Рішення № 65011230, 27.02.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2017 р.Справа № 924/1270/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

до публічного акціонерного товариства "Завод "Темп", м. Хмельницький

про стягнення 2387,00 грн. - інфляційних втрат та 3585,83 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Іваніцька Н.Г. - за довіреністю №3 від 01.02.2017р.

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2387,00 грн. - інфляційних втрат та 3585,83 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України та обгрунтовано несвоєчасністю сплати боргу за надані юридичні послуги згідно договору від 30.12.2013р.

На переконання позивача, судами доведено, що він виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо надання юридичних послуг по договору від 30.12.2013р. у повному обсязі. Зокрема, наголошував на рішенні господарського суду Хмельницької області від 22.08.2016р. у справі №924/435/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р., в якому судами встановлено обставини, що на стадії апеляційного провадження позивачем було досягнуто позитивного результату, якого відповідно до умов договору від 30.12.2013р. бажав відповідач, а саме: відмови судом в задоволенні позову до відповідача у справі №924/1133/13 повністю.

На думку позивача, остаточний розрахунок мав бути проведений відповідачем до 15.10.2014р., відповідно, початок прострочення оплати послуг виник 15.10.2014р.

Свою позицію обгрунтував положеннями п. 3.3 договору від 30.12.2013р., в якому погоджено строк остаточного розрахунку не пізніше 7 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням (постановою) суду касаційної інстанції, та тією обставиною, що постанова РАГС у справі, в якій він виконав свої зобов'язання, набрала законної сили 07.10.2014р.

У свою чергу, як зазначив позивач, відповідач тривалий час не виконував свої зобов'язання з повної оплати наданих послуг; кошти сплачено лише 11.11.2016р.

З огляду на викладене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати (за період жовтень 2014 року - жовтень 2016 року) та 3% річних (з 15.10.2014р. по 11.11.2016р.).

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зокрема, відповідач не погоджується із початком прострочення, визначеним позивачем, з тих підстав, що у січні 2015 року між сторонами укладено додатковий договір, яким змінено строк авансування - не пізніше 20.05.2015р. Тобто, на переконання відповідача, остаточний розрахунок ніяк не міг бути проведений у 2014 році.

Окрім того, як вказує відповідач, початок перебігу строку остаточного розрахунку залежав від дня набарання законної сили відповідним рішенням (постановою) суду касаційної інстанції. Як вважає відповідач, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р., посилання на яку робить позивач, не є рішенням касаційного суду. Остаточне рішення касаційного суду по справі №924/1133/13 було винесено 25.11.2015р. Вищим господарським судом України.

На думку відповідача, відліковою точкою для проведення остаточного розрахунку за договором є постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р. по справі №924/435/16, оскільки саме з дати набрання законної сили рішення по справі №924/435/16 - 11.10.2016р. сторонам по договору було визначено хто має провести остаточний розрахунок.

Робить висновок, що граничною датою сплати ПАТ "Завод "Темп" коштів для позивача було 18.10.2016р. Оскільки остаточний розрахунок був проведений 11.11.2016р., відповідач допустив протермінування в 24 календарних дня.

Крім того, звертає увагу на те, що розрахунки позивача зроблені невірно, оскільки вказані позивачем показники індексів інфляції не відповідають офіційним показникам; в розрахунку 3% річних невірно вказана кількість днів протермінування, наведена позивачем формула розрахунку 3% річних не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

У господарському суді Хмельницької області розглядалася справа №924/1133/13. За рішенням суду від 25.11.2013р. по даній справі було задоволено позов заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Державного агентства резерву України, м. Київ про зобов'язання приватного акціонерного товариства "Завод "Темп", м. Хмельницький повернути матеріальні цінності та стягнути з нього 116539,00 грн. штрафу і 212139,47 грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПАТ "Завод "Темп" оскаржив його в апеляційну інстанцію та уклав 30.12.2013р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про надання юридичних послуг, за умовами якого (п. 1.1) виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язався сплатити такі послуги.

Так, згідно п. 1.2 договору, виконавець за завданням замовника надає йому наступні юридичні послуги по здійсненню представництва інтересів замовника в господарських судах по справі №924/1133/13 за позовом заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного агентства резерву України до замовника про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 116539 грн. штрафу, 212139,47 грн. пені:

1.2.1. ведення справи в суді апеляційної інстанції;

1.2.2. ведення справи в суді касаційної інстанції (в разі необхідності, за згодою замовника).

У п. 1.3 договору сторони передбачили, що юридичні послуги, що надаються згідно з цим договором, спрямовані на досягнення гіпотетичного позитивного результату, якого бажає замовник, а саме: відмови в задоволенні позову у справі №924/1133/13 повністю.

За умовами договору порядок оплати юридичних послуг сторони погодили у розділі 3 договору. Так, згідно п. 3.1, замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги в разі досягнення гіпотетичного позитивного результату, зазначеного в п. 1.3 цього договору, у фіксованому розмірі 44521,00 грн.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю авансом частину оплати, передбаченої в п. 3.1 цього договору, в сумі 30000,00 грн. в строк не пізніше 7 днів з дня укладення цього договору. Замовник сплачує виконавцю іншу частину оплати, передбаченої в п. 3.1 цього договору, в сумі 14521,00 грн. в разі досягнення гіпотетичного позитивного результату, визначеного в п. 1.3 договору, в строк не пізніше 7 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням (постановою) суду касаційної інстанції.

У подальшому, сторони змінили пункти 3.2, 3.3 договору, уклавши 16.01.2015р. додатковий договір.

Згідно вказаного додаткового договору пункт 3.2 викладено в наступній редакції: замовник сплачує виконавцю авансом частину оплати, передбаченої в п. 3.1 договору від 30.12.2013р., в сумі 30000,00 грн. в строк не пізніше 7 днів з дня укладання цього договору; в сумі 10000,00 грн., в строк не пізніше 20.05.2015р.

Пункт 3.3 договору сторони виклали в наступній редакції: замовник сплачує виконавцю іншу частину оплати, передбаченої в п. 3.1 договору від 30.12.2013р., в сумі 4521,00 грн. в разі досягнення гіпотетичного позитивного результату, зазначеного в п. 1.3 договору від 30.12.2013р., в строк не пізніше 7 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням (постановою) суду касаційної інстанції.

У справі №924/1133/13, по якій надавались юридичні послуги, було прийнято наступні рішення:

- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. рішення господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013р. по справі 924/1133/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Представником публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" в суді апеляційної інстанції був ОСОБА_1 згідно довіреності №21 від 30.12.2013р.;

- постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013р. скасовано, а справу №924/1133/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області;

- під час нового розгляду справи №924/1133/13 рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.04.2015р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015р., позов заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного агентства резерву України, м. Київ до приватного акціонерного товариства "Завод Темп", м. Хмельницький про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 116539,00 грн. штрафу, 212139,47 грн. пені було задоволено.

Сплативши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 авансовий платіж в сумі 40000,00 грн. (платіжні доручення №56 від 14.01.2014р. на суму 30000,00 грн., №1019 від 13.05.2015р. на суму 10000,00 грн.), публічне акціонерне товариство "Завод "Темп" подало позов до суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачених коштів в сумі 40000,00 грн. та нарахованих 3% річних і інфляційних втрат, вважаючи, що очікуваного результату, передбаченого п. 1.3 договору про надання юридичних послуг, не було досягнуто.

Однак, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.08.2016р. по справі №924/435/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р., у позові публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 40000,00 грн. - боргу, 147,54 грн. - 3% річних та 400,00 грн. - інфляційних втрат, відмовлено.

При цьому, судом у даній справі №924/435/16 встановлено, що 15.10.2015р. між публічним акціонерним товариством "Завод "Темп" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №18. Сторони склали цей акт про те, що виконавцем надані замовнику послуги по договору від 30.12.2013р. у повному обсязі, якісно і прийняті замовником. Зазначено, що має місце досягнення виконавцем гіпотетичного позитивного результату, якого, відповідно до умов договору від 30.12.2013р., бажав замовник, а саме: відмова позивачу в задоволенні позову у справі №924/1133/13 повністю, відповідно до постанови РАГС від 07.10.2014р. Сторони претензій одна до одної щодо вартості (оплати) наданих послуг із сторони замовника виконавцю або щодо розміру затрат (витрат), які поніс виконавець не мають. Акт є невід'ємною частиною договору про надання юридичних послуг від 30.12.2013р.

У рішенні від 22.08.2016р. по справі №924/435/16 суд прийшов до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був досягнутий позитивний результат, якого бажав ПАТ "Завод "Темп", а саме: відмови в задоволенні позову до замовника у справі №924/1133/13 повністю, що відбулося на стадії апеляційного оскарження, як це визначено п. п. 1.2.1. п. 1.2. договору про надання юридичних послуг. Тому, зроблено висновок, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо надання юридичних послуг по справі №924/1133/13 по здійсненню представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, як це визначено п. п. 1.2.1. п. 1.2. договору.

Судом по справі №924/435/16 також враховано, що умовами укладеного між сторонами договору від 30.12.2013р. не передбачено зобов'язань відповідача щодо повторного досягнення гіпотетичного позитивного результату по справі №924/1133/13 чи досягнення такого результату на кожній судовій інстанції. Умовами договору про надання правової допомоги від 30.12.2013р. не передбачено зобов'язань щодо ведення справи в господарських судах у випадку нового розгляду справи.

Вимога про сплату боргу за надані юридичні послуги в розмірі 4521,00 грн. направлялася відповідачу 07.11.2016р., про що свідчить фіскальний чек №2843.

Остаточний розрахунок за надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 юридичні послуги в сумі 4521,00 грн. проведений публічним акціонерним товариством "Завод "Темп" 11.11.2016р., про що свідчить платіжне доручення №3145 та виписка по рахунку за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р.

У зв'язку з простроченням оплати наданих юридичних послуг, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховано за жовтень 2014 року - жовтень 2016 року та складають суму 2387,00 грн.; 3% річних нараховано за період з 15.10.2014р. по 11.11.2016р. та складають суму 3585,83 грн.

Згідно контррозрахунку відповідача, інфляційні втрати відсутні, а 3% річних за період з 19.10.2016р. по 11.11.2016р. (24 дня) складають 8,92 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України „Послуги. Загальні положення (ст.ст. 901-907).

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору вбачається, що юридичні послуги, які позивач зобов'язувався надати відповідачу, стосувалися ведення справи №924/1133/13 в суді апеляційної інстанції, а в разі необхідності, за згодою відповідача, й в суді касаційної інстанції, і були спрямовані на досягнення гіпотетичного позитивного результату, якого бажає відповідач, а саме: відмови в задоволенні позову у справі №924/1133/13.

З укладеного договору також вбачається, що обов'язок оплати відповідачем наданих юридичних послуг, фіксований розмір яких був встановлений у договорі, ставився саме в залежність від результату розгляду справи №924/1133/13.

Як свідчить наявне в матеріалах справи рішення господарського суду Хмельницької області від 22.08.2016р. по справі №924/435/16, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016р., суд прийшов до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був досягнутий позитивний результат, якого бажав ПАТ "Завод "Темп", а саме: відмови в задоволенні позову у справі №924/1133/13 повністю, що відбулося на стадії апеляційного оскарження.

Судом у справі №924/435/16 зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання щодо надання юридичних послуг по справі №924/1133/13 по здійсненню представництва інтересів ПАТ "Завод "Темп" в суді апеляційної інстанції.

Також, судом по справі №924/435/16 встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору від 30.12.2013р. не передбачено зобов'язань ФОП ОСОБА_1 щодо повторного досягнення гіпотетичного позитивного результату по справі №924/1133/13 чи досягнення такого результату на кожній судовій інстанції. Умовами договору про надання правової допомоги від 30.12.2013р. не передбачено зобов'язань щодо ведення справи в господарських судах у випадку нового розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що у справі №924/435/16, в якій брали участь ті ж самі сторони, що й у даній справі - факти, встановлені судовим актом, який набрав законної сили у справі №924/435/16, не потребують додаткового доказування.

Таким чином, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо надання юридичних послуг по справі №924/1133/13 по здійсненню представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції та досягнення результату, якого бажав відповідач - відмови в задоволенні позову у справі №924/1133/13 повністю, є встановленим та не потребує доказування при вирішенні спору у даній справі.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про те, що відповідач також виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати наданих юридичних послуг, однак, з порушенням строків, визначених договором.

Отже, відповідач, в силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних, суд не погоджується із початком перебігу прострочки в оплаті, визначеним як позивачем, так і відповідачем, з огляду на наступне.

За договором про надання послуг передбачалася авансова плата та остаточний розрахунок. При чому, підставою для остаточного розрахунку було досягнення того результату, якого бажав відповідач, однак, строк остаточного розрахунку ставився в залежність від дати набрання законної сили постановою суду касайційної інстанції в межах справи, по якій надавалися юридичні послуги.

Тобто, за змістом умов договору, досягнення того результату, якого бажав відповідач, є лише підтвердженням належного виконання позивачем своїх зобов'язань з надання юридичних послуг, в той час, як строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з остаточної оплати наданих послуг настав з дати набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції у справі, в якій надавались юридичні послуги.

Отже, досягнення позитивного результату для відповідача на стадії апеляційного провадження, не свідчить про настання строку повної оплати, а свідчить лише про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання юридичних послуг у справі №924/1133/13.

Таким чином, відлік позивачем строку з остаточної оплати послуг з моменту досягнення позитивного результату для відповідача у суді апеляційної інстанції не приймається судом до уваги. До того ж, постанова Рівненського апеляційного господарського суду, з дати прийняття якої позивач починає відлік строку з остаточного розрахунку, не є рішенням суду касаційної інстанції, а є рішенням суду апеляційної інстанції.

Окрім того, зважаючи на погоджену сторонами у додатковій угоді дату авансування послуг - 20.05.2015р., строк остаточного розрахунку не міг бути проведений у жовтні 2014 року.

Не приймається до уваги й позиція відповідача про настання строку остаточного розрахунку з моменту винесення Рівненським апеляційним господарським судом постанови по справі №924/435/16, поскільки, як вже вказувалось вище, строк остаточного розрахунку залежав від набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції в межах справи, в якій надавались юридичні послуги. Натомість, постанова, на яку посилається відповідач, не є рішенням суду касаційної інстанції і взагалі прийнята по іншій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах справи, по якій надавалися юридичні послуги №924/1133/13, касаційною інстанцією було прийнято дві постанови: перша постанова прийнята Вищим господарським судом України 21.01.2015р.; друга постанова прийнята Вищим господарським судом України 25.11.2015р.

Перша постанова Вищого господарського суду України, прийнята 21.01.2015р., не може слугувати підставою для початку перебігу строку остаточного розрахунку, враховуючи погоджену сторонами у додатковій угоді дату авансування послуг - 20.05.2015р.

Остаточна постанова Вищого господарського суду України в межах справи, в якій надавалися юридичні послуги, прийнята та, відповідно, набрала законної сили 25.11.2015р.

Приймаючи до уваги виконання позивачем свого обов'язку з досягнення позитивного результату у справі №924/1133/13 та враховуючи дату набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України по справі №924/1133/13 від 25.11.2015р., перебіг 7-ми денного строку для остаточної оплати відповідачем наданих послуг розпочинається з 26.11.2015р.

Таким чином, остаточний розрахунок за надані юридичні послуги відповідач мав здійснити у строк з 26.11.2015р. по 02.12.2015р., відповідно прострочка в оплаті розпочинає перебіг з 03.12.2015р.

Наявні в матеріалах справи платіжне доручення та банківська виписка свідчать про те, що остаточний розрахунок проведений відповідачем 11.11.2016р., тобто з прострочкою в оплаті.

Отже, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.12.2015р. по 10.11.2016р.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 03.12.2015р. по 10.11.2016р. (344 дня), суд вважає обгрунтовано заявленою сумою 3% річних 127,83 грн.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року, суд вважає обгрунтовано заявленою сумою інфляційних втрат 459,15 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 459,15 грн. - інфляційних втрат та 127,83 грн. - 3% річних.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1927,85 грн. - інфляційних втрат та 3458,00 грн. - 3% річних належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Завод "Темп", м. Хмельницький про стягнення 2387,00 грн. - інфляційних втрат та 3585,83 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" (м. Хмельницький, проспект Миру, будинок 99/101; код 14309942) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 459,15 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 15 коп.) - інфляційних втрат, 127,83 грн. (сто двадцять сім гривень 83 коп.) - 3% річних, 135,42 грн. (сто тридцять п'ять гривень 42 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1927,85 грн. інфляційних втрат та 3458,00 грн. - 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 28 лютого 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (АДРЕСА_1),

3 - відповідачу.