Ухвала суду № 65011928, 21.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти ІванаМиколайовича, заінтересована особа: Міністерство оборони України за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 03 червня 2016 року його представник подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України заяву про звернення до виконання судового рішення про зобов'язання Міністерства оборони України надати житлову площу.

Постановою державного виконавця від 10 червня 2016 року було відмовлено в відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що до заяви додано ксерокопію довіреності, яку не засвідчено належним чином, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Відтак, просив суд визнати неправомірною та скасувати оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту І.М. прийняти виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10 червня 2016 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. у виконавчому провадженні № 51371848.

Справа № 760/11187/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/994/2017Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.Зобов'язано вжити дії щодо скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10 червня 2016 року у виконавчому провадженні № 51371848.

Зобов'язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту І.М. вжити дій щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/18293/14-ц, виданого 23 грудня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначала, що при зверненні до відділу представник надав ксерокопію довіреності ОСОБА_1 не засвідчену належним чином.

Вказувала, що відповідно до норм чинного законодавства державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі встановлення фактичних обставин, а відтак відсутність належно засвідченої довіреності є обставиною, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, просила ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник скаржника проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив їх відхилити.

Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України покладалася на розсуд суду.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, дослідивши письмові докази по справі та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Житлової комісії гарнізону міста Києва, третя особа: Верховна Рада України, про визнання права на отримання житлового приміщення, визнання незаконною бездіяльності органів державної влади, зобов'язання забезпечити житловим приміщенням та вчинити певні дії.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання права на отримання житлового приміщення для постійного проживання протягом трьох років після звільнення з військової служби у зв'язку із реформуванням ЗС України та зобов'язання надати житло. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право на отримання житлової площі на підставі Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку із реформуванням ЗС України та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України, Київське квартирно-експлуатаційне управління надати ОСОБА_1 житлову площу на підставі вказаного Закону згідно встановленої черговості.

23 грудня 2015 року, на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2016 року, Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист (а.с. 3).

08.06.2016 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України з заявою про звернення судового рішення до примусового виконання, до якої було долучено копію довіреності представника.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Іванютою І.М. від 10 червня 2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що заява ОСОБА_1 подана через його представника ОСОБА_5, містить лише ксерокопію довіреності, яку не засвідчено належним чином, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підстави відмови у відкриті виконавчого провадження, зазначені у постанові, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки державний виконавець не був позбавлений можливості перевірити відповідність копії довіреності оригіналу та такі обставини не виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Положення вищезазначеної статті Закону містять вичерпний перелік підстав для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання стягувачем належним чином засвідченої копії довіреності свого представника разом з заявою про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» не є підставою, що виключає можливість здійснення виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги, що у державного виконавця не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження за відсутності оригіналу довіреності чи належним чином посвідченої копії довіреності, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки державний виконавець не був позбавлений можливості перевірити відповідність наданої копії оригіналу.

Колегія суддів також враховує посилання представника скаржника на те, що при прийнятті заяви про відкриття виконавчого провадження уповноважена особа канцелярії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України, відповідно до п. 2.11.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перевірила наявність у представника належним чином оформленої довіреності (а.с. 11).

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на вищезазначене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги, оскільки постанова державно виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження постановлена з порушенням вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не спростовують, не впливають на правильність постановленої судом ухвали і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути підставою для її скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: