Рішення № 65010095, 07.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016Справа №910/18272/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Леготін П.В. - за довіреністю від 27.07.2015 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 07 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик" (відповідач) про стягнення 43 859,80 грн. основного боргу, 387,40 грн. пені, 75,01 грн. 3% річних.

Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог до 43 859,80 грн. основного боргу, у якій також викладена вимога про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою суми основного боргу відповідачем. Вказана заява в частині зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору №47С від 01.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/18272/16. Розгляд справи призначено на 07.11.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.216 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір 47С (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати, розміщувати в торгівельній мережі, реалізовувати кінцевому покупцю (споживачу) та оплачувати продукцію (далі - товар) на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець здійснює оплату кожної партії товару з відтермінуванням 45 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника тільки в розрахункові дні покупця - робочі вівторок та п'ятниця. Датою постачання товару вважається дата підписання товарної накладної представником покупця. Датою оплати вважається день, в який сума коштів, що підлягають сплаті, списуються з рахунків покупця на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 28.02.2017 року (п. 9.1. Договору).

01.03.2016 року сторонами підписано Протокол узгодження розбіжностей до Договору №47С від 01.03.2016 року, відповідно до п. 1. якого сторони, зокрема, погодили п. 1.1. Договору викласти в наступній редакції: «Постачальник зобов'язується поставлять покупцю алкогольні напої, далі по тексту-товар, відповідно до узгоджених сторонами замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати поставлений товар та своєчасно оплачувати його вартість згідно з умовами даного Договору. Покупець зобов'язується надавати постачальнику маркетингові послуги по просуванню та стимулюванню збуту товару постачальника, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному даним Договором.».

Відповідно до накладних № 29750 від 08.07.2015 року на суму 42 953,64 грн., № 30216 від 12.07.2016 року на суму 8 701,32 грн., № 30797 від 15.07.2016 року на суму 12 344,76 грн., № 31394 від 20.07.2016 року на суму 10 898,22 грн., № 31882 від 22.07.2016 року на суму 12 304,44 грн., № 32029 від 22.07.2016 року на суму 2 484,00 грн., № 32384 від 26.07.2016 року на суму 16 911,72 грн., № 33273 від 30.07.2016 року на суму 10 236,12 грн., № 34279 від 06.08.2016 року на суму 12 190,80 грн. позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 129 025,02 грн.

Відповідно до виписки руху грошових коштів по банківському рахунку позивача №26006000022847 в АБ «Південний» відповідач здійснив наступі оплати за Договору №47С від 01.03.2016 року: 15.09.2016 року на суму 1 859,80 грн., 13.10.2016 року на суму 3 000,00 грн., 17.10.2016 року на суму 9 000,00 грн., 19.10.2016 року на суму 10 000,00 грн., 25.10.2016 року на суму 20 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором №47С від 01.03.2016 року щодо своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього з урахуванням часткових оплат існувала заборгованість перед позивачем на час звернення до суду в розмірі 43 859,80 грн. Враховуючи погашення вказаної заборгованості відповідачем, позивач просить суд припинити провадження у справі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару на загальну суму 129 025,02 грн., що підтверджується підписаним представниками обох сторін та скріпленими їх печатками накладними № 29750 від 08.07.2015 року на суму 42 953,64 грн., № 30216 від 12.07.2016 року на суму 8 701,32 грн., № 30797 від 15.07.2016 року на суму 12 344,76 грн., № 31394 від 20.07.2016 року на суму 10 898,22 грн., № 31882 від 22.07.2016 року на суму 12 304,44 грн., № 32029 від 22.07.2016 року на суму 2 484,00 грн., № 32384 від 26.07.2016 року на суму 16 911,72 грн., № 33273 від 30.07.2016 року на суму 10 236,12 грн., № 34279 від 06.08.2016 року на суму 12 190,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте відповідач всупереч п. 3.1. Договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки про рух грошових коштів на банківському рахунку позивача №26006000022847 в АБ «Південний» відповідач здійснив наступі оплати на загальну суму 43 859,80 грн. за Договором №47С від 01.03.2016 року: 15.09.2016 року на суму 1 859,80 грн., 13.10.2016 року на суму 3 000,00 грн., 17.10.2016 року на суму 9 000,00 грн., 19.10.2016 року на суму 10 000,00 грн., 25.10.2016 року на суму 20 000,00 грн., у зв'язку із чим станом на день розгляду справи у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Згідно з частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Отже судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 42 000,00 грн., який існував між сторонами станом на час надходження позовної заяви до суду (05.10.2016 року) та винесення судом ухвали про порушення провадження у справі (07.10.2016 року), на даний час вже відсутній у зв'язку з погашенням відповідачем вказаної суми позовних вимог під час судового розгляду, тому провадження у справі в частині стягнення 42 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, враховуючи, що відповідачем сплачено заборгованість за Договором у розмірі 1 859,80 грн. 15.09.2016 року, предмет спору щодо стягнення цієї суми заборгованості був відсутній до звернення позивача до суду з позовом та порушення провадження у справі, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 1 859,80 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 1 319,57 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик" про стягнення заборгованості за Договором №47С від 01.03.2016 року в розмірі 42 000,00 грн. - припинити.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик" (02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 29, ідентифікаційний код 40284671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (01135, м. Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 12, ідентифікаційний код 37310549) грошові кошти: 1 319,57 грн. (одна тисяча триста дев'ятнадцять гривень 57 копійок) судового збору. Видати наказ.

4. Копію рішення направити відповідачу у справі №910/18272/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2017 року.

СуддяЮ.В. Цюкало