Рішення № 65010223, 19.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/1781/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариство "Державний експортно-імортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжі

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг"

2. Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Зуєва О.В. - за довіреністю від 03.09.2012 року;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Шинкаренко С.В. - за довіреністю від 01.02.2016 року.

В судовому засіданні 19 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариство "Укрексімбанк" (позивач) звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" (відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (відповідач-2) кредитної заборгованості яка існувала станом на 12.10.2015 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.10.2015 року), а саме суми в загальному розмірі 10 350 041,58 грн., в тому числі суми кредиту в розмірі 5 305 051,19 грн., процентів за користування кредитом в сумі 1 243 984,37 грн., комісії в розмірі 22 757,12 грн., пені за порушення зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків і комісії в загальному розмірі 3 278 572,11 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати кредиту в сумі 212 604,03 грн., 3% за порушення зобов'язання зі сплати процентів в сумі 25 712,941 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати комісії в сумі 583,85 грн., та 260 775,97 грн. інфляційних втрат.

27.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідачів солідарно 8 430 903,21 грн., в тому числі суми кредиту в розмірі 3 732 125,72 грн., процентів за користування кредитом в сумі 1 556 635,79 грн., комісії в розмірі 17 456,08 грн., пені в загальному розмірі 2 396 638,64 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати кредиту в сумі 357 148,90 грн., 3% за порушення зобов'язання зі сплати процентів в сумі 64 552,71 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати комісії в сумі 1 201,34 грн. та 305 135,97 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 допущено порушення зобов'язання за Кредитним договором №75108К7/8 від 29.05.2008 року, а відповідачем-2 за Договором поручительства до Кредитного договору №75108К7/8 від 29.05.2008 року.

Відповідач-1 звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

У відзиві на позов відповідача-2 останній просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/1781/15-г (суддя Лиськов М.О.) (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 30.04.2015 року про виправлення описки) позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "КрАЗ Лізинг" та ПАТ "АвтоКрАЗ" кредитну заборгованість у розмірі 8 140 207,77 грн. та судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

27.04.2015 року Господарським судом міста Києва було видано накази на примусове виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року (колегія суддів у складі: Самсін Р.І. - головуючий, Скрипка І.М., Гончарова С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/1781/15-г скасовано в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ "КрАЗ Лізинг" та ПАТ "АвтоКрАЗ" пені в розмірі 68 971,34 грн. із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі №910/1781/15-г змінено, викладено його резолютивну частину наступним чином: " 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг", Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" кредитну заборгованість в розмірі 8 071 236,43 грн., з яких: 6 109 315,19 грн. заборгованості по кредиту, 694 033, 51 грн. боргу по прострочених процентах, 15 395,79 грн. простроченої комісії за управління кредитною лінією, 1 038 400,41 грн. пені, 122 811,04 грн. 3% річних, 91 280,49 грн. втрати від інфляції. В іншій частині у задоволенні вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" 36 174,60 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" 36 174,60 грн. витрат по сплаті судового збору.".

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року були скасовані, справа №910/1781/15-г була передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/1781/15-г (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Сухового В.Г.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" та Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі заборгованість по кредиту в розмірі 5305051,19 грн., борг по прострочених процентах в розмірі 1243984,37 грн., прострочену комісію за управління кредитною лінією в розмірі 22757,12 грн., пеню в розмірі 3278572,11 грн., 3% річних, нарахованих на суму комісії в розмірі 583,85 грн., втрати від інфляції в розмірі 260775,97 грн.; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі витрати по сплаті судового збору в розмірі 77625,31 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі витрати по сплаті судового збору в розмірі 77625,31 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 року у справі № 910/1781/15-г скасовано. Справу № 910/1781/15-г передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/1781/15-г передано судді Цюкалу Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 року розгляд справи призначено на 28.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2016 року.

19.10.2016 року відповідач-2 звернувся до суду із клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи

Розглянувши подане клопотання, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення такого клопотання, з огляду на наступне.

Посилання відповідача-2, що надані позивачем розрахунки є економічно необґрунтованими, не підтверджують підстави для призначення експертизи у справі, оскільки заявником не обґрунтовано необхідності застосування при розгляді справи для перевірки розрахунків саме спеціальних знань у певній галузі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" (позичальник) укладено Кредитний договір № 75108К7/8 (надалі - Кредитний договір), на умовах якого на користь позичальника перераховано грошові кошти в загальній сумі 1 500 000,00 доларів США.

До Кредитного договору сторонами вносились зміни, про що складались Додаткові угоди №75108К7-1 від 19.10.2009 року, №75108К7-2 від 05.10.2010 року, №75108К7-3 від 31.05.2010 року, №75108К7-4 від 01.11.2010 року, №75108К7-5 від 01.12.2010 року, №75108К7-6 від 01.02.2011 року, №75108К7-7 від 01.03.2011 року, №75108К7-8 від 01.03.2011 року, №75108К7-9 від 01.02.2012 року, №75108К7-10 від 06.09.2012 року, №75108К7-11 від 25.02.2013 року, №75108К7-12 від 11.03.2014 року.

За наслідком укладення Додаткової угоди №75108К7-7 від 01.03.2011 року та внесених змін до Кредитного договору залишок заборгованості в сумі 1 260 980,00 доларів США переведено в національну валюту, який становив 10 031 095, 90 грн.

Зазначені обставини підтверджені меморіальними ордерами, виписками з рахунку про рух коштів, часткове погашення боргу, зарахування по винесенню простроченої заборгованості та інше.

У п. 3.2.2. Кредитного договору №75108К7/8 від 29.05.2008 року (в редакції Додаткової угоди №75108К7-7 від 01.03.2011 року) визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - "27" травня 2016 року.

Право банку вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, а також інших платежів, нарахованих згідно договору передбачено п. 6.2 Кредитного договору, як наслідок події невиконання зобов'язань згідно п. 6.1 Кредитного договору, зокрема, у разі якщо позичальник не сплатив банку у строк платежі з погашення кредиту, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі належні до сплати згідно з договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 3.6.2 (г) Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 банківських днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення.

29.05.2008 року в забезпечення виконання позичальником умов Кредитного договору між позивачем (банк) та відповідачем-2 (поручитель) укладено Договір поручительства до Кредитного договору №75108К7/8 від 29.05.2008 року (надалі - Договір поручительства).

Згідно з п. 3.1. Договору поручительства поручитель зобов'язується перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником основного зобов'язання, передбаченого Кредитним договором, а також відшкодовувати збитки, що виникатимуть внаслідок невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання і в тому числі збитки, понесені Банком.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору позивач направив відповідачу-1 претензію-вимогу №075-09/2853 від 11.12.2014 року та відповідачу-2 претензію-вимогу №075-09/2851 від 11.12.2014 року (копії поштових повідомлень про вручення вимог долучено до матеріалів справи).

У вказаних претензіях-вимогах позивач зазначав про порушення позичальником виконання графіку надання та погашення кредиту по Кредитному договору в частині погашення кредиту в загальній сумі 3 170 659,49 грн. та виконання п.п. 3.5.1., 4.1.1. Кредитного договору в частині недотримання строків сплати нарахованих процентів та комісії за управління з посиланням на п.п. 3.6.2, 6.1, 6.2 Кредитного договору вимагав здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом, а також інших платежів за Кредитним договором протягом 10 банківських днів з моменту отримання претензії-вимоги, в повному обсязі з урахуванням фактичної заборгованості на день оплати. Зазначені претензії-вимоги отримані відповідачем-1 та відповідачем-2 15.12.2014 року, що підтверджується відмітками про отримання поштових відправлень.

Доказів, підтверджуючих сплату суми боргу за Кредитним договором перед банком протягом строку визначеному у вимозі, суду не представлено.

Позивач стверджує, що відповідачем-1 не виконано зобов'язання за Кредитним договором №75108К7/8 від 29.05.2008 року, а відповідачем-2 за Договором поручительства до Кредитного договору №75108К7/8 від 29.05.2008 року, щодо (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) повернення кредиту в розмірі 3 732 125,72 грн., сплати процентів за користування кредитом в сумі 1 556 635,79 грн., комісії в розмірі 17 456,08 грн., пені в загальному розмірі 2 396 638,64 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати кредиту в сумі 357 148,90 грн., 3% за порушення зобов'язання зі сплати процентів в сумі 64 552,71 грн., 3% річних за порушення зобов'язання зі сплати комісії в сумі 1 201,34 грн. та 305 135,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідач-2 у своєму відзиві вказав, що відповідно до вимог ст. 559 Цивільного кодексу України порука, яка виникла з Договору поручительства №75108Р до Кредитного договору №75108К7/8 від 29.05.2008 року, є припиненою.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України у разi, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разi прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентiв.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-1 порушувалися умови Кредитного договору щодо сплати визначених договором сум кредиту у строки, встановлені Графіком надання та погашення кредиту (Додаток 1 до Кредитного договору), в результаті чого позивач на підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та керуючись умовами пунктів 6.2., 3.6. Кредитного договору скористався правом вимагати дострокової сплати сум кредиту та нарахованих процентів, направивши відповідачу-1 претензію-вимогу №075-09/2853 від 11.12.2014 року.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний перiод у часi, зi сплином якого пов'язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення, i визначається вiн роками, мiсяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подiю, яка має настати. Вказiвкою на подiю, яка має неминуче настати, визначається термiн - певний момент у часi, з настанням якого пов'язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, позивачем на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України та п. 6.2., 3.6. Кредитного договору був змінений строк виконання основного зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Новий строк виконання відповідачем-1 основного зобов'язання за Кредитним договором був встановлений до 29.12.2014 року включно (протягом 10 банківських днів від отримання претензії 15.12.2014 року).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем-1 сум кредиту, процентів та інших платежів у визначений вище строк, в результаті чого у відповідача-1 виникла заборгованість, яка станом на 19.09.2016 року становить:

- сума заборгованості по поверненню кредитних коштів (за період 30.08.2014 року - 19.09.2016 року) - 3 732 125,72 грн.;

- прострочені проценти за кредитом (основним боргом) (за період 01.03.2015 року - 31.08.2016 року) - 1 556 635,79 грн.;

- прострочену комісію за управління кредитною лінією (за період 01.03.2015 року - 25.08.2016 року) - 17 465,08 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виконання вказаних зобов'язань, суд дійшов висновку що такі вимоги підлягають задоволенню та солідарному стягненню з відповідачів.

При цьому, з приводу посилань на припинення поруки за вказаними зобов'язаннями, суд відмічає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.4 Договору поручительства дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

Умова договору поруки про припинення поруки пiсля повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замiсть строку, обчисленого датою, термiну припинення договору поруки (подiї, з якою пов'язується таке припинення) не дає пiдстав не застосовувати ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладену в постановах вiд 21 травня 2012 року у справах № 6-48цс11 та № 6-68цс11, від 23 травня 2012 року у справi № 6-33цс12 та від 18 липня 2012 року у справi № 6-78цс12.

За змістом частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати за погодженим графіком, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань (відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 29.06.2016 року у справі 6-272 цс16).

Таким чином, з урахуванням того, що позивач звернувся до відповідачів із вимогою про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором 15.12.2014 року, того, що строк дії поруки сторонами не погоджено, а також заявлених позивачем періодів нарахування суми заборгованості з повернення кредитних коштів (30.08.2014 року - 19.09.2016 року), прострочених процентів за кредитом (01.03.2015 року - 31.08.2016 року), простроченої комісії за управління кредитною лінією (01.03.2015 року - 25.08.2016 року), порука за вказаними зобов'язаннями не припинилась.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за наданий позивачем, суд дійшов до наступних висновків.

Так, з відповідачів підлягає:

- солідарному стягненню 323 767,75 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту (за період з 01.07.2014 року по 09.09.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 10 497,01 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по основному боргу (за період з 08.09.2014 року по 12.02.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 53 959,66 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу (за період з 08.07.2014 року по 09.09.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 1 161,02 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом (за період з 08.07.2014 року по 09.09.2016 року в межах дії поруки).

З відповідача-1, як позичальника, підлягає стягненню:

- 33 381,15 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту (за період з 29.06.2013 року по 31.05.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки);

- 96,04 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу (за період з 16.05.2014 року по 08.06.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки);

- 40,32 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом (за період з 08.02.2014 року по 08.06.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем, суд дійшов до наступних висновків.

Так, з відповідачів підлягає:

- солідарному стягненню 253 034,27 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту (за період з 01.07.2014 року по 01.09.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 10 274,17 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по основному боргу (за період з 08.09.2014 року по 01.04.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 26 718,51 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу (за період з 08.07.2014 року по 08.09.2016 року в межах дії поруки);

- солідарному стягненню 761,85 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом (за період з 08.07.2014 року по 08.09.2016 року в межах дії поруки).

З відповідача-1, як позичальника, підлягає стягненню:

- 14 264,13 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту (за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки);

- 52,63 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу (за період з 16.05.2014 року по 08.06.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки);

- 29,47 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом (за період з 08.02.2014 року по 08.06.2014 року, у зв'язку із закінченням дії поруки).

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 396 638,64 грн. пені, суд повідомляє наступне.

Пунктом 7.2. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №75108К7-1 від 19.10.2009 року) зазначено, що у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору позичальник сплачує банку пеню; пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі визначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день нарахування на рахунок, зазначений у п. 3.8 (б).

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням умов Кредитного договору, Договору поручительства, суд дійшов висновку про правильність такого розрахунку, у зв'язку із чим з відповідачів підлягає солідарному стягненню 2 396 638,64 грн. пені (1 527 397,74 грн. пені на суму кредиту за період з 30.12.2014 року по 27.05.2015 року), 116 956,78 грн. пені на суму прострочених процентів по основному боргу за період з 01.03.2015 року по 22.04.2016 року, 737 761,47 грн. пені на суму прострочених процентів по простроченому боргу за період з 01.03.2015 року по 08.09.2016 року, 14 522,65 грн. пені несвоєчасну за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за період з 01.03.2015 року по 08.09.2016 року).

Крім того, з урахуванням того, що позивач звернувся до відповідачів із вимогою про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором 15.12.2014 року, а також заявлених позивачем періодів нарахування пені, приймаючи до уваги правову позицію викладену Верховним судом України у постанові від 29.06.2016 року у справі 6-272 цс16, суд дійшов висновку, що порука за зобов'язанням щодо сплати пені у відповідача-2 не припинилась.

Посилання на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 року у справі №917/131/15, яким ПАТ "Укрексімбанк" відмовлено у задоволенні вимог до іншого поручителя (ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод"), як на підтвердження правомірності його позиції у питанні припинення договору поруки укладеного з позивачем 29.05.2008 року суд відхиляє, оскільки в даному випадку судом враховуються умови на яких надано поруку саме ПАТ "АвтоКрАЗ" згідно укладеного Договору поручительства за виконання зобов'язання перед позивачем, тоді як умови Договору поручительства укладеного з іншим поручителем не застосовуються у спірних відносинах.

Посилання відповідача-2 на те, що при укладенні між банком та боржником додаткової угоди №75108К7-9 від 01.02.2012 року відбулось збільшення обсягу його відповідальності, без отримання на це згоди, є необґрунтованими з огляду на умови Договору поручительства (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №75108Р2-2 від 01.03.2011 року) відповідно до яких поручитель зобов'язувався перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором з всіма доповненнями, які укладені та будуть укладені до договору, а також на визначених кредитним договором умовах, зокрема, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідні рекомендації щодо питання, як оцінювати згоду поручителя на майбутні зміни зобов'язання, надану ним заздалегідь ще при укладенні договору поруки, адже договір поруки може містити умови про те, що поручитель наперед дає свою згоду відповідати за боржника у випадку зміни основного зобов'язання, навіть якщо така зміна призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя викладені у розділі 3 у здійсненому Верховним судом України Аналізі застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання (лист від 01.02.2015 року) та містять посилання на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 17 січня 2011 року (справа 3-62г10).

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.

За результатами розгляду клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України у відношенні до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) господарським судом враховується наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідно до приведених розрахунків (поданих до заяви про зменшення розміру позовних вимог), нарахування пені здійснювалось банком по мірі виникнення заборгованості на відповідну дату з урахуванням погашення боргу.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 27.01.2015 року, а відтак, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими за період її нарахування з 30.12.2014 року.

Клопотання відповідача-1 щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені) судом відхиляється, оскільки наведені заявником обставини, зокрема, тяжке фінансове становище, відсутність попиту на автомобілі, а також підтвердження факту заборгованості контрагентів перед підприємством, не можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності.

Судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідачів на користь позивача.

Сума надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б, ідентифікаційний код 34979070) та Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, ідентифікаційний код 05808735) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна 111-А, ідентифікаційний код 24905013), грошові кошти: 3 732 125,72 грн. (три мільйони сімсот тридцять дві тисячі сто двадцять п'ять гривень 72 копійки) сума заборгованості по поверненню кредитних коштів, 1 556 635,79 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 79 копійок) прострочених процентів за кредитом (основним боргом), 17 465,08 грн. (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 08 копійок) простроченої комісії за управління кредитною лінією, 2 396 638,64 грн. (два мільйони триста дев'яносто шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 64 копійки) пені, 323 767,75 грн. (триста двадцять три тисячі сімсот шістдесят сім гривень 75 копійок) 3% річних за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 10 497,01 грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 01 копійка) 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по основному боргу, 53 959,66 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 66 копійок) 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 1 161,02 грн. (одна тисяча сто шістдесят одна гривня 02 копійки) 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом, 253 034,27 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі тридцять чотири гривні 27 копійок) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 10 274,17 грн. (десять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 17 копійок) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по основному боргу, 26 718,51 грн. (двадцять шість тисяч сімсот вісімнадцять гривень 51 копійка) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 761,85 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 85 копійок) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б, ідентифікаційний код 34979070) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна 111-А, ідентифікаційний код 24905013), грошові кошти: 33 381,15 грн. (тридцять три тисячі триста вісімдесят одна гривня 15 копійок) 3% річних за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 96,04 грн. (дев'яносто шість гривень 04 копійки) 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 40,32 грн. (сорок гривень 32 копійки) 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом, 14 264,13 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 13 копійок) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, 52,63 грн. (п'ятдесят дві гривні 63 копійки) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати прострочених процентів по простроченому боргу, 29,47 грн. (двадцять дев'ять гривень 47 копійок) інфляційних втрат за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за управління кредитом, 63 590,75 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто гривень 75 копійок) судового збору. Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, ідентифікаційний код 05808735) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна 111-А, ідентифікаційний код 24905013), грошові кошти: 62 872,80 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 80 копійок) судового збору. Видати наказ.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Запоріжжі (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна 111-А, ідентифікаційний код 24905013), надмірно сплачений судовий збір у розмірі 28 787,08 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 08 копійок).

6. В іншій частині позовних вимог про солідарне стягнення грошових коштів з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

Суддя Цюкало Ю.В.