Постанова № 65011413, 22.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа№ 925/1068/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Молчанов П.В. (директор - Витяг з ЄДРПОУ);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 25.10.2016);

від третьої особи: Плюта Р.В. (дов. від 23.12.2016 № ВК-458/17);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік"

на рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2016

у справі № 925/1068/16 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель"

про стягнення 14 500 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.10.2016 у справі № 925/1068/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення місцевого господарського суду, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 розгляд справи було відкладено на 18.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 залучено до участі у справі № 925/1068/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, поверх 4; ідентифікаційний код 30777913), продовжено строк вирішення спору у справі № 925/1068/16 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.02.2017.

31.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю останнього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 925/1068/16 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.02.2017.

03.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи судової практики та клопотання надати оцінку принципово важливим обставинам справи.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 925/1068/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

08.02.2017 через електронну адресу Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.02.2017.

У судовому засіданні 22.02.2017 представник ТОВ "Воля-Кабель" зазначив, що на час фіксації порушення, а саме, на 20.05.2016, ТОВ "Воля-Кабель" не мало жодних правовідносин з відповідачем у даній справі, а тому в цей період не надавало жодних дозволів або ліцензій на використання будь-яких творів, в тому числі спірного. Представник відповідача не надала обґрунтованих заперечень щодо доводів третьої особи, лише зазначила, що станом на час розгляду апеляційної скарги у неї відсутній оригінал договору надання телекомунікаційних послуг від 08.09.2015 № 281173/15 та оригінал додаткової угоди до договору про надання телекомунікаційних послуг від 08.09.2015 № 281173/15.

Щодо апеляційної скарги, то представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги та просила суд залишити оскаржуване рішення без змін. Представник ПО "ОКУАСП" підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що не вбачає доведеним у даній справі порушень з боку відповідача, оскільки докази таких порушень, надані до суду ПО "ОКУАСП" вважає недостатніми.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - організація) подана в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" позовна заява до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення 14500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача - за використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", що підтверджується актом фіксації від 20.05.2016 № 1/2005/2016, складеним представником ПО "ОКУАСП" в приміщенні закладу харчування - кальян-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, де відповідач здійснює свою господарську діяльність.

Позов мотивовано тим, що: 20.05.2016 представником Організації (ПО "ОКУАСП") проведено фіксацію фактів використання музичних творів у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1), у зв'язку з чим складено вказаний акт від 20.05.2016 №1/2005/2016, яким зафіксовано факти публічного виконання музичного твору, зокрема, твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7; актом зафіксовано, що публічне виконання спірного музичного твору для фонового озвучення приміщення закладу здійснювалась за допомогою наявного в закладі обладнання, зафіксованого на відеозапису; перебування представника Організації ОСОБА_6 у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується також фіскальним чеком від 20.05.2016; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується вказаним відеозаписом на DVD-R-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 спірного музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_2". Вказаного факту публічного виконання спірного твору представник відповідача не заперечував.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив про те, що відповідачем укладений із ТОВ "Воля-кабель" договір надання телекомунікаційних послуг від 08.09.2015 № 281173/15, відповідно до якого відповідач має право на телетрансляцію публічно-розважальних програм у приміщенні бару по підключеній вказаним товариством Телекомунікаційній мережі.

Однак, з даним судовим рішенням апелянт не погодився, звернувшись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) і Товариством з обмеженою відповідальністю "УМІГ Мьюзік" (позивач у справі, видавник за договором) 01.01.2014 укладено договір № АУ00ЗК про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого позивач передав організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, що належать або протягом дії договору будуть належати позивачу, а саме дозволяти або забороняти від його імені використання об'єктів авторського права третіми особами. Строк дії цього Договору пролонговано на 2015 і 2016 роки на підставі укладених між цими ж сторонами додаткових угод № 2 від 31.12.2014 та № 3 від 22.12.2015.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме; дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання.

Згідно пункту 8.3. Договору у випадку виявлення порушень прав, Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

За твердженнями позивача йому належать авторські права на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7 за ліцензійним договором від 31.12.2014 № НЛВ-138/15, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМІГ Мьюзік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво".

З виписки із Каталогу Творів від 01.12.2015 до договору від 31.12.2014 № НЛВ-138/15 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "УМІГ Мьюзік" відповідно до умов вказаного договору № НЛВ-138/15 право на використання серед іншого музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7.

ТОВ "УМІГ Мьюзік" надані декларації, відповідно до яких заявлена наявність майнових авторських прав щодо музичних творів згідно переліку: № 26 від 01.12.2015 № 60 назва твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", автор тексту і виконавець - ОСОБА_7.

Згідно з вказаною декларацією позивач отримав майнові права на зазначені твори на підставі ліцензійного договору договором від 31.12.2014 № НЛВ-138/15, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМІГ Мьюзік" та товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво", згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" підтвердило станом на 01.12.2015 факт передачі прав позивачу, підписавши виписку із каталогу музичних творів до названого договору.

Договір № НЛВ - 138/15 укладений в письмовій формі, згідно наданих додатків чинний до 31.12.2016, передбачає отримання позивачем виключних майнових прав, в тому числі щодо публічного виконання (п. 1.16, 2.1.), а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п. 3.7.) і територію на якій діють права - Україна (п. 1.20.).

Отже, на підставі Договору № АУ00ЗК та Договору № НЛВ-138/15 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7 та у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню названими правами.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися. Вказаного в суді не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист майнових авторських прав позивача на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 вищевказаної Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

20.05.2016 представником Організації проведено фіксації фактів використання музичних творів у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1), у зв'язку з чим складено акт №1/2005/2016, яким зафіксовано факти публічного виконання музичного твору, зокрема, твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання; перебування представника Організації ОСОБА_6 у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується також фіскальним чеком від 20.05.2016; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-R-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_2". Факту публічного виконання спірного твору представник відповідача не спростував.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, за законодавством України не існує заборони складати такі акти одноособово проте в даному акті зазначено, крім іншого, що представник закладу у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" від підпису відмовився.

Згідно зі ст. 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Згідно зі ст. 1 Закону публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Відповідно до ст. 1 Закону публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Спірний музичний твір подавався в приміщенні, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, із джерела звучання - телевізор з колонками, який можливо почути лише в місці його подання, тобто вказаний спірний твір використовувався способом «публічного виконання», що і було зазначено в акті від 20.05.2016 за №1/2005/2016.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що на дату складання спірного акту від 20.05.2016 мав відповідні права на публічний показ спірного твору у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1". Тобто відповідач не заперечує, що вказаний спірний твір може та/або міг публічно виконуватись у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1", щодо чого розглядається даний спір, що у цьому барі наявне відповідне обладнання, за допомогою якого відбувається фонове озвучення приміщення.

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону.

Втім, матеріали справи не містять докази на підтвердження того, що відповідач мав відповідні права на публічне виконання спірного твору у Кальян барі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

За вказаних обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими обставини, які мають значення для справи за відсутності достатніх належних та беззаперечних доказів на підтвердження наявності у відповідача права на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7 шляхом публічного виконання, лише на підставі копії договору надання телекомунікаційних послуг із третьою особою у даній справі.

Тобто, відповідач здійснив використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7 шляхом публічного виконання спірного твору без згоди на це правоволодільця, тим самим порушивши майнові авторські права позивача на вказаний твір.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_7 належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення ним відповідних угод із правовласниками, які б дозволяли правомірне використання вказаного музичного твору шляхом публічного виконання у закладах, де здійснює свою господарську діяльність відповідач. Надана до суду першої інстанції копія Договору надання телекомунікаційних послуг від 08.09.2015 № 281173/15 не береться до уваги судом, як доказ правомірного публічного виконання спірного твору відповідачем, оскільки в тексті цього договору не йдеться про передачу відповідних прав на публічне виконання спірного твору. Цей договір не може розглядатися як доказ правомірного використання відповідачем спірного твору і тому, що право на передачу третім особам відповідних прав на використання необмеженого кола об'єктів музичних творів має відповідно до Закону лише організація колективного управління, тоді як ТОВ «Воля-кабель» не відноситься до таких організацій. До того ж, ТОВ «Воля-кабель» заперечує наявність Договору надання телекомунікаційних послуг від 08.09.2015 № 281173/15, копія якого надана відповідачем до суду (оригінал якого не був представлений в суді).

Таким чином, публічне виконання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чого відповідачем не спростовано.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ПО "ОКУАСП" у позовній заяві просить суд стягнути на користь позивача компенсацію у розмірі 14 500,00 грн.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності в даному випадку.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/417/2012.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем вищевказаних виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача компенсації на користь позивача у розмірі 14 500,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, обґрунтованими та законними.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, не обмежуючись доводами апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 28.10.2016 у даній справі прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим наявними є підстави для його скасування, відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, із прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити; стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (18005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 39040213) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2016 у справі № 925/1068/16 скасувати.

2. Прийняти нове судове рішення, яким:

«1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (18005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 39040213) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги».

3. Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Матеріали справи № 925/1068/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний: 27.02.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко