Рішення № 65010645, 23.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017р. Справа№ 914/65/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підбірці, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 7 814,86 грн., з яких: 6 453,34 грн. - основний борг, 716,19 грн. - пеня, 645,33 грн. - штраф.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Карвацька О.Р. - представник, довіреність № 18-11-00002 від 03.02.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 814,86 грн., з яких: 6 453,34 грн. - основний борг, 716,19 грн. - пеня, 645,33 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 11.01.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2017р.

Ухвалою суду від 03.02.2017р. розгляд справи відкладено на 23.02.2017 р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судовому засіданні 23.02.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій договорів про внесення змін до договору оренди (вх..№ 7441/17 від 23.02.2017р.).

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду від 11.01.2017 р. та 02.03.2017р. не виконав.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за відсутності відповідача, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 23.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.08.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 127 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - частина нежитлового приміщення № 24 (вестибюлю) площею 12,8 кв.м, яке розміщене в будівлі Львівського державного центру науки, інновацій та інформатизації (літера А-9) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації (далі - Балансоутримувач).

На виконання п.2.4. Договору сторонами підписано акт приймання передачі зазначеного майна.

Пунктом 2 Договору від 21.06.2016р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 09.08.2012р. № 127 сторони погодили внести зміни до пункту 3.6 Договору, відповідно до якого орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); - 50% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення,включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункти 3.7., 3.8 Договору).

В порушення пункту 5.3 договору відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього станом на 22.12.2016 року виникла заборгованість в розмірі 6 453,34 грн. (з урахуванням індексу інфляції), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 716,19 грн. та на підставі п. 3.8 договору штраф в розмірі 645,33 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, таку як: передати майно, сплатити кошти тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Законодавцем в ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім цього, такий же обов'язок покладається на орендаря в п. 5.3. Договору.

09.08.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 127 індивідуально визначеного майна, що належить до дежавної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - частина нежитлового приміщення № 24 (вестибюлю) площею 12,8 кв.м, яке розміщене в будівлі Львівського державного центру науки, інновацій та інформатизації (літера А-9) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства Львівський державний центр науки, інновацій та інформатизації (далі - Балансоутримувач).

На виконання п.2.4. Договору сторонами підписано акт приймання передачі зазначеного майна.

Пунктом 2 Договору від 21.06.2016р. про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 09.08.2012р. № 127 сторони погодили внести зміни до пункту 3.6 Договору, відповідно до якого орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); - 50% на рахунок балансоутримувача.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, предметом стягнення у даній справі являється заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, які підлягає сплаті до державного бюджету України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

В порушення умов пункту 5.3 договору відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати не здійснив, внаслідок чого у нього станом на 22.12.2016 року виникла заборгованість в розмірі 6 453,34 грн. (з урахуванням індексу інфляції).

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що відповідач доказів оплати боргу суду не представив (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 6 453,34 грн.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і сплачується до державного бюджету та балансоутримувачу, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення,включаючи день оплати (пункт 3.7. Договору).

Статею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем відповідно до пункту 3.7 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором правомірно нараховано пеню в розмірі 716,19 грн.,яка підлягає до стягнення на його користь.

Пунктом 3.8 Договору сторонами погоджено,що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованост

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд прийшов до висновку, що такий підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 645,33 грн., так як всупереч умовам Договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання більше, ніж на три місяці.

Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. та постанові ВГС України від 12.06.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 38008294, банк одержувача: ГУДКСУ у Львівськійй області (МФО 825014), рахунок №31114092702002, код рахунку 22080300): 6 453,34 грн. - основного боргу, 716,19 грн. - пені, 645,33 грн. штрафу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України: 1600,00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Накази видати у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2017р.

Суддя Галамай О. З.