Рішення № 65010883, 21.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2017 р.Справа № 916/3550/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр"

про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення з займаного приміщення

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди від 10.12.2009р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр", посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" будівлею, яка визначена у розділі "Визначення" договору оренди від 10.12.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086 як окрема будівля, яку збудовано товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" згідно з Концептуальним планом товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" та технічними умовами для будівлі, погодженими сторонами у попередньому договорі загальною площею 13 619,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 20.02.2009р., зареєстрованого в КП "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" Одеської області, реєстраційний №26502513, запис №37 в книзі 57;

- виселити товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" з будівлі, яка визначена у розділі "Визначення" договору оренди від 10.12.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086 як окрема будівля, яку збудовано товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" згідно з Концептуальним планом товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" та технічними умовами для будівлі, погодженими сторонами у попередньому договорі загальною площею 13 619,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 20.02.2009р., зареєстрованого в КП "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" Одеської області, реєстраційний №26502513, запис №37 в книзі 57.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2017р. позовну заяву (вх.№3804/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3550/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 21.02.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 07.02.2017р.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10 грудня 2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (Орендар) було укладено договір оренди, згідно умов п.1.1. Договору, Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає у користування за плату будівлю на строк, визначений у ст.4 цього Договору, для здійснення роздрібної торгівлі, на умовах цього Договору, включно з Додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, Орендодавець передає будівлю Орендареві за актом приймання-передачі, що запланована сторонами на 1 (перше) січня 2010 року. Будівля вважається переданою в день підписання сторонами акту приймання-передачі.

За приписами п.4.1. Договору, цей Договірукладено на визначений строк, який складає 15 (п'ятнадцять) років з дати нотаріального засвідчення і державної реєстрації цього Договору (здійснення відповідного запису про державну реєстрацію цього Договору у Державному реєстрі правочинів) (надалі "Початковий строк").

Зі змісту п.17.1. Договору, вбачається, що Орендар зобов'язаний отримати, за свій власний рахунок, та надати Орендодавцю не пізніше ніж на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з моменту укладення цього Договору, на першу його вимогу, безвідкличну, безумовну банківську гарантію, що передається, яка видана на користь Орендодавця відкритим акціонерним товариством "УніКредит Банк" (в подальшому - "УніКредит Україна") за цим Договором на загальну суму 3 000 000,00 (три мільйони Євро 00 Євро центів) Євро (далі "Банківська гарантія"), що відповідно до офіційного обмінного курсу Національного банку України на дату цього Договору складає еквівалент 35 383 389,00 гривень (тридцять п'ять мільйонів триста вісімдесят три тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень), з метою забезпечення виконання зобов'язань Орендарем за цим Договором, протягом 15 (п'ятнадцять) років плюс 60 (шістдесят) днів. Будь-які платежі та виплати Орендодавцю по цієї Банківської гарантії мають бути здійснені в національній валюті відповідно до офіційного обмінного курсу Національного банку України на дату надання вимоги про виплату, але не вище комерційного курсу УніКредит Україна.

У відповідності до п.17.4. Договору, якщо Орендар не надає Банківську гарантію, як передбачено у цьому Договорі, Орендодавець має право негайно розірвати цей Договір, надавши повідомлення у письмовій формі, та без виконання формальностей чи подання позову до суду та вимагати відшкодування будь-яких збитків, понесених у зв'язку з цим. Таке припинення вважається таким, що відбулося з вини Орендаря. Незважаючи на вищезазначене, в разі ненадання Банківської гарантії Орендодавцю, як передбачено у цьому Договорі, Орендодавець має право відмовитись передати будівлю Орендарю до моменту надання Банківської гарантії відповідно до цього Договору.

Цей Договір набуває чинності і вступає в дію з моменту його державної реєстрації (п.21.11 Договору).

Зазначений договір оренди засвідчено приватним нотаріусом Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі №№2085, 2086.

Після підписання договору оренди, сторони приступили до його виконання.

Під час дії зазначеного договору оренди, сторонами було укладено низку додаткових договорів, якими було погодження внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати та порядку її оплати.

Починаючи з січня 2015р. відповідачем, всупереч умовам договору, зобов'язання щодо надання банківської гарантії не виконує.

З врахуванням тривалого порушення умов договору з боку відповідача, позивач звернувся із заявою (повідомленням) приватному нотаріусу Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І. про передання товариству з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" повідомлення про розірвання договору від 28.04.2016р.

Приватний нотаріус Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І. листом від 29.04.2016р. звернувся до відповідача із заявою (повідомленням) про розірвання договору.

Відповідь на зазначену заяву від відповідача на адресу ані позивача, ані приватного нотаріусу Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І. не надходила.

З врахуванням вищенаведеного, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору, що полягає у тривалому не наданні банківської гарантії, передбаченої умовами договору.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором оренди нерухомого майна.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 31 207,53 грн., суд зазначає наступне:

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З врахуванням того, що відповідачем всупереч умовам договору оренди, зобов'язання щодо надання банківської гарантії починаючи з січня 2015р. не виконуються, суд дійшов висновку, що позивач з врахуванням п.17.4. Договору правомірно звернувся до суду із заявленими позовними вимогами про розірвання договору оренди.

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення з займаного приміщення є похідними позовними вимогами, від вимоги про розірвання договору оренди, та є такими, що направлені на відновлення порушених прав позивача, внаслідок не виконання відповідачем договору, тому підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 4 134,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди від 10.12.2009р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. №23, літ. А, код ЄДРЮОФОПГФ 34348166), посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. №23, літ. А, код ЄДРЮОФОПГФ 34348166) усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) будівлею, яка визначена у розділі "Визначення" договору оренди від 10.12.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086 як окрема будівля, яку збудовано товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) згідно з Концептуальним планом товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. №23, літ. А, код ЄДРЮОФОПГФ 34348166) та технічними умовами для будівлі, погодженими сторонами у попередньому договорі загальною площею 13 619,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 20.02.2009р., зареєстрованого в КП "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" Одеської області, реєстраційний №26502513, запис №37 в книзі 57;

4. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. №23, літ. А, код ЄДРФЮОФОПГФ 34348166) з будівлі, яка визначена у розділі "Визначення" договору оренди від 10.12.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., зареєстрований в реєстрі під №№2085, 2086 як окрема будівля, яку збудовано товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) згідно з Концептуальним планом товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" та технічними умовами для будівлі, погодженими сторонами у попередньому договорі загальною площею 13 619,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 20.02.2009р., зареєстрованого в КП "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" Одеської області, реєстраційний №26502513, запис №37 в книзі 57

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІ Україна Франчайзинговий Центр" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. №23, літ. А, код ЄДРЮОФОПГФ 34348166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ" (67571, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка Багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс "Рів'єра", код ЄДРЮОФОПГФ 34980457) витрати на оплату судового збору в сумі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський