Рішення № 65011067, 21.02.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2017 р. Справа № 918/1315/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтіко"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виробничий кооператив "Галіт"

про стягнення заборгованості в сумі 279 362,57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю ОСОБА_2

від відповідача: представник за довіреністю ОСОБА_3

від третьої особи: представник за довіреністю ОСОБА_4

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтіко" (надалі - Позивач або Товариство або ТзОВ "Білтіко") звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" (надалі - Відповідач або Підприємство або ДП "Рівненський облавтодор" або Облавтодор) в якому просить стягнути з останнього кошти за Договором поставки № 6/13-12 від 28.09.2012 року, Додатковою угодою №1 до договору поставки від 28.09.2012 року, договору №1202/1 про відступлення права вимоги від 12.02.2014 року в сумі 279 362 грн. 57 коп..

В обгрунтування позову, Позивач посилається на наступне.

28 вересня 2012 року Виробничий кооператив «Галіт» (як Постачальник) та ОСОБА_1 підприємство «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» (як Покупець уклали договір поставки №6/13-12. На виконання умов Договору Постачальник поставив за заявками Відповідача його філіям Товару на загальну суму 409 362, 57 грн.. В свою чергу, Відповідач частково розрахувався за поставлений Товар, а саме Відповідачем було оплачено: 21 061,43 грн. за поставлений Товар філії «Сарненська ДЕД» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України», 108 938,57 грн. за поставлений Товар філії «Рівненський Райавтодор» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України»; за поставлений Товар філії «Дубенська ДЕД" Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України» Відповідач не розраховувався взагалі. Таким чином, зважаючи на часткову оплату за поставлений товар на виконання Договору, Відповідач зменшив суму заборгованості до 279 362, 57 грн.. Існуюча заборгованість підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків, видатковими та податковими накладними.

12 лютого 2014 року між Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтіко» було укладено договір №1202/1 про відступлення права вимоги.

Згідно договору №1202/1 Постачальник відступив Позивачу майнові права вимоги до Відповідача, щодо виконання зобов'язань за Договором №6/13-12 від 28.09.2012 р., що був укладеним між Постачальником та Відповідачем.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року до Позивача переходить майнове право вимагати замість Постачальника від Відповідача реального виконання зобовязань по договору поставки №6/13-12 від 28.09.2012 р. на загальну суму 279362, 57 грн.. На адресу Відповідача повідомлення про відступлення права вимоги з вказаними реквізитами ТОВ «Білтіко» направлялися неодноразово, проте всі вони були проігноровані.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, із врахуванням заяви про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2017 року проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позов, при цьому пояснила, що первісним кредитором не було дотримано вимоги договору постачання про надання в момент передачі товару рахунку-фактури та акту приймання - передачі товару, таким чином у нього не виникло право вимоги до Покупця щодо оплати вартості товару. Договір №1202/1 від 12.02.2014 року укладений всупереч вимог Первісного договору, яким передбачене, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до інших (третіх) осіб допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною. Позивачем не було здійснено оплату в сумі 279362,57 грн. за передане право вимоги відповідно до п. 3 договору №1202/1 від 12.02.2014 року. Договором №1202/1 від 12.02.2014 року не передбачено терміну оплати Кредитору в сумі 279362,57 грн. за передане право вимоги відповідно до п. 3 договору №1202/1 від 12.02.2014 року. Всупереч п. 7 договору №1202/1 від 12.02.2014 року Кредитором не були передані Наступному Кредитору копії документів, з яких випливає право вимоги. Договір №1202/1 від 12.02.2014 року є удаваним, тобто не направлений на реальне настання наслідків, і підлягає визнанню недійсним. Позивач звернувся з позовом після сплину трирічного строку позовної давності, про що Відповідачем було зроблено відповідну заяву.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав повністю.

До винесення рішення по справі представник Позивача подав заяву про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності посилаючись на те, що лише 28.11.2016 року ТОВ "Білтіко" отримало документи, які підтверджують наявність порушеного права, що дало можливість звернутися до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.

Дана заява подана у відповідності до норм ГПК України, а відтак приймається судом до розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 вересня 2012 року Виробничий кооператив «Галіт» (як Постачальник) та ОСОБА_1 підприємство «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» (як Покупець) уклали Договір поставки №6/13-12 (надалі - Договір, Договір поставки).

08.10.2012року Постачальник та Відповідач уклали Додаткову угоду №1 до договору поставки №6/13-12.

Згідно умов Договору Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: сіль морська поварена зернова технічна без антизлежувача у кількості 2 100 тон.

На виконання умов Договору Постачальник поставив філіям Відповідача товару на загальну суму 409 362, 57 грн., а саме:

1) філії «Дубенська ДЕД» на загальну суму 144 713 грн.;

2) філії «Рівненський Райавтодор» на загальну суму 108 938,57 грн.;

3) філії «Сарненська ДЕД» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» на загальну суму 155 711,00 грн..

Відповідач частково розрахувався за поставлений Товар, а саме Відповідачем було оплачено: 21 061,43 грн. за поставлений товар філії «Сарненська ДЕД» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України», 108 938,57 грн. за поставлений Товар філії «Рівненський Райавтодор» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України»; за поставлений Товар філії «Дубенська ДЕД Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України» Відповідач не розраховувався взагалі. Таким чином, зважаючи на часткову оплату за поставлений товар на виконання Договору, Відповідач зменшив суму заборгованості до 279 362, 57 грн..

12 лютого 2014 року між Виробничий кооператив «Галіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтіко» було укладено договір №1202/1 про відступлення права вимоги.

Згідно договору №1202/1, ВК "Галіт" відступив Позивачу право вимоги до Відповідача, щодо виконання зобов'язань за Договором №6/13-12 від 28.09.2012 р., що був укладеним між ВК "Галіт" та Відповідачем.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року до Позивача переходить майнове право вимагати замість Виробничого кооперативу «Галіт» від Відповідача реального виконання зобовязань по договору поставки №6/13-12 від 28.09.2012 р. на загальну суму 279 362, 57 грн.

Давши оцінку договору №1202/1 від 12 лютого 2014 року про відступлення права вимоги суд прийшов до висновку, що останній укладено всупереч вимогам законодавства України, що підтверджується наступним.

Пунктом першим статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.1 статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов"язанні є боржник і кредитор (ст.510 ЦКУ).

Статтею 512 Цивільного кодексу передбачено підстави заміни кредитора у зобов"язанні. Вказаною статтею визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Також відповідно до п. 3 вказаної статті Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того відповідно до п.1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 11.5 Договору поставки №6/13-12 від 28.09.2012р., укладеному між ВП "Галіт" та ДП "Рівненський облавтодор" встановлено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до інших (третіх) осіб допускається виключно за умови письмового погодження з іншою Стороною.

Однак Договір відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року укладено без попереднього погодження з стороною Договору поставки №6/13-12 від 28.09.2012р. - ОСОБА_1 підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України".

Посилання представника Позивача на те, що законодавством України не передбачено погодження з боржником відсутуплення права вимоги та не встановлено самої форми такого погодження є безпідставним, так як законодавством передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час і Договором поставки №6/13-12 від 28.09.2012р. і п.3 ст.512 та п.п.1 статті 516 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов"язанні за зазначеним Договором може бути замінений виключно за умови письмового погодження з іншою Стороною, в даному випадку ОСОБА_1 підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України".

Крім того суд зазначає, що пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року передбачено, що за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Наступний кредитор сплачує Кредитору суму в розмірі 279 362, 57 гривень.

Відповідно до ч. І статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. З. ст 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Проте, ТОВ Білтіко не являється фінансовою установою та не має ліцензії на здійснення факторингової операції.

Таким чином Договір про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року суперечить Цивільному кодексу України, а саме пункту 3 статті 512 та пункту 3 статті 1079.

Як зазначається в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" 1476, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У п. 2.3 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України дано таку вказівку: якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору, повністю або у певній його частині є саме правом господарського суду, а не обов'язком.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року, укладеного між Виробничим кооперативом «Галіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтіко».

Суд вважає, що визнання даного договору недійсним в даному випадку є необхідним, так як відступлення права вимоги на підставі останнього здійснено всупереч вимогам Закону та з порушенням прав та законних інтересів Відповідача - Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор", як боржника за Договором поставки №6/13-12 від 28.09.2012р., і, відповідно, стягнення коштів на підставі недійсного договору не призведе до дотримання принципу рівності перед законом і судом за яким правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін за яким господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що Договір про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року, укладений між Виробничим кооперативом «Галіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтіко» визнано судом недійсним, то, відповідно, останній не створює юридичних наслідків, зокрема таких як право Нового кредитора на стягнення коштів з боржника за договором поставки.

З огляду на вищевказане вимоги Позивача про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" 279 362, 57 гривень не підлягають задоволенню.

Стосовно заяви Відповідача про застосування строків позовної давності при вирішення спору, то суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що право чи інтерес товариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» в даному випадку не порушені, а відтак суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Договір про відступлення права вимоги № 1202/1 від 12.02.2014 року, укладений між Виробничим кооперативом «Галіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтіко» визнати недійсним.

2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Білтіко» в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2017 року.

Суддя Марач В.В.