Рішення № 65011697, 24.02.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2017 р. Справа № 902/132/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс", м.Вінниця

про стягнення 25 542 грн 03 коп.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1898 від 08.09.2016 р., паспорт серії АВ № 699706 виданий Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області 05.04.2006 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.04.2016 р. (присутня до оголошення перерви в судовому засіданні).

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс" про стягнення 25 542 грн 03 коп. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за договором про надання транспортних послуг № 234/ТВ від 25.11.2015 р. в частині проведення розрахунків за надані послуги, з яких 21 000,00 грн боргу, 1 533,00 грн інфляційних втрат, 281,34 грн 3 % річних, 2 727,69 грн пені.

Ухвалою суду від 31.01.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/32/17 та призначено до розгляду на 23.02.2017 р.

В судовому засіданні 23.02.2017 р. оголошувалась перерва до 24.02.2017 р. з метою надання сторонами додаткових доказів.

По закінченні перерви 24.02.2017 р. на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс" надійшло заперечення на позовну заяву вих. № 25 від 23.02.2017 р. (вх. № 06-52/169517 від 23.02.2017 р.) в якому останній вважає недоведеним факт заборгованості відповідача та просить відмовити в задоволенні позову.

В засідання суду 24.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином - в судовому засіданні 23.02.2017 р. під розписку уповноважений представник ТОВ "Керамік-Плюс" за довіреністю ОСОБА_2 була повідомлена про оголошення перерви в засіданні суду.

Також факт належного повідомлення відповідача підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 23.02.2017 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що у поданому запереченні відповідач просить провести судове засідання 24.02.2017 р. за відсутності представника відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 24.02.2017 р. у межах дня судом оголошувалась перерва по закінченні якої представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" подано заяву від 24.02.2017 р. (вх. 06-52/1707/17 від 24.02.2017 р.) про відмову від позову в частині стягнення 1 533,00 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2016 року, 281,34 грн 3 % річних, 2 727,69 грн пені нарахованих за період з 16.08.2016 р. по 25.01.2017 р.

Вказана заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень вих. № 10611 від 23.02.2017 р. (вх. № 06-52/1655/17 від 23.02.2017 р.) позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов договору про надання транспортних послуг № 234/ТВ від 25.11.2015 р. надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 21 000 грн 00 коп., які відповідачем не оплачено, з огляду на що у нього виникла заборгованість по оплаті вказаних послуг.

Відтак, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25 542 грн 03 коп., з яких 21 000 грн 00 коп. основний борг, 2 727 грн 69 коп. пеня, 281 грн 34 коп. 3 % річних та 1 533 грн 00 коп. інфляційні втрати.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на позовну заяву вх. № 06-52/1695/17 від 23.02.2017 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" не визнає та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на такі обставини:

- надані позивачем докази не достатні для задоволення позову, оскільки договір, заявка не є доказом факту надання послуги, а є лише наміром на вчинення дій;

- товаротранспортні накладні, що наданні позивачем у судовому засіданні доводять лише факт відвантаження цегли, яку відповідач пече та реалізовує відповідно до виду економічної діяльності;

- посилання позивача на відмову відповідача щодо підписання актів виконаних робіт є необґрунтованим, оскільки суду не надано документального доказу про звернення до відповідача з цього приводу;

- позивач не скористався своїм правом зобовязання відповідача до підписання актів у судовому порядку;

- відповідно до п. 5.3. Договору на який посилається позивач при зверненні з позовом, оплата проводиться протягом 10 банківських днів від дня одержання оригіналів рахунків, актів виконаних робіт та ТТН. Крім того у заявці, що позивач додав до позову за значено, що усі претензії по розрахункам предявляються протягом 6-ти місяців. Разом з тим з того часу вже минуло 15 місяців, на протязі яких позивач жодного разу не звертався до відповідача про порушення свого права стосовно оплати;

- позивач не надав доказів надіслання актів виконаних робіт для підписання і як наслідок у відповідача відсутні підстави для оплати цих робіт.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс" (Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Перевізник, Позивач) укладено договір № 234/ТВ про надання транспортних послуг (Договір) відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Перевізник бере на себе зобовязання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця призначення, до пункту призначення, і видати йому уповноваженій на одержання вантаж особі, а Замовник бере на себе зобовязання сплатити плату за перевезення вантажу (а.с. 14-16, т. 1).

Згідно із п. 2.2 Договору умови кожного перевезення обумовлюються в разовій заявці Замовника, яка узгоджується з Перевізником і є невідємною частиною Договору. У заявці вказуються: назва та адреса відправника, контактний телефон, відповідальна особа; адреса завантаження, адреса митного оформлення; характер вантажу; вид транспортного засобу; дата і час подання транспортного засобу для завантаження; назва та адреса вантажоодержувача, контактний телефон, відповідальна особа; адреса митного очищення; вартість перевезення, терміни та умови оплати.

Відповідно до п.п.4.1, 4.4, 4.5 Договору навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами і засобами вантажовідправника, а його розвантаження силами і засобами вантажоодержувача. Вантаж вважається прийнятим до перевезення Перевізником після його навантаження на транспортний засіб, опломбування пломбою вантажовідправника, отримання водієм товарно-транспортної накладної та інших необхідних документів, що відповідають цьому вантажу. Вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем якщо він прибув у справному транспортному засобі з непошкодженими пломбами вантажовідправника і відповідає товарно-транспортним документам за кількістю місць. В транспортній накладній ставиться відмітка вантажоодержувача про отримання вантажу, яка засвідчує підписом і печаткою.

Розмір оплати за перевезення вантажів Замовника визначається на підставі договірних ставок, які вказується в Заявках. Оплата проводиться протягом десяти банківських днів від дня одержання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт і ТТН (п.п. 5.1., 5.3. Договору).

Згідно із п. 6.10. Договору за несвоєчасну оплату транспортних послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу та за весь період порушення грошового зобовязання. Строк позовної давності по стягненню пені 3 (три) роки.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 р. та підлягає пролонгації на кожний наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання. Факсимільні та електронні повідомлення, що містять копії підписів уповноважених осіб обох сторін та відбиток печаток, мають юридичну силу (п. 8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на умовах Договору про надання транспортних послуг № 234/ТВ від 25.11.2015 р. надано Відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 21 000 грн 00 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи обопільнопідписаними заявками на перевезення вантажу та товарно-транспортними накладними (а.с. 17-18, 21-22, 25-26, 29-30, 33-34, т. 1).

05.08.2016 р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу вих.№ 1010/ТВ від 05.08.2016 р. про сплату заборгованості за перевезення вантажу в сумі 21 000,00 грн.

Разом із вказаною вимогою відповідачу, серед іншого, також надіслано заявки на перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату послуг та товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, що вбачається із долученого до справи опису вкладення у цінний лист (а.с. 37-41, т. 1).

Проте як слідує з пошукової інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказана вимога значиться повернутою за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Непроведення відповідачем оплати послуг з перевезення вантажу стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З аналізу встановлених обставин справи слідує, що між сторонами склалися правовідносини за договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі ст.311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

У пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні зазначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1, 11.4, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У абз. 2, 3 п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умовами п. 5.3. Договору сторонами встановлено, що оплата проводиться протягом десяти банківських днів від дня одержання оригіналів рахунку, актів виконаних робіт і ТТН.

Як вказувалось вище, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога щодо сплати боргу в сумі 21 000 грн 00 коп. до якої, серед іншого, долучалися заявки на перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату послуг та товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу.

Вказана вимога підприємством поштового звязку була повернута за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Отже, виходячи з встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів відповідачем прострочено виконання взятого на себе зобовязання за Договором щодо оплати послуг з перевезення вантажу.

В той же час надання зазначених послуг позивачем підтверджується наявним у справі заявками на перевезення вантажу та товарно-транспортними накладними, які в силу п.п.11.1, 11.4, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та приписів ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу.

А відтак, з огляду на вказане, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 21 000 грн 00 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє його в повному обсязі.

Також в засіданні суду розглянуто заяву позивача від 24.02.2017 р. про відмову від позову в частині стягнення 1 533,00 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2016 року, 281,34 грн 3 % річних, 2 727,69 грн пені нарахованих за період з 16.08.2016 р. по 25.01.2017 р.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення1 533,00 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2016 року, 281,34 грн 3 % річних, 2 727,69 грн пені нарахованих за період з 16.08.2016 р. по 25.01.2017 р. приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача (ОСОБА_1А.) зміст довіреності якої (№ 1898 від 08.09.2016 р.) свідчить про наявність у представника, з поміж іншого, права на відмову від позову.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 1 533,00 грн інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2016 року, 281,34 грн 3 % річних, 2 727,69 грн пені нарахованих за період з 16.08.2016 р. по 25.01.2017 р. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Так, судом не беруться до уваги посилання відповідача на не подання позивачем доказів в обґрунтування заявлених вимог, так як вказаний факт спростовується вище встановленим обставинами справи, зокрема наявними в ній заявками на перевезення вантажу та товарно-транспортним накладними з яких вбачається надання позивачем обумовлених Договором послуг з перевезення вантажу.

Доводи відповідача відносно того, що позивач не звертався до нього стосовно підписання актів наданих послуг судом також залишаються поза увагою, оскільки, як слідує з матеріалів справи, вказані акти надсилалися на адресу відповідача разом з вимогою про сплату заборгованості, яка повернута за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання", що в свою чергу є належним доказом надсилання зазначених актів відповідачу.

В той же час відповідачем не надано жодних доказів, до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, стосовно наявності зауважень щодо наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу.

Щодо доводів відповідача відносно того, що позивач не скористався своїм правом звернення до суду з вимогою про зобовязання ТОВ "Керамік-Плюс" підписати акти наданих послуг суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку перевізника щодо зобовязання замовника до підписання актів наданих послуг в судовому порядку, оскільки акти наданих послуг є документами, які фіксують здійснення господарської операції і їх зміст може бути лише елементом юридичної оцінки спірних правовідносин між сторонами.

Посилання відповідача на те, що у заявці на перевезення вантажу зазначено, що усі претензії по розрахункам предявляються протягом 6-ти місяців, на протязі яких позивач жодного разу не звертався до відповідача про порушення свого права стосовно оплати, судом також оцінюється критично, оскільки чинне законодавством України не ставить у взаємозалежність припинення зобовязання зі зверненням сторони з претензією по розрахункам.

Поряд з цим, за згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведенням належним чином. Тобто, в даному випадку вчинення м відповідачем, як замовником послуг, дій спрямованих на виконання Договору, а саме оплати наданих послуг.

Окрім того суд зауважує, що у сфері вантажних перевезень можливим є застосування досудового порядку врегулювання спорів, пов'язаних з невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення вантажів виходячи із приписів ст.315 ГК України відповідно до якої до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Досудовий порядок врегулювання спору спрямований на подання вантажовідправником або вантажоодержувачем на адресу перевізника претензії з метою безпосереднього врегулювання спору. За своєю правовою природою досудове врегулювання є додатковим, а не обов'язковим засобом правового захисту.

Разом з тим згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином позивач вправі звернутись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, не застосовуючи при цьому заходи досудового врегулювання спору.

При цьому суд проаналізувавши зміст поданого відповідачем заперечення дійшов переконливого висновку про те, що останнім не заявлено про застосування строку позовної давності по даному позову, а лише констатував про те, що позивач не звертався за захистом порушеного права тривалий час.

Інші доводи відповідача не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову та не є підставою звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобовязань за Договором щодо оплати наданих йому послуг з перевезення вантажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

24.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс", провулок Цегельний, буд. 12, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 36547896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", вул.Братиславська, 11, м. Київ, 02139 (ідентифікаційний код - 32490244) 21 000 грн 00 коп. боргу, 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 1 533 грн 00 коп. інфляційних втрат, 281 грн 34 коп. 3 % річних, 2 727 грн 69 коп. пені.

4. Провадження у справі в частині стягнення 1 533 грн 00 коп. інфляційних втрат, 281 грн 34 коп. 3 % річних, 2 727 грн 69 коп. пені припинити згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 28 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи..

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс", пров. Цегельний, б. 12, м. Вінниця, 21000.