Рішення № 65010438, 21.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017

Справа №910/30629/15

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання типового договору про реструктуризацію заборгованості №1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015 року укладеним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.12.2013 року між ним та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” укладено договір № 2242/14-БО-21 купівлі - продажу природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ у період з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. обсягом до 6 411,845 тис. куб.м, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити поставлений природний газ.

За період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у позивача виникла заборгованість перед відповідачем за спожитий природний газ у розмірі 4 607031,23 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 31.08.2015р.

06.06.2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 14.05.2015р. № 423-УІІІ.

06.07.2015 року рекомендованим листом вих. № 16/1692 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» повідомило відповідача про те, що станом на липень місяці 2015р. підприємство немає заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014р. без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішень суду.

Враховуючи те, що позивач виконав вимоги вказаного вище закону, тобто погасив борг за природний газ, спожитий до 01.01.2014р., то підприємство отримало право на реструктуризацію боргу за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

Рекомендованим листом вих. № 10/2508 від 16.09.2015р. з описом вкладення позивач направив відповідачу два примірники типового договору № 1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015р. про реструктуризацію заборгованості у розмірі 4 607 031,23 грн. з графіком погашення цієї заборгованості. Проте відповідач не повернув позивачеві підписаний примірник договору, не направив протоколу розбіжностей та не надав будь-якої відповіді на пропозицію укласти договір.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання типового договору про реструктуризацію заборгованості №1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015 року у розмірі 4 607 031,23 грн. між позивачем та відповідачем укладеним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.03.2016 року.

21.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 21.03.2016 року представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року клопотання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/30629/15 до розгляду Окружним адміністративний судом міста Києва справи № 813/5586/15 за позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити пені дії.

22.12.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва від Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №813/5586/16 від 30.08.2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року у справі №813/5586/15.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2017 р. провадження поновлено на 06.02.2017 р.

22.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про припинення провадження по справі.

У судове засідання 06.02.2017 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 16.01.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 21.02.2017 року.

В судове засідання 21.02.2017 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали суду від 16.01.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.02.2017 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39222128.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

27.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" (покупець) укладено договір №2242/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у позивача виникла заборгованість перед відповідачем за спожитий природний газ у розмірі 4 607 031,23 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 31.08.2015 року.

06.06.2015 року відповідачем на адресу позивача направлено лист №26-4243/1.2-15 від 06.06.2015 року щодо погашення заборгованості відповідно до вимог ч.13 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Відповідно до ч. 13 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Листом вих.. №16/1692 від 06.07.2015 року позивач повідомив відповідача про те, що станом на липень місяць 2015 року підприємство немає заборгованості за природний газ спожитий до 1 січня 2014 року без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду.

Листом №10/2508 від 16.09.2015 року позивач направив відповідачу два примірники типового договору №1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015 року про реструктуризацію заборгованості у розмірі 4 607 031,23 грн. з графіком погашення цієї заборгованості.

Проте, як зазначено позивачем, відповідач не повернув позивачеві підписані примірники договору, не направив протоколу розбіжностей та не надав будь-якої відповіді на пропозицію укласти договір.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд визнати типовий договір про реструктуризацію заборгованості №1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015 у розмірі 4 607 031,23 грн. між позивачем та відповідачем укладеним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, відповідно до статі 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 181 ГК України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 3 статті 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 статті 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до частини 1 статті 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Пунктом 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на вище значені норми права, укладення договору для сторони є обов’язковим лише у випадках прямо встановлених законодавством чи домовленістю між сторонами.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Таким чином, зазначена норма закону не містить прямої вказівки щодо обов’язку відповідача укладати з позивачем договору про реструктуризацію заборгованості, реструктуризація заборгованості може бути проведено лише за взаємною згодою сторін.

З огляду на те, що укладення договору про реструктуризацію заборгованості не входить до переліку випадків, коли укладення договору є обов’язковим, то у суду відсутні підстави у судовому порядку визнавати укладеним договір проти якого заперечує одна із сторін.

Відповідно до ч. 2 статті 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У зв’язку з тим, що у публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відсутній обов’язок щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості, то позовні вимоги про визнання укладеним між позивачем та відповідачем типового договору про реструктуризацію заборгованості №1/2242/14-БО-21 від 15.09.2015 у розмірі 4 607 031,23 грн. на умовах, викладених в проекті договору, задоволенню не підлягає.

Крім того, судом враховано, що на момент винесення рішення заборгованість підприємства перед відповідачем фактично погашена.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.02.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий