Рішення № 65010321, 21.02.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" лютого 2017 р. Справа № 906/1223/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребенніковій Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1О дов. від 25.10.2016р.

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (м. Львів)

до Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м. Житомир)

про стягнення 2669,90 грн.

Позивачем ПАТ "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача ДП "Житомирське лісове господарство" 2669, 90 грн. нарахованих платежів за час затримки вагона №66765413.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на те, що 16.06.2016р. на ст. Вадул-Сірет прибув вагон №66765413 з вантажем "деревина паливна", відправкою №418111, повернутий (неприйнятий) Румунською залізницею (СhFR) через відсутність фітосанітарного сертифікату на вантаж, що перевозився у цьому вагоні, а про затримку вагону складено акт за №838 від 18.06.2016р. з нарахуванням платежів за ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта, що складає 2669, 90 грн.

В якості правових підстав поданого позову визначено ст.ст. 193, 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 909 ЦК України, ст.ст. 16, 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Ухвалою від 14.12.2016р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи позивачем не подано заяву про зміну підставу та предмету позову, позивачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представники позивача в ході судового вирішення спору позовні вимоги підтримували з підстав, наведених у позові та доповненнях до нього.

Представники відповідача в ході судового вирішення спору проти позовних вимог заперечували з підстав, наведених у відзиві та доповненнях до нього. Зокрема, доводили, що вантаж до перевезення залізничним транспортом супроводжувався товарно-транспортною накладною, до якої було додано оригінал фітосанітарного сертифіката №60/06-6004/ВХ-440020 від 10.06.16р., а 18.06.16р. саме на вимогу залізниці було відправлено оригінал фітосанітарного сертифіката вже за новим №60/06-6004/ВХ-440076 від 16.06.16р. однак щодо того ж товару. Таким чином, затримка вагона №66765413 виникла не з вини підприємства , оскільки товар було передано для перевезення залізничним транспортом у супроводі належним чином оформлених перевізних документів. Представники відповідача зауважували, що будь-які суперечки із залізницею з питання втрати фітосанітарного сертифікату від 10.06.16р. призвели би до більшої затримки вагона, за простій якого довелось би платити підприємству. Саме тому було і отримано повторно цей документ та передано залізниці 18.06.16р.

Викликаний в порядку ст. 30 ГПК України представник станції Житомир надав усні пояснення підставам складання протоколу оперативної наради при начальнику станції Житомир від 11.07.2016р. з приводу затримки вагону №66765413 по станції Вадул-Сирет , з доданням копій внутрішніх документів залізниці.

Відповідач до початку розгляду справи засобами електронної пошти суду надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю його представників та клопотання про продовження строку вирішення спору.

Господарський суд, розглянувши подані клопотання прийшов до висновку відмовити у їх задоволенні, як необґрунтовані з огляду на ст. 28, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також відсутності підстав для продовження строку вирішення спору в даній справі.

В засіданні суду 21.02.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 10 червня 2016р. відповідач ДП "Житомирське лісове господарство" відправило зі станції Житомир Південно-західної залізниці до станції Дорнешти (Румунія) вагон за №66765413 з вантажем "деревина паливна" ("бревна из сосны обыкновенного вида "Рinus sylvestris L.", необработанные с удаленной или неудаленной корой или заболонью или грубо брусованные или небрусованные; лесоматериалы прочие") відправка №418111 для фірми "GLD TRADE Holding LLP" (а.с. 12).

У накладній №418111, зокрема в графів "наименование груза" зазначено наступне: "погрузка без прокладок с согласия получателя 1. фитосанитарный сертификат, 2. радиологический сертификат, 3. сертификат происхождения, 4. счет-фактура, 5. спецификация".

16.06.2016р. о 05.00 год. на станції Вадул-Сирет Львівської залізниці вагон за №66765413 затримано по причині відсутності фітосанітарного сертифікату, про що було складено акт загальної форми №831 та здійснено телеграфне повідомлення за №36 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника - ДП "Житомирське лісове господарство" (а.с. 13,14, 89, 101).

18.06.2016р. відправник ДП "Житомирське лісове господарство" пакетом №361 приміським потягом №959 надіслав фітосанітарний сертифікат, про що залізницею складено акт загальної форми №838, в якому зокрема, зазначено закінчення затримки 18.06.2016р. о 11:00, що загалом становить 54 години затримки та зроблено розрахунок: а саме: користування - 806,20 грн.; зберігання - 1068, 10 грн.; маневрові роботи - 673, 60 грн.; телеграфне повідомлення - 122, 00 грн., що становить 2669, 90 грн. (а.с. 13, 99).

18.11.2016р. за №НЮ-1214 позивач надіслав суду претензію з вимогою про сплату 2669, 90 грн. нарахованих платежів за затримку вагону №66765413 від 16.06.2016р. (а.с. 16).

Відповідачем претензію з вимогою про сплату коштів на суму 2669, 90 грн. отримано 24.11.2016р. Докази надання відповіді - відсутні (а.с. 83).

09.12.2016року позивач звернувся до суду про примусове стягнення з відповідача зазначеної суми 2669, 90 грн, однак обґрунтованість сплати якої відповідачем визнано не було.

В ході судового вирішення спору судом встановлено, що 10.06.16р. відповідачу було видано фітосанітарний сертифікат №60/06-6004/ВХ-440020 , а 16.06.16р. - фітосанітарний сертифікат за №60/06-6004/ВХ-440076 щодо одного й того ж товару.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в сукупності до ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

У роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Так, відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорам.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908 - 928 ЦК України, статтями 306 - 315 ГК України.

Згідно із статтями 908 ЦК України, 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Статут залізниць України (далі - Статут) згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1510 та від 25.12.2002 № 1973).

Статтею 5 Статуту на Міністерство транспорту України (далі - Мінтранс України, Мінтрансзв'язку України) покладено затвердження Правил перевезення вантажів, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а також інших нормативних документів.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (ст. 6 Статуту).

Згідно із п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Згідно п. 14 Правил приймання вантажів до перевезення приймання до перевезення експортних вантажів у прямому міжнародному вантажному залізничному сполученні здійснюється на підставі цих Правил і угод про залізничні міжнародні сполучення. Вивезення таких вантажів за межі митної території України провадиться тільки після завершення їх митного оформлення. Порядок митного оформлення встановлюється Митним кодексом України. Відправником також додаються до накладної супровідні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства країн, які приймають участь у перевезенні, необхідні для виконання митних та інших правил. Якщо супровідні документи не додаються, відправником вноситься до накладної відповідна відмітка.

У п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно п. 32 Правил приймання вантажів до перевезення перевезення вантажів, які згідно з чинним законодавством підлягають фітосанітарному контролю, здійснюється відповідно до фітосанітарних заходів, визначених Законом України «Про карантин рослин».

Згідно з ч.1 ст. 46 Закону України " Про карантин рослин" експорт обєктів регулювання, включених до переліку обєктів регулювання для цілей експорту, здійснюється в супроводі оригіналу фітосанітарного сертифіката.

Згідно з ч. 2 цієї статті фітосанітарний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше, ніж за 14 діб до дати переміщення об'єктів регулювання на підставі проведених фітосанітарних процедур.

Згідно з ч.3 цієї статті державний фітосанітарний інспектор зобовязаний видати заявнику фітосанітарний сертифікат протягом 24 годин після завершення завантаження транспортного засобу. Завершення завантаження транспортного засобу фіксується шляхом направлення власником вантажу або уповноваженою ним особою письмового повідомлення про початок завантаження транспортного засобу до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, із зазначенням інформації про транспортний засіб, вантаж, запланований час та дату завершення завантаження.

У ч. 3 цієї статті передбачено, що фітосанітарнй сертифікат повинен мати серійний номер та відповідати типовим сертифікатам міжнародних організацій і в разі потреби містити додаткову декларацію, визначену країною призначення.

Згідно п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

У п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику.

Згідно абз. 7 п.1.2 Правил оформлення перевізних документів до накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України.

Пункт 1.3 Правил оформлення перевізних документів передбачає, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно п. 1.6 Правил оформлення перевізних документів перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. Перевіркою зокрема встановлюються: правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до правил оформлення перевізних документів, наявність зазначених відправником у графі 9 «Документи, що додані відправником» додаткових супровідних документів та документів дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачено законами України.

Крім того, за приписами п. 3 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. п. 4, 6 цих Правил користування вагонами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Згідно з п. 8 Правил користування вагонами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно ж до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстровано в МЮ 08.07.2002р. за № 567/6855) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, для засвідчення утрати документів, прикладених відправником до накладної, при затримці вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

У ст. 129 Статуту залізниць України також передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються, зокрема, актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судом встановлено, що оскільки 16.06.2016р. на ст. Вадул-Сірет прибув вагон №66765413 з вантажем "деревина паливна", відправкою №418111, повернутий (неприйнятий) Румунською залізницею (СhFR) через відсутність фітосанітарного сертифікату на вантаж, що перевозився у цьому вагоні, позивачем про затримку вагону було складено акт загальної форми за №838 від 18.06.2016р., що відповідає п.3 Правил складання актів.

Згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

01.11.1951 СРСР було підписано угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

17.09.1992 Україна приєдналася до Віденської конвенції "Про правонаступництво держав щодо договорів", яка була ратифікована постановою Верховної ради України "Про приєднання України до Віденської конвенції"

У розрізі даного спору до правовідносин сторін також застосовується Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС; дата приєднання України: 05.06.1992 р., дата набрання чинності для України: 05.06.1992 р.), із змінами та доповненнями станом на 16.10.2015року.

Відповідно до § 1 ст.7 СМГС одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення, вантажовідправник на кожну відправку повинен надати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну, заповнену у відповідності з вимогами до Пояснень по заповненню накладної СМГС, а відповідно до пар. § 2 ст. 12 СМГС залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній.

§ 5 ст. 8 СМГС визначає, що договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станцією відправлення вантажу і накладної на перевезення, прийом до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля станції відправлення.

Таким чином, оформленням залізничної накладної №418111 сторонами укладено договір перевезення у міжнародному залізничному вантажному сполученні.

Згідно з § 1 ст. 16 розділу ІІ СМГС вантажовідправник несе відповідальність, зокрема, за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній; за всі наслідки неправильного, неточного чи неповного зазначення відомостей у накладній, внесення їх до невідповідних граф накладної.

У залізничній накладній №418111 графа 20 "наименование груза" заповнена наступним чином: "бревна из сосны обыкновенной вида "Pinus sylvestris L, необработанные, с удаленной или неудаленной корой или заболонью или грубо брусованныу или небросованные" ;"погрузка без прокладок с согласия получателя 1. фитосанитарный сертификат, 2. радиологический сертификат, 3. сертификат происхождения, 4. счет-фактура, 5. спецификация".

Лише в ході судового вирішення спору встановлено дату та номер фітосанітарного сертифікату , про який відповідачем було зазначено у залізничній накладній №418111: №60/06-6004/ВХ-440020 від 10.06.16р.

Відповідно до § 1 ст. 22 СМГС відправник долучає до накладної комплект документів, необхідних для здійснення митних формальностей . Водночас, § 2 ст. 22 СМГС передбачає, що залізниця не зобов'язана перевіряти правильність та достовірність, долучених відправником до накладної документів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що спір виник не через неправильне, неточне чи неповне зазначення відомостей у залізничній накладній №418111 щодо перевізних документів, а внаслідок втрати доданого до неї оригінального примірника фітосанітарного сертифікату №60/06-6004/ВХ-440020 від 10.06.16р.

Заперечуючи про позову відповідач посилався на § 4 ст. 22 СМГС , у якому передбачено, що якщо відправник не виконав вимоги цього параграфу щодо долучення відповідних документів до ТТН, то перевізник повинен відмовити в прийомі вантажу до перевезення, а оскільки вантаж був прийнятий до перевезення, слід вважати, що всі необхідні документи були надані відправником для перевезення вантажу.

Водночас при вирішенні спору відповідач так і не зміг подати докази фактичного долучення до залізничної накладної №418111 всіх наведених у ній документів, які мали супроводжувати вантаж, та були необхідними для здійснення митних формальностей , окрім посилання на саму залізничну накладну №418111 та документи, складені залізницею , в тому числі , і станцією Житомир.

Водночас стаття 11 СМГС "Супровідні документи по виконанню митних та інших правил" у § 1 не тільки зобов'язує відправника долучити до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху перевезення вантажу , у випадку необхідності - сертифікат та специфікацію, не тільки поіменувати всі супровідні документи, що долучаються до накладної в графі " документи, долучені відправником" , але й зобов'язує супровідні документи прикріпити до накладної так міцно, щоб вони не змогли роз'єднатися на шляху перевезення вантажу.

При встановленні цих обставин жодна із сторін спору не врахувала вищевикладені вимоги СМГС при укладенні договору перевезення. Водночас виконавцем вимог § 1 статті 11 СМГС є виключно відповідач. Недоведеність останнім дотримання цих вимог належними та допустимими доказами є підставою для покладення відповідальності за затримку вагону №66765413 у період з 16.06.2016р. по 18.06.2016р. саме на відповідача. При цьому судом враховується неприпустимість доведення обставин втрати фітосанітарного сертифікату №60/06-6004/ВХ-440020 від 10.06.16р. залізницею припущеннями відповідача та представників станції Житомир.

Згідно з § 5 ст. 22 СМГС, якщо перевезення або видача вантажу затримується через недолучення документів або ці документи не є достатніми чи неправильними для здійснення митних формальностей , залізниці оплачуються всі додаткові витрати, пов'язані із затримкою в перевезенні вантажу.

Аналогічні положення містяться і § 4 ст. 13, § 6 ст. 28, ст. 32 СМГС щодо відшкодування залізниці понесених нею витрат по перевезенню, а згідно з § 7 ст. 21 цієї СМГС - у накладну вносяться зокрема і витрати залізниці, пов'язані із затримкою вагонів з вини вантажоодержувача.

Судом встановлено, що витрати залізниці в загальній сумі 2668,90 грн внесено у залізничну накладну №418111.

Все вищевикладене є підставою для задоволення позову з віднесенням на відповідача понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (юридична адреса: 12405, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Левків, вул. Гринцевича, код ЄДРПОУ 22050949) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ( 79007, м. Львів, вул.Гоголя,1 , код ЄДРПОУ 40081195, р/р 26032301472004 у філії ЛОУ АТ "Ощадбанк", МФО 325796):

- 2 669,90 грн нарахованих платежів за час затримки вагона,

- 1 378,00грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.02.17р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2-3 сторонам (рек. з пов..)