Окрема думка судді № 65011497, 23.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

О К Р Е М А Д У М К А

Судді Головея В.М. стосовно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна», на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28 серпня 2015 року у справі № 915/2117/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс» про стягнення збитків у сумі 34 961 971,20 грн.

"23" лютого 2017 р.Справа № 915/2117/1417 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ Зерноприймальний комплекс Інтерагротранс про стягнення збитків у розмірі 34 961971,2 грн., спричинених відповідачем втратою біомаси гранульованої та не гранульованої загальною вагою 26023,378 тон, що була передана йому на зберігання за договором складського зберігання №15 від 12 червня 2013 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.08.2015р. (суддя Мавродієва М.В.) в позові відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено наявність всіх умов, сукупність яких створює склад цивільного правопорушення у вигляді завдання збитків.

За висновком суду першої інстанції позивач не надав належних доказів, що беззаперечно підтверджують обсяги втраченого відповідачем товару, оскільки протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.14 р. та опис до нього, які складені в рамках кримінального провадження №12014150020006499, містять дані приблизного характеру щодо обсягів наявного товару, переданого на зберігання позивачем, на складах відповідача. Не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо втрати товару та зменшенням майнових прав позивача. Також суд першої інстанції відзначає, що позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб ТОВ Зерноприймальний комплекс Інтерагротранс до кримінальної відповідальності та встановлення вини останніх у зловживанні службовим становищем та заволодінні майном ТОВ Зерноприймальний комплекс Інтерагротранс відповідним вироком суду.

Постановою Оденського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На мою думку рішення підлягає відміні, а позов задоволенню виходячи з наступного.

12.06.2013 року між ТОВ «АДМ Трейдінг Україна та ТОВ «Зерноприймальний комплекс Інтерагротранс» було укладено Договір складського зберігання №15.

Згідно розділу 1 Договору поклажедавець передає біомасу гранульовану та не гранульовану, а склад приймає на оплатне відокремлене зберігання, забезпечує переоформлення та зобовязується повернути продукцію поклажедавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Строк зберігання продукції сторони визначили у п.8.1 Договору до 30.09.2013.

Додатковою угодою №9 від 01.10.2014 сторони досягли згоди про продовження строку зберігання продукції та внесення змін у п.8.1 Договору №15, а саме визначили строк зберігання до 30.09.2015.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач передав на зберігання біомаси гранульованої та не гранульованої у кількості 43918,685тн, частину якої у кількості 17895,307тн списав, отже залишок біомаси становить 26023,378 (43918,65тн. - 17895,307тн.).

Пунктами 3.4-3.6 Договору №15 визначено, що склад може зберігати продукцію до предявлення поклажедавцем вимоги про її повернення, але у будь-якому разі не пізніше терміну дії договору. Про намір забрати продукцію зі зберігання поклажедавець має письмово повідомити склад не пізніше ніж за один банківський день до моменту отримання продукції. Відвантаження продукції проводиться на підставі письмової заяви поклажедавця, скріпленої підписом та печаткою, в його присутності або у присутності його уповноваженого представника, за умови надання акту приймання-передачі продукції, форма якого затверджена сторонами згідно Додатку №1 до договору, та довіреності на отримання ТМЦ. Сторони домовились, що особа, зазначена у довіреності на отримання ТМЦ, виданої поклажедавцем, має повноваження на отримання документів, які склад видає у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п.п.4.1.3, 4.1.4 Договору склад не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги поклажедавця зобовязаний провести відвантаження продукції в автомобільний транспорт, наданий поклажедавцем. Склад зобовязаний на першу вимогу поклажедавця відвантажити продукцію, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, з урахування технічних можливостей обладнання та норм відвантаження складу.

14.11.2014 позивач направив відповідачу заявку про відвантаження біомаси гранульованої та негранульованої, починаючи з 15.11.2014 р. за довіреністю через ОСОБА_1

В процесі розгляду Справи Відповідачем заперечувалася відповідність ОСОБА_2 вих. №14/11/14-4 від 14 листопада 2014 року вимогам Договору як такої, що є підставою для відвантаження Біомаси.

Так, Відповідач посилається на ту обставину, що Позивач, начебто, разом із ОСОБА_2 не надав довіреність, на підставі якої могла б бути відвантажена Біомаса, а лише зазначив інформацію щодо такої довіреності. В той же час, пунктом 4.1.3 Договору визначена лише одна вимога до ОСОБА_2 на відвантаження - дотримання письмової форми такої заявки. З матеріалів справи вбачається, що надана Позивачем ОСОБА_2 містить детальні відомості про довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей представником Позивача ОСОБА_1, а саме - довіреність № 5096 від 14 листопада 2014 року.

Таким чином, незважаючи на те, що Договором встановлена лише одна вимога до форми ОСОБА_2 на відвантаження Біомаси - дотримання письмової форми (пункт 4.1.3), інші доводи Відповідача, зокрема, щодо підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання такої ОСОБА_2, спростовуються наявністю чинної на момент видачі ОСОБА_2 довіреності та обсягом повноважень ОСОБА_1 як директора Миколаївського відділення Позивача. Незважаючи на надходження заявки, відповідач відмовився від завантаження біомаси на надані позивачем транспортні засоби, в підтвердження чого позивач надав Акт відмови №1410-1650 від 21.11.2014 фірми SGS, в якому зазначено, що 20.11.2014 о 17:00 термінал ТОВ Зерноприймальний комплекс Інтерагротранс відмовився завантажувати автомашину НОМЕР_1. 21.11.2014. По вказівці директора термінала завантаження було відмінено, машини виставлені за ворота термінала. Представник відповідача ОСОБА_3 від підпису відмовився, що засвідчено підписом менеджера позивача ОСОБА_4 (т.1 а.с.198).

У відповідності до п.4.9, 4.10 Договору зерновий склад зобовязаний забезпечити доступ позивачеві та/або уповноваженій ним особі до продукції для проведення огляду протягом строку його зберігання. Щомісяця та/або за запитом позивача проводити звірку наявності продукції та підписувати двосторонні акти звірки ТМЦ. Цих вимог відповідач не дотримується.

Порушення відповідачем обовязку за вимогою Замовника надати можливість доступу до майна та перевірки умов його зберігання стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст.ст.224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобовязання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

При цьому, обовязковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

За умовами ст.ст.949, 950 ЦК України зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Суддя Головей В.М.