Рішення № 65010759, 23.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017р. Справа№ 914/188/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 підприємства «Олександр-гарант», м. Вінниця

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Трускавецькурорт», м. Трускавець

про стягнення 219 179,10 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача : ОСОБА_3 начальник юридичного відділу

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть заяви: Позов заявлено ОСОБА_1 підприємства «Олександр-гарант» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Трускавецькурорт» про стягнення 219 179,10 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 27.01.2017 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.02.2017 р.

У судовому засіданні 13.02.2017 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у судовому засіданні до 23.02.2017 р.

23.02.2017 р. представник позивача в судове засідання зявився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 27.01.2017 р. виконав, позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги охорони у листопаді 2016 року та грудні 2016 року в розмірі 219 179,10 грн., витрати щодо оплати судового збору в розмірі 3 287,70 грн. та витрати на правову допомогу. 13.02.2017 р. позивач подав на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії акта виконаних робіт за грудень 2016 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб, копії поштового конверта та копії листа ОСОБА_1 акціонерного товариства «Трускавецькурорт» за вих. № 53 від 30.01.2017 р.

23.02.2017 р. представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 27.01.2017 р. виконав, щодо позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (за вхідн. № 5811/17 від 13.02.2017 р.) та поясненнях наданих в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву за вих. № 85 від 10.02.2017 р. (за вх. 5811/17 від 13.02.2017 р.) відповідач зазначає, що 23.11.2016 р. з будівлі складів філії «Підприємство матеріально-технічного постачання» на вул. Стебницькій, 61 в м. Трускавець, яка перебувала під охороною ПП «Олександр-гарант», внаслідок неналежного забезпечення її охорони, сторонніми особами було викрадено та пошкоджено мідний електричний кабель. За фактом крадіжки кабелю 24.11.2016 р. відкрито кримінальне провадження. Відповідно до акта про подію крадіжки, складеного 23.11.2016 р. за участю старшого зміни ПП «Олександр-гарант» ОСОБА_4 та даними інвентаризації було викрадено та пошкоджено матеріальні цінності, а саме кабелі, загальна сума завданої крадіжкою шкоди становить 542 469,75 грн. Сума реальних збитків ОСОБА_1 акціонерного товариства «Трускавецькурорт» становить 735 194,00 грн. Відповідно до п. 6.1 договору № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. з моменту прийняття обєкта та/або території під охорону виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені неналежним виконанням ним своїх обовязків, а саме: за втрату і нестачу товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів під час знаходження обєкта та/або території під охороною в результаті неналежного забезпечення охорони, невиконання виконавцем встановленого в обєкті чи на території порядку вивезення (винесення) товарно-матеріальних цінностей; за пошкодження, псування або знищення майна (в тому числі шляхом підпалу) сторонніми особами, які проникли в обєкт чи на територію внаслідок неналежного виконання виконавцем взятих на себе за договором зобовязань. 09.12.2016 р. Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» направило на адресу ОСОБА_1 підприємства «Олександр-гарант» лист за вих. № 2079 про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням зобовязань за договором. Однак, позивач не вчиняв ніяких дій для відшкодування завданих збитків. Упродовж листопада-грудня 2016 р. за договором № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. Приватне підприємство «Олександр-гарант» надало послуги ОСОБА_1 акціонерному товариству «Трускавецькурорт» на загальну суму 219 179,10 грн., які відповідачем не оплачені. Як зазначає відповідач у відзиві, ПрАТ «Трускавецькурорт» мало грошове зобовязання перед ПП «Олександр-гарант» на суму 219 179,10 грн., а ПП «Олександр-гарант» грошове зобовязання перед ПрАТ «Тускавецькурорт» на суму 753 758,35 грн. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. У звязку з наведеним та з метою припинення своїх грошових зобовязань та відповідного зменшення грошових зобовязань ПП «Олександр-гарант», 30.01.2017 р. ПрАТ «Трускавецькурорт» листом за вих. № 53 направило позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 219 179,10 грн. та вимогами відшкодування решти суми завданих збитків. На думку відповідача, з моменту зарахування зустрічних грошових вимог (момент отримання позивачем заяви про зарахування) зобовязання ПрАТ «Трускавецькурорт» з оплати охоронних послуг за договором № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. на суму 219 179,10 грн. є припиненим, а зобовязання ПП «Олександр-гарант» з відшкодування збитків, завданих ПрАТ «Трускавецькурорт» внаслідок крадіжки кабелю зменшеним на таку ж суму. Враховуючи зараховані суми ПП «Олександр-гарант» зобовязане відшкодувати ПрАТ «Трускавецькурорт» залишок суми збитків в розмірі 534 579,25 грн.

22.02.2017 р. на адресу суду надійшов лист ПрАТ «Трускавецькурорт» за вих. № 110 від 20.02.2017 р., в якому просить відповідач долучити до матеріалів справи копію листа-відповіді ПП «Олександр-гарант» за вих. № 267 від 13.02.2017 р. на лист відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. У вказаному листі позивач зазначає, що ознайомившись зі змістом листа про взаєморозрахунок доводять до відома, що для прийняття умов, зазначених у листі, необхідно вивчити та дослідити матеріали кримінального провадження та матеріали щодо визначення розмірів збитків, для цього просять надіслати зазначені матеріали для прийняття відповідного рішення.

23.02.2017 р. відповідач подав на адресу суду клопотання за вих. № 118 від 23.02.2017 р. про долучення до матеріалів справи копії обвинувального акту від 10.02.2017 р. у кримінальному провадженні відносно охоронців ПП «Олександр-гарант» ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Представник позивача, присутній у судовому засіданні, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог заперечив, оскільки наявність збитків, завданих ПрАТ «Трускавецькурорт» внаслідок крадіжки кабелю на суму 753 758,35 грн. не доведена у встановленому законом порядку, вироку, який набрав законної сили, у кримінальному провадженні відносно колишніх охоронців ПП «Олександр-гарант» немає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив:

31.12.2013 р. між ОСОБА_1 підприємством «Олександр-гарант» (надалі позивачем) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Трускавецькурорт» (надалі відповідачем) укладено договір № 119 про надання охоронних послуг (надалі договір), відповідно до якого, позивач здійснює фізичну охорону будівель, окремих приміщень у будівлях та споруд відповідача, територій, а також матеріальних цінностей та грошових коштів, що в них знаходяться, охорону громадянського порядку та пропускний режим у межах обєкта чи території, а відповідач своєчасно здійснює оплату послуг позивача на умовах і порядку, встановлених цим договором.

Перелік обєктів та їх місце розташування визначено п. 1.2 договору № 119 та дислокацією, що є додатком № 1 до договору № 119.

Відповідно до розділу 5 договору № 119 вартість оплати послуг в 2014 році визначалася розрахунком, що є додатком № 2 до договору № 119.

Пунктом 9.1 договору № 119 визначено дію договору до 30 червня 2014 року.

Угодою від 30.06.2014 року про внесення змін до договору про надання охоронних послуг № 119 від 31.12.2013 року термін дії договору № 119 продовжено до 31.12.2014 року.

Угодою від 31.12.2014 року про внесення змін до договору про надання охоронних послуг № 119 від 31.12.2013 року сторони продовжили термін дії основного договору до 31 грудня 2015 року, підписали нову дислокацію та уклали новий розрахунок оплати вартості за послуги охорони, що був скріплений підписами та печатками сторін за основним договором.

12.02.2015 року позивач та відповідач уклали угоду про внесення змін до договору № 119, відповідно до якої дислокацію та розрахунок оплати послуг охорони викладено в новій редакції.

18.04.2015 р. сторони підписують угоду про внесення змін до договору № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р., з якої вбачається, що змінено кількість постів охорони та відповідно змінено розрахунок оплати за послуги охорони.

Угодою від 31.12.2015 року сторони продовжили термін дії договору № 119 до 31.12.2016 року, погодили нову дислокацію постів та розрахунок оплати послуг охорони.

23.02.2016 року сторони уклали угоду про внесення змін до договору № 119, з якої вбачається, що кількість постів охорони збільшено, що підтверджується підписаною сторонами дислокацією, а також погоджено та підписано розрахунок вартості охоронних послуг до грудня 2016 року включно.

Відповідно до погодженого сторонами розрахунку вартість послуг охорони становила: за січень 2016 року 55 784,50 грн., за лютий 2016 року 64 740,70 грн., за березень 2016 року 111 386,10 грн., за квітень 2016 року 107 793,00 грн., за травень 2016 року 111 386,10 грн., за червень 2016 року 107 793,00 грн., за липень 2016 року 111 386,10 грн., за серпень 2016 року 111 386,10 грн., за вересень 2016 року 107 793,00 грн., за жовтень 2016 року 111 386,10 грн., за листопад 2016 року 107 793,00 грн., за грудень 2016 року 111 386,10 грн. Загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг відповідно до розрахунків становить 1 220 013,80 грн.

Листом за вих. № 264 від 21.12.2016 року позивач повідомляв відповідача зокрема про те, що договір № 119 припиняє свою дію, пости охорони будуть зняті.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем порушено умови договору № 119, а саме на сплачено за надані послуги охорони за листопад 2016 року 107 793,00 грн. та за грудень 2016 року 111 386,10 грн.

Рахунки разом з актами виконаних робіт, а саме рахунок фактура № СФ-269 від 30.11.2016 р. на суму 107 793,00 грн., акт про виконання робіт № ОУ-00269 від 30.11.2016 р. на суму 107 793,00 грн., рахунок фактура № СФ-280 від 31.12.2016 р. на суму 111 386,10 грн., акт про виконання робіт № ОУ-00280 від 31.12.2016 р. на суму 111 386,10 грн., надіслано позивачем на адресу відповідача 22.12.2016 р. та отримано відповідачем 28.12.2016 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5.3 договору № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. не пізніше 1 (першого) робочого дня місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги, а у випадку припинення дії цього договору не пізніше останнього дня його, виконавець надає замовнику підписані зі своєї сторони і скріплені печаткою виконавця два примірники акту про надані послуги, у якому зазначаються обсяг фактично наданих у попередньому місяці послуг, строки/терміни їх надання, їх вартість. Замовник упродовж 5 (пяти) робочих днів з моменту отримання акту про надані послуги зобовязаний підписати його, скріпити печаткою та один його примірник повернути виконавцю або в той же строк надати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим або їхня якість не відповідає вимогам, встановленим цим договором та/або чинним в Україні законодавством. У разі неповернення замовником виконавцю протягом строку, встановленого у даному пункті договору, одного примірника підписаного та скріпленого печаткою акту про надані послуги або ненадання у цей же строк мотивованої відмови від підписання акту про надані послуги, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином і підлягають оплаті згідно з умовами даного договору.

Послуги позивачем надано в листопаді та грудні 2016 року, рахунки та акти позивача надіслані відповідачу, відповідач отримав рахунки та акти, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем до клопотання за вхідн. № 5754 від 13.02.2017 р. долучено копію акта виконаних робіт № ОУ-00280 від 31.12.2016 р. на суму 111 386,10 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Акт виконаних робіт № ОУ-00269 від 30.11.2016 р. на суму 107 793,00 грн. відповідачем не повернутий, не оскаржений, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо ненадання послуг за листопад 2016 р. чи мотивованої відмови від підписання акта про надані послуги, відтак послуги надані позивачем і прийняті відповідачем відповідно до умов договору.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 219 179,10 грн. заборгованості за надані послуги охорони у листопаді 2016 року та грудні 2016 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 287,70 грн. судового збору та витрати на правову допомогу згідно з доданими квитанціями. Проте, до матеріалів справи позивачем не долучено квитанцій, які підтверджують витрати на правову допомогу та позивачем у позовній заяві не вказано розмір витрат на правову допомогу.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково. При цьому, суд виходить із наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за укладеним договором, що підтверджується актом про виконання робіт № ОУ-00269 від 30.11.2016 р. на суму 107 793,00 грн. та актом про виконання робіт № ОУ-00280 від 31.12.2016 р. на суму 111 386,10 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань за укладеним договором № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовною заявою становила 219 179,10 грн. В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати наданих йому послуг.

Щодо твердження відповідача, яке викладене у відзиві на позовну заяву про те, що внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог зобовязання відповідача з оплати охоронних послуг за договором № 119 про надання охоронних послуг від 31.12.2013 р. на суму 219 179,10 грн. є припиненим, а зобовязання ПП «Олександр-гарант» з відшкодування збитків, завданих ПрАТ «Трускавецькурорт» внаслідок крадіжки кабелю зменшеним на таку ж суму, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилась, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування. Заява про зарахування є способом привести зарахування в дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Необхідною умовою зарахування є настання строку виконання зобов'язань.

Припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Наявність кримінального провадження відносно охоронців ПП «ОСОБА_6 гарант» ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому потерпілим від кримінального правопорушення є ПрАТ «Трускавецькурорт» та відсутність вироку у кримінальній справі свідчить про відсутність безспірності зустрічних вимог сторін. Крім того, представник позивача, присутній у судовому засіданні, заперечував щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до листа ПП «Олександр-гарант» за вих. № 267 від 13.02.2017 р. ознайомившись з змістом листа про взаєморозрахунок, для прийняття умов, зазначених в листі ПрАТ «Трускавецькурорт» за вих. № 30 від 30.01.2017 р., необхідно вивчити та дослідити матеріали кримінального провадження та матеріали щодо визначення розмірів збитків.

Відтак, заява ПрАТ «Трускавецькурорт» про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання перед ПП «Олександр-гарант» за вих. № 30 від 30.01.2017 року є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги на суму 219 179,10 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу відповідно до доданих квитанцій, проте не вказує суму витрат на правову допомогу не додає до матеріалів справи відповідні квитанції, які підтверджують витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи наведене, у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу згідно з доданими квитанціями необхідно відмовити, оскільки до матеріалів справи позивачем не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують витрати щодо надання правової допомоги.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача в розмірі 3 287,10 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (82200, Львівська область, м. Трускавець, бульвар Юрія Дрогобича, буд. 2; код ЄДРПОУ № 30322940) на користь ОСОБА_1 підприємства «Олександр-гарант» (21020, м. Вінниця, вул. Б. Лукяновського, буд., 23; код ЄДРПОУ № 35903918) 219 179,10 грн. основного боргу та 3 287,70 грн. судового збору.

3. В частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 23.02.2017 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 28.02.2017 р.

Суддя Гутьєва В.В.