застави в сумі завданих збитків, а саме 9 738 479,26 грн.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва в частині визначення розміру застави винесена в порушення вимог КПК України та є незаконною через невідповідність її висновків фактичним обставинам кримінального провадження та винесена без врахування всіх обставин кримінального правопорушення.

Так, прокурор вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 193 КПК України належним чином не досліджено матеріали кримінального провадження та роль підозрюваного ОСОБА_3, як учасника організованої групи.

Крім цього, на думку сторони обвинувачення, слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілим завдано збитків на суму 9 738 479, 26 грн., санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років.

Також прокурор зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги, що в ході досудового слідства допитано як свідків засновників та керівників - 271 суб'єктів господарювання, які повідомили, що до реєстрації та діяльності підприємств відношення не мають, а підприємства зареєстрували без мети здійснення господарської діяльності за грошову винагороду.

Крім цього, прокурор звертає увагу, що на даний час існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду після внесення застави, яка не забезпечить відшкодування загальної суми спричинених злочином збитків та залишить межі України, у тому числі через території, які не підконтрольні державі, може здійснювати вплив на свідків та потерпілих у провадженні, що підтверджується спричиненням учасниками організованої групи психологічного впливу на прокурора та слідчого судді під час розгляду даного клопотання, продовжити злочинну діяльність, вчинити інший злочин, адже, як стверджує прокурор, відповідно до зібраних доказів, підозрюваний не відмовляється від свого злочинного наміру заволодіти коштами потерпілих та вигадував разом із спільниками нові способи заволодіння коштами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисників задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України та слідчих слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 12015040030000292, відомості про яке 08.05.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 192, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ст. 205 КК України.

08.12.2016 року об 11 годині 00 хвилини ОСОБА_3 затримано, про що складено відповідний протокол.

08.12.2016 року ОСОБА_3 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Старший слідчий з ОВС ГСУ ФР ДФС України Димидовський В. А., за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Сьомічем А.А., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2016 року вказане клопотання задоволено та застосовано щодоОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 11 год. 00 хв. 05 лютого 2017 року, із визначенням застави в розмірі 2178 мінімальних заробітних плат, що становить 3 001 284 (три мільйони одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривень.

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 стосовно необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, слід визнати непереконливими.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що слідчим суддею не досліджено роль підозрюваного ОСОБА_3 як учасника організованої групи, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри, що вбачається з доданих до клопотання матеріалів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Враховуючи наведене, доводи захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та посилання захисника ОСОБА_4 на необґрунтованість неможливості застосування до підозрюваного альтернативних запобіжних заходів, слід визнати непереконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого та змістом ухвали слідчого судді, і містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_4 щодо порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до постанови про створення слідчої групи та визначення місця проведення досудового розслідування від 01.11.2016 року, для розслідування даного кримінального провадження визначено місце проведення досудового розслідування - слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 А, що відноситься до Солом'янського району міста Києва. Порушень вимог ст. 218 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що слідчий суддя ухваливши розгляд справи проводити в закритому судовому засіданні не видалив із зали представників відділу ДФС України, які здійснювали конвоювання підозрюваного, чим порушив вимоги КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, а саме ст. 194 КПК України яка містить перелік підстав для відмови у застосуванні запобіжного заходу.

Твердження захисника ОСОБА_2 про керування судовим процесом прокурором, про зацікавленість і упередженість судді, оскільки суддею задоволені клопотання сторони обвинувачення та відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту, про ознаки застуди слідчого судді, що на думку апелянта, унеможливлювало сконцентруватися на розгляді клопотання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження під час перегляду даного кримінального провадження в апеляційній інстанції.

Крім того, посилання захисника ОСОБА_2 на порушення права підозрюваного на захист, оскільки клопотання сторони обвинувачення не вручено стороні захисту за три години до початку розгляду клопотання, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами провадження, відповідно до яких, копія клопотання та додатків до нього, отримано підозрюваним ОСОБА_3 08.12.2016 року о 16 год. 25 хв., про що свідчить особистий підпис підозрюваного ОСОБА_3 З урахуванням наведеного, порушень вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Посилання прокурора на те, що слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілим завдано збитків на суму 9 738 479, 26 грн., санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років, колегія суддів не бере до уваги, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з викладених в ній підстав.

Крім того, твердження прокурора про те, що слідчим суддею не взято до уваги, що в ході досудового слідства допитано як свідків засновників та керівників господарювання, то оцінка даним обставинам буде дана судом при розгляді справи по суті, оскільки на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Також непереконливими є посилання прокурора на незаконність ухвали слідчого судді в частині визначення розміру застави, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя врахувавши обставини справи, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, дані про особу підозрюваного, прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу у розмірі 2178 мінімальних заробітних плат, що становить 3 001 284 (три мільйони одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривень, з чим погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України ДимидовськогоВ. А., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 11 год. 00 хв. 05 лютого 2017 року, із визначенням застави в розмірі 2178 мінімальних заробітних плат, що становить 3 001 284 (три мільйони одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривень щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, та прокурора у кримінальному провадженні - Сьоміча А.А. - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.