Рішення № 65010542, 21.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2017 р. Справа № 911/3947/16

За позовом Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Будьонного, будинок 72

до Тетіївської міської ради, 09800, Київська область, місто Тетіїв, вулиця Комсомольська, будинок 5

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротет", 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Карла Маркса, будинок 173

2. Приватного підприємства "Тетіїв - кролівник", 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Будьонного, будинок 72

3. Київської регіональної спілки споживчої кооперації, 01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 21

4. ОСОБА_1, 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Якіра, будинок 8

5. ОСОБА_2, місто Вінниця, 2-й провулок Київський, будинок 1

6. ОСОБА_3, 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Садова, будинок 13

7. ОСОБА_4, 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, провулок Тичини, будинок 26

про визнання права постійного землекористування та визнання недійсними рішень

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (дов. №4 від 10.01.2017);

від відповідача: ОСОБА_6 (дов. №2.22-1043 від 03.01.2017);

ОСОБА_7 (дов. № 2.22-740 від 12.09.2016);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: ОСОБА_8 (дов. №01-02 від 04.01.2017);

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5:не з'явився;

від третьої особи 6:не з'явився;

від третьої особи 7:не з'явився.

суть спору:

Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернулось у господарський суд з позовом до Тетіївської міської ради про визнання права постійного землекористування та визнання недійсними рішень Тетіївської міської ради №52 від 24.12.2015 та №123 від 26.05.2016.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротет", Приватного підприємства "Тетіїв - кролівник", Київської регіональної спілки споживчої кооперації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Тетіївської міської ради №52 від 24.12.2015 та №123 від 26.05.2016 (надалі спірні Рішення) не відповідають вимогам законодавства, прийняті Тетіївською міською радою з перевищенням своїх повноважень та порушують права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Київська область, м. Тетіїв, вул. Академіка Байраковського (колишня Будьонного), 72, що належить йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №001582 від 13.04.1999, виданого згідно з рішенням Виконавчого комітету Тетіївської міськради від 23.02.1999 №15 Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області в порядку правонаступництва. За твердженням позивача, належна йому на праві користування земельна ділянка без його згоди була вилучена за спірними Рішеннями.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіонспоживспілки і Тетіївський міський ринок Київської облспоживспілки, якому відповідно до рішення виконавчого комітету Тетіївської міськради від 23.02.1999 №15 було оформлено Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999, не є однією юридичною особою.

Треті особи 2,4,5,6,7 у письмових пояснення проти позову заперечували. Заперечення мотивовані тим, що Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації поданням цього позову позбавляє третіх осіб законного права на користування земельними ділянками, на яких знаходиться їх нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.02.1999 виконавчим комітетом Тетіївської міської ради прийнято рішення №15 Про надання Тетіївськоїму міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вул. Будьоного, 72 в м. Тетієві Київської області, відповідно до якого вирішено передати Тетіївськоїму міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельну ділянку площею 1,77 га в межах фактичного землекористування, а також затверджено матеріали інвентаризації зазначеної земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення, 13.04.1999 Тетіївському ринку Київської облспоживспілки видано Державний акт ІІ-КВ №001582 на право постійного користування землею площею 1,767га, що розташована за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьоного, 72.

24.12.2015 Тетіївською міською радою прийнято рішення №52 «Про розгляд висновку депутатської комісії та скасування рішення міської ради №15 від 23.02.1999 року», яким вирішено:

1) затвердити висновок депутатської комісії Тетіївської міської ради від 15 жовтня 2015 року створеної на підставі розпорядження Тетіївського міського голови № 8 від 06.02.2015 року щодо встановлення законності користування земельною ділянкою по вул.Будьонного, 72 в м.Тетієві;

2) скасувати рішення Тетіївської міської ради № 15 від 23 лютого 1999 року «Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вул.Будьонного, 72 в м.Тетієві Київської області» на підставі того, що воно звернуто до неіснуючої юридичної особи і всупереч законам України;

3) з Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ №001582 від 23.02.1999 року виключити підставу його надання, а саме рішення виконкому Тетіївської міської ради № 15 від 23.02.1999 року, оскільки воно не створює для Тетіївського ринку Київської облспоживспілки прав і обовязків щодо користування земельною ділянкою;

4) контроль за даним рішенням покласти на депутатську комісію з питань Регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів та контролю за виконанням рішень міської ради та її виконавчого комітету, дотримання законності та правопорядку (голова ОСОБА_9І.).

26.05.2016 Тетіївською міською радою прийнято рішення №123 «Про незаконне використання земельної ділянки по вул. Будьонного, 72, (академіка Байраковського) в м. Тетієві», яким вирішено:

1) припинити право користування земельною ділянкою по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області площею 2,0 га Дирекції Тетіївського колгоспного ринку, Державний акт на право користування землею, виданий 23 серпня 1974 року виконавчим комітетом Тетіївської районної ради. Реєстровий номер 140;

2) рекомендувати Тетіївській районній раді анулювати реєстраційний запис №140 в названому Державному акті на право користування землею, виданому 23 серпня 1974 року Дирекції Тетіївського колгоспного ринку;

3) припинити право користування земельною ділянкою, загальною площею 1,767 га по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області Тетіївському ринку Київської облспоживспілки та анулювати в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 15 квітня 1999 року реєстраційний запис № 27;

4) Київській регіональній спілці споживчої кооперації невідкладно відповідно з вимогами частин 5, 6 ст. 120 Земельного кодексу України укласти з Тетіївською міською радою договори оренди земельних ділянок для обслуговування обєктів нерухомого майна цілісного майнового комплексу Тетіївського ринку вказаного в рішенні Господарського суду Київської області від 29.10.2004 року у справі № 163/5-04 (мясний павільйон, мясомолочна станція, контора ринку, молочний павільйон, туалет, кіоск металевий каси, мясний лар с. Пятигори, магазин «Вікторія», заготпункт на базарі).

5) заборонити Підприємству споживчої кооперації «Тетіївський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації власнику дворового туалету, який знаходиться на земельній ділянці по вул. Будьонного, 72 «З» в м. Тетієві, спекулювати шляхом вимагання коштів з підприємців за торгові місця розташовані на земельній ділянці по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області;

6) власникам торгових точок і іншим громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність на земельній ділянці по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області (нині вулиця Академіка Байраківського) про всякі випадки такого вимагання коштів невідкладно інформувати Тетіївську міську раду;

7) Підприємству споживчої кооперації «Тетіївський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації, як власнику дворового туалету по вул. Будьонного, 72 «З» в м. Тетієві, в установленому порядку оформити своє право користування земельною ділянкою в порядку визначеному ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України. 8. Контроль за даним рішенням покласти на постійну депутатську комісію міської ради з питань Регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів та контролю за виконанням рішень міської ради та її виконавчого комітету."

Позивач вважає, що вищевказані рішення є незаконними, безпідставними та такими, що порушують його право постійного землекористування, набуте на підставі Акта на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999, за захистом якого він звернувся до суду.

В ході розгляду спору судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2010 у справі №21/002-10, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.06.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010, було вирішено господарський спір між Підприємством споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації та Тетіївською міською радою про визнання недійсним рішення 55 сесії 5 скликання Тетіївської міської ради №790 від 04.12.2009 про скасування рішення №15 Тетіївської міської ради від 23.02.1999, яким визнано недійсним рішення 55 сесії 5 скликання Тетіївської міської ради №790 від 04.12.2009.

Вказаним рішенням встановлено, що у Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації, як правонаступника Тетіївського ринку Київської облспоживспілки, виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72, на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення виконкому Тетіївської міської ради народних депутатів від 23.02.1999 №15, а рішення №790 порушує права позивача, як постійного землекористувача земельної ділянки.

До аналогічних висновків прийшов Господарський суд Київської області під час розгляду справи №19/062-09 за позовом Тетіївської міської ради Київської області до Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації про скасування акту на право постійного користування землею. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2009 відмовлено у позові Тетіївській міській раді. Дане рішення залишено у силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009

Обставини щодо створення Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації та набуття ним правонаступництва за Тетіївським міським ринком Київської облспоживспілки досліджувались в судовому порядку під час вирішення справи № 911/5314/14

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №911/5314/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015, встановлено наступне.

Рішенням виконкому Тетіївської районної ради від 01.03.1971 дозволено дирекції колгоспного ринку будівництво нового ринку у м. Тетіїв по вул. Будьонного на земельній ділянці площею 2 га. та зобовязано оформити дану земельну ділянку.

23.07.1974 дирекції Тетіївського колгоспного ринку видано Державний акт на право постійного землекористування земельною ділянкою розміром 2,0 га.

Постановою ЦК Компартії України і Ради міністрів Української РСР №124 від 14.04.1987 Про поліпшення роботи колгоспних ринків вирішено Міністерству торгівлі УРСР передати в установленому порядку протягом ІІ кварталу 1987 року колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації. Передачу колгоспних ринків провадити безоплатно.

Рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від №143 05.05.1987 Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків вирішено передати в установленому порядку протягом ІІ кварталу 1987 року облспоживспілці обєднану дирекцію колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами.

Актом безоплатного приймання-передачі обласної обєднаної дирекції колгоспних ринків Управління торгівлі Київського облвиконкому від 23.07.1987 проведено передачу колгоспних ринків Київській облспоживспілці.

Постановою правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 05.02.1988 №13 "O совершенствовании структуры рынков" Тетіївський колгоспний ринок передано у тимчасове користування Тетіївській райспоживспілці.

29.03.1995 зареєстровано статут Колгоспного ринку у виконкомі Тетіївської районної ради народних депутатів, юридичній особі присвоєно ідентифікаційний код 01561166, що сьогодні є кодом Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіонспоживспілки.

Постановою правління Київської облспоживспілки №151 від 18.09.1997 створено при облспоживспілці госпрозрахункове обєднання ринків з підпорядкуванням його правлінню облспоживспілки, зобовязано правління райспоживспілок провести передачу в підпорядкування обєднання всіх ринків споживчої кооперації області, а також затверджено комісію для передачі-прийому ринків та відповідний графік.

Відповідно до акту приймання-передачі від 21.10.1997 Колгоспний ринок було передано до Київського обласного обєднання ринків Київської облспоживспілки.

19.11.1997 укладено договір №135 на створення (передачу) науково-технічної продукції, відповідно до якого, за замовленням Тетіївського колгоспного ринку СП ПИ Укооппроект була розроблена технічна документація для складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Тетіївського ринку Київської облспоживспілки по вул. Будьонного, 72 в м. Тетіїв Київської області та передана замовнику.

Постановою правління Київської облспоживспілки від 15.12.1997 №208 Про затвердження статутів ринків затверджено статути ринків, які перейшли у підпорядкування облспоживспілки, в тому числі і Тетіївського, та зобовязано директорів ринків провести реєстрацію або перереєстрацію всіх нормативних документів, що стосуються діяльності ринків.

27.01.1998 Тетіївською районною державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту ринку та видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, з ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 01561166, тобто, тим самим, який було надано юридичній особі при реєстрації статуту 29.03.1995.

Внаслідок вказаних дій змінено назву юридичної особи з Колгоспний ринок на Тетіївський ринок Київської облспоживспілки.

29.01.1998 Тетіївському ринку Київської облспоживспілки видано довідку № 606 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Постановою правління Київської облспоживспілки від 19.06.2003 №7, п.7 Про передачу власних підприємств право кооперативного управління ринками, в т.ч. Тетіївським, передано Київській регіональній спілці споживчої кооперації та зобовязано керівників переданих підприємств внести необхідні зміни і доповнення у власні статути, провести роботу по їх перереєстрації, замінити печатки, кутові штампи, вивіски.

Постановою правління Київської регіонспоживспілки від 27.09.2005 №59 Про затвердження статутів ринків Київської регіональної спілки споживчої кооперації затверджено статут Тетіївського ринку та зобовязано керівника забезпечити перереєстрацію статуту.

24.03.2006 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, внаслідок чого змінено назву даного підприємства на Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації.

Згідно довідки Головного управління статистики у Київській області №39-74/29 від 23.03.2015 під ідентифікаційним номером 015661166 зареєстровано Підприємство споживчої кооперації Тетіівський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації (місцезнаходження Київська область, м.Тетіїв, вул.Будьонного, 72), а також зазначено, що в попередніх відомостях за вказаним номером було зареєстровано Тетіївський ринок Київської облспоживспілки, Колгоспний ринок Тетіївської райспоживспілки, Тетіівський колгоспний ринок.

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що код ЄДРПОУ 01561166 юридичної особи Тетіївського ринку не змінювався і юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про засновника (власника), тому Тетіївський колгоспний ринок, Тетіївський ринок Київської облспоживспілки та Підприємство Тетіївський ринок Київської регіональної спілки споживчої кооперації (яке має той же код ЄДРПОУ 01561166) є однією і тією ж юридичною особою, якій відповіднодо рішення виконавчого комітету Тетіївської міськради від 23.02.1999 №15 було оформлено Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999.

Ці обставини відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 в редакції, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею 13.04.1999, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

За таких обставин з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 13.04.1999 у позивача виникло право постійного користування земельними ділянками згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним пункт 6 Прикінцевих положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, право постійного користування земельними ділянками є безстроковим, і у позивача відсутній обовязок здійснювати переоформлення зазначеного Державного акту.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення даного спору) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення субєкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Зазначена позиція викладена також в пункті 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин.

Як вказано в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в ОСОБА_10 Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (пункт 4 рішення).

При цьому у пункті 5 даного рішення Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У звязку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частин першої, другої, пятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Як встановлено статтею 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки, питання вирішується в судовому порядку (частина 10 статті 149 Земельного кодексу України).

Тобто, законодавцем правомірність вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, а відтак, і прийнятого у звязку з цим рішення, поставлена в залежність від наявності згоди землекористувача.

Відтак, надання земельної ділянки, яка перебуває у постійному землекористуванні позивача іншій юридичній особі, без її вилучення (викупу) в порядку, передбаченому цим Кодексом, порушує право землекористування позивача.

Судом встановлено, що згоди на вилучення наданої на підставі рішення Виконавчого комітету Тетіївської міськради від 23.02.1999 № 15 Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вулиці Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області позивач не надавав.

Обовязок щодо переоформлення права постійного землекористування на право власності або право оренди у відношенні землекористувачів, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але не можуть їх мати на даному праві, був встановлений пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Набуття третіми особами права власності на обєкти нерухомого майна, які розташовані на вказаній в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999 земельній ділянці (її частині), не припинило право постійного землекористування позивача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Пунктом 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 розяснено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому необхідно враховувати також приписи: статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу; статті 377 ЦК України; статті 50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, частини першої згаданої статті.

Докази набуття третіми особами вказаної в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999 земельної ділянки чи її частини (частин) у власність чи користування та припинення постійного землекористування позивача у встановленому законом порядку відсутні.

Таким чином посилання відповідача на припинення права постійного землекористування позивача з посиланням на перехід права до третіх осіб не підтверджене належними доказами, а тому не спростовує доводи позивача.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п. 2 ст. 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Згідно частин другої, третьої статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. ОСОБА_10 України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таким чином, Тетіївська міська рада прийнявши рішення №52 від 24.12.2015 (окрім пунктів 1 і 4) та №123 від 26.05.2016, якими скасувала своє попереднє рішення, порушила вимоги статті 144 Конституції України та статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування, та порушила права позивача як постійного землекористувача належною йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999 земельною ділянкою.

Щодо пунктів 1 і 4 рішення №52 від 24.12.2015, то вони не створюють, не змінюють і не припиняють будь-яких прав щодо вказаної земельної ділянки, а тому підстави вважати їх такими, що порушують права або охоронювані законом інтереси позивача, відсутні.

Щодо вимоги про визнання права постійного землекористування суд зазначає наступне.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 вказаного Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Беручи до уваги, що земельна ділянка, розташована за адресою: Київська область, м. Тетіїв, вул. Академіка Байраковського (колишня Будьонного), 72, перебуває у постійному землекористуванні Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999, підстави для повторного визнання вказаного права відсутні.

Встановивши, що земельна ділянка, розташована за адресою: Київська область, м. Тетіїв, вул. Академіка Байраковського (колишня Будьонного), 72, перебуває у постійному землекористуванні Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001582 від 13.04.1999, суд підтвердив наявність у позивача права постійного землекористування цією земельною ділянкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним спірних рішень підлягають частковому задоволенню, а визнанню недійсними підлягають рішення №123 від 26.05.2016 та пункти 2,3 рішення №52 від 24.12.2015.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункти 2 та 3 рішення Тетіївської міської ради №52 від 24.12.2015.

3. Визнати недійсним рішення Тетіївської міської ради №123 від 26.05.2016.

4. В іншій частині вимог у позові відмовити.

5. Стягнути з Тетіївської міської ради (код 04054889) на користь Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації (код 01561166) 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. судового збору.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 27.02.2017